Панічна атака в поході, визвав ДСНС. Залишив в горах 200$.

Не знаю, сколько они полезно. Ну, перше, дисклеймер, короче, це наш похід. У нас було у обих обох два походи. І у обох були два походи незалежно одне від одного. І перший похід був у обох невдалий через погану погоду. І ми робили уроки, навчилися боротися з проти поганої погоди і пішли в другий похід разом і вдало його пройшли. А цей ми хочемо поділитися досвідом того, що погана погода е не має стопати наш рух і про те, як проти неї боротись, тому що в нас є ДПСУ, погана погода, їжа і так далі. Ось це треба з кожним ворогом вміти боротися. Ось в нас був, ми виходили в листопаді, тому погода була не найкраща. А так і далі по структурі докладу ми, мабуть розказуємо про перший похід з Русланом. Чому він не вдався, які були проблеми, а потім перейдемо до підготовки до другого походу і як ми познайомились, а потім про наш другий похід. Добре, Руслан, домовились? >> Згоден. Згоден з вами абсолютно, пане напарнику. Підтримую. Починаємо. Да. Доброго вечора всім. Зараз вже знаходжуся в таборі в одній з країн Європи. Тільки, чесно кажучи, 15 хвилин тому заселилися. Ще навіть душ не прийняли. Хочу сказати, що обіцяв Джону Лівінстону, обіцяв до того, е, в п'ятницю мало виходити, але пере переїзди, перельоти е-е ну перенесло на сьогодні. Я вже вимушений, ну і не те, що вимушений, вже хотів всім, може допоможе наша історія з напарником. Хтось зробить висновки і в когось е вийде вийде вийти і бути на свободі. По по першому по ходу познайомився з хлопцем, е, бізнесмен, свої магазини, айтішник, айфони, лептопи. Ну, тобто класний хлопець з грошима, е, топовий взяв став в плані екіпіровки, взуття, комбези, палки, все, все топове, але палатка була літня. Е, спальний мішок був з Епіцентра там на плю7. І якраз це був початок жовтня, якраз був сезон, як му мусони там десь, е, у В'єтнамі були дощі. От ми разом вирушили до одного всім знайомого маршруту, вийшли з потяга, заселилися в готель, ее трошки ее отримали з новою поштою отримали посилки і десь в обід вирушили. Перший день більш-менш нормальний був. От хоча промокли, зразу промокли. Е палатка в мене була своя двохмісна, у напарника одномісна. Е, вогнище не змогли ро розвести. І далі ще гірше було. І на третій день просто зранку мене напарник розбудив. Ще було темно десь приблизно о 5тій. І каже: "Чуєш, давай напевно що вертатися". Я теж за змерз, але я не подавав якби вигляду. І типа зараз вернемося в отель, щось докупимо і типа знову підемо. Окей. Так, домовилися. Ми на початку на березі домовлялися, що ми будемо, ну, якби прислухатися один до одного. І йдемо до кінця разом. При будь-яких випадках ідемо до кінця разом. Окей. Так, домовилися. Ідемо, вертаємося в готель. І він каже: "Чуєш, я напевно, що треба їхати на, ну, ми з Києва їхати в Київ". От отак вирішили, повернулися і він мені на наступний день пише: "Я в цьому сезоні не піду". Отака у мене історія стосовно того, як в мене був такий бедріс. От, може, Руслан доповн по-своєму першому такому невдалому, але він дуже, дуже був такий, як би сказати, для нас як досвід. І я зробив висновки, як не повторювати ті помилки, да, то що ми промокли, там намет, спальне спальна система і все таке інше. Все, дякую. Я передаю передаю тоді мікрофон напарнику Руслану. Дякую. Так, тепер по мому першому досвіду. Я почав планувати в серпні, десь всередині і прямо активно почав займатися у вересні підготовкою. І у жовтні на початку ми виходили, в мене була група з трьох людей. Ми добре розпланували доїзд до точки старту, добре розпланували там і комунікацію, як будемо вести себе в під час походу, як будемо перетинати кордон. Про все домовились. От єдине, що ми затопили, ми е-е взяли, економили на місці в рюкзаку і а-а по тому взяли мало одягу і а чому похід був важким. І більшість був початок жовтня і були нескінченні дощі. І ми промокли і і весь одяг потрошку, знаєш, міняв одяг. І він увесь в ітогій був мокрий. Я потім, ну, зараз до цього дійду. Короче, проблема була з вологою, із тим, що було нескінченний дощ і плюс сніг лежав наверху і потім вже дощ перетіхав сніг на 100 і вище. Тобто дуже такі були сурові умови в плані то, що дощ, сніг, холод і вітра не було ось майже. А так аа по а-а получається ми пройшли два дні маршруту ее і далі е-е я зрозумів, що ее я в мене промок спальник. промог через те, що в нас була палатка з е деж дешева палатка, яка з якогось епіцентру, мабуть, яка мала бути двошаровою, але чомусь один шар десь провся, але, ой, вибачте, потірявся. І я додав другий шар. Я взяв свою палатку одномісну. Я додав другим шаром свою цю одномісну палатку, як другий шар. І в ітогі моя друга палатка пішла на як ук укріплення першою. І ми, вона була двомісна, ми вдвох спали з напарником у ній. І третій спав у гамаку у тенті, під тентом. А у нас і ще він надів чехол на спальник з ритуальне одіяло. Ось. Аа в нас у всіх промокли спальники і і зараз з різних причин, до речі, зараз поясню, як було. Тобто перший день, ее там ми не відкрили вентиляційні отвори, на набрався конденсат. Конденсат впітувався в спальник дуже сильно. Е в мене ще яку зробив помилку, що це був спальник пуховий. Ее, він дуже легкий, ее, дуже легко його нести, але він дуже любить в спиту убирати в себе вого вологу. Я не додав ніякого захисту поверх цього спальника. А-а, і перший день був, в принципі, легкий. Ми пройшли, е, на але з палатка направив конденсат. Ми його з ним не поборолися. Він впита впитався в спальник. і мій, і мого напарника у по палатці. А ще в нас був тільки один карамат, і він в нього був value е 1,5 десь так 1,8. Цього недостатньо. Я потім побачив, що на цьому карематі він попи частий і від холоду землі ідуть теж іде конденсат і утворюються краплі води в попиришках оцих. І треба брати або два кремати хороших, таких товстих, 1,8 мм бажано, або перший, ее, пінний, ну, гармошкою, а другий надувний. Тоді там тобі ні по чом буде навіть мінус8, тому що R value буде там більше чотирьох, буде 4,5, атири - це достатньо до міну5, щоб ви розуміли. І чому не не бажано там два надувних брати? Тому що по-перше, вони будуть їздити одне об одного. По-друге, що ти, коли надувний лежить в самому низу і там можуть бути гілки, які його проколять. А надувних є два види: Є самонадувний і надувний звичайний. Краще брати надувний звичайний, тому що він набагато легший. Там виграється 400 г, 300 г. Е, це може вам здаватися єрундою, але коли в тебе рюкзак 25 кг, е, або 27, типу, з усім там еквіпом, палками, е чоботами по 800 г, типу кожен, то ти, типу, значить, починаєш цінувати там ті 400 г, це багато стає для тебе. А надувний спальник, той, що губами треба надувати, то ну це типу пару хвилин і все, все окей. Він вже готовий для спання. А так і ще ее ще там дебільна була погана палатка була, що там зверху була вентиляційна шахта чогось і ми її теж накрили цим тентом захисним. А, але, ну, це не проблема. Тобто те, що я перетворив свою палатку, там захист для цієї палатки, це було не проблема. Проблема в конденсаті. Це же ж треба залишати вентиляційні отвори і треба двохшаровість пола палатки. І якщо ти ставиш вентиляційні отвори, то бажано їх та ставити так, щоб вітер задував в оди в один вентиляційний отвір, проходив і видувався за іншого, щоб максимально охолоджувати ту палатку. Вона має захищати тебе від опадів, але вона має всередині бути максимально холодною, щоб не було конденсату, тому що конденсат набагато страшніший за цей за холод. Ось, короче, я трошки унісся в те, що аналіз помилок, тому що я просто пояснюю, чому було важко і що, як цього запобігти. Я, але типу я думаю, що людям, яких слухають ефір, це важливо, тому що зараз листопад, холодно і типу е це супер-спер важлива інформація. Ти ще відкопав про це. От. А-а ще є типу чехол, який можна наді над на надягнути поверх спальника, який захищає його. Він теж ди він дихає. Він не мембранний чехол. Там є мембранка, яка випускає пар із спальника, але не дає вологі заходити всередину спальника. Е, можете подивитися. Але ее та в мого напарника було в якості чехла е-е який спав у гамаку під тентом. В якості чехла він використовував фольгу. Е, типу це спеціально спасать ритивне одіяло. Воно класне тим, що воно реально певний час рятує тебе і не дає тобі замерзнути. воно відбиває ось весь твій твоє тепло всередині е-е одіяла, але е волога не може вийти за межі цього одіяла, тому що воно не дихає і е і конденсат там створюється, тому що різниця температур. Ззовні воно холодне, всередині це від тепло відбивається і там стає, ну, там тепло, на стінках утворюється конденсат. цей конденсат вплюється спальник і той, е, хлопець, що спав на вулиці, теж отримав в результаті спальник мокрий через те, що його чохол по суті не дихав. Ось і на набирав конденсат. Ось якось так. Аа в ітогі і в мене був повністю промокший спальник під кінець. Е ее це вже два трошки більше двох днів, тобто ранок другого дня. І я розумію, в мене сталася панічна атака, тому що було дуже холодно, був сніг, лежав на у дворі, холодна земля, ее мокрий спальник і весь одяг мій мокрий. І я розумію, що мені недостатньо цього, щоб відчувати себе в теплі. Я не зможу поспати, набратися енергії і в мене ще там в впереді пару днів шляху. Я в мене реально сталась панічна атака і в мене перше в житті я дихав дуже швидко, ее намагався захоплювати як мого більше повітря і цим самим розігрівав ще більше палатку. Ми спали в хмарі. Ця хмара була повністю, тобто 100% волога хмара у на горі і потім з нею навіть пішов сніг, типу замість доща. А і дощ був нескінченний. То вийти там на вулицю. Чоботи теж мокрі. Короче, все мокре і це просто така дизмораль. Ось. І чесно, якщо б я справився з психікою своєю, то похід би був для мене вдалий. А ось, тобто тут два фактори: і холод, і волога скоріше, і психіка. Ось і я і по тому програв, тому типу я вирішив здатися і але мої хлопці були трошки мужніші за мене в тому в той момент і вони вирішили йти далі. Вони там включили включили включали грілку, намагалися висушити грілку і все. Воно було погано, але от якось трошки допомогло. Ну я теж намагався, включав крілку, але типу мені було занадто погано. Я вирішив не йти далі. Хлопці вийшли, все з ними добре. Ось. А