Тцк • Учебка • СЗЧ • Частина #3

буде долар 45 Зеленський [музика] буде хаос буде. >> Доброго дня, шановні ухилянти і гості каналу. Я знаю, що вам понравилась друга часть, тому продовжую історію. Серед нас були абсолютно різні курсанти, але деякі виділялись особино. Мобілізований батюшка років 40 максимум. Всі почучували, що тепер у нас є кому відспівати. По релігійним поглядам брати зброю він відмовився. І це дуже бісило інструкторів. Правда, його не заставляли, але всяко подначували участвувать в заняттях, де без зброї ніяк. Помню мужика під 50 проблеми з ногами. Він не міг рівно і устойчиво стоять і його постоянно покачувало. Виглядало це так, наче він во-вот впаде. Тут ви скажете, що такого не може бути. Його мали списати або відправити на лікування як мінімум. І ви будете праві тільки в одному. Так було би правильно, але не тут. Він пішов до дока, а той зразу спитав про висновки врачів. Нема висновків, іди нахуй. Це пряма мова. Откуда, [ __ ] у забусярених довідки з лікарень, якщо його викрили на вулиці? Влк на всі болячки закриває очі і каже: "На місці розберетесь". І так було з усіма, хто чимось болів. Нема бумажки, іди нахуй. А якщо є і дома, проси рідних прислати. Будемо щось рішать. рішали. Знаєш, як розказую один [музика] случай з всіх, який хоть якось работав в пользу курсанта. Мужик 28 років з язвами желудка. В нього дома лежать бумаги на операцію і зазначені дати. Його хватають на вулиці і привет. Учепці він дві неділі добивався, щоб його проблему почули, а з дому прислали його документи. По ітогу його відпустили. Куди? Правильно, на операцію. після якої йому все одно [музика] треба пройти без АВП і вступити в якусь тилову частину. Виводи, які: якщо ти попадаєш в учепку, лучше, що з тобою може далі бути - це тилова частина. При мені не списала нікого. Нещодавно я случайно попав на відео, де боєць ЗСУ дає інтерв'ю про те, як їх брали в полон. Казалось би, таких відео багато, але я знаю цього пацана. Ми разом були в тій учебці. Не знаю, як це возможно. В них випуск мав бути в началі січня, а вже через два місяці я бачу це відео про полон. До речі, він попав, як це не странно, в штурмову бригаду. Повертаємося до наших талісманів. У нашу першу повітряну тривогу час ночі ми біжимо в бліндажі, десь 500 м від палаток. Зразу, як прибігли, один із нас упав. Ми на нього світимо, а в нього приступ і піна з рота, епілепсія [музика] на фоні алкоголізму. Цього живчика на наступний день відправили в город на лікування, [музика] де він успішно пропив свій бушлат за бояришник. Дві неділі він чилив на больнички і, судя по тому, який він приїхав, його не лікували. Тіп максимально мерзкий, взгляд стекляний, балакать не вміє, відкритий рот і всеігда тече слина. Він у нас постоянно носив РПГ. Один мужик страдав від тиску і [музика] сахару. Повністю сині руки, сам товстий. В броніку він міг пройти до 500 м і потом падав в обморок. Часто під'їдав сахар, щоб усилить реакцію. Після двох таких відключок йому дозволили ходити без броніка. З нами ще був один мій земляк родом недалеко від мене. Персонаж достоїн звання главний тормоз ДШВ. І хоть мені його було жалко, але спустя время ми стали подозрівать, що він просто косить. Чоловік просто йшов по воду через дорогу, і його настигли методи оповіщення і соціальна підтримка. Кстаті, не знаю, нащо в нього забрали відро. Воно би йому тут пригодилось. Далі поймете чого. Козири цього мужчинки такі. Умом він на років 12, [прочищення горла] виглядить на 50, а самому під 40. В нього був якийсь аутизм. Дуже тяжко було витягнуть з нього хось якесь слово. Часто він