Польща не вдалася, але він утік від ТЦК посеред поля

Давай почнемо із того, чому зараз і чому Польща. >> Е-е, чому зараз? Мені вже 25 років майже як рік. Е, літо в мене було день народження. Мені 25 років. Взагалі про цю тему, про що можна так звалити з країни, я дізнався десь вересень-жовтень місяць. До цього я взагалі не уявляв, що то типу можливо. Ее десь дізнався в жовтні і вже одразу не був готовий стартувати і якби чекав весни. Думав зимою, але трішки якось досвіду немає по таких походів. І низька температура, ця зима була дуже холодна. Я вирішив дочекатися вже трошки потепління. Чому Польща? Тому що останні роки я жив у Львові. Це по-перше. А по-друге, ну шлях коротший. Якщо зрівнювати з Румунією, то і коротше, і по днях, і по кілометражу, і самі гори менші. То того я обрав Польщ. >> Що далі, кажи? >> А далі, чому не восени, чому не взимку, а саме зараз в цей час? Ну, от коли я про взагалі найшов твій канал і про цю всю тему почав дізнаватися більше, це була осінь, але тоді на даний момент я мав віддалену роботу хорошу, з гарною зарплатою, з дуже гарною. І якби не був готовий йти вже все кидати, щось я так собі спланував, що попрацюю осінь, попрацюю зиму, відкладу трохи грошей і навесну вже піду. Я то якось воно так. Я собі з самого початку планував що навести. >> Е, і що вдалося тобі відкласти гроші, попрацювати? >> Вдалося, але так, е, фт-фіт, ее, того, що десь якраз десь з кінця осені трошки погіршилась мої заробітки погіршились. То типу внутрішні справи в компанії, в якій я працював і працюю на даний момент. Е, типу заробіток впав три рази, типу вже хотілось хотілось вже йти, вже так не тримала та велика зарплата. Але почалась зима і почався сніг. І якби, ну, був страх іти в погану погоду, морози -10 -15 і тому все-таки тягнув до весни. >> Ну, Польща -10, -15, то така собі ідея, е, йти в мороз, коли можна йти не в мороз. Е, просто ця зима, зима виявилася холодна і довга. >> Угу. Так, давно такої не було. Пока. >> Ее. І я як ти, е, шукав напарника чи, е, ее, не тільки напа, ну, як відбувалося оце все планування, хід думок, як ви там з чого почали, до чого дійшли? >> Е, напарник - це мій знайомий, це мій знайомий. Знаю його вже рік, десь 25-го року з весни. Йому 24. І якби у нас ми так якби сконектились спільний хід думок і він розуміє, що він вже не виїде, бо ну там до 23, а йому вже ось було 24. І якби він теж планує, планував. Ее і ну у нас загальна ідея якось отак от так воно вийшло, що співпала ідея і вирішив разом, е, згуртуватися та й разом іти. Як це все я планував? дивився твої відоси, дивився кожен день під них засинав, просинався, там жив вже в цьому, вже цим бажанням вийти, вийти з цієї країни, вже стати як вільною людиною і так готувався, купив спорядження ще зимою. Якось я вважав, що типу якщо я куплю спорядження вже, то потім в мене не буде ніяких відоговорок, що в мене вже буде все готове, все лежати і я в любий день, коли той день настане, я встану і піду. Просто візьму свій рюкзак і піду. До речі, як змінилося твоє життя після того, як тобі стало 25 років? >> Ой, моє життя кардинально змінилося. >> О, я мінімально став виходити надвір. Втратив багато тих радостів життєвих, простих, відчуття тої вільної людини, відчуття свободи. Постійний якийсь страх був присутній. Добре, що на той час, бо до свого 25тиріччя я останні роки більше часу працював водієм, працював в таксі. е, таких зв'язаних, е, роботи зв'язані з водінням автомобіля. І якраз добре так сталося, що десь за місяць перед своїм 25тиріччям я знайшов віддалену роботу. Мені якби пішло на користь, то якби було моє спасіння, щоб я себе міг забезпечувати, щоб не ризикувати ніде не їздити на роботу. Так, так, як я жив у Львові, то в центрі там в центрі нікого не чіпають в принципі. Там якби такий наплив людей, там тисячі людей можуть бути на вихідних і тобто там якщо ти цікашеньки туди приїдуть і просто там саміх запакують. І ну в центр виїжджав на вихідні там десь відпочивати, в якийсь заклад ще там десь прогулятися. Але все одно якби то було, то було більш домашній режим. Тобто так виходиш на вулицю, постійно озираєшся на на параної, бачиш, як хлопців десь пакують, десь питають, десь ще щось, то якби все все на тобі відображається. >> О, круто. Слухай, а працюючи в таксі, ти вивозив кого-небудь туди десь ближче до кордону Польщі, щоб вони лісом петляли? >> Ні, в мене не було взагалі таких дослідів. Я вообще не знав раніше, що це типа, що це типу можливо, що воно так може працювати. Я не знаю, чого я хочу якби, ну не знаю, от мені попався просто відос в Тіктоці в вересні місяці десь, там де якісь два хлопці вийшло на Румунію і там ще був напис на відео типу е 90 км 4 дні. Я ще тоді подумав, як це вони за чотири дні стільки пройшли, типа. Ну зараз тоже працюючи в таксі, в тебе з'явилися не було таких ситуацій жодних. >> Як це Ага. Як це тобі допомогло із подальшою розвідкою? В тебе збереглися там контакти колег, ко, як ти організовував? Я працював сам на себе. Е-е працював сам на себе. Тобто в застосунку уклон болт була своя машина останнім часом. Перед тим минулі роки я брав в оренду просто автомобілі і якби якби я то ну то люблю, то любив водити авто. Ну і подобається спілкуватися з людьми. І якби робота не є важка, на на життя можна заробити. Ее ніяких контактів таких, як доїзд, доїзд та таксі, таксі викликав таксі та й доїжджав. Типу це було не через знайомих. Я отак, >> а просто використав звичайних та звичайне таксі. Викликав за кілька днів таксі до того дня, коли я мав вирушати з дому. викликав таксі, взяв хлопчина, ну, щось так, знаєш, я йому зателефонував, кажу: "Дивись, зараз їхати не треба, треба там от через там два-три дні там ціна буде там вдвічі вища, ніж та, що стоїть в застосунку". Окей? Він каже: "Все окей". О, так якось і домовились. І попався ще якийсь хлопець військовий такий. Не знаю, якось воно так співпало. >> Ага. Тобто ви вирішили, що ви їдете? А а розвідку якусь робили? >> Розвідку? Та ро робили там так робили робили. >> А розвідку як робили? Самі відправляв цього свого 24хрічного напарника, щоб він поїхав, подивився, що там. Чи >> він їздив >> він їздив на таксі туди собі скатався, скатався, подивився і щоб е якби щоб я вже розумів, як рухатись. Є там хтось? Нема нікого, щоб розуміти плюс-мінус. Ну і планували на вечір то все робити, знаєш, бо в основному ті пости, вони всі мають графік роботи свій. Ну, плюс-мінус, не всі, звісно, але здебільшого, що ввечері вже в темноту ніхто не хоче дуже сильно там десь на вулиці стояти, тим більше, коли е погода така трошки трошки дощить і там до 5°, то така не дуже сприятлива. >> Угу. І наскільки змінилась ситуація від розвідки до моменту старту? Нічого не змінилось. Все було, все було супер. Все так, як мало бути. Так і, ну, так трошки я їхав, трошки параною ловив, але то, я думаю, то я думаю при притаманне, притаманне в такій моїй ситуації якби може бути таке. Ну, але доїхали, все добре, без ніяких акцесів. Доїхали, заселились в готель і переночували в готелі собі. поїли, поспали, трошки помріяли вже про закордон. Та на наступний день, так як я ніколи не був в походах, та й взагалі типу то все спорядження, воно було не було так би можливості в місті його випробовувати. І ну так трошки розходив взуття, а так, щоб десь переночувати чи там, як ти кажеш, вдягнутися повністю, десь пройтись, приготувати їжу, по там розкласти палатку е такого там палатку розкладав у квартирі, так можна сказати. То ми вже як доїхали до того готелю, то переночували. На наступний день проснулись, пообідали і пішли. Там якраз ліс був такий десь щось схожий з тим, по якому ми мали йти. І пішли на дві годинки туди в ліс розкласти палатку, провірити спорядження, як що працює. А вже на вечір вже рухались уже до точки старту. І е ви ви прямо з готеля стартували, чи ви теж когось використали, щоб вас довести ближче? >> Е, та таксист довіз трішки ближче, бо з готелю там було забагато, мені здається. Ну, можливо, ясно, що можна було. І плюс ще по дорозі були дороги різні, такі небажені. Тобто таксіст підвіз