та так це про похід розказав. А да, далі, короче, я зробив ще одну помилку. Ладно, я вже тут це чесно все. Я вирішив, що я пішки не дійду до точки старту, тому що я занадто задубів і занадто мені погано. І я вирішив, е, е, викликати ДСНС. Це була дуже велика помилка. Так не робіть, буде гірше. Краще потерпіти. Е-е, мене вони, я м продиктував свої координати е-е через 5 годин десь вони 5 4, по вони змогли доїхати. Це показує наскільки у нас хороший був маршрут, що коли ДПСУ знають свої координати з точності до шостого знаку, вони можуть тільки через 4, по години доїхати. Мабуть, мабуть, цей маршрут був вдало спланований. Ось і а-а а потім а мене ее забрали, а дали погрітися, е повезли на квадрику, дали я подивився на дороги ДПСУ, я дізнався, цікаво, що вони там особливо не їздять на то на на той ділянці, де ми йшли, тому що там багато місць, де не нема проїзду і через де, ну, тобто є дорога намальована, да, там в Осмонді, але ти їдеш по ній і бачиш, що там просто лежить кусок дерева і дпсушник вилазить з цього і намагається його прибрати з дороги, а іноді обидва вилазять, щоб прибрати. Ось і там, тобто ти бачиш, що типу ця територія просто закинута і по ній, якщо їздити там раз в два дні чи раз в день, там не частіше. І дали мені погритися 20 хвилин. Е, відвезли потім, е, на квадрику. Я морозився, блін, конечно, дуже сильно. Їм я на на надавив, щоб вони мені носки дали сухі. Ее, дали мені пакети, я надів пакети. Е, до речі, це лайфхак класний, що якщо типу нема ніяк уже посушитись, одягаєш або взагалі голі ноги, або просто е-е носки е які-небудь. Надягаєш на голі ноги, але ж сухі. Е, далі надягаєш пакети. Пакети заматуєш армованим скотчем, і захищаєш таким чином їх від вологи зовнішньої. Е, і це в цьому за залазиш свої мокрі боти. І це про реальний робочий лайфхак, який дозволяє тобі декілька годин бути в сухих ботах, ну, в сухих носках. Потім потляється і вони стануть знову мокрими. Але типу на цей час ось це як екстрений екстрений лайфхак. І я отак з таким лайфхаком доїхав до бази ДПСУ. А-а, вони там мене почали бити е з ціллю допиту. Чи йшов я один? Я звісно кажу, що я один йшов, нікого не бачив. Далі чи типу аа купував маршрут там оце все? Я я звісно і не купував, тому типу мені не треба було тут брехати. Е-е чи там Ну і такі питання, знаєте, які ДПСУ задають. Ее вони спеціально розкидали мої речі. Е я попросив, щоб вони їх не шкодили. Вони сказали, вони почали трощити і там затищили мої окуляри, а і з ціллю типу налякати мене на допиті. Потім, а вони по віддали мені речі, дали мені посушитись. Там є в них спеціальна сушильна кімната, тому що вони самі, ну, їздять на такі місії, де треба суши, після яких треба сушитись. Е, там сушильна кімната, я в ній нормально висушився добре. Мені стало краще. Е, а покормили, ее, втюхували папери, які треба підписувати. Я, звісно, не підписував. Е-е, їх можна не підписувати безпечно. Вам нічого не буде. Е, по мені нічого не було насправді. І ще вам розкажу секрет, що там 5 км треба бути біля кордону. Я ще 5 км не набрав. Е, треба, щоб був закордонний паспорт. Ее, в мене закордону не було. І треба там, не знаю, ну, якісь дока треба, щоб я сказав, що я хочу перетинати кордон. Я цього не казав. І то про на них у них не було на мене досьє. На мене так і адмінку не завели, тому що, ну, не було ж бажання типу, ну, короче, не було доказів ніяких. А так потім, а я так що ніколи вони будуть вас лякати там. Ніколи не кажіть, що типу це е що ви у вас був намір. Це тупо, тому що ви тільки собі гірше зробите. Точно краще цим ви не зробите. Хоча вони будуть запевняти вас. Вони брешуть, обманюють, б'ють і тиснуть силою, погрожують. Ее навіть е розправою погрожували мені. Е, тобто типу все це типу, ну, пиль в очі. І, до речі, би била мене тільки одна людина, яка була без форми. І я це зрозумів зразу після того першого удару. І типу я просто знав від кого захищатись. Усі інші погрожували, але не били, тому що мабуть боялись, що їх запишуть, не знаю, на камеру. Ось. А єдина без форми. Так далі. Ну ее вони получається приїхала поліція. Поліція мене забирає, ДПС бачить це, забирає всі мої речі, крім рюкзака і грошей. І якщо є документи, вони б віддали документи і телефон. Е, от всі інші речі вони забирають і прямо у тебе на очах. Я кажу поліції: "Поліція, мене грабують, допоможіть. Провал, допомога". Поліція каже, що тут тобі здається, і починать посміхатися з такою, знаєте, дуже широкою посмішкою. Я кажу: "Ні, мене точно голяють. Мені не здається там". Вони кажуть: "Так, давай тут іди". І надягають на мене наручники і зато заштовхують мене на в машину. Я там починаю плакатись істерика там в мене, що я типу такий типу ее типа безпорадний. Короче, одного дпсушника я зміг вивести на емоції. Він підійшов до мене, сказав, що це все іде піде на ЗСУ. Конечно, мої трекінгові палки там трошки погнуті, да, вони точно підуть до ЗСУ. Я їм охоче вірю. Ось і вон він дописнувши сказав, що я можу тобі щось повернути, якщо тобі дуже-дуже треба. Я сказав, що мені треба Powerбан. І він реально повернув мені powerбан. Ось так що там є люди, на яких є ще там совість. Так що, але там усі інші там садисти. І, ну, я таких м низьких якість якостей у людей ніде більше не бачив в своєму житті, як в ДПСУ. Е-е ось потім поїхав в ТЦК. Мобілізація. Е, я не буду там мільйон людей розповідали, як це працює. Ти я ніяких підписів не ставив. Я годн. Зразу везуть не в учебку, а зразу в частину. Я в частині солдат у формі. Я робив пару течій. Я втік, а планував наступний похід. А пройшло трошки часу, знайшов Руслана і наступний похід. Ось втеча з частини була, ну, мені повезло, я думаю, що з частиною, тому що частина була така нова і ще не учебка була. Тобто це якась частина, в якій я типу базової дислокації, з якої мене мали б забрати в учебку, а потім з учебки повернути туди. Якщо в мене була б спеціалізація, мені вліпили там, що я буду там, ну, понятно, що на штурм, короче, там гравтометником мене поставили по як постав е спеціалізація, бо я може по спеціаліст би довчався і потім знову повертався. Це якась там нова бригада формувалася повністю. Ось. І а-а от з цієї частини було легше тікати, ніж я слухав з учебки. Тобто там я вночі, поки все тихо, вийшов через кущі, дуже обережненько, по суті, через головний вихід пробігся потім після того, як я вийшов з частини і сів в машину, яка була чекала мене. Машину я викликав не сам. Я попросив допомоги у родичів. А попросив, мене частина зрозуміла, що я хочу тікати. І забрали телефон. Я просив через інших людей, яких я підкупав печивом і сардельками, які я брав з кухні. В мене на кухню поставили, щоб я був постійно на виду. Так що нормально, можна викрити з любої ситуації. Так що а-а потім, ну, підготувався до читав, як боротись з холодом. оці всі висновки зробив, які я озвучував під час ее аналізу, розбору, чого було мені холодно. І далі ще розібрався, що треба зробити під з одягом. І я, мабуть, пізніше про одяг розкажу. Е і тому що дам слово Русланові. Далі я вже, е, почав займатися наступним походом, активно е скупати, скуповувати речі і шукати напарника. А і от через завдяки групі UFM я знайшов Руслана. Далі давай, Руслан, я забрав багато ефіру. Давай, твоя черга. >> Да, дякую. Я, до речі, не зовсім знав про такий експрієнс твій, хто допомагає вийти на свободу. Так само проаналізував, купив новий спальний мішок, нову палатку, новий перемат, одяг новий, бо я ходив просто в з H&M, купував в Скаймолі, там футболки всякі, да, ну таке. І воно геть було мокре. Це була фатальна помилка перший раз, тому що я спав в мокрій одежі, ну, в мокрих футболках, там, в мокрих трусах. І там мало того, що дощ іде, так і ще й ти спиш і неможливо було зігрітися. Просто підранок десь близько 5їшстої реально холодно. І два дні в такому режимі йти реально дуже важко. Ее, значить, зробили висновки, е, познайомились з Русланом і якось все швидко воно так полетіло. Перший день, коли збиралися зустрітися, не зустрілися біля Ашана. Ее на наступний день ми, до речі, з сусідами оказалися. На наступний день вечором зустрілися, посиділи в Львівському круасані, накидали варіанти в лептопі і прийняли рішення іти. >> От я працював, все в принципі нормально, але хлопцям зробили бронь, мені не зробили бронь і я зрозумів, що мене зливають. Рішення вже було, ну, якби влітку прийняте. І ми погодились, вибрали дату, погодилися, але я чекав на зарплату. Чекав на зарплату. І вони як затягували, е, Руслан мені купив квитки, собі купив квитки, була дата, час, але в мене, в принципі, все було зібрано, але як сказати гроші, ну, не хотілось лишати. Там була сума, яка мені, ну, знадобилася б і тут вона мені, до речі, знадобилася вже на волі. От дякуючи дякуючи Русланові, короче, я забираю зарплату, мечу і розумію, що я не встигаю вже. Е, Руслан сидить з близькими сидить в автобусі і я реально не встигаю і вони тримали приймали автобус. Я таксі каже: "Ми не встигаємо". А мені треба було, я, ну, грубо кажучи, в кроватці там, в білій сорочці, там в туфлях. Ее мені треба було заїхати додому, забрати два рюкзаки. Я, до речі, йшов з двома рюкзаками. Один маленький, один великий. Я хотів великий скинути і вже на волі ходити з маленьким рюкзаком, де власні речі, там, парбанки, щось там. От, короче, я виходжу з таксі, відпускаю, розумію фаталіті, ну, типа, вони цього не ходить. І якраз мені дзвонить Руслан. Ну, я таксіст там, да, в начастиємо. Він каже: "Ми тримаємо автобус, ти швидко". Ні. І таксист якраз розвертається біля мене. Я до нього підбігаю, кажу: "Можете 15 хвилин почекати, я вам ще доплачу там скільки? 