боявся заходить в столову. Без помощі побратимів в нього не получалось. Він міг часами стояти під палаткою [музика] і боявся заходить всередину. В одну з ночей він [ __ ] під нашою палаткою, бо забув, де туалет. Потом, спустя время, поки всі спали, він настяв собі в берце, бо з його слів на вулиці було сильно темно. В якийсь день ми рили яму для машини, а цей талісман подумав, що його хотять ній закопать, і ховався під нарами. В день присяги на плацу зробили здоровенне кострище. І цей наш шановний, побачивши вогонь, став тікати. Перейнявши його, він кричав: >> "Я більше не буду [ __ ] під палаткою". В одну з ночей йшов сильний дощ, а я топив печки. Наш талісман [музика] іще проснувся в туалет. До пара 6ти метрів 250 по болоті, виступам і корням. Він пішов, а коли вернувся, я побачив на ньому обисрані штани. Ну не доніс свій [музика] скарб в місце призначення, з ким не буває. Багато було приколів з ним. Його часто хотіли побить, але в нас ніхто нікого не бив, даже серед своїх. Спустя время ми перестали йому подігрувати і все зводилось до того, що він просто косить під дауна. Із нас усіх я бачу тільки одного добровольця, який вже через тиждень хотів все заче. Хотя щось мені підказує, що добровольцю могло бути чоловік п'ять на всю роту. Тема присяги. Присягу приймали хором. Не було такого, як всі привикли читать з листочка. Були і ті, що відмовлялись. Їх завели в офіцерську палатку і провели бесіду. Що там було насправді, я не знаю, але присягу для галочки прийняли всі. Додатково розписалися в бланках, що прийняли присягу. Тривоги і бліндажі. Я замітив странну штуку. За минуту до тривоги всегда починали вить собаки. Тривоги були часто, що вдень, що вночі. Но бувало по чотири дня тишина. Даже забуваєш дорогу до тих бліндажів. По тривозі ми всі резко подриваємся, хватаєм лахи і біжим в цій чудесні ями. Як я считав, від момента тривоги і до прибуття до бліндажа у нас уходило десь 3-4 минути. Часто, коли ми тільки собирались спуститися вниз, десь в далині вже було чути прильоти. Півтора роки тому мого знайомого від попадання ракети завалили у бліндажі, і він помер від нестачі воздуха. Ця думка не давала мені покоя. Сам бліндаж - це яма, вбита деревом. два яруса [прочищення горла] дерев'яних нар і одна буржуйка. Місця мало. Я не помню скільки нас пакувалось в один бліндаж, бо часто узвода суміщались і міняли бліндажі, але в них всі фізично не могли лягти. Якщо ти прибіг пізніше, то точно будеш стояти чуть лі не в проході. Я йшов хороше місце під нижнім ярусом, чимось похоже на гроб. Туди ніхто не хотів лізти, а мені було все одно де спати, [музика] аби не на потолку, бо з нього капало. Пацани, яким капала вода з потолка в очі, получали конективіт. Буржуйку в бліндажі топили рідко. За ніч бувало по чотири рази бігали в той бліндаж. Не знаю хто як, а я спав всегда, коли появлялась можливість. Якось вдень, коли на заняттях включилась тривога, ми побігли в бліндажі і я заснув. По закінченню тривоги нам в бліндаж кинули гранату. Не бойову, конечно, але вони бісили піпец. Часто їх кидали неожидано під ноги. Тема платежів або здавай гроші, непонятно за що і кому. Сержант сказав, що будемо постоянно скидатись на солярку і бензин для пивок, бо якоби дрова треба різать і возить, а нас ніхто не заправляє. Сказав: "Або будемо скидатись, або носить бревно пішки і пилять вручну". Большинство скидалось, а я ні. Я був без грошей. Пошта і магазин находили за 5 км від учебки. І нас туди не пускали. Туди їздили сержанти, яким ми передавали гроші і списки, що купити. Сначала все було нормально, а потом за такі услуги