нас трішки ближче, щоб нам як скоротити шлях. А і наскільки близько він вас довіз? якесь останнє село на карті чи чи десь там >> останнє за два села за два села десь якщо по прямій по прямій в упор дивитися до кордону по повітрю там може було кілометрів шість 5-шсть отак десь десь близько п'яти близько ціли там більше 10ти було десь було 12 там 13 ну трішки підміст >> будь ласка а будь ласка ось так мікрофон тримай бо тебе тоді так чути а а коли ти десь відводиш мікрофон Добре, добре. Ти кажи, кажи, якщо що, бо зв'язга. >> А то то досить добре ви під'їхали. І скільки часу у вас зайняло, е, подолати український бік і що вас на українському боці чекало? >> Е, ну, ми висадили з авто ввечері і вже було темно. Одразу одразу побігли в ліс і вже стемніло. А так як досвіду рухатись не було в таких умовах і в повній темноті, а були не так далеко від дороги і не було бажання, були в нас ліхтарики червоні такі, такі як олівець, вони типу розміру. І не було бажання їх включати одразу, того що близько дорога, там собаки гавкають, ще щось. І ми вирішили пройти трішки по темноті, але за хвилин 10-15 зрозуміли, що то тупо нереально, бо просто нічого не видно. трішки зайшли в глибину лісу, включили лі ліхтарі і і пішли. Пішли трохи треба було відійти, як я собі планував, що десь кілометр треба відійти від точки старту, щоб зайти поглибше в ліс, набрати трішки висоти і там уже розбити намет, повечеряти і лягати спати, бо вночі йти, ну, реально, я собі уявляв, що то типу можна йти, але насправді хлопці, хто там думає, що вночі вночі дуже важко йти. Дуже. Ти просто ти наче от дивишся, наче все нормально, ти включаєш ліхтар і ти бачиш, що просто там купа гілок, яма, десь якийсь кювет, ще щось. Ну таке трохи дерева повалені. То ми пішли, включили вже ліхтарі, бо не було виходу. Е включа включали ліхтарики собі йшли десь ми пройшли десь кілометра півтора десь от повній темноті відійшли від точки старту і заночували. Оце була наша перша ніч. Е, потім на наступний день встали, е-е, пройшли, пройшли кілометрів шість десь по повітрю. Ну, я не знаю скільки це по землі, може-9ть десь. Е, і за 2 км до кордону, е, ми розбили на мед, бо якраз вже темніло і, ну, куди йти в темноту там переходити той кордон. Розбили на мед за 2 км до кордону, наступний день встали, все поїли собі. Ну, як все, як завжди. Поїли, попили чаю, зібрали речі і пішли. набирали воду в струмках, того, що в нас були ці питні системи по 2 л, але вода просто уходить, йде дуже швидко. І набирали в струмках воду і йшли отак от зранку встали, там година 8ма йшли до кордону. На кордоні ми десь були близько 12ї десь години дня. І по посиділи посиділи годину перед дорогою їхньою останньою цією прикордонної. Посиділи, послухали, чекали, поки машина проїде якась чи там на чому вони пересуваються, що транспорт проїде і ми почекаємо там 5-10 хвилин і будемо перебігати її. Бо після дороги був дуже ве сильний спус. Спуст, кажу, підйом наверх була така гора, типа, і її треба було швидко подолати, щоб ніхто з дороги не побачив. Ми просиділи там десь годину і нікого нема, взагалі не звуку. І вирішили, що що чекати, так можна і до вечора просидіти. І вирішили піти. Спустились до дороги, подивились вліво, вправо, перейшли. Після дорогою був рів такий з водою десь по коліно. Ми його перескочили, пішли нагору, лізли наверх по горі, десь метрів, метрів 200 десь піднялися наверх і там була така рівна рівна поверхня, вже рівна земля. І бачимо, що піднімаємось уже на ту рівнину і бачимо, що за метрів 30 паркан стоїть. Е, ми трішки ві відце трішки перепочили, перевели подих, познімали, е, палки, прицеп причепили до рюкзака, до рюкзака, якби все підготували, що нам треба. Підійшли до паркану, обдивилися, все чисто, перекинули рюкзаки і перелізли його, взяли рюкзаки і побігли. І потім після цього почалась буферна зона, типу нейтральна. Ну, як нейтральна, не то що Україна, типу, але після паркану вже до кордону з Польщею. Ну, десь метрів 500. Жорсткий підйом наверх такий, що просто кожні 30 м ти стаєш, бо не можеш іти там типу траверсом іти. Ну, ну немає різниці. Там один підйом, типу, ну, тобі просто вверх треба йти. Шли пере трошки сідали перепочити, бачили наш секрет український, але там нікого не було. Ми якраз на нього сіли, типа, типу сидимо, дивимось, там гілки настелені, все, але видно, що погода була така трішки погана, то там і нікого може й не було через то. Ну, піднімалися наверх, е, піднялися вже на самий верх, на цю гору і виглянули наверх. Дорога вже польська і стовпчики стоять. Та все, перебігли дорогу і побігли в ліс. Може якісь питання є, Володь по цій частині? Польські стовпчики. За за за цим за стовпчиками там була якась контрольно слідова смуга, чи вона була за колючкою? >> За нашою. Про нашу колючку ти питаєш? >> Так, про нашу. >> Угу. >> Польської ж колючки нема, тільки наша. Ну, немає. Так. Е, там дивись, як було. Там було виходить паркан такий ще радянський, радянський, прям аж ржавий. Вже ржава колючка. десь 12 м вона висотою, десь по пояс, по пузо вона була. І після неї її переступаєш і після неї був уже цей новий паркан, який під час уже війн поставили і був сигнальний цей провід був посередині. А за цим, а за парканом була, да, така була зона, там де вони, я так розумію, ходять. Ну, то для пішого патруля, бо там машина не поїде десь метра, може півтора шириною, я так розумію, щоб ходити там з собакою. А як виглядає оцей новий паркан? Це єгоза чи це якась колючка? >> Радянська колючка тільки зроблена якби в новому виконанні з нових матеріалів. Дерев'яні стовпи ее і десь стоять вони в ширину метра два і колючка кожні 30 см просто натягнута. І так кожні 30 см і донизу чи 20 см десь. І це і зверху нічого немає. Негози нічого. Просто ти руку кладеш на сто. Ну, перекинули рюкзаки, руку кладеш на стовпчик оцей дерев'яний на самий верх, ногу ставиш на на колючку і отак от собі піднявся, переліз і спригнув там. Проблеми взагалі. >> Ви її не різали? >> Ні-ні, не різали. Там її перелізти то взагалі то не знаю, як паркан якийсь в школі, я не знаю, чи там в садку дитячому. Ну там просто ногу поставив, переставив і спригнув. Все, нема проблеми там з подоланням взагалі. >> А в тебе звук плаває? Ти крутиш телефоном чи ти через навушники розмовляєш? >> А, та я А зараз скажи, зараз ліпше. Ну, у вас тако добре. >> То що, що за що за сигнальний провід? >> Сигнальний провід, ну, я як чув по історіях, що це сигнальний провід. Я ее ну такий провід, як до кабельної антени, знаєш, тільки чорний, отакої товщини, як палець тонший трошки, як мізинець. >> Ага. І і він, ну, посередині посередині паркану протягнутий, як я розумію, що це якщо переріжеш його, то прийде прийде сигнал на заставу, як я то розумію. Не знаю, наскільки це правда. >> Там може бути, що не просто, ну, переріжеш, то так, там може достатньо просто його там цей поворушити чи ворушити. >> Та я не думаю, ми ставали плюс-мінус туди. Може це кабель електроенергію протягують на якісь там камери, ще щось, я не знаю. Ну, навряд чи. >> А оце може бути >> або так. Ну, от бачиш, тот сильно невідомо, але ставав на нього зверху там, ну, умовно трусився паркан і нічого. ТП типу то не на рух, то якась електроенергія або щось, якийсь сигнал, щось таке. >> Угу. >> Що кажи? Кажи далі, що там. >> Ну, здолали ви цей український бік, попали на польський бік. Як там у вас відчуття? Угу. На польській здавалося, що вже, що вже синиця в руках чи журавель. Здавалося, що вже всьо, вже майже все зробили, що вже вільні люди якось і запах повітря вже інший. І було купа радощів, але розуміємо, що ще половина шляху так би лишилась, бо е може і наших і важче пройти, але тим не менш ее поляки так як до нас ставляться, що що вони нас вертають. Ми розуміли, що не можна їм попадатися і не можна розслаблятися. І ее ну зайшли в ліс відійшли десь від тих стовпчиків може з метрів 700-800 пройшли там дві дві-три гори і сіли перепочити. Ее перепочили, встали, пішли далі, йшли, йшли там. Ну важко важко йти. Хоча м я думав, що е-е польські гори будуть легші набагато, чим Ну, хоча