15ричі". Він каже: "Да добре, я просто заскакую, беру рюкзак, скидую там цивільні речі, щось одягаю просто, щось одягн там що бачив, да, бо не було час. Шукав свою палатку, не знайшов десь на балконі. В мене, до речі, дві палатки, але вони такі, може й добре". І ми, до речі, ночували потім в одній палатці. Потім Руслан продовжить: "Я вилітаю, тримають автобус, е, встигаю, пригаю". Тобто, ну, там мене чекали повний автобус з військовими чекав хвилин 20-30, може більше. на такому адреналіні. І ми їдемо, ми їдемо. Даю слово Руслану, як ми доїжджали. Місця не будемо палити, як безпосередньо по, як би сказати, по виходу вже напарнику озвучить. Але в той момент, от коли я зайшов в автобус і всі мене чекали, до речі, жодного слова ніхто не сказав. Жодного слова ніхто не сказав. От дуже приємно. Всім дякую. І водію дякую. От і Руслану дякую. Ну, клас. І тоді я от я зайшов і я зрозумів, що я вийду. От я був впевнений, що я вийду з цією людиною. Я вийду. Тобто людина реально мене чекала. Все, передаю мікрофон Руслану вже безпосередньо по виходу, щоб не займати ефір і щоб людям було цікаво слухати. Дякую. Ну, ми вже думали, які варіанти, що думали же якось на потягу, короче, встигнути, тому що там там тайміг рішає в поході те, що ми зрозуміли, що треба у певний день ее максимально рано до того, як е Державна прикордонна служба розверне свої блокпости, намагатися прослизнути як можна далі. Е, і тому ми, а-а, вирішили, що ми спочатку їдемо на Західну Україну, там вже стартуємо і, е-е, доїжджаємо до точки старту е рано-рано вранці і е стараємося е ну і тому треба типу приїхати за день, а потім типу вже на наступний день стартувати як мого раніше. Тому типу я вже ми вже думали, як перебудувати цей план. Може перенести на день короче або якось Руслана вже відправити поіншому. Все вдалось там ледве дуже дякую водію автобуса. Він дуже нас врятував тим, що погодився почекати. Е, ось, а приїхали ми на Західну Україну. А-а, ерозумів, що я пройшовся по всьому чеклісту. що треба купити. Ее купив. Ідеальний похід. Я ідеально зібрався. В мене досвід. Я все продумав. І я сів вдома, прийшов все по чеклісту. Чи все я взяв? Все взяв. Все прикрутив на рюкзак. Там і палки, і спальники, і палатки. Все там по по збоку поналіплював. Повний рюкзак там. Все, все в шоколаді. І ее потім такий: "Треба виходити, запізнюємось на автобус. Швиденько, швиденько". пригаю вперше попавшися чоботи. А це виявилось красівки літні. Я, короче, свої чоботи забув до дома. Мені довелося нерозношені купувати з сходу якісь десь там вже на західній. До речі, вони були набагато кращі по розношеності. Я купив бу і вони були набагато кращеі по розношеності, ніж я брав перший похід. Вони реально ніяких мозолів в мене не було в цей похід. В мене тільки одна мозоль, як була терралася, яка була з першого походу ще залишилась місячної давності. Вона трошки була потерта. От і вона потерлася під час цього походу, але я за заліпив там пластиром. Е, до речі, в Юфмі під дізнався про цей пластир, який прям проти мозолів спеціальний. Він прям захистив, але потім його цей пластир дуже важко ві віддирати. Він е-е прямо шкірою намагається відірати. Ось. Але під час походу воно він рішає. Так, цей а-а да, я купив нові чоботи. Е-е, там Руслан ще теж щось де доекіпрувався е у на західній. І ми пішли у готель, е, проїхали ще трошки ближче на, ну, на звичайній машинці проїхали трошки ближче ще до в сторону, так, кордону, е, де ми вважали, що безпечно, що нема блокпостів. Ось. Е, ну, типу ми, ну, трошки ближче, да, населених пунктів не можна назвати, тому не не ну просто ближче на південь. Ось. І там ми переночували, і ми стартанули прям дуже-дуже рано, прям в 4:30 ми вже їхали, навіть порушуючи комендантську, ее, поїхали, ее тримали постійно зв'язок з розвідкою, де не було мобільного зв'язка. Ее тримали зв'язок по рації. Ее, не знаю. Я знаю, що вона прослуховується, але, а, ну, короче, там маленький радіус і, ну, повезло, що нікого не було. Ось. І все-таки краще, навіть якщо вона прослуховується, типу, краще знати більше інформації і вже петляти звідти. Ось. І, е, тому рацію старались не використовувати, але була була рація. А і розвідка дивилася, все було добре. приїхали до точки старту, куди планували. Е-е планувався ее похід на е-е там чотири дні е ми змогли вийти за чотири, ну, враховуючи Румунію, там трошки більше вийшло. Типу по Румунії треба було петляти. Змогли вийти за там чотири з по дні. Так що непогано. В принципі, якщо на цьому, як тільки ми вийшли з машини, я зрозумів, що в нас реально майже весь все успішно буде, тому що ее з холодом я вже знаю, як порутись. Руслан теж. І доїхати до точки старту - це найстрашніше і найважливіше і найважче. Ось. І на цьому моменті я вже був впевнений, що я кажу, що 98%, що ми вийдемо. Ось. І можеш розказати про перший день, Руслан? Давай. >> Е, да. Дивіться, ще Руслану трошки не звернув увагу про конденсатник. Я почув такого блогера з Літви, по-моєму, з Вільнюса. Є такий Володимир. Володимир, згадаю прізвище, озвучу. Вот він, е, в Рекіавік, Ісландія, Норвегія, Фьорди. Дуже в нього такий експрієнс. Я його дивився і стосовно конденсадника, він так само озвучував, що конденсат - це, е, напевно, що один з ворогів серйозних у поході. От Руслан його придбав, я трошки не встиг його, я його замовив, але якісь непередбачувані інсинуації були. Да. Володимир Чайкін 100%. Володимир Чайкін - це він. Так от дуже причому я знайшов людину, яка власне його знайома з ним особисто. Десь вони пересікалися там чи в Абу-Дабі, чи в Бахрейні, ну, якось пересікалися з ним. От і він каже: "Да, людина потужна, слухає його, є багато корисної інформації". От Руслан придбав цей кандидесатник і він нас виручив. І, е, трошки помилка була озвучена моїм напарником, що це не, е, поховальне, е, ковдра, а це спа, ее, рятувальна ковдра. Ну, фальгірована ця. Вона нас так само потім виручила. Ми скреативили. В мене був новий спальник, хороший на міну710 комфорт. От 20 exrм теж поховую. Достатньо такий великий, але він мене врятував і він був так само з непримакаємого такого матеріалу цікавого. пуховий. От перший день, перший день стартанули нормально. їхали, до речі, на обичній типа седані, да? Е, хтось каже, там треба хамери якісь, хай люкси, Тойоти там L200 Mitsub. Можна проїхати, якщо, ну, під'їхати, скажімо так. Просто людина якби з там випадково познайомилися просто і типа підкинете нас, підкинете, ми тіпа туристи. Ну, окей. От вийшли і я вперше вже Руслан переодягався, а я вже був перевдітий. Одягнув один рюкзак маленький такий для скейт скейтборд, ну, скейтвішати. І в мене була два таких карманчики. В одному був балон для газовий, а в другому був термос. Термос з водою. І я його він десь вислизгнув. Ну, два два дві валізи, ее палки. От і достатньо були крутий крутий такий підйом. перший день зразу форсували гору і він в мене десь випав і це була нас трошки потім психологічно нас накрутило то що ми згубили воду вона нам дуже-дуже була необхідна того що ті струмки які були на картах вони по факту були ну сухі їх не було тобто на картах вони є асправді їх нема вони просто сухі порожні просто є промояна а води немає от перший день стартанули класно комунікація, ну, майже не спілкувалася, ніяких сигарет, нічого. Ну, тобто просто йшли, ее, насолоджувалися типа краєвидами, скажімо так, лісом, там якісь е пташки, ну, кайф. Повітря, якби круто. От. Але підвечір ми розуміємо, що в нас геть немає води. Геть немає води. Руслан потім конденсат навіть зранку цей намагався там ми зробили таку типа як воронку стенту, щоб типа дощ якщо буде, то будемо пити дощову воду, там якось її кип'ятити, але дощу не було і дуже-дуже психологічно ми себе накручували вночі, як далі, ну, тобто думали, як краще. І вирішили трошки міняти маршрут, реально міняти маршрут. Тобто ми вже втрачали один день по ходу. Один день. От і зранку швидкий сніданок, я займався кухнею, скажімо так. Руслан більш навігацією, більш такими організаційними питаннями в плані планування маршруту. От води немає, не знаємо, що робити. Приймаємо рішення вдвох колективно, колегіально іти змінювати маршрути, іти вверх. Ми йшли по траверсі, по горизонталі. От міняємо рішення, проходимо буквально 300-400 м і ми бачимо цю схованку. Ну, я не побачив. Руслан каже: "Дивись, реально, як чи там якісь мисливці, чи що, але реально була якась халабуда, якийсь секрет. І тоже ми ми це побачили". Тобто у нас лагер був, наш намет був там в 400 м зверху якраз. Ну, дуже така локація, обзор дуже класний. Е-е, багато було цього валежника, да, по по-е, ну, е ці дерева, які падають, ее пере перелазили їх, плюс ці промойни, а, але в перший день вони були сухі. Ми не йдемо наверх. Е-е, вирішили все-таки йти по маршруту. Ідемо по маршруту і буквально через дві години, десь близько, е, 9ї, скажімо так, ми, я чую струмок. Я реально чую струмок. Я розумію, що там вода. Ми ідемо, у нас були гермомешки для одягу, щоб він був сухий, да? Зважаючи на те, що у нас був Bad Experience в першій перші наші спроби, ми набираємо максимально воду у всі пляшки, е, у гермомішки набираємо, вмиваємося, чистимо зуби, тобто радіємо там, е, робимо селфі, стрибаємо. Тобто це була реальна радість, бо вода, хлопці, вода реально рішає. воду пили, брали з собою таблетки, нічого не ніяких санітазі, ну, тобто її не фільтрували, вода класна, пили, кип'ятили, наїлися, зробили там сухпаї, заварили гідло, все окей. Е, десь близько 11ї продовжуємо маршрут, вже впевнені, але трошки вже в нас було в мене дві валізи важкуватого Руслана. Одна велика в мене типа один такий середній десь на 60 л і другий десь на літрів 15. Просто якби такий, ну, дитячий, скажімо так, був. Е-е світло ві відбиваючи ці пластинки, я їх потім зрізав ножем. От, е, і вода на достатньо багато набрало води. Ще там літрів по три, по чотири кожен взяв, щоб не знаємо, далі будемо зустрічати, не будемо. І ми з цим всім скарбом продовжуємо наш маршрут. другий день більш-менш нормально. Єдине, що ми трошки раніше от погода нам була на нашому боці, таймінг рішає. І я хочу сказати всім, хто планує, що підготовчий етап, він дуже важливий. Дуже важливий підготовчий етап. Дуже важливо, щоб психологічно був якийсь плюс вайб з напарником на одній хвилі. Це реально вирішує, щоб не було ніяких ее там ее непередбачених інсинуацій, щоб не було е-е ну якихось не ну щоб друг на друга, як то кажуть, ну ее там не ніхто не натягнув ковдру, скажімо так, да. Тобто один лідер у нас був, лідер Руслан з навігацією. Я так само брав з собою GMН GPS, компаси, все це брали. Я навіть папірову карту брав, е, на всяк випадок, е, гаджети, телефони, все це було. Але я з самого початку був на літачку, на якби офлайн, тобто я, ну, пропав з мережі, скажімо так. От, е-е, другий день трошки раніше ми вже, зражаючи на те, що вже майже зима, ми ставили, розбивали намет десь близько четвертої. Це так само було вирішально. по-світлому, ніяких ліхтарів. Тихенько ставимо на мед, е, підгото підготовлюємося, су, висушуємо одяг. Я займаюсь кухнею, Руслан більш там в наметі, да, там конденсатник. Е, у нас було, до речі, три каремати. В мене був один каремат, у Руслана був надубний і ще один гармошкою. От так само це дуже важливо. От, як каже Володимир Чайкін, спальна система - це 90% успіху. Ну і мені здається навіть на 90, я би трошки перефразував. Мені здається десь 60х40. 