треба було дати за одну посилку 50 грн. А за покупки в магазині треба було дать сержанту пачку хороших сигарет. Ціна на сіги в тих краях 170 грн за Дешманський Вест Красний. Скільки стояли нормальні сигарети, я вже не питав. Ціни накручували самі власники магазину. Як говориться, все для військових. Отримані посилки розпаковував сержант і досматрював, чи нема там чогось забороненого. Алкоголь був под запретом, і в нас була чудова можливість побачити, що буде, якщо десь набухатись. Якось один сержант нахерачився так, що балакать не міг, але дойобував всіх. Про це доложили одному з інструкторів. Він построїв нас всіх і прямо перед нами отмудохав того сержанта, так що той неділю потом лежав в себе в палатки і нікуди не виходив. Дебільні доручення. Багатьох бісило, що ми грузимо і носимо пісок руками. Було видно техніку і це все можна було робити трактором як мінімум. Але особі уми не понімали, що так нас у привчають до нагрузок. Переробляли плац, робили пол на плацу, розбирали, переносили і виставляли заново великі палатки. Время пролітало бистро, а погода ставала все більш холодною. Про зарплату і карточки. Курсанту полагалось грошове баловство в сумі около 21400 грн. Зарплата починає начислятись включно з того дня, коли його запакувало ТЦК. В якийсь день до нас приїхали представники банків Приват і [музика] Укрсіп, щоб открити нам зарплатні карти. Фізично за день це нереально зробити всім. І процедура зайняла десь тиждень. І це тільки для одного привата. Я вибрав Укрсіб, бо в приваті заблокован. Я так і не дождався, коли той Укрсіп приїде і відкриє нам ті карточки. Отримання зброї і перші заняття на полігонах. Настав день, коли нас повели отримують наші перші колашмати. Було таке чувство, що ранг повишен. Всі отримали по калашу і чотири рошка до нього. Ржаві, старі, з пошарпаним ремнем автомати. Мій був 72-го року. З того дня ми були об'язані наносити його з собою, де б ми не були, даже в душ. Лягаючи спать, автомат лежив під голову, бо могли зробити підставу з викраденням зброї, а це зальот. На кожен взвод також видали колективку. Це РПГ і пулік. Кожен день вибирали случайного тіпа, який буде весь день додатково носити із собою або РПГ, або кулемет. Поначалу ми носили тільки автомат, [музика] а коли привикли, нам добавили бронік, каску і рюкзак. Було тяжкувато, коли носиш на собі плюс-мінус 40 кг зми до пти. Але до всього привикаєш. Патрони видавались тільки на полігоні. Мені нравився екіп. Все продумано, кармашки, сумки, розположение. З собою можна було взяти багато чого. І при цьому в тебе нічого лишнього. В нас були виходи по 5 км в обидві сторони. Це могла бути просто піша прогулка. Або в дорозі нам організовували разні задачі. Например, ми йдемо, а інструктор випускає дрон, і ми від нього починаємо ховатись. Потом через того дрона він нас шукає. Ми не бігали марш броски, але були моменти, коли нас сильно підганяли на тих виходах. Болячки і медицина. Ми наближаємося до самого цікавого. Як на мою думку, медицина тут як окремий вид науки і магії. Якщо перший тиждень по здоров'ю все було норм, то далі від кашля одного бойця. Через один-два дня кашляв цілий взвод. Док міг дати тільки парацетамол, бо з його слів більше нічого немає. Якщо в тебе температура нижче 38, терпи, то пройде. Наш медик сама гнидява людина в цій учепки, як я считаю. На всіх курсантів він дивився як на [ __ ] Діалог з ним був короткий. Без бумажних висновків він не хотів нікого лічить і направлять до лікарні. Учепки находився лазарет, але про нього пізніше. Дуже добре, якщо була можливість із дому заказати посилку з