я не був не там, не там, але мені так здавалося, що різниця в висоті в 3 м, ой, в 3 м, в три в три рази, е, то буде набагато легше. Але реально важко йти. Йшли, йшли, відійшли десь від кордону кілометра 2-2, по ее залізли на гору, набрали висоту і заночували. Там розбили табір, повечеряли, е, поспали, проснулися. Десь до точки виходу до міста нам було десь кілометрів ість-7ім по повітрі. І якось була ідея, що ввечері, коли лягали, була така розмова, що давай завтра пройдемо кілометрів пять і там за за кілометра півтора-два лишимся ночувати і вже на ранок встанемо бодрячком і вже підемо там план на автобусі сідати. був розклад автобусу, був один зранку і один був в обід. Але коли ми проснулися, вже цілий цілу нічов дощ, ми проснулися, це ми у нас уже був е три ночі. Три ночі виходить і четвертий день. І взагалі бажання не було там лишатися ще на одну ніч. Їжа вже закінчувалась. І ми вирішили, проснулися десь ми в 6 ранку і ми вирішили, що лишаємо спальники, лишаємо палатку, скидуємо все не потрібне, робимо легші рюкзаки і маємо вийти сьогодні на нашу точку. куди ми планували без ночі білі ще одної пішли так і вирішили пішли було важко дуже важко в той день ми там переходили дорогу пере переходили річку таку не сильно глибоку але все одно ноги мокрі йшли йшли йшли і десь підійшли ми до точки виходу десь було десь 2:30 було десь 14:30 десь отак було і в нас якраз на ту годину був автобус і ми розуміємо що ми на автобус вже запізнилися ми пере переодягаємось чисті речі е там помилися подухались і вийшли в місто, пішли пішли в продуктовий магазин, купили щось поїсти, попити. Були особові злоті, а потім потім пішли на з надією на автовокзал, що там буде якийсь транспорт і що ми зможемо десь звалити хоча б подальше на кілометрів 50 від кордону. Але прийшовши туди, побачили, що там тільки стоїть три міських автобуси, які їздять по місту і типу нічого десь, да? Ну, туди, куди нам треба, немає нічого. так якось дальше проїхати. І тоді ми застопорилися, ее не знали, що робити. Почали ж не хотілось за зайшли на вокзал, думали якийсь розклад там, може, як у нас в Україні є там якесь табло чи ще щось, але там такий вокзал маленький, нічого конкретного там не побачили і не хотіли там через перекладач переводити ее там тому касиру чи ще комусь чи людям там питати, як доїхати. Ну, боялися, що хтось дасть. І якби то думали вирішити. сиділи, сиділи, побачили, проїхали одні прикордонники, заїхали на вокзал. Таке серце трошки начало вилітати, але вони на нас подивились, ми чисті все, без рюкзаків, без нічого. Вони розвернулись, поїхали. Ну, вони так заїхали просто там перевірка. Поїхали. Ее ми звідти пішли, сховалися там в двори, сіли на лавочку і давай шукати через знайомих. Як що короче знайшли автобус, який буде з того вокзалу, куди нам треба подальше, польське місто, але воно бу він буде через 3 години і типу що робити цих три години ми не знали. І потім я зайшов в Google, знайшов болт туди не ловив, типу таксі, а найшов місцеве таксі, номер місцевого таксиста. Ее і через знайомого знайомий зателефонував йому в Польщі, викликав нам таксі і приїхало таксі і наче все, наче все закінчилось і все, сідаємо в таксі і просто уїжджаємо. Далі план там був з одного міста в друге і з того міста вже е десь в Словаччину туди от подалі від Польщі. І начебто все вийшло. Ми підходимо до машини таксі, сідаємо туди і водій заводить машину. Там все день добрий. Там поздоровались. Він заводить машину і тільки хоче від'їжджати і підходять прикордонники і нас запаковують. І отака історія. >> Так, дуже, дуже сумна історія. Осьний >> кінець останнє речення. Так. >> А запаковують. Що означає запаковують? Вони вас там мордою у підлогу там чи >> Ні? Ні, це було це так грубо сказано. Це як більш на лексиконі, я не знаю. Ну, просто нас перевіряють документи, питають, чи є якийсь побит польський, якась віза, ще щось, як потрапили. Ну, ясно, що чист, чисті паспорти. Ну, і потім 5 хвилин і приїжджають ще пару патрулів і нас заарештовують. >> Угу. Що там? Одягають кайданки, десь везуть. >> Так, одягають кайданки і везуть. Так воно і було. >> Ну і і що було далі? Що, що поляки у вас розпитували, ці польські прикордонники? >> Що їх цікавило? >> Як ми потрапили? >> Чи нічого не цікавило? >> Та цікавила. Цікавив маршрут, як ми зайшли в Польщу, кудой точка перетину, е, як ми рухались, де наші речі, чого ми такі чисті, ее і від нас так приємно пахне. Е, були здивовані, що нас не роздерли медвіді, бо кажуть, що їх там багато. М таке. Повозили трошки повозили, повозили та і завели, завезли на кордон до себе. До себе завезли на польській бі. >> Тобто вони Тобто вони підозрювали, що вас туди хтось вивіз, раз ви такі чисті. >> Так. Так. Підозрювали, що нас хтось вивіз, е, що нас має хтось забрати. Ну і такі таке в цьому роді типу, що для них було то дивно, що вони питають: "Скільки ми йшли?" Ми кажемо: "Чотири". Вони кажуть: "Чотири години, ми кажемо чотири дні". Вони кажуть: "Та не може бути". Ну, типу це не було похоже на нас, на наш е на наше брання. >> То, тобто той звичайний патруль, який заходив на вокзал подивитися, що там робиться, він зовсім не запідозрюв вас нічого. >> Так. Так, взагалі. >> І так саме ці прикордонники думали, ну і що вони як вони переконувались, що ви їм кажете правду, що вас ніхто не підвозив, що ви чотири дні йшли, заставили вас йти. шукати той намет з рюкзаками, де ви там залишили. >> Вони вони туди, мабуть, їм би було важко туди дістатися, бо, ну, в принципі могли би, але, ее, мене питали, де ми де ми переходили. Я показав, приблизно обвів коло плюс-мінус. Кажу, я не пам'ятаю, десь в районі цього кілометра, типа, де саме, я не пам'ятаю. Взяли мого знайомого в іншу машину, він потім розповідав, його возили, возили. Він каже: "Добре, я вам скажу". показав їм на карті, де та точка, але вони захотіли не поїхати саме туди, а вони захотіли на наступну дорогу в Польщі вже і звідти йти пішки, там 3 км по горах, щоб він їм показав оцей маршрут. А а речі, які ми скиди, вони не просили, щоб ми їм показали там місця. Вони хотіли, може, йти туди, не знаю. От він просто їх е-е довів до показав якби частину маршруту польського, там 50% де ми йшли і >> та і все. Потім привезли нас на польський кордон, польську заставу. >> Е, тобто а ну а що частину маршруту, що там можна було їх по будь-чому провести і була би частина маршруту. Там якось було видно, що ви йшли? >> Та ні, я думаю, ні. Ну та якісь сліди може лишалися, бо там було, де була вже перша дорога така серйозна їхня асфальтна. Це десь кілометрат три від кордону, там два може 2,5. То перед тою дорогою в лісі була дорога глиняна, але ми мали з собою бахіли і ми пройшли по тій глиняній дорозі. Там може сди лишились, але ми потім перед асфальтною дорогою вділи бахіли і перейшли то в бахіла, щоб не було бруду на дорозі. Але чось вони захотіли повести його туди і пройти з ними, бо мене возили кругами. Я їм казав, показав приблизно коло ввів. Вони мене возили в одну точку, в другу, в п'яту, в 10ту. Дві години з ними їздив. Я кажу: "Я нічого не впізнаю. Я типа я не знаю де, типу ліс був." А якось він він з ними напарник сконектився, раховував, не знаю, якісь помилування в кінці, якийсь захист, якесь біженство. Ну, десь він з ними їздив і казав, що його водили по лісі, що ті прикордонники польські падали там в тій грязівці і тягнули його в наручник по горах. >> А прямо прикованим прикованим до них тягнули його. >> Та до руки прикованим наручником тягнули її. А то, тобто його задача була Ну все ж таки, я не розумію, вони що його до самої колючки підводили, там якісь сліди знайшли чи чи просто вони погуляти хотіли? Він їм показав саме, куди ми йшли. Ну, намалював лінію, як я розумію, і і вони його повезли на середину от нашого польського маршруту на середину і повели в бік кордону. Я не знаю, для чого їм це, ну, от. Ну, це це з його слів так він розказував, що його вели там. Він каже прикордонникам польським, що ви хоть воду взяли з собою. Вони кажуть: "Ні". Він думає: "Ну куди ж ви пішли без води?" І вони там ішли