40 я би віддав психологічному настрою. Всі ці ДПС і все остальне, там якісь дрони, це все в голові. Насправді все реально, хлопці, навіть взимку е-е нічого боятися, просто треба ее прийняти рішення і йти. Просто, як кажу, жінка просто действує, скажімо так. От другий день так само виспалися, нормально прокинулися. Термуха то теж вирішує термуха. Зважаючи на те, що я шов перший перший свій похід невдалий в хбешці. Тільки термуха, яка реально суха. Нормальні штани, які вентилюються. В мене був хайкінг е ну для хайкінга спеціальний з вентиляцією суперськи. От просто в сухому спиш, якісь теплі шкарпетки вдягаєш. Можна хімічні грілки ці, да, там на на ноги. Потім я навіть вставляв в чоботи хімічні, так само грілки і зранку вже прокидався е і вдягав сухі чоботи. Так само вирішую. От на цьому передаю мікрофон Руслану, може щось доповнить і по третьому дню, щоб не затримувати, бо ми вже біль більше години віщаємо, щоб не втомлювати слухачів. Дякую. >> Так, дивіться, перший день нам дуже повезло. Він був дуже сухий і в мене був шок, що струмки, що я бачив, тому що ми пішли знову по тому самому маршруту, якому який мені вже знайомий. Ось і я не бачив цих струмків, які були. Я думаю, що води нема і було сухо. Погода вся суха була, не було дощів. Тобто кардинально інша проблема, да, що нема води. Я знаю, що в Карпатах завжди є вода і десь вона, але тупо ті місця, де ми очікували, її тупо не було. І да, був вже типу під кінець. І ще ми втратили, ми треба було брати по 3 л нам. Е, ми взяли всього по 2, по і потім Руслан там частину води втратив. Е, і я теж щось багато по на початку пив, забагато. І в ітогі, короче, нераціонально витратили цю воду. І нам під кінець дня в нас вже було дуже обмежений запас. Ось і ми по моєму маршруту струмок мав бути в всередині наступного дня аж там прям не всередині, навіть в другій половині наступного дня. І там точно мало бути вода. Ну, по ідеї ось, але такий типу так депресивно, що що вона закінчилась, тому типу ми вже думали, як де шукати. А-а, і в ітогі ми ж знайшли оцю воду раніше. І я на ходу перебудував маршрут, тому що нам цей струмок, якому гарантовано була вода, вже не знадобився. Ми набрали там купу води і я вирішив будувати маршрут через не втрачаючи висоту. Е, тобто там на той струмок, якому гарантована була вода під кінець, ну, другій половині другого дня, нам треба було б заради того струмка втратити багато висоти. Я обрав, що ми далі набираємо і набираємо і будемо йти по траверсу, не втрачаючи висоту, а трошки довше виходило по воздуху, але типу висота менше втрачалась тільки на промоїнах. А і ми пішли по по травесу. Аа а ще повернуся трошки. Там ми наткнулись на секрет. Це секрет скоріше за все був мисливський. Він явно не був ДПСШний. І я дуже здивувався, тому що локація така, ну, дика досить, але ми зрозуміли, що там якраз можна, вона була недалечко від туристично, ну, не, ну, дороги, яка намальована на карті. І це нагадало нам, що треба триматись тих дорог подалі. Якщо там стоїть будочка, то, значить, туди хтось може все-таки ходити. Але то не в ДП сушна будка. Її не було на карті секретів. Але типу це повноцінний секрет. Там міг хтось сидіти. Ось. А так далі. А-а по Я не знаю, от хочу виділити по екіпіруванню, по зимовому. Е, Руслан, як думаєш, типу в кінці мабуть підбити підсумки, як треба екіпіруватись, тому що там, ну, от є такий, я би ви виділил незмови такий період, який до міну7ми і коли нема сніжних карнізів. От, е, ще не такий високий сніжний покров. Ось коли мені цей гайд втулити зараз чи типу в кінці, як ти думаєш, Руслан? Я думаю, підсумуємо просто в кінці нашої бесіди, нашого ефіру. Я так само від себе озвучу. Дякую. >> Добре. Аа да. Ну, в общем, я добре підготувався. В мене вийшло залишитись сухим до кінця походу. Е, другий день вже був дощ. А, але він був трошки або маленький, або вночі був нормальний дощ, але а ми були в палатці, спали і моменти, коли нам треба було складати палатку і розкладати, дощу не було. І це був нам так повезло з погодою. Ми дуже, дуже щасливі були в цьому. Ми пішли по траверсу, не втрачаючи висоту. Цю воду ми е три носили. До речі, од в якості мішка для Вадиму використовували один з хермомішків. Це ще один лайфхак, що можна хермомішок перетворити просто якщо втратив бути бутилку, перетворив хермомішок в сосуд з водою. Тому бажано набирати гермомішків. Вони дуже багатофункціональні. Ось. А-а, і, а-а, ми йдемо і почати Руслан був попереду і е дуже прихрів і ми, бо ми вийшли на туристичну тропу просто, ну, на дорогу. І ми а-а пішли е-е по по дорозі радуючись, тому що бачимо, що нікого нема і можна трошки е-е, знаєте, почитерити ее і на на легке пройтись трошки вперед. Я такий, в мене тривога, я такий розумію, що, блін, щось не так робимо, треба валити, полонина, дорога. Ось Руслан каже, що ми швидше прийдемо, далі будемо. В ітоге ідем і бачимо і ще був туман дуже сильний, тому дронов ми не чекали. Там туман був просто жесть. Тобто, якщо бу не було туману, то це була б дуже тупа ідея, тому що полонина тебе просто дрон і всьо. А то ми бачимо, що нальотна погода, тільки що дощило, зараз туман, ніхто локація, де нікого ні, нікому не цікаво нічого. І тому ми типу в принципі трошки могли почитерити. Ось. Але краще я от я вважаю, що от зараз в ретроспективі я вважаю, що краще, знаєте, набрати великий товстий рюкзак з кучею кілограмів, там хоть 26 кг, хоть 28, хоть 20, хоть 30, блінці. А а і йти по 2,5 км, по три в день. І але пройти по повним хащам, де нікого нема, і вийти і знати, що тебе ні одна фотопастка не засікла, ні один дрон тебе не побачить і ніхто до тебе просто не прийде в ті хащі. А краще так, ніж ризикувати, щоб зекономити сили, бо сили типу, ну, ти просто, якщо підготуєшся, набереш багато речей, то ти все одно вийдеш, е, повільніше, швидше. Яка різниця? Тут питання в тому, щоб дійти до успіху у цьому квесті. Ось. Звісно, що чим швидше вийдеш, типу, тим менше шансів наткнутися на пригоди, але типу якщо є можливість не додавати ризик зайвий, то краще його уникати. Ось з ее мишли. Так що це дисклеймер, що не копіюйте. Ми пішли по цій туртропі, а-а, і бачимо будинок. Руслан, е, лякається, я лякаюсь. Ми переходимо наліво, е, і засідаємо в під ялинку. Дивимось на той будинок, бачимо, що він все-таки не не цей не функціонує. Ідемо по лівій стороні і розуміємо, що ми виходимо не туди. Я бачу, що ми йдемо зовсім на іншу типу вже маршрут і там ця дорога почала розвітлятися, а ми перебіжали наліво, а треба було направо перебігати. Я такий по розумію, що нам треба повертатися на маршрут, бо ми збилися дуже сильно, втратимо багато часу. Я так зрозумів, що е вже скоро буде пізно і треба вже іти краще по хащам і десь в хащах шукати. Е, ну, по-перше, я вже не хотів по дорозі йти. По-друге, щоб, е, потім, коли я вже ми вже були хачах, треба було вже шукати місце для сну. І, до речі, от дякую Руслану, що він постійно типу нагадував це, тому що я такий, що я був дуже драйвовий і я хотів прийти увесь маршрут за день. Я йшов, шов, йшов. Я там хоч би 8 годин, 9, 10, 11, 15 годин я би йшов, йшов. Руслан завжди там перезупиняв нас, каже, що все там треба розкладатись палатку, ми вже утомились. Ось і дякую Руслану, що от якраз він балансував таке мою мій драйв, він балансував тим, що в нас було все, знаєте, так уютненько. Він постійно готував е все е якусь їжу. І ми відпочивали, і ми реально кожен ранок просипалися з повними сил. І кожен день ми йшли, ну, нам, ну, дуже, ну, дуже відпочившими. Так, наче, знаєте, це, е, не там не втеча, а що це типу чілова прогулянка по по Карпатам. Ось. І А, да, Руслан, тобто, короче, цей вайб Руслана класний був. Так, я підійшов, ми перебіжали на ми повернули наліво пішли і там, получається дорога розвітвилась на дві. І нам по суті треба було вже перебігати дві дороги. Ми перебігаємо і бачимо ще один будиночок вдалі. Я такий: "Бля!" Подивились на нього. Е-е, бачимо, що він теж нежилий, але він обжитіший там. Ее, а-а, ми почали таке обходити. Бачимо кучу слідів життя. Та, але вони зрозуміло, що це не не наш фмчишки. Це ще коли були туристи ще у давнину, мабуть, ще до війни скидали якісь е треш. Ну, це просто діюча полонина була. І ми перебігаємо, перебіжали цю дорогу першу, потім пішли, пішли, пішли по цьому, прибігаємо другу. Дуже обережно слухаємо ліс. Нічого нікого нема. І це ще раз доводить, що от якщо правильно обирати маршрут, можна обрати так, що просто нікому ти не здався на тому маршруті. Там тебе ніхто не чекає. Е, були, я дивився на сліди уважно по цьому, по дорозі були сліди квадриків. Явно, що по ній їздять, але я думаю, що їздять дуже рідко і дуже важко зустрітись з тим дпсушником, тому що він може один раз в день і приїде там. Ось і а перебігли, пішли вздовж цієї турропи, а йшли і стало вже темно. Ну не не ще не стало, світло було, але типу, ну три 3:30, да? Розклали палатку, відпочили, начався третій день. А-а, так, це другий день я розповів. Та ну, на другому дні ще було пару полонин. Полонини ми перебігали, дивилися завжди на гору. Пев іноді було ясно, е, дронів не було, ні, не бачили, не чули. І я думаю, що ДПСУ пускають дронів по певним заданим маршрутам. І ми просто не вписалися в цей маршрут, по якому вони пускають. І там реально мало людей ходить, тому типу було безпечно. А, ну, мабуть, Руслан, розповість про третій день. >> Да, з задоволенням. З задоволенням. По третьому дню, значить, відпочивши, ее, стартуємо. Так само вже йшов сніг. Я на третій день намагався просушити завдяки вогнищу. Руслан був проти завдяки вогнищу. Е, вогнище розвести не можна було, бо щов в такий мокрий сніг, скажімо так, да. Раненько ми прокинулися. Єдине, ми забили спеціальну таку як ганчірку, яка