ліками. З часом нас один за одним ложили в лазарет. У всіх кашель і температура. Обкадка танком і типи занять на полях. Один із самих противних по погоді днів нас розділили на дві групи. Ми мали йти на заняття на дальній полігон. Знаходиться він десь за 8-10 км від нас. Нам дуже повезло, бо ми попали в групу, яку ввезли машиною в обидві сторони. А во друга група в повнокі пішла пішки. День був насичений. По нам проїжджав танк, і це оказалось не так страшно, як можна подумати. Страшніше саме ожидання цієї процедури. Ти сідаєш в яму, похожу на гроб, і робиш відначе стріляєш по танку з автомата. Потом в самий останній момент, коли танк біля тебе за кілька метрів, ти лягаєш в цю яму і він проїжджає над тобою. В цей момент стінки ями зжимаються. Потом встаєш, імітуєш вистріл з РПГ по танку і це все. Даже батюшка лягав під танк. Один курсант дуже злякався і коли танк проїхав, він почав плакати. Наш інструктор хотів його за це наказати. Але другі інструктора помішали. Були хлопці, які просились ще раз лягти під той танк. Також проползали під заведеним танком. В цей момент нас закидували димом. Всі були в болоті. На занятті з дроном був опитний пілот. І те, як він літав, було заліпательно. Наша задача була наступною. По участку з [музика] перешкодами, наближеними до бойових, літає дрон. Наша задача пробігти цей участок, ховаючись від нього, періодично [прочищення горла] імітуючи стрільбу по ньому з автомата. Тоді я поняв одну важну штуку. Якщо на передку тобою зацікавиться бойовий дрон, тобі хана. І суть там не в тому, щоб втекти, бо якщо ти засвітився, то це фініш. Главне не бути побаченим, постоянно маскуватись. Пробули ми там весь день, а в обід нам дали три коржика і стакан майже холодного чаю. Але опять таки, хто успів, той перекусив. Про телефони в учебки. Телефони видавали понеділям від 30 минут до полутора часа. На територію учепки до дерев були прибиті телефони. Знак того, що пользоватися можна тільки, коли розрішають. Мобілку завжди треба було повертати, інакче буде як з тими, що на дереві. Деякі пацани умудрялись приховати телефон, який їм присилали в посилках. Обов'язки свіданки сизача. І так, якщо провести загальну хронологію подій, нас поступово обвішували новими обов'язками і задачами. Разом з наростающої сложностністю завдань появились перші втрати у виді Сизаче. Понеділлям на території учебки появлялись родичі курсантів. Деякі хлопці даже вмудрялись уєдинитися з дамою в пусті палатки. Це не було заборонено, але й хвастаться таким було небажано. Кожен раз після визитів родичів ми не дощитувались від двох до п'яти чоловік. Вони тупо сідали в машину і уїжджали. Я не знаю, як так, но получається, що машини не досматрювали. Пацани часто в открито говорили, що уйдуть в СЗЧ, но даже після такого за ними не було особого нагляду. Всіх лякали відповідальністю і наслідками після СЗЧ. Після кожного підтвердженого факту СЗЧ командування було в ярості, хотя дехто сміявся. Через це нас хотіли лишить в свіданні з родичами отримання посилок. Хотіли запретить телефони, але по факту все було нормально. Один солдат просто після обіду взяв кусачки, перекусив колючку за туалетом і пішов. В кінці лісу його вже ждала машина. Сам факт зача ділиться на два типи. Безобідний - це коли ти просто пішов. І особи, коли ти тікаєш зі зброєю. Останніх активно шукають і це вже кримінальна відповідальність. Хотя що там того колашмату? Ржавий кусок, носиш його кругом за собою. Нахера його ще додому тащить? Я хз. Ну що, це була третя частина і ми плавно підходимо до кінця історії. Четверта частина буде остання. Дочекайтесь.