щось там 4отири-5 годин по тих горах лазили, поки не вийшли до до стовпчиків. Ось так було. >> А вийшли до стовпчиків в тому місці, де ви переходили, чи просто вийшли до стовпчиків, подивилися? >> Я розумію, він їх завів показати туди, де ми саме переходили. >> А він так запам'ятав маршрут? >> Ну, мабуть, вони йому дали карту і він зорієнтувався приблизно, де то було. А там уже, я думаю, вони йому підсказали по якимсь місцям на Ну, зрозумів. >> Угу. мета тобто мета в них була переконатися, що ви кажете правду. >> Ну, я думаю, що так, я думаю, скоріш за все так. Мабуть, мабуть, ти правий, бо іншої логічної відповіді я не бачу цьому. Навіщо йти 5 годин лізти? Можна під'їхати просто дорогою туди, де він показав і знайти те місце, де ми перейшли, де ми зайшли на уже на територію Польщі. А нащо його було вести стільки кілометрів? Я не знаю, непонятно. >> Це це дійсно, е, бо хіба ваш там маршрут був виходу чимось особливий? Там кілометр туди, кілометр сюди. Воно ж не має ніякого значення там чи чи має. >> Та я не знаю. Мабуть для них має. Ну я не знаю просто логічні цьому, чого так сталося. Є деякі думки типу, що може тудой ніхто не ходить, чи тудой ніхто не ходив. Якби бо вони якісь казали про якісь там стежки, що хтось десь водив якісь провідники там. Я то з польського так розумів, але то зовсім в інших напрямках було. Я так зрозумів, що коли він їм сказав ту точку, то вони були здивовані і вони хотіли, мабуть, самі перевірити, що що реально туда йшов. >> А тобто вони на вас подивилися, подумали, що ви якісь того нездатні на таке, в чому ви їх там переконуєте. >> Вони вам не повірили. Вони подумали, що там було купа провідників, вас там вели. Розуміє. Думаю, що ми за чотири години чи якось щось таке у нас не знає фізично можливо. Може в їхньому розумієте, >> тобто не справили ви у них враження якихось двох суперменів спецназ, морські котики, десантура >> не справили. Може, якщо були б в брудних речах, може, вони б нам не повірили. А так, так, як ми були там з собою, взяли дезодерантів, всяких цих серветок та понатиралися там нові нові труси вдягнули, то вони видно і не повірили нам. >> А а ТВ вони там тобі не погрожували, що давай бігом згадуй, що ти нам кажеш, ліс там не впізнаєш. Ану давай зізнавайся. >> Погно, але відразу я як типу нас затримали і був момент, коли ми сиділи хвилин 10 в таксі, поки під'їде підкріплення і перевіряли наші паспорти. То я вийшов на вулицю і через перекладач запитав у, ну, одного з працівників, ну, одного з прикордонників пої, які нас затримали там на вокзалі. Я запитав, чи нас вернуть на Україну. Я там з ним трішки попереписувався і він дав мені зрозуміти, що, да, типа, що вернуть. І через те я вже сильно там не старався якось їм вгодити чи ще щось, чи там їм все розповісти, бо я розумів, що то результат буде, ну, кінцевий. Все одно, щоб ти не робив, буде однаковий. Я так на той момент то бачу. Ну, лякали трошки, кричали там, там [ __ ] там, ну, там якісь їхні матюки. Я там польську не сильно розумію. Так, плюс-мінус щось там показуй, показуй, де йшов і так далі. Хтоов, хто мав забирати, хто там це все. Ну, от були були такі моменти. Тобто те, що ви викликали таксі, ось ось так по-простому їх не переконало, що що вас ніхто забирати там не мав? >> Ні, не перекона. Ні, ну якби їх ще переконали, в принципі, це вже наших не переконало. То наші були впевнені, що ми мали комусь касу принести хорошу і що ми раді, що зби зберегли гроші, що таке вони думали. Ну що нас по-любому хтось має забирати. Я їм пояснюю, що ну ми б так би по-дебільному не попалися б. на вокзалі там місцевому таксисту, якщо нас мав би, я кажу, щоб нас мав би хтось забирати, ми вже були б давно б Варшаві чи в Кракові чи ще десь. Та не хотіли. >> А, тобто українські прикордонники вирішили, що ви несли там кеш в кишенях і вирішили зекономити, не заплатити. Так, так, так. >> Не заплатити тим, котрі мали вас там зустріти, забрати ті гроші. Е, >> ну такий був варіант. Був варіант, що все-таки ми мали їх передати, нас мав хтось забрати, але я їм кажу, що навіщо ми тоді викликали таксі, типа, а вони кажуть, що це частина плану, щось таке типу. А може й думали так, як ти кажеш, щоб зберегти кеш, не платити і дістатися самом. Ну, ну такі версії. >> А не міг таксіст здати? >> Міг, міг. Та таксі здав 90%. >> Просто >> ясно. Ясно, що місцевих місцевих таксистів самим викликати не можна, якщо ви користуєтесь місцевими. Прийшло замовлення, місцеві їздять там по своєму місту на таксі, а тут прийшло замовлення за 70 км від міста. І це, я думаю, стало причиною повідомити, що перевірити, хто там їде. Або та людина, що викликала, може, вона якось спричинила враження якогось чи українця, може, я не знаю, що там за хлопчина викликав там знайомий. Може, він погано розмовляє по-польськи або не вказав точну адресу, куди нам треба, просто назвав місто, знаєш, і так. Ну, і може то якось виглядало дивно. І через того, а може всіх так перевіряють, хто викликає дальній поїздки. Не знаю. Ну, більше нема ні кому. >> Угу. Ну добре. Повозили вони твого напарника, повозили вони там тебе, далі скільки ви там на польському боці затрималися і що було далі після того, як вони вас привезли із лісу? >> Привезли із лісу? Привезли із лісу. >> Привезли із лісу. Ми сиділи, ее, сиділи у них там уже, ну, на польському кордоні, ее, уже на по пункті пропуску і сиділи там, дали нам поїсти, там наручники зняли, сходити в туалет, все без питань. Е, там щось питали там прізвище, ім'я, ну, не прізвище, ім'я, там щось там про батьків. Ну, такі там типові питання якісь там сімейні. Там ж чи одружений, неодружений. Потім привезли до мене цього напарника з лісу, весь в болоті. І в нас був момент, коли ми разом сиділи на одній лавці і можна було поспілкуватися, щось обговорити. І до того часу я зловив таку депресію сильно, морально мене трошки вдарило е той перепад, що коли я був в бедронці, я вже написав там написав дівчині, там батькам, що я вже в Польщі. В мене все вийшло, бо я був три доби зв'язку. І вони всі були дуже раді, так само як і я. А потім через годину нас затримали і такий перепад від від гарного настрою до поганого. І до того моменту, коли нас привезли поляки вже туди на цей пункт пропуску, я такий був вообще в депресії. А потім підсів до мене напарник і в мене, я згадав, що в одному із твоїх відео я чув, що хлопець сказав, що спробуйте нічого типу не підписувати. Щось він казав: "Вам можуть підсунути відмову від адвоката і просто прикрити папірцями, що це якийсь там протокол затрима." чи ще щось і ви підпишете і все, і у вас по-любому вернуть. А так є можливість там щось на три тирешсть місяців, як я пам'ятаю, затриматись в Польщі і подати, написати цю заяву про прохання політичного захисту, типу тебе переслідують в твоїй країні, загроза життю і є шанс хоча б на півроку там якихось залишитись. Ну не факт, що тобі б дали би, але може би типу був шанс. І я кажу про це напарнику, кажу: "Чуєш, давай нічого не підписуємо, бити вони нас не будуть, бо всюди камери". Та даже якщо будуть, типа, ну давай, короче, нічого не підписувати. Це хоть якийсь шанс, хоть мінімальний, типу у нас тут лишитися. Він каже: "Окей". Завели його в кабінет і кажуть йому: "А я сиджу в коридорі, все чую, йому кажуть: "Підписуй". Типа він каже: "Не буду". Вони йому кажуть: "Та це звичайна там бумажка якась, там протокол затримання чи ще щось там". Е, тут нічого такого нема. Типу він каже: "Я хочу адвоката". Вони йому кажуть: "Та все буде тільки завтра". От завтра нам треба оці, знаєш, ми то за займається юридич юридичний відділ, типу е-е там чи прокурор, хтось вас відправляє, вирішує чи відправляти вас назад, а ми просто типу якби нам треба оформити ці папірці. І він все підписав типу. Потім завели мене, я все-таки рішив попробувати, нічого не підписував, казав, що загрожує там мому життю в Україні. Мене переслідують якісь люди невідомі, там ловлять, запихують машину. кажу: "Мені треба, допоможіть мені". І я нічого не підписав. Вони були злі, не знали, як то оформити того, що один підписав, а другий