дуже, як на кухні там господині використовують. Ми її витирали конденсат. Конденсат було багато перші два дні, на четвертий вже був підморажувала і вже був лід. Так само це вирішували. І ці вентиляційні ее вентиляційні отвори, які у нас у наметі були, е так само вони ну круто. Ми їх відкривали обидва, хоча було трошки по прохолодно, але тим не менш була циркуляція, циркуляція повітря і конденсату з кожним днем. Тобто ми по ходу п'єси вже робили висновки і вони так само вирішували ситуацію. Тобто на третій на третю ніч вже конденсату було набагато менше. Е повітря було, ми спали в одному наметі, якби трошки і грілися, але спальники були круті. В мене не було конденсатника цього, який одягається на спальний мішок. У Руслана був е-е я застосовував, я клав до одної стінки намету клав оце от рятувальне одіяло, е, з фольги, і воно так само захищало. Е, зібралися, поснідали, е, йшов зранку, вночі був сніжок, зранку так само сніжок був. місця вибирали під під сосними, смереками, високими деревами такими більш-менш. Виж, розумієте, щоб не дай боже воно не впало, бо вітер був. От я чув вночі чув, хтось був біля намету, біля нашого лазив. Сон такий уривками десь по годині, по півтори. Я відкрив ці двері, да, ну, на такому зіпі відкрив, щось чікнув і чув цей на ранок бачив, що один з пакетів ми, до речі, всі рюкзаки, свої речі, ее чоботи ми не заносили в намет. Намет був, ну, на двох нормальний, але заносити речі не було сенсу. Ми просто би обрали сміттєві такі пакети по 150 л, чи скільки максимально великі і просто загортали рюкзаки, речі, там, взуття загортали. в ці пакети. От один з пакетів був порваний. Я не знаю, може якась польовка, миш чи я не знаю хто там. Ну, це не кабан точно не медвідь. Хоча потім ми зустрічали сліди від Міддія і, до речі, ходили інколи ходили по траверсам, по кобаньм слідам. Третій день був важкуватий, бо дуже багато було промоїн з водою, до речі. І от перелазити їх намочили вже ноги. І в той день перед цим, другий день ми, коли побачили будиночок, з переляку, залетіли в болото, намочили ноги прямо геть намочили ноги. Да, ноги були мокрі. От третій день більш-менш, ну, каккби форсували. І ми потім форсували одну з річок, не буду називати. Вона була майже повноводна. Повноводна. один раз і ми форсували, але там так само була е лісові дороги і навіть був якийсь заїзд, як е може якісь лодки ставити. Прямо дорога польова з цього, ну, типа гравій, да, як галька ця гірська, а прям плавно йшла в е-е в річку Струмок, потічок називають місцеві їх. Але ми ж розуміємо, влітку вони майже, ну, вони з не з постійним руслом. Влітку вони пересихають, а от в наш час сніг там з великих висот, з гор набирається вода вологи і воно вони течуть. Ми, значить, знайшли один струмок. Я використовував душ сухий і потім просто сполоснувся. То назували, я хочу всім сказати, що вода оця от крижана з поті з потічків, вона реально тонізує. Тобто я ее обтерся цим сухим душем і потім просто там спину, руки, там ноги промив і прямо якийсь пау пауфул такий з'явився і полетіли далі трошки. А ще хочу сказати за екіпіровку от цей поджопнікий просто в народі називають, він реально вирішує. Я його брав, Руслан не брав. І реально на привалах я навіть я один рюкзак маленький знімав, ми його інколи там перекидували, бо вже не мав не було сил. От Руслан їй так само допомагав, йому велика дяка. Е, от і цей піджопнік рішає, бо ти десь на привал присів. І тоже хочу сказати, що зараз мови час не бажано довго довго відпочивати. Тобто буквально там хвилина півтори ковтнув води, передихнув, як щось сильні висоти полетів далі, щоб організм не охолоджувався. Коли ти йдеш, менезм працює і ти сам загріваєшся. І навіть з мокрими ногами ти, правильно мені Руслан каже, ти не відморозиш собі пальці і нічого не буде, коли ти йдеш, коли ти стаєш, довго привали, відпочиваєш. Особливо паління, це до добра не доводить. Ми намагалися потім вже ніяких вогнищ не розводити. Ми не палимо сигарети вдвох. Е, оле, але я нараду потім вже в Румунії закурив. Ну, це таке, вибачаюсь. От ми якби, ну, релігійний з Русланом, да, якби все одно якісь молитви читали. І я вважаю, що Всевишній нас, ну, завдяки йому так само ми вийшли. От що хочу сказати, вже ми розуміли по мапі, що ми наближаємося до самого фіналу. От за четвертий день зараз Руслан розкаже. Це був такий ми ішли в ніч. Так, трошки забіжу наперед, да, якби анонс. Ліхтарі не використовували, хоча були і налобні ці ліхтарі максимально. Я сушив взуття, вночі збиралися і я вже скидав весь свій став, великий рюкзак скидав, там щось сушив, думали, максимально під'їздяли їду. І хочу сказати, насправді багато ми взяли і їжі багато максимально. В мене було три балона, які я не використав. У Руслана був новий балон газовий. Ну і так власні речі багато. В мене три павербанка було нових. От так само у Руслана 2 не використали. Все, передаю передаю мікрофон Руслану і будемо завершувати, бо, чесно кажучи, хочу в душ, бо у нас два дні з переїзда. Ми тільки зараз потрапили у лагер для біженців. Дякую. >> Ага. Да. Ще Руслан забув сказати, там був інцидент забавний, що ми цей і демо ідем. Ми ж близько йшли до трхторпи, е, але по вздовж, е, тому що все-таки зрозумів, що ці хатки, е, це просто, ну, типу ризик нашого типу його, якщо ми все одно проходимо за за чотири там з чимось дні, ну, типу там більше чотирьох вийшло. А, тобто нащо нам треба цей, ну, додатковий ризик, тому що, ну, і так, і так пройдемо за цей час, типу все одно четверта ніч треба буде, а, і там, ну, зекономимо годинку, дві там, ну, сенсу, може, три навіть. А-а, так. Ось. А що, що я зробив? Е-е, що було? пішли вздовж тропи, почали нас почуло нюхом, мабуть, і або слухом. Слухом, ні, нюхом на такому не моло, короче, почула собака, почала лаяти. Там діючі полонини і на них реально живуть, ну, реально ходять люди там, коли там три сезони взяла же там живе собака. Я так я почув, офігів, офігел. Е, дуже здивувався. Я вирішив, що треба якомого далі валити. Я такий зібрався, мобілізувався і побіжав. Ее Руслан іде за мною повільніше. Я так іду вперед дуже сильно. Дуже багато висоти втратив. Ну не прям дуже-дуже. Ну багато висоти я втратив. А і по по повертаюсь назад, бачу, де Руслан. Біжу далі, дивлюсь, де Руслан. Потім вже я забіг так далеко, що я майже втратив Руслана. І я зрозумів, ну, я розумію, де він має бути, тому що ж вектор в нас зрозумілий. Я розумію, що треба повертатись, інакше ми розділимось. Це дуже погано. Бачу, що він по іншу сторону. Там був струмок дуже ви дуже глибокий, дуже ее і я бачу, що він по іншу сторону зовсім. І мені треба його обходити і набирати кучу висоти знову і а-а потім е за ним. І це було розумніше рішення. Там, де він пішов, це було краще. Краще я просто на цьому на паніці побіг. А-а я почав набирати назад висоту, спалив кучу енергії, ее типа догнав Руслана, потім ми пішли далі. Ми зрозуміли, що це я в мене було відчуття, що собака все ближче і ближче, але типу це просто ехо. І це собака була на прив'язі, вона була звичайною. І саме цікаве, що я перший похід її чув, але просто йшов по-іншому. І, тобто, я згадав це вже, коли вже пройшов трошки часу. Е, ну, не прош, коли вже я на струмок піднімався до Руслана, я на цей момент вже згадав. Ну, я вже заспокоївся і трошки, а згадав, що це, ну, це просто прив'язана собака, тобто, але вона ж чує, вона лає і типу все одно, типу треба бути обережними і старатися не активувати, тому що це по суті така е-е дуже довго діюча така тривога, що хтось там щось відбувається. Може варто перевірити. Ось і якщо б, не знаю, ДПСУ, наприклад, їхав, в нього, в них би була підвищена зацікавленість. Ось. Але це була середина дня. І ми, розумієте, вони їдуть і як вони будуть шукати, в якій стороні? Тобто їм треба собак пустити, а ми вже за цей час, поки вони це все, як я казав, що ко коли мене забрали, там 4,5 години пройшло за цей час, типу поки всі там собаки доїдуть, вони ми вже будемо в абсолютно іншому місці. в абсолютно інші локації. Е-е наші сліди були в страчені, тому що ми купу струмків перетнули. Е, а струмки все е типу там вже вода, там трошки запах по портиться і ну чого знає, де ми будемо вже. І нас просто, ну, по буреломам тим знайти, ну, нереально. Тому, в принципі, ще ризик був низький, але все одно, типу, собак краще оминати, особливо, якщо знаєш, де вони. Ось і Да, давайте далі по А ну далі все добре. Ми ту палатку розвели і про про цей про про вогнище. Чому я був дуже проти? Тому що ми були на на от по маршруту була тільки одна небезпечна точка. От реально прямо що максимально небезпечна. Потім я дізнався, що по ній реально їздить ДПСУ. І хлопці там інші бачили, що там був на такому за призаглушеному моторі на квадрику їхав дпсушник. Ее, але це було дуже далеко. Це аж по тій самій дорозі, але там на 7-8 км зовсім в іншу сторону від нас. А, і получається, і це було буквально там 200 250, може, метрів, 200, мабуть, метрів від тієї дороги небезпечної. І Руслан розпалює вогнище: "Я злий". Він каже: "Та відійди, подивись, що його не видно". Я відходжу, дивлюсь, реально там був такий густий туман і ми знову були в хмарі, що його реально не було видно. І він воно розсіювалась і змішувалось з цим. Я таки думаю, що якщо це Руслана там підбадьорить, то краще типу, щоб було вогнище, щоб хай хай трошки там погріється. І воно він не розвив там вогнище, вогнище. Це була така типу міні вогнище, щоб просушитись. Ой, але я не раджую. Типу вважаю, що краще типу планувати краще, щоб не треба було вогнище. І аа тим більше, що є шанс, що його взагалі нереально буде розвести, тому що Руслан дуже парився, щоби розвести. Було багато все сирих дров. Це вже був третій день там. І тому типу, ну, в нас вже було мокро. От перший день був дуже сухий. А-а, так. На четвертий день ми пішли е-е перейшли цю небезпечну територію е-е туристичну тропу з ДПСшникам, ну з там, де можуть їхати ДПС. І потім, е, втратили висоту, е, намагалися перейти. Далі наступна в нас пригода. Тобто цей четвертий день був насправді найважливішим, я би сказав, тому що там усі ключові то, ну, дві ключові точки пересікаються. І ми пройшли е-е далі до до річки. Планували переходити і в одному місці, втоге знайшли інше випадково через струмок, який не був зображений на карті. Я зрозумів, що це те саме місце, де ми будемо пересікати. Ее пройшли вздовж цього слунка до річки. Я Руслан перший пішов, подивився без рюкзака, сказав, що все добре. Я вирішив, що ми йдемо, що треба тут і точно тут. Якщо Руслан подивився, типу і по карті все по Османду там все чтко порушили. Ну, тобто ми планували зовсім інший. Це дуже важлива річка і треба дуже важ ну пересікати важ Ну це дуже важливий момент. пересі зімпровізували, перейшли там вона ду перейшли просто топ-топ-топ, нічого не надягали. А річка через те, що в принципі хара зараз суховата, то річка не дуже глибока була. І потім така відвісна скала, я не знаю, там 705 мабуть градусів, тобто Але це не скала, то саме там все-таки Земля і вона з водорослями. І ті водорослі можна використовувати, щоб якось на них типу без альпінійського еквіпменту забондирування залізти. І ми дивимося, як як це робити. Я такий: "От отам от треба пробувати, треба лізти, треба лізти, тому що от до річки дорога, по якій ДПСУ можуть їздити, річка і це все голе, ну, типу там зліва, справа хатки і треба на цій території Лахто не засиджуватись". Я спробував, в мене вийшло залізти, потім допомагав Руслану там щось то рюкзак його взяв. Короче, заліз Руслан швиденько теж аа вилізли дуже-дуже були горді, ну, реально там 7580 на, я думаю, навіть 80 було там, блін, там дуже, дуже ее ну це прям дуже різка. Тобто в нас ми такого різкого майже не бачили в Карпатах. В інших ще одно було місце, де ми таке бачили з Русланом. Ось і пішли далі. А в по вже близько до кордону ми намагалися в той день якомога набрати більше висоти і тому що кордон треба переходити було високо. І плюс якомога далі пройти ближче, але не занадто близько. Теж під кордоном спати не дуже хочеться. А-а, прийшли. Я вже Руслана там мотивував прям наполягав, щоб якомога дальше, тому що не хотів, ну, на на четвертий день хотілось прокинутись і піти в ніч спробувати і прям рано або рано рано вранці перейти кордон, або типу навіть вночі. Тому типу ми, я дуже наполягав, щоб якомога більше прийти. От Руслан вже втомився. А-а, та я втомився, якщо чесно. Просто я вже, знаєте, такий, що хотів, ну, дуже ідея в мене була, що треба, треба ось на якомусь етапі м ми, е, ну, Руслан, мабуть краще розкаже, що, да, було, як ми там шукали одне одного. >> Окей. Е, окей. Да, дивіться, трошки, да, ми реально максимально намагалися пройти максимальний шлях. зробили. Була трошки така такий момент. Ми загубилися. У мого напарника був дуже класний костюм, який я його не помічав. Реально не помічав. Я шов більш простому, потім вже надів зелені брюки. Вона на початку в мене були чорні. Руслан використовував гамаші, так звані класні фірмові, е, які захищали його взуття. В нього не так прокало. Я використовував бахіли. Бахіли прорезинені. Вони мені допомагали в сніг. Але потім я їх викинув, трошки порвалися. Хащі були, альпійка, так називаєма ця альпійська сосна, такі кущики, да. От як типа можевельник. Е, тим не менше, в цю ніч ми вже майже не спали, а чисто готувалися, сушилися і десь отій, отій і до речі дуже нам пощастило ее дякувати Богу, що була повна луна. Ну, не повна, але вона нам освіщала, як путіводная звізда. освітлював нам шлях. От ми виступаємо десь овче ранку, >> ее зм місяцем. Ну, тобто сходить місяць, Руслан щось там запаковує речі, я все скидаю з маленьким рюкзаком. От всі балони все скидаю, хоча залишив одну горелку і один балон залишив. Е, максимально е полегшуємо собі валізи. Вот я в в одних штанях, чоботах, е, от з маленьким рюкзачком для скейтборду. Виступаємо, виступаємо, ідем, майже не спілкуємося, ідемо. Е-е, і в одному місці реально чуть не улетіли. Там був прям схил такий і він не не читається. Не читається чи око трошки замилюється. До речі, я хочу сказати, добрі перчатки вирішують. В мене були дві пари. Одні Дніпром. Хлопці мені подарували, які так само вийшли в на початку вересня, зараз вони в Німеччині, наші брати. От і другу пару я надів такі, як краги для сварщиків. Шкіряні, класні, нові, німецькі. От Руслан надів для сноуборду для лиж такі теплі, теплі е ці рукавички, бо боже, уже відморажували достатньо добре. І це так само вирішувало, що ми йшли, було вже не мокро, підморажували і набирали темп. Трошки змінили маршрут, бо думали, як краще зліва-права. Я боявся ее боявся улетіти. Е, один раз трошки загубилося те, що я казав, що я його майже не бачив. Так що раджу. Якийсь камуфляж він реально, ну, я людину не бачив свого Напаренка не бачив за три за 4 м. Він просто зливався це вдень вночі геть не бачив. От окуляри е прозорі. Ее був ліхтарик, але я його заліпив скотчем синім. І Руслан свій заліпив арміровани, але ми його майже не використовували. взяли вектор по компасу. В мене був компас Адріано радянський Руслан тес на руці. Дуже, дуже зручно. Телефон використовували так інколи, скажімо так, sometimes от і в нас була інсайдерська інформація про те, що є перезмінка з, до речі, якісь свята там були. Свята були нам так само на руку було от змого по девяту перезмінка. І ми цей таймінг намагалися в нього вкластися. І ми, до речі, вклалися в нього. Але був епічний епічний такий сюжет, коли у нас був один план, е, форсувати гору, да, не буду називати на якій висотній відмітці. І я побачив, що є більш пологий варіант, де можна проскочити. Ми тащили з собою Балторес. От не знали, що там буде, як буде. Інформації такої ніякої не було. Тобто все одно з собою все несли і краги там, і все таке інше. Карімата думали там, як кусати. І ми, получається, ми набираємо тем, починає світати трошки сніжок перепорошує морозець і десь ов'я цьому таймінгу ми пересікаємо кордон. Ее рара ра раді. Я кажу Руслану, зроби скріншот, що ми реально в Румунії, все там стрибаємо, обнімаємося. В мене сльози там, ну просто сльози радощі, да. От і Руслан починає бігти, реально епічно починає бігти вниз. І а я пам'ятаю по в мене якби топографічна пам'ять, я пам'ятаю, що внизу просто йде схил реально градусів 80 вниз. Дуже сильна зелёнка, смереки і прям плотна, ну, дуже така, ну, важко йти. Тобто там смереки по 30 м на схилі, які там столітні, да, червонокнижні. Ми біжимо і Руслан, в мене була така фляшка для, ну, як качки роблять собі шейк, там якісь коктейлі, да, протеїн. Він каже: "Дай мені цю фляшку, я хочу набрати води". І я розумію, ну, і струмок. Я розумію, ніякого струмка в Румунії немає. Я кажу: "Альо, алльо, друже, тормози, типа, ну, як це щось не те". Я відкриваю навігацію і розумію, що ми знову забігли в Румунію. Тобто ми такий зробили крок, е, круг по полуколу, по радіусу і ми забігли знову в Румунію. І все, в мене вже сил сил не вистачає, бо психологічно я налаштовувався на одне з цим рюкзаком і я розумію все. Руслан каже: "Блін, вибач, щось запарився туди подивився трошки тоже емоційно". Я кажу: "Як куди не можна туди подивитися? Ну, в нас є один напрямок, один вектор ми, а це вже світає вже без 15 де я розумію, що ми до девяти не встигнемо." Я розумію, що ми 600 м вниз пробігли вниз. Це по е-е по е відстані. І е наклоне перевищення 120 м по висоті. Тобто на ці 600 м нам треба підніматися на 120. Там ми просто пройшли просто маленькі кущики були, геть нічого не було. Тобто хмари під нами були. Ми вже як в літаку. Ми починаємо і в мене починає серце вже як кардіо, да, в мене починає збиватися серце. Я кажу: "Братан, все, я не витягую". Він мене просто майже на руках виніс. Він мене просто підштовхував. Я скидую рюкзак, скидую маленько, там в мене була така бананка з грошима, і все скидую, всі балони просто все скидую і виходжу реально з бананкою. Руслан зі своїм рюкзаком, до речі, з е наметом мене підштовхують і ми виходимо на цю дуже сильний вітер, сніг. Тобто абсолютно інша погода, як якісь Альпи чи нас перенесли, да, в інший в іншу сторону. Я я не знаю, десь ми в Ельбрус там, я не знаю, пік комунізма чи Говерла. Тобто абсолютно інший клімат, абсолютно інша рослинність, альпійка. Я не можу йти, путаюся, ноги мокрі, весь уже рваний. Руслан мене просто, я кажу, заштовхай мене. Він просто мене як бульдозер, там, катерпілер, просто виштовхує. Ми переходимо цей хребет і вже йдемо вниз. І це вже перемога. Ми фоткаємося, е, там сльози, радощі, все це точно вийшли, нікого нема. А і ще хочу сказати, там була дорога, два стовпчики було і реально на снігу було там сніг був, така тут хуртовина і реально сліди від квадрика. Реально сліди від кадріка і потом так названа ця дорога як полочка, знаєте, як зрізає. Тобто вона не під 30-40°, а її просто зрізали, щоб могла їздити машина. І це було реально, це Руслан Планова, це була найвища точка. Я б там поставив якусь фотопастку чи якийсь секрет поставив. Тобто з цьо з цієї точки це максимально е висота вдала, з якою просто огляд там на 3-4 км в обидва боки, там захватуючи там 180°, да, якщо можна так сказати. Тобто сама максимальна висока точка, дуже вдала. Нікого не побачили. Ми переходимо, просто переходимо цю дорогу і зразу підйом такий метра. Я реально не витягую залізти на нього. А тут я, ну, розумію, що їздять вони. І це вже дев'ять там початок 10-ї. Я розумію, що час перезмінка будуть їди квадрик чи якийсь там, я не знаю, там снігоход, да, навіть, да, якийсь там е скидушка с скібду. Е, от, е, він мене підштовхає. Ми залазимо, я просто в кущах в 3х мрах від цієї, е, дороги по погранці просто лежу, ві віддихаю. Ми переходимо, переходимо. Ее дуже добре. В мене геть ноги мокрі, дихалка збита. І дуже добре, що у Руслана залишилися шкарпетки. Я всі свої шкарпетки, футболки, труси, е-е, там Powerбан, все залишив в цьому рюкзаку, балони, все викинув. До речі, мені дуже балонів не хватало, щоб потім сушитися. І у Руслана знаходяться класні такі теплі шкарпетки. І і в в цих шкарпетках дві пари. І кожна пара була в таких зіппакетах. А в мене чоботи геть мокрі. І в мене залишився скотчік. Я Руслану дав, ну, армірований в рюкзак. Я одягаю нові шкарпетки, одягаю е-е ці пакети, ну, типа зіп мішки, вони, до речі, вистачили мені. І одягаю мокрі шкарпетки зверху і просто кайф. Іду. Ноги сухі. В грелок вже не було. Дуже багато грелок. Тоже викинули там шоколад. Ну, це все дрібниці, е, харчі там. От і ми вже вниз, вниз ідемо. Достатньо довго ми йшли. От потім