не підписав. Але якось написали типу, що я відмовляюся. Завели нас в камеру, сходили, ну, там в їхній сходили в душ. Е, і був теж опис речей, які в мене були там якісь злоті, телефон там і так далі. І треба було підписатися під те, що там під моїми речима, які в мене вилучили. Я теж відмовився. Там вони були теж злі трохи, але завелив камеру, побув до ранку. Зранку прийшов ще якийсь мужик польський, ну, поляк, е-е, вмовлював мене підписати. Я відмовився. Потім просили розблокувати телефон. Я теж відмовлявся. Просив адвоката, перекладача. Мене завели в кабінет до якогось старшого, я так зрозумів. Він каже, що зараз если не розблокуєш телефон, вернемо тебе на Україну. Я кажу: "Та вертайте вже, типу, ви мене все равно вернете. Що ви мене тут тіпа тримаєте? Ну навіщо? І ну я йому кажу, що я не хочу в Україну, бо 25 і на фронт війна там, ну можна загинути. Типу він каже, що ну то така процедура, типа що така випала участь в вашій країні, типу, що ви воюєте. Е ми собі тут на релаксі, я поняв по його словам. І ну трошки образливо було, що шансів нема ніяких. І він каже, що можете ще не підписувати, нам і так достатньо того, там твій напарник все підписав. І через годину нас е вивели, ну, забрали наші прикордонники. >> Приїхали за вами на польський бік. >> Так. Так. Приїхали бусом за нами на польський бік. Наручники. >> І >> а це все відбувалось десь неподалік пунку пункту пропуску. >> Це в самому пункту пропуску. Я коли виходив, ходив там по по поль по польському цьому, там відбитки, ще щось, то я бачив наші машини українські там, які перетинали кордон, типу. Ну, пункт про це був пункт пропуску. >> Угу. Ну і що українські прикордонники, е, які в них там мармизи були задоволені, незадоволені? Що вас там зловили? були, що вони і так були там всі на сутках неспавші, а через нас їх дьоргнули, як нас зловили в польському місті, то їх з того часу дьоргнули і вони ще дру дві доби вже не спали. І тут ми ще і вони на агресії такі. Ну і їм дісталося те, що вони нас прошляпили на кордоні від від керівництва. І вони були злі, агресивні, незадоволені. >> Що вони там вас били, кричали? >> Трохи били, кричали. кажуть: "Зараз кипяток вильв на ногу". Я кажу: "Та що робить? Ну вже лийте". Тіпа він каже, він включає чайник, каже: "Блін, повезло тобі, що води немає, я не буду йти набирати". Ну таке, трохи били. Не не сильно, бо то ж можна зняти потім побої, а так по таких місцях, знаєш, по потилиці там десь по корпусу, щоб не було слідів. >> А а били, щоб ви там щось їм розказали, чи чи просто били? >> Що ми розказали? Щоб ми їм розказали все від А до Я. А не було того бажання, бо бо якось так, бо не було. І вони кажуть, що ее на той бік багато ходить чорних, якщо хтось знає, не знає, там нігерійців, нігерійця недавно ловили, там е-е якогось там турка, ще якогось там ще якогось цього, ну, з темною шкірою якогось європейця, не європейця, не знаю. І вони кажуть, що вони набагато зговорчивіші, чим ви. що ми і так по дві сутки не спали. Ну, вони з нами там возилися годин пть-шість. То таке. >> Ну, а в них які були запитання? Що вони хотіли дізнатися? >> Та все хотіли дізнатися, звідки, як, хто допоміг маршрут. Ну, все повністю весь розклад. >> Ну, і про про ваш маршрут вони >> Ага. І що вони що вони про маршрут говорили, що вам просто пощастило? Чи маршрут був геніальний, чи ви нам не могли самі його скласти? Зізнавайтеся. >> М, та я сказав, що я з Ютубу взяв з твого. Ее, вони кажуть: "Покажи". Я їм показав. Ну, ну вони типу не ві вроді все сходиться, але вони не вірили, що так можливо. того, що фотопастки, патрулі і ми пройшли навіть, що ніхто і не зрозумів, що ми там були, що десь там наші потім казали, що наші сліди побачили за колючкою, але ми вже були давно в Польщі далеко. І то вже де нас там було шукати? Нас там типу шукали нам, ну, казали, що шукали вже на останньому відрізку до Польщі. Але ну який сенс, якщо вже сутки пройшло чи там 12 годин? Тобто поляки вас зловили раніше, ніж ці знайшли ваші сліди, щоб повідомити полякам. >> Та я думаю, сліди знайшли раніше. Ну, якщо це правда взагалі, якщо це правда, якщо я думаю, що якщо правда, вони знайшли сліди, то може вони не хотіли передавати, розумієш, щоб не ее ну щоб їм не попало, бо можлива така версія, типу, що може в нас був би шанс вийти і ніхто про те, і тоді б е-е ну бо як сказали, що відправили пацанів на на фронт на ноль через нас, які були там на тому квадраті і може через то не хотіли казати полякам. А може це він придумав і не було там, ну і він не бачив ніякі сліди. Може просто так сказав, знаєте, щоб зробити видимість, що він там щось робить. >> Ну це тоді дивно виглядає, бо якщо би вони знайшли сліди, то вони би теж могли попередити поляків. Поляки могли би там розіслати повідомлення всім таксистам і всім їхнім >> може й так. Може так тоді ее тоді можна було би пояснити, як як вас таксист здав. Здав. Можна, можна і Але з іншого боку, ее, ну кажи, кажи. Ну, а так виходить, що що вони взагалі тут знайшли ваші сліди, не знати коли. Нікому не повідомляли, щоби приховати, бо менеджмент в них дебільний, хочуть їх карати за за все підряд, що обов'язково має бути чись провина, а не це організація, яка організована тою начальником застави. Організація охорони кордону, вона ні в [ __ ] її там треба змінювати. Так, щось там. >> Ну, мені здається, що якщо б повідомили би, то я думаю для поляків не проблема. Хай по лісу вони не будуть ходити, я впевнений. Ну, в ту ніч, де ми ночували 2 км від нашого кордону на горі, ми чули багато, багато руху дуже дорогами. Квадроцикли, там, джипи були, то ну, але я думаю для них би не було проблемою підняти дрон з тепловізором і прочесати ліс. Я думаю, що нехай для наших це може було комусь там комусь там ліньки або там недалеко б залетіли, але я думаю полякам, думаю, в них ресурсі побільше і якщо б захотіли б, вони нас би знайшли, мені здається, за допомогою от чогось такого. >> Угу. Ну, я так, >> а ти не думаєш, от от наприклад люди, які попадаються, в яких не виходить, вони вони думають, вони думають, що я, наприклад, в тому винен, що я це все навмисне організовую, щоби вас здавати? >> А, ну, мені казали знайомі, так щось в такому принципі, типа, що не кажи там не кажи, Володя, коли будеш іти чи ще щось такого, чи там, а вдруг це та не може так дешево бути, там ще щось там типу безкоштовні маршрути там за спонсор 100 200 грн. Ну, але я не знаю, я тебе побачив відразу. Я як ее от побачив там твої відео, твої стріми, і я відчув, що ти, ну, от чесна, порядна людина, і я в цьому і переконався. І от і не знаю, якийсь конект от в мене вийшов з тобою, навіть не спілкувавшись особисто ще задовго до того. От чогось так чуйка така була, що типу що то вся правда і то все реальність. І просто всі люди шукають в наш час уже в 26му році та і давним-давно всі шукають якийсь підвох, що якщо щось має бути, то все має бути поверпрайсу або всюди підстава, всі хочуть тебе десь дати і типу немає виходу і ну але є добрі люди і є чесні люди і і вони є. >> Дякую за те, що не підозрюєш мене. Будь ласка, що не плодиш параної. Ну і далі цього твого друга, якому 24, йому 24. Ранніх 24 чи вже пізні 24? >> Рані ранніх. Ранніх ранніх місяць десь тому. Плюс-мінус ранніх. Ось тільки-тільки. >> І як яка його доля після прикордонників? Яка твоя доля? Які там в кого пригоди подальші? >> Е-е, ну нас затримали, завезли, затримали. вже прикордонний загін забрали з кордону, завезли прикордонний загін, е, затримали на три доби до трьох діб. Е, через дві доби мені прийшли, сказали: "Тебе заберуть ТЦК зараз ось-ось". Там всі мені співчували, там казали: "Навіть була в мене така ідея підписати контракт з прикордонниками нашими". Поняв? І це >> А вони вони тебе до такого схиляли? Ні, в мене така була от в чотирьох стінах за решіткою в мене була така ідея, що може так пропетляти, щоб не їхати на полігон, пропетляти, лишитися десь тут у Львові. Ее і типу і ну і там так само типу послужити тай сптляти, я не знаю, знаєш, ну якось не хотілося нікуди їхати десь далеко була така ідея, типу, але я питав, ну я сумнівався, я не мені хотілось послухати, що вони запропонують, як то все виглядає. І але мене не хотіли туди брати, бо вони кажуть: "Ну, друже, і ти з зно знов знову тічеш". Я кажу: "Та ні, я не піду більш туди". то не хотіли через то брати, бо бо перетин був кордону і е-е мені сказали: "Мене мають забрати ТЦК". А мому напарнику сказали: "Так як тобі 24, сидиш добу третю і ми тебе відпускаємо". Приїхали за мною ТЦшники, тцкашники, менти, вся вся по повністю вся вся гвардія. І давай мені там розказувати, та йди лучше туди, йди туди в Дісентуру там чи туди іди там безпілотники, ще кудись. Завезли мене е завезли мене туди назад поближче до кордону в область. Е здали в ТЦК. Я пройшов ВЛК. Ну, були моменти, де можна було попробувати спетляти, але, ну, я вважав, що не на часі. Мені здавалося, що треба трошки якось показати, що ти з тим усим змирився і ти готовий вже йти служити і щоб у них якось з'явилась до тебе довіра і потім в зручний для тебе момент, ну просто просто звалити звідти. Не хотів я так зльоту. Були пару моментів, але то було там на відстані руки, то надо було просто десь він він відвернувся, а ти побіг і отак от треба було робити. Я так думав, сумнівався, думаю: "Та ні, почекаю, почекаю". пройшов ВЛК, завезли мене в ТЦК після ВЛК і там покормили, кавою вгостили. Я сиджу, курю і підходить один військовий такий уже видно там 45 контузій і каже, що це що я вже звільняюся, все, я вже своє відслужив. Ти пацан нормальний. Дивись, можемо тебе в нормально в частину на посаду у Львів. Е-е, будеш собі як ходити як на роботу. Зарплата хороша, типа, ніхто тебе дьоргати не буде, типа, всьо. Я кажу, та типа, та чотко, я думаю, ну, ліпше вже якось так для початку, а там буду бачити. Я кажу: "Попробуй, домовся, типу я буду дуже вдячний тобі". Ну, тим, ну, це була б реально гарна ідея лишитися там по місцю, де я жив. І він каже: "Ну, зараз піду домовлюся, попитаю". Приходить, каже: "Все, договорився". заходять тцкашники, ті, які мене возили ВЛК, і кажуть: "Поїхали, поїхали у Львів". Так кажу: "Поїхали". їхали ми дорогою, е, коли ми вже заїхали у Львів, в мене був один момент такий, ну, от іменно чоткий момент, коли я міг звалити. Е, бо коли мене тільки забрали з загону, то їх ззаді було двоє, і я сидів посередині. Ну, типу втікти з машини не варіант. А коли ми їхали уже у Львів, то я сидів справа ззаду. А, ну, а, а їх троє було в машині, і я міг би через дверь вискочити. І там був такий момент на повороті, що я просто вискакую, ее, двері там відкриті були, я вискакую і перепригую через забор, там зразу паркан, а вони інерцію повертають в ліву сторону. Типу вони б стали посеред дороги, перекрили б трафік. Я думаю, я би втік би звідти. Але треба було лишити свої там гроші і телефон того, що вони були в сумці, сумочці такій нагрудній, а вона лежала на сидінні. Ну, але думаю, типа, пофіг. А потім думаю, може, реально везуть мене ее в нормальну типу цю частину, а я зараз втічу, а не дай Бог мене доженуть і тоді відправлять якусь фігню, типу от десь далеко жорстко штурмовики. Думаю, не буду ризикувати, давай вже доїду. А вдруг реально кажуть правду. Їдемо ми начебто все по адресі, все чтко сходиться. Я знаю, де там що плюс-мінус знаходиться. Їдемо на ту вулицю, але не туди приїжджаємо, а приїжджаємо в ТЦК Львівське. Я виходжу, мене забирає військовий, веде, каже: "Сідай в автобус". Я думаю: "Блін, куди куди їхати? Ох, ви мене розвели". Думаю, ну, понятно, треба було цього і очікувати. Сідає в автобус, сидить там повний автобус пацанів, е, там різних. Плюс-мінус всі молоді, але зовсім різні пацани там. Це, але бачу, що вони з сумками, з подушками, там, з бутербродами, з термосами, з баулами. А в мене з собою ні води, нічого нема там ні поїсти. Ну, мені ніхто не попередив. Я б щось купив би собі там дорогу і посадили. І ми починаємо їхати. Там було охоронців було там пару штук, там чотири, здається, типу військових, які нас охороняли. І мені кажуть, що що ми їдемо за 1000 км взагалі на південь туди до Херсону, ее на полігон. Я думаю, [ __ ] в Дісантуру. Я думаю, ого, думаю, куди я попав? Треба було тікати у Львові. І починаємо їхати, їдемо далі. І я думаю, так, приїду туди, пару днів побуду, там з щось з тим познайомлюсь, з тим познайомлюсь. Так, не буду подавати виду потім якось, а телефон забрали перед автобусом. Телефону, тобто нема. Я думаю, якось з кимось там здружуся туди-сюди, вони вже будуть на мене нормально дивитися, не так, як на якогось тікача. і знайду собі певний момент там або хтось із рідних приїде туди в місто і щоб якось мене забрав на таксі, або якось я придумаю, як звалити. Але їду і думаю 1000 км вертатися назад, ну, це буде реальна проблема. Куча блокпостів по всій країні. Думаю, ні, треба, короче, я не хочу туди їхати, треба звалювати. Треба звалювати десь дорогою. Ну, без варіантів. Типа будь-що буде там, як кажуть, роби, як треба, а там будь-що буде. Отак. І я собі так подумав. Їдем, їдем, їдем. Проїхали години 4отири-5ть вже десь там десь район Тернополя, плюс-мінус туди десь на центр України доїхали. І я думаю, мають вже стати десь в туалет нас висадити, бо їхати там більше 12 годин, я думаю, не точно то капец. Стають нам в туалет посеред поля, кажуть: "Хлопці, не йдіть всі по пару чоловік". Я виходжу, бо я сидів, мене останнього забирали автобусом, мене чекали. Я виходжу один, ну, самий перший з хлопцями. Ми тільки заходимо там на те поле і всьо. І я просто побіг. Кричали там: "Стій!" Але я думаю, що стояти, доганяй вже, якщо хочеш догнати. Ну, біг отак от. Може якісь питання по цьому відрізку? >> Тобто біжиш ти полю, біжиш ти по ромашковому полю, вони кричать: "Стій!" Ти думаєш нуліпаню? >> Да. по земляному по полі ось тільки пройшовся цей трактор чи комбайн і воно таке грядками і я біжу а цей охоронець що вийшов зі мною е ну він такий знаєш уже це як в строковій службі кажу дед такий уже е на масі в тапочках сигаретка в зубах собі закімарений бо він спав собі на подушці лежав і я розумію що я в кросівках він в тапочках но він по тій землі хіба босяком може бігти і то не побіг >> і побіг тільки тільки ти. Ніхто там не побачив, що ти тікаєш і не приєднався до тебе. >> А була ще така движуха. Ми перед тим за 30 хвилин десь до мого цього мого побегу е ставали на заправку і вийшов військовий, закрили двері, вийшов собі купив там, що йому треба, там кави, там, е, цигарок. І пацани вже стають, кипішують там, ну, ці, що мобілізовані, кажуть там: "Та в мене там з мочовим там цим пузырьом проблеми". Той каже: "В мене з тим проблеми, то випустіть в туалет". А вони кажуть: "Це що не положено на заправці, станемо в полі". І я так сиджу собі мовчки, і за моєю спиною стоять двоє цих пацанів і спілкуються, кажуть: "Ти що, втікти хотів один до другого?" А другий каже: "Та ні, куди втікти? Що я без телефону буду вночі? Куди, куди я дінуся?" типу і це і коли я біг, коли я вийшов типу от вийшов в туалет і от в мене було там секунд 10, щоб от стартанути і оцей от типу е-е от ну якби ти думаєш варто чи не варто от оцей момент ризику типу і я дивлюся на одного пацана і він якби на мене дивиться і він то розуміє щось не то що я не цю не курю нічого не роблю а просто стою і такий як як готовий до старту і але ніхто не побіг зі зі мною. >> І е скі скільки часу тобі треба було бігти, перш ніж ти зупинився і зрозумів, що тебе не наздоганяють, що ти вже умовно в безпеці і тобі треба переходити до наступного етапу, шукати, як повернутися до Львова. >> Угу. Е-е, ну, метрів 200 я пробіг і повернув голову і це і бачу, що ніхто не біжить, що як будто картина не змінилася. Поняв, як стояли там пару чоловік, е, ходили в туалет, так і, ну, така сама картина і лишилася. Я зрозумів, що ніхто не біжить. І побіг далі десь в кущі, бо поле відкрите. Побіг десь в кущі, в дерева почали десь віддалятися. >> І і як ти шукав доїзд до Львова? >> Ну, це чи куди ти там повертався? Це було складно. Це було так, знаєш, ее на удачу чи там хто віруючий там хто, не знаю, тото до до Бога за звертався. Ну, зупинився я в полі посеред ночі без телефону, без готівки. Були злоті в кармані і були якісь там пару доларів в крепті, але телефона нема, щоб ними скористатися. І я почав ее не знав, що робити. Ну, просто не знав, що робити. втік від них, сховався, потім думав обійти їх, вийти на трасу, глянути, чи вони поїхали, чи мене шукають. Але там такі чагарники, я по ним дерся, а було вже темно, вообще нічого не видно. І чую, що попереду мене десь три собаки якихось і, ну, то в метрах 10ти. І щось я думаю не буду йти на тих собак. Ну там в темноті гавкають в мій бік ідуть. Думаю, що ну там зараз з ними боротися. Думаю, прийдеться вертатися назад. А будівлі там якісь там ці закинуті, думаю, треба вертатися назад або йти через тих собак, типу. Е, думаю, не буду привертати увагу, щоб вони сильно не гавкали. Вертаюсь назад. Ее, вже десь пройшло хвилин 40 з того часу, як я втік. Вертаюсь потрохи назад, слухаю, слухаю, все. Вертаюся назад, дивлюсь, нікого вже нема. Виліз з другого боку, з кущів, нікого нема. Думаю, що робити, що робити, що робити. А то якраз була зупинка там, де я тікав. То була зупинка типа автобусна така от. Ну, при дорозі просто десь якась. І думаю, вийду на ту зупинку, попробую спинити якусь машину піка Львова пробую спиняти, ніхто не стає. Машин 10 проїхало, потім думаю: "Блін, що ти робиш? Або ти зараз тицкашників спиниш, або по або поліцію". Ее або зараз вони сказали комусь, що ти втік і зараз хтось сюди приїде. Або вони поїхали, зараз розвернуться. Ну не знаю, якісь такі ідеї, що тут точно не варіант. Типут і типу це і пішов звідти. Потім знайшов знайшов якийсь корівник, там був охоронець, загоріло світло в вікні. Стукав до нього, думав попросити подзвонити там, якось зігрітися, чаю попити, але він не відкривав. Чи він там п'яний спав, чи він злякався, я не знаю. Е, думаю, що робити. Сідаю на лавку там посеред поля там, ну, там біля того корівника. Е, сиджу, сиджу, думаю, може, посижу тут до ранку, хай посвітає. Та вже ліпше на світанку буду якусь машину тормозити. І типу це е-е сиджу-сижу там на тій лавці, пролітає якийсь джип в метрах 50 від мене по дорозі сільській. Думаю, блін, це наверно за мной. Короче, підриваюсь, починаю йти по полю, ее по тій землі. Іду, думаю, піду на ту заправку, де вони ставали. Там хвилин 20 їхали. Думаю, десь годину півтори їду. Йду, йду, йду, йду. Годину йду, дві години йду. Ее, а заправки не видно. Таке відчуття, типу, що я щось не туди йду чи що. Ну, вроде все правильно. Там один напрямок був, але не бачу тої заправки. Бачу потім фура стоїть на трасі, водій зупинився. Думаю, підбіжу до водія, попрошу допомоги, поясню ситуацію там, що він мені чимось допоможе, чи підвезе десь до Львова, чи чи там дасть позвонить, чи ще щось. Підбігаю до тої фури, е, нема водія в кабіні. Ну, він наче стояв 20 хвилин. Я його наблюдав, поки я до нього дійшов з поля там, поки почекав, поки всі машини проїдуть. І його нема в кабіні. Світло горить, мотор працює. А де він, я не знаю. Чи десь пішов, чи в туалет, чи десь там, я не знаю, де він. І знову якась паніка. Думаю, ні, треба звідси тікати, бо світло світить. Ну, з фари його. Е, побіг назад в те поле. Іду далі в бік заправки. Пройшов ще годину, заправки не видно. Вже три години по тому полю йду. Вже сил немає ті ноги піднімати по болоті. Думаю, короче, треба тормозити машину, попутку якусь, а там, ну, будь-що буде вже. Попаду на когось не того, то попаду. Ну, вже не знаю просто, що робити фізично. Просто там лягати в полі, тоже спати десь в кущах якихось там на на обочині тоже не хочеться. Пробую, торможу машину. Торможу. Проїжджає там 5-10 машин, спиняється джип. Е, спиняється джип. Я підбігаю до нього, дивлюсь іноземні номери, думаю: "Йо-мойо, спинив, спинив ТЦК". Думаю, [ __ ] що оце я попав? Підбігаю, а ні, там якийсь цивільні хлопець з дівчиною сів. Вони кажуть: "Куди?" Я кажу: "Там в той бік". Вони кажуть: "Ну, нам трошки не туди, але можемо тебе підвез". Я сідаю в машину, розказую їм в двох словах ситуацію свою. Ну так, не сильно в красках, ну просто кажу, що зловили, везли, я втік, треба доїхати туда, то телефону нема. Там гроші є, якщо треба, я там зараз придумаю з грошима. І це і вони кажуть: "Ну, дивись, можемо тебе провести кілометрів 70 до населеного пункту, а далі там, ну, там пости і там всіх перевіряють документи і типу без варіантів". Я кажу: "Та підвезіть хоть кудись". Думаю, то вже була глибока ніч, десь третя ночі. Вони мене везуть, везуть, везуть. Проїжджаємо ми хвилин 10 з ними і десь на дорозі з'являється, короче, мент просто з палкою. І цей водій дівчині каже: "Блін, звідки він тут? Його ж не було. Ми ж їхали. Я за Я думаю, що все, короче, вже все приймають мене. Але він не підняв цю палку. Ми проїхали, він нас не зупинив. Доїхав я до того місця, куди вони мене змогли довести. То була заправка, е, перед містом і десь була вже 5:30 ранку. Пішов на ту заправку, вмився, почистив взуття того, що воно було все заліплене болотом. Просто взяв каву, покурив, думаю, що робити. Е-е, під'їжджає фура. Підбігаю до цього до фури, там якийсь дід вилазить. Я кажу: "Батьку, поможіть, бо біда сталася". Так і так, така ситуація. Він каже: "Сину, залазь в кабіну, зараз тобі по щось придумаємо". Сидів я з ним півтори години. Ми пробували знайти, хто мене довезе, бо йому було в інший бік взагалі на схід йому треба було їхати. І він ходив по заправці, по водіям, будив дальнобойщиків, питав, хто мене відвезе. Такий дядько попався. Ну, просто і Але нема варіантів. Він каже: "Я не знаю, тобі зі мною на схід, нащо тобі їхати? Тобі в другий бік". Короче, каже: "Сину, не знаю, чим тобі помогти, мені вже треба їхати". Я беру з його телефона, викликаю таксі, приїжджає таксист і я поставив ціну там умовно була ціна там 4 000, я поставив сім. Е, приїхав таксист, я сідаю в таксі і йому кажу: "Дивись, друже, мені там 25, мені треба доїхати до Львова без блокпостів. За гроші, не питання, скільки скажеш, типа, все рішим". Він каже: "Ну, дивись, в мене є знайомий, можемо типу якось з ним там". Я кажу: "Давай дві машини берем і їдемо на зв'язку і є блокпости, я десь стою чи обходжу, чи десь там лягаю, чи в багажник, я не знаю". Він каже: "Давай". Короче, там порішали по грошам, то вийшло там в 2 по рази більше, ніж від тої суми. І отак вони мене довезли і і типу десь в 2 години дня мене забрало ТЦК, а десь в 9й ранку я вже був вже був свободен, так сказать. >> Ого, нічого собі, який в тебе відбувається там із, не знаю, із вогню і в то відразу в полум'я. >> Так, >> такий такий в тебе щільний >> щільний адреналін, я б сказала, тиждень. Ее схоже, українське військо втратило нагоду мати такого воїна, якийсь дати там, не знаю, на яку гнучкість, на які рішення задля досягнення поставленої мети. >> Так, було дуже не маленький був відсоток, що то все вийде. Особливо тоді зранку на заправці, коли я розумів, що поряд уже блокпости, місто і нема телефону і типу вже, ну, відсотків п'ять було впевненості, що щось вийде вже повністю якось морально з газ, але бачу, воно все вийшло, удача мене спіткала і все супер пройшло. >> Ну, я так щось я тут удачі дорогою не бачу взагалі. Я так бачу, що ти сам це все зробив. Ну, сам, але якби щастило, я не знаю, то там Бог зі мною був, чи ангел мене, чи якось, ну, воно так гарно все пройшло, от що посеред ночі вибратись звідти без телефону. І то просто типу була проблемка, типу задача. >> Була проблемка, але ти успішно з нею впорався. >> Так, так, так, впорався успішно. Ну і видно, що допомагають тим, котрі котрим просто допомога потрібна, а не за котрих треба зробити всю роботу. Наприклад, як хлопці попадають в учебку і дальше там сидять, чекають, доки їм там організують якусь втечу або там за них домовляться, щоби дадуть гроші, щоб їх звідти випустили чи там заплатять якесь бабло якимось тим, хто буде їх там звідти евакуйовувати, чи підкупить їхніх командирів в охорону. А по суті нічого не зміниться. Він вийде за паркани, він таким самим, яким був, таким і лишиться солодким пережечком для них просто вже в наступному разі для для свого зловлення. Типу я маю на увазі, що він якби рішить питання його випустили, але потім через тиждень йому ніхто не гарантує, що я сли його хтось інший зловить, що йому не треба буде знов то рішати, знов платити. >> Чи можна гостю задавати питання? >> Е, чуть-чуть пізніше. А давай повернемося до українських прикордонників. Польські прикордонники не змусили тебе ні телефон розблокувати, ні підписати нічого. А з українськими як пройшло то саме? Зважаючи на те, що ти вже >> Повтори, будь ласка, питання, бо я тут зайшов в чат і мені вже хлопці якісь пишуть різні питання. >> Угу. А запитую, чи з українськими прикордонниками тобі вдалося не розблоковувати їм телефон і нічого їм не підписувати? >> Та ні, не вдалося. Я навіть не намагався і розумів, що тут буде просто фізичні вправи будуть примінятись допоки ти то не зробиш. То ну типу якось >> побачили, побачили вони там те, що хотіли побачити. Щось знайшли для себе цікаве? >> Та ні, та ні, та там і нічого не було взагалі. Нічо в тому телефоні там нічого не було. >> Угу. Тобто і як вони на це відреагували? Скільки вони часу на то потратили, щоби переконатись, що там нема для них нічого цікавого. >> Ну, то годин п'ять десь була процедура. Ну, просто якось хотілось те все то все е ну по-іншому ро розповідалося. А а вийшло так, що мої е мої покази і мого напарника, вони не співпадали і це за затримувало час. І через це примінялась фізична сила. Приміня. >> Угу. Тобто, будучи з напарником, е-е, все робиться якось гірше, а не легше. >> Ну, вийшло, що так. Вийшло так. В поході набагато було легше самому. То особливо в перший раз такого такий досвід переносити і вдвох набагато було легше. Я думаю, самому там самотність, депресував би, говорив би сам з собою, не знаю, що там робив би. Вдвох то якось компанія легше то пройти. Але вийшло так, що воно потім повернулося і в інший бік. Тобто виходить, що треба розділятися на польському боці. Тобто ви вийшли вдвох, >> може і так до речі. >> І дальше розділятися, кидувати монетку, дивитися, кидати монетку, вирішувати, хто йде перший, випробовувати долю, потім інший має посидіти, почекати. А цікава пропозиція, до речі, дуже цікава, >> бо хлопці, які йдуть вдвох, от останнім часом показують якісь не дуже результати, або якщо ще більше збирається народу, виходить, що треба міняти якусь стратегію, треба готувати людей до походів соло, тим більше на Польщу. Да. Поход, поход, >> да. Хтось скаже, може, що з одного боку там, що ти йдеш самому самому сумно там, е, якщо не дай Бог щось там ти десь в себе трапилось, десь підвернув ногу чи ще щось, там тобі другий допоможе, але я думаю до результату найліпше мабуть іти самому. Треба з цим психологічно себе підготувати, що там нічого страшного нема. Ніхто до тебе в палатку не лізе і ніякі там вовки не приходять. І це просто природа. ди не поспішай, дивись, куди ступаєш. Так, ну є винятки, звісно, але мені здається, що одному легше прийти, ніж двом, трьом чотирьом. >> Угу. А ну що ж, я не знаю, як ти це сприймаєш, оцю свою пригоду. Звичайно, вона не виглядає дуже гарно, бо результату немає. Є тільки велика кількість >> тільки гарна історія. >> Угу. Велика кількість пригод. >> Пригод досвід досвід, >> походу. Як як на мене, то ти виглядаєш просто якимось неймовірним, бо ти е >> Я це чути, як від кого >> так короткий короткий час е стільки щось пішло так, щось пішло не так, але е в будь-якій ситуації ти намагався, щоби воно відбувалося за твоїм планом, щоб перехопити ініціативу, приймати рішення добрі чи погані. втілювати їх і дивитися, що вийде. Тобто роби, що робиш, і будь-що буде. >> Ну так, >> це хороший хороший девізку >> для подібних ситуацій. Дуже дякую тобі, що ти поділився цим досвідом, тому що люди після невдалої спроби, вони звичайно можуть розказати тільки, що в них не вийшло. Ділитися там якимись деталями вони не хочуть. В кращому випадку вони самі мені щось там скажуть, кілька речень, а ти розповів повністю цю історію. І це заслуговує, ну, просто величезної похвали, тому що люди бояться виглядати в поганому світлі. >> Дякую за приємні слова, дякую за цю можливість розповісти це все досвід. Кажи, кажи. >> Угу. А ти не такий. То давай якось, не знаю, підсумуй, е, тими висновками, які ти із цього зробив, і дай якісь поради чи настанови іншим людям, щоб вони >> мали все ж таки успішну історію. >> Добре. Хочу е-е хочу зробити такий висновок, хлопці, що не треба радіти раніше, раніше чим то треба, що треба довести завжди справу до кінця. І коли тобі здається, що вже все вийшло, що ти залишився, що ти вже все зробив, ось воно все, що ти хотів, ці місяці, роки, про що ти мріяв. І воно ось в останній момент зірвалося. Треба доводити справу до кінця. От все розбити по кроках. І там перший крок, ти там боїшся вийти з з доми, тобі треба перший крок доїхати до вокзалу, другий крок тобі сісти на потяг і так далі, і так далі. І ну мій висновок, що нікого не треба радіти раніше часом. Ось якось так. >> Ее настанови, настанови, хлопці, успіх, у успіх любить підготовлених. Я вважаю, що не треба то все зневажати. Я там не кажу про якісь там пробіжки там чи якийсь там спортзал чи ще щось. Просто підготуйтеся добре. Майте добре спорядження і їжу мати з собою в достатку і і просто просто йти не поспішати. І головне, судячи з моєї історії, що не довів справу до кінця. Якби ось якось так. Тоб що те б, що я сказав. >> Угу. Е, дякую. Тепер, якщо маєш час і натхнення, якщо готовий, то давайте, люди, ставте ви запитання, якщо можна. Я А в мене таке, ну, можливо, трошки дивне питання. А скажи, будь ласка, тобі оця ситуація, вона не перебила бажання їхати саме в Польщу? Ти все одно другий заход плануєш саме в Польщу? Ні, ні, другий заход, якщо буде, а скоріш за все, він буде, то це вже буде, мабуть, буде Румунія. Я туди і планував спершу, але мене трішки злякало моя недосвідченість. Тупо взагалі. >> Моє питання більше в тому, чи яку конкретну країну ти для себе обрав. Тобто ти через Польщу просто хотів увийти, е, чи це була країна, яка ти вже хотів залишитися? >> Ні, ні, я хотів вийти. Я хотів вийти через Польщу. Просто я був недалеко, знаходився від якби знаходився в тій області і я бачив туди можливість доїхати і бачив той похід в тих два-три дні. І мені він здався набагато легшим. Ну, незважаючи на те, що поляки вертають. І мені все одно здалося, що то легше тут було за 2-3 дні пройти по цьому напрямку, по цих умовах, е, ніж іти на пів на 1500 м без досвіду е-е в ту погоду, що там була, що навіть коли тут було +15 в місті, там був сніг метр і більше. То що те, що я чув від пацанів. І через то я обрав Польщу. Я розумів, на що я іду. Я розумів наслідки. Я себе, я собі проговорював поганий розвиток подій, хоча мені казали: "Не думай про погане, в тебе все вийде там знайомі, рідні". Але я себе підготував до того, що якщо зловлять, то попаду туда-то, туда-то і що це буде учепкатицкак. І ну але в кінці кінців, коли це сталося, конечно, скільки б я не готувався, це трошки вдарило морально. Була трохи депресуха, але потім зібрався і якби, ну, і все нормально. Ще хочу спитати потім, Віктор, як ти вважаєш, якщо б в тебе на тій стороні кордону, тобто вже безпосередньо в Польщі, була б, ну, своя машина зі своїми пацанами? От якби ти відзвонився і там відразу тебе чекали свої пацани, а не таксист, >> ви б швидше звідти зникли, вас би ніхто не помітив, чи все одно помітили? >> Е, не помітили. Е, я думаю, що не помітили. Ну, дивись, мій напарник мені казав, що коли його возили там по цьому місту прикордонники польські, що він бачив якісь типу їхні пости на виїзди. Але я думаю, що це все чос, що там то не в Україні, що там ніхто не буде перекривати міста на виїзди. І типу і казали теж наші прикордонники, що що вертали навіть пацанів за 750 км там з кордону з Німеччиною, типу, що то без варіантів би було. Але інші люди казали, що в Європі таких кордонів немає, що там з Польщі в Словаччину можна було сісти машиною, переїхатись якимсь баблакаром там чи автобусом і і ніхто б тебе не спинив би. Ну не знаю, якби воно було. Ну якщо хтось би нас чекав би, то 100% би, думаю, ну не 100, нехай