епічно було вже по Румунії ми нікого не могли знайти по екіпіровці, по цьому від себе добавлю компаси. Не зневажайте, беріть. Вони вирішують з навігацією ознайомлюватися. І бажано дуже, те, що я вже казав, повторююсь, щоб в вас е-е маршрут був в голові, тобто запам'ятати його. Підготовчий етап дуже важливий. І гарних вам напарників. І UFM реально рішає. Завдяки вам я знайшов крутого хлопця. Реально папol VIP на одній хвилі просто. На одній хвилі на одному диханні пролетіли. Потім спілкувалися вже в Румунії з хлопцями, коли сиділи в цьому СІЗО чи ІВС, да, ізоляторі. Хлопці там по 14 15 дійшли там. У кожного свої історії. Це, до речі, на на все життя все. Я передаю мікрофон Руслану. І напевно, що треба завершити дві години відщаю, може слухачі вже втомилися. Дякую. >> Да, ну ще додам, що було прикольно, що е цей ее ми коли загубилися, ми просто типу ну ее е дуже шуміли, нашуміли в лісі. І це було дуже близько до кордону. І ми обидва злякалися, коли ми шукали одне одного. Ось. І що ми нашуміли, але все було нормально. Тобто ваші там помилки можуть, ну, типу хоч ви близько до кордону, хоч би там навіть закричали в лісі, типу все може бути окей. Ну, там був такий хребет, що він захистив від е дороги. Там між нами і доро дорогою був хребет. воно б мабуть пішло в іншу сторону, але все одно типу коніше краще не шуміти в лісі. Ось. А але я я було дуже епічне цей момент. А і далі був та епічний момент, що ми е прямо під кінець маршруту почали обходити. Там з'явився струмок, який ми не планували побачити. Ми його обходили, е незаплановано вниз. Е, я хотів його зверху обійти. Руслан каже, що треба знизу. Такий: "Давай добре, спробуємо знизу". Хотя я потім я такий: "Блін, нащо ми пішли знизу обходити?" Тому що обхід дуже виявився довгим. Але там Руслан каже, що все буде нормально. В ітогі обхід вийшов дуже довгим. Я був на дізморалі, а Руслан навпаки, знаєте, типу був на типу позитиві. Він е-е потім прийшли ее знайшли, як обійти. І це ж все ніч, ми нічого не бачимо. Ее там, ну як бачимо, це сніг, ми гектариків і піс бачимо херного було прям дуже цей ми перейшли там струмок один і я зрозумів, що все добре і в мене на загорілась мораль мене і вже пішли типу на і ми постійно мінялися там того Руслана мораль така він тягне типу і то я це було прикольно а-а і да по цьому по як ми вийшли на кордон перший раз і пішли назад в Україну. Це було конечно дуже смішно. Там карта перевернулася на телефоні і я подивився на, ну, ми ж спустилися, я подивився на перевернуту карту і думаю: "Ну, все правильно з напрямком". Я дав Руслану подивитися, Руслан теж подивився: "Все правильно з напрямком, а оце тіпа вже біля стрімка ми вже зрозуміли, що щось не так". Я такий кажу: "Щось не так, типу". І Руслан каже, типу, що там струб. А Руслан каже, що струбків не може бути. Потім я спускаюсь, кажу: "Да, щось не так, щось не не не на ті полонини". Короче, ми, короче, повернулись. Та і добре, що цей, ну, короче, два зато два рази я сходив в Румунію назад. В Румунію назад. Короче, було весело. А потім по Румунії треба, дивіться, якщо будете виходити на Румунію, шукайте струмки. Ідіть до вздовж м струмків. А далі, якщо воно втикає в більший струмок, дож більшого струмка і далі ще більший струмок, ще збільшого і там буде дорога рано чи пізно. Особливо вони часто бувають біля горних хребтів якихось. І по тій дорогі дорозі буде набагато легше йти. Це буде хінова дорога, яку ви будете провалюватись як в болота. По ній їздять самосвали якісь дуже великі, але типу по дорозі ви будете йти дуже потужно. Е, ми там пройшли за там пару годин, там 7 к 8 км, да? А до того ми йшли по 4 км на день там щось. Не чотири, більше. Більше. Час скільки ми получається йшли? А ну 4,3 4,3 км на день. 4,4 десь так ми йшли типу. І тут, короче, е, да, тут ми сім за пару годин буквально, тому що дорога і струмки вони рішають. А-а, і ще гайд по цьому по екі по по екіпіровці. Я, як я обіцяв, оце можна прямо вирізати. Це дуже корисно, що ми знайшли. Дивіться, я йшов майже весь шлях у термухи. Е, купив зимню термуху за 1100 грн з розетки. Це типу штани, грудь і балаклава. Балаклава не на всю голову. Обличчя було відкрите, але ось аа ну голова плюс шия, получається захищеня було. І а зверху був в мене курточка, яка дихає з мембраною GTтекс аа із камуфляжна. Натівський комплект взяв і получається і все. Нічого не було. І мінус5 ні по чом. І мінусдва, і дощ, і сніг, і все окей. А нічого більше не треба. Тобто ти поки йдеш, тобі цього достатньо. А на за на запаску взяв ліски, які я кладу посередині, і вони через них будуть дихати. Ідея така, що в тебе пот виділяється. Цей пот має вбирати термуха і твоє тепло має випаровувати із термухи. Далі наступний слой - це може бути флізка або нічого. Флізка має бути такою, щоб через неї проходив цей пот і не залишався в ній і дихав. Тому краще за все флізка. Вона типу не дуже любить вологу. Ну, вона не впитує вологу, там як шерсть, наприклад, а дає їй проходити просто цьому по ее пару. Е, далі наступна йде курточка з мембраною. Захист від дощу хороший і плюс е-е можливість випаровувати з тебе е парт завдяки мембрані. Можна ще кармашики відкрити. Це ще швидше дасть пару виходити. І таким чином в мене вийшло повністю весь похід залишатися сухим. І все, все сохло мені. Шкарпетки, термуха і, ну, типу все. Я планував, що я буду спати в окремому, а, спеціальному виділеному комплекті. Я спав в ітогі в тому комплекті, в якому я ходив вдень, тому що він був е-е поки я збирав палатку, поки я готувався до сна, е-е, і сидів біля цього, во все висихало на мені. А-а, о, але варто підготувати це просто, якщо буде дуже висока волога і буде дуже погано сохнути, то варто підготувати запасний комплект спеціально для сну. його суть, що ти витираєшся, знімаєш активний комплект, ховаєш його і в цьому комплекті спиш. Е, і він абсолютно сухий. Ти ж не не бігаєш, поки це спиш. Тому пот так особливо не виділяється, але все одно термуха, все одно фліз. Е, і просто там не треба вже захист від дощу. Тому на флізкі і закінчується фліз. І ти в цьому або дві флізки. Ну, в мене було, я взяв чотири флізки. Одну я Руслану дав. В мене по суті було три флізки для мене. І три флізки із них я в ітогі в кінці самому надів дві флізки. Самому кінці перед тим тією горою, на якій дуже холодно було. Е, я думаю, що, ну, я пройшов би без них, але це так це вже я знаю, що останній день. Я такий: "Ладно, буде комфорт". Так що, а-а, і а по цьому е я взяв п'ять п'ять пар шкарпеток. Шкарпетки я раджу, я взяв не такі, я раджу з мембраною, теж Gorteтекс мембраною, і тоді вони не будуть промокати. В мене були трекінгові з шерсті Барана Marino. Вони дуже хороші. Я не відчував, що я мокрий. Хоча в мене був чоботи мокрувачі, вологі, але я не відчував, що вони вологі, тому що вони товсті були і тупо витягували вологу з моїх ніг дуже швидко, ефективно, викидали їх на зовнішні слої. Я тупо не відчував, що я мокрий. Ее і в мене ноги постійно були сухі, тому не було мозолів взагалі ніяких. А якось так по спальній системі нижній каремат пінний кармошкою, далі надувний, а у Руслана був звичайний теж пінною, але що то, що то і так, і так добре. Надувний просто ви можете і в міну10 тоді спати без проблем. Е-е, і палатка, е-е, обов'язково двошарова. Краще чотирьохсезонну шукати, хоч, ну, в мене така була дуже дешева для чотирьохсезонності, але чотирьохсезонна вже реально офіційно. І, е, спали вальтом, щоб менше місця займати в палатці і менше соприкасатися з стінками палатки. І я натягнув цей конденсатник на Руслан просто захистився додатковим цим одіялом спасательним від стінки, щоб мінімум А іще полотенечко витира поки не спали полотенечком витирали конденсат максимально з палатки, щоб він не опинявся в полотенечку, а не в спальнику. Чоботи обов'язково захищати. Я ми залишали прямо під палаткою біля прям і захищали додатково пакети. Ну, чоботи треба залишати сухими чоботи. Це дуже, да, небезпечно. Треба, щоб я в мене були високі чоботи і потім між чобот чоботи і там далі штини йдуть з мембраною. Чоботи теж були хороші в мене для альпінізму. Я я вважаю, що найкраще брати з мембраною чорботи з кортексом тим самим, але можна пройти насправді будь-яких трекінгових чоботах. Головне захист гліностопа. Е, я би вклався не в чоботи там, а в носки хороші. Носки з мембрани - це прям топ. Ее бу або от трекінгові такі якісні. І а між чоботом і штаніною там от треба захистити це місце. І лайфхак один - це армованим скотчем заматувати кожен ранок. Тупо от береш, заматуєш оцю цю точку, там де штани соприкасаються з чоботом, щоб через то місце не заливалася вода і ну каплі зроси, поки ти по траві йдеш. Або ще краще це гамаші. От я купив гамаші саме. І вони не дихають ніяк. Тобто під ними завжди буде мокро через твій власний під то мокро, то не так страшно, як те мокре, що буде тобі там всякі комахи залі, ну не комахи, ну всякі там веточки заходити і так далі. Тобто було неприємно. Я ці гамаші кожен, як тільки доходив до палатки, зразу їх знімав і намагався висушити те, що під ними, тому що там, ну, від мого власного поту там все мокре, але типу вони захищали від е зовнішніх. Ось. А-а, вроді начебто начебто все, да, по грілкам я майже їх не використовував. в останній день там, щоб швидше присушитись, я я вже використовував і бо в них в нас їх купа і вони типу не використані і було б тупо. А ее тобто якщо п правильно планувати, то грілки можна, ну, носки їх сувати, щоб швидше їх просушувати. Е-е, ну, головне тримати сухими ноги, тому що якщо ти там замерзаєш в на горі, то в тебе першим ділом будуть аніміювати пальці і мерзнути. Мене, до речі, з першого походу так я переме, що в мене досі, мабуть, не знаю, як так, під час походу була знижена чутливість у пальцях ноги двох. Трошки, трошки, трошки знижена. Вони дуже сильно перемезли. І вони ще коли мерзнуть, то трошки болять. От так що типу пере бережіть пальці, щоб не змерзти. Перший похід був дуже повчальним для мене і для Руслана, я думаю. Тому ми от з другого походу все вийшло. Ми раді. Дякую Руслану. Е, начебто все розповіли. Зараз в Румунії ее там Руслан там десь в іншої країні, він далі поїхав, а я тут поки вивчаю. Я хотів би добавити, шановні камради, що ми брали з собою фаера, як ультраси на виїзди беруть, да, від ведмедів. Ведмеді реально є, сліди бачили, е, потім просто використали його як просто кайфанули, як відсвяткувати нашу перемогу над е своїм безпосередньо над своїми якимись страхами. Просто вже на території Румунії запалили його і зняли якийсь відосик для себе там, для близьких. От не зневажайте, перцовку беріть. Брали червоний перець, потім, ми, до речі, смажили шашлик в Румунії. Я його використовував як марінад. От ви привезли його. Ее тоже дякую дуже, Руслану. Потужний, крутий. UFM вам дяка. Якісь питання, може, зауваження? Ще є 5-7 хвилин далі має йти в душу. Всім дяка. Якщо є питання, задоволення відповім. Дякую. >> Ще про медведя ти мені нагадав. Короче, там коли ми пересікали кордон другий раз, то на горищі на цій я чув мотори ДПСУ. Я реально чув квадрики, але вони були на такій високі далекій відстані, що е Руслан їх не чув ще. Тобто вони дуже далеко і вони прямо ганяли там, але я не чув, щоб вони їхали в нашу сторону. Тому я Руслана все-таки потроплював, як міг. Ось. Але типу, ну, було я був на максимальному адреналіні момент переходу. Кордон дуже голий, тобто не не переживайте, все не все контролюється. Ось шанси вийти є. Ягози не було. А-а, цей Балтарес ми зря протащили, але він був на всяк про всяк випадок. Ну, а вдруг типу аа і потім я спускаюсь по горі і я вже в Румунії. Я чув Медведя, але дуже далеко, дуже-дуже-дуже далеко. І він кричав десь, ну, там хвилин, ну, 10, мабуть, 15, але на на дуже далекій горі десь там прям і теж Руслан не чув. Угу. Чи може я такий радий був в Румунії, що я чу почав чути Медведів, не знаю. Ось. А якось так, >> да. Я я доповню з свого боку, що стосовно чув не чув, чесно кажучи, намагайтеся слухати ліс, зупинятися вдвох, іти слід вслід і не натягувати балаклаву, щоб вуха завжди були відкриті. Мороз не мороз, але слухати ліс треба, він допомагає. Е-е якісь там сови десь злітають. Це такі е маячки, сигнали, які треба прислухатися, десь задаїтися, десь не зневажайте такими знаками. От е дякувати Богу, дякувати UFM, дякувати моєму потужному напарнику. Я брав 200 € можна брати менше, типу там беріть картку і типу, не знаю, мінімально просто. Ну, нам нас довезли безкоштовно, по суті. Тобто і картка далі вже рішає. А якщо ДПС упакують? Ну, конечно, вони не заберуть гроші ті, але А в мене, короче, я був на коли я опинився в ЗСУ, е, мене побратими, в мене було 200 € з першого походу, в мене побратим якийсь я їх розпихав по двом карманам, якийсь побратим мене спив, викрав, викрав, вибачте, 100 €. Так що будьте обережні, беріть менше коштів. >> Ее в мене був камуфляж. Я взяв курточку для якої нато ходить і типу, ну, зимовий камуфляж такий трошки білуватий. Руслан був просто ли в оливі і і не навіть без камуфляжу. І Raincover на рюкзак е-е був оливковий в мене, а в Руслана був просто military колір рюкзак. Ось в мене була Спартива. А, блін, я забув модель. Там спеціальна гірська саме Лас Спортива. Ось розмір 44й і блін вилетіла назва, але купував під похід взагалі лове Тібет. Ось. Але вони так і залишились вдома, тому що я забув їх, коли готувався. Ось. А у Руслана були катерпілери. Катерпілер. Нагадай, Руслана, який е >> по-моєму Дакота воно називається. Обичний катерпілер, але в мене були ще Макinly і Каламбія. Я Маклі брав на два розміри більше. Е, купував в Епіцентрі нові. Перший похід вони наче себе зарекомендували. там два носки, якщо що там, чи навіть грілку можна вдягати. Стосовно грілок хімічних. Є гішманські дешеві там в Ашані, там по 40 грн. Вони не дуже, вони такий чорний слід залишають. У Руслана були топові дорожчі, там 140-150, такі голубенькі. Вони круті. Вони мене, до речі, спасали. Моє взуття спасали, бо в мене взуття було геть мокре. От, е, дві пари штанів в мене було. Чорний і оливкові. Оливкова куртка. пару, ну, балаклави, звісно, пару шапок. Одну шапку я, до речі, згубив, навіть не помітив. Десь втка дві пари перчаток шкарпеток, до речі, пар штук 10, але я використав-4ри. Просто викидали їх там п'ять-шість трусів, тоже три-чотири використав, остальні викинув. Навігація GMIN 60 RX, по-моєму, топовий з Micr SD, який на лептопі завантажуєш і просто втикаєш. Дуже тоже раджу. Ніяк не пелінгується. Просто там шість пальчикових батарейок і не треба тягнути ці павербанки. Якщо ви розумієтесь на Гармін, Гармін топ. з хлопцями познайомилися вже в СІЗО, в цьому румунському використовували Гармін годинник, але треба вміти їм користуватися. Мені зручніше з професійним туристичним гарміном. Теж раджу. Дякую. >> А я знайшов спортива Trango. Trango називається Gorteтеx. Ну, GTX там в кінці Gorteте типу. Просто шукайте взуття з Gortex мембраною трекінгове. І це, в принципі, непоганий вже пошук. Фірми Лове і, ну, якісь хороші перевірені бренди. По Гарміну я вже озвучував, це професійний туристичний RX60. Він коштує, ну, коштує грошей. Е, брав його буріє те, що там microSD, яку вставляєте через карту лідера в лептоп і завантажуєте карти в будь-якому форматі. Все експортується, імпортується. От все промальовується. Не забрали його. Я його подарував ромонам, які нас зустріли. До речі, це були мисливці. Ее і вони нам показували, що вони займаються тим, що вони відстрілюють відмідів. Показували фотки відмідів багато. Я їм подарував, але вони нас пограбували, якщо, ну, більш Руслана пограбували, хоча я йому там шоколад, я їм все давав, типа компас один мене підмотав. Е, пограбували нас технічно. Я не знаю, якщо Руслан захочеть, розповість. Я в принципі не хочу якісь негативні негативні емоції не хочу озвучувати. Все пройшло класно і мені же геть не нашкоди цього гарміна. І вони, до речі, я виходив порожній без рюкзака, просто з маленькою бананкою, а Руслана був рюкзак. Вони підходили: "Подаруйте намет, подаруйте то всьо. Якщо захочеть, він озвучить, що вкрали." >> Да. Ну, я розповім, да, це та негативне. Зустріли людей в Румунії, вони ее щось мені пішли показувати, кажуть: "Давай я тобі щось покажу там типу показав мені месномечательность". Я якраз ходив, фоткав там все. Е, і в цей момент я залишаю там вже рюкзак біля Руслана. А Руслана, я ж нічого не сказав, типу Руслан замерший, мокрий і його кажуть: "Іди погрійся, іди, Руслан, гритись". І повертаюсь я теж йду грітись. Короче, в цей час, поки нас водили, е, типу вони залізли в рюкзак, стащили один гермомішок і все, що в ньому було. Там типу трошки одягу, але хороше. Там якраз мої мокрі шкарпетки дорогі і мої штани з мембраною, які теж дуже дорогі. Тому а і Болтарес стащили. Але Болторес я їм і так хотів подарувати, тому що їх його заберуть е фронтієри. А цей він коштує там 400 грн, типу. Ну, сенсу тащити його типу нема. Так що таке. Ну, так що будьте обережні. Цигани реально справжують свою репутацію. Ось нічого взагалі не понадобилось по аптечці, але я б все одно брав те саме. Е-е, я взяв, е-е, е-е, гемостатичний бинт. Це на випадок, якщо кровотеча, яку я не зможу зупинити рукою, силою руки. Е-е, далі, якщо прям я ї гемостатичним бинтом не можу зупинити, я взяв, е, турнікет, але з турнікетом проблема, що ти його накладаєш, тобі треба за дві години знайти допомогу або будуть погані для твоєї кінцівки справи. Турніке - це прям остання типу надія. Це вже треба, якщо ти його став, то треба точно бігти до рятувальників і, ну, кричати в лісі, щоб тебе хоч хтось знайшов. Тобто, ну, якщо турнікет дестав, то типу це загроза життю конкретно. Тобто це прям, ну, його я його взяв на всяк випадок, тому що помирати не хочеться. Ось. Але, е, е, я дуже молю Бога, щоб нікому з Юф ніколи не треба було його використовувати. А-а, і далі, е-е, це антибіотик взяв, скажу, в мене він досі під рукою, зараз подивлюсь, скажу точну назву. Е, це нази армійський пілпак. Можете загуглити ЗСУ пілпак. Вони ЗСУ знають, що робити. Ее антибіотик називається мо моксіфлокацин. Моксіфлокацин такий універсальний антибіотик широкого спектру. Він проти всього. Е тому він тому що ти не знаєш, з чим ти будеш боротися. Тому ти береш під всіві всі варіанти, які тільки можуть бути. Далі береться ібупрофен або аналог його, який називається мелоксікам. Мелоксікам. Ее це по суті аналог іпробену, трошки більш потужний, я би сказав, е, під поранення. І до цього ібопрофену має йти в комбінації обов'язково, е-е, омезол. Це інгібітор зворотньої помпи. Це захист шлунку від подразнення, яке викликає ібупрофен або мелоксікам. І далі парацетамол. Це знезараження. Ну, ой, незнаження, це зниження температури і противововоспалительне. І плюс ще бажано мати антисептик. Е, в мене був це хлорогесидин. У напарника це був, е, перекис, е, водню. Ось про хлороксидинин мені більше подобається, тому що від нього не Ну, по-перше, він прям дуже хорошо працює і по-друге від нього не щипить. І, ну, отак хлоргеродин я викинув в самому кінці, тому що він все-таки щось важить, а там 200 мл. Ось. А все інше я залишив. Ну, мотивація, ну, мені не подобається, що з країною відбувається. Хлопців проти їх волі пакують. І навіть якщо ти спеціаліст в якійсь сфері, то ти опиняєшся в штурмовиках. Я це побачив на свой власній шкурі. А і, е, в тебе нема ж виходу в учеб, ее, в учебках відносяться дуже погано до людей. заважають доводити свою там непридатність, щоб тільки побільше мобілізувати на на передок. По-друге, що дуже високий рівень корупції і це я виходив на мітинг особисто, будучи в розшуку ТЦК. Пофіг. Я пішов на мітинг проти НАБУ САП рядом з, е, хлопцями, якім до 1822 е ну до 23 років. Ну, який незаційно. Короче, в ітогі Зеленський підписує закон, щоб випустити їх на волю усіх. Е, 1822. І потім вскривається, що цей НАБУ САП було досліджувало його близьке уточеня Зеленського. Все стає зрозумілим, що це просто вертикаль влади піджимається, корупція вже, ну, просто повним ходом. І я розумію, що ця країна явно не налаштована на те, щоб захищати щось своїх громадян. Це захист карманів і е-е дуже дуже високий рівень корупції. >> Що, Руслан? >> Ну, я озвучув, в мене мотивація сім'я, діти, побачитись за ці роки не бачилися. Е, ну, і це частина моєї релігії. Я списаю своє життя. Е, я принципово не беру до рук зброю. Це не моя принципова позиція, ні про яких розклади. Е, країну люблю, Україну люблю, але з владою якась є якісь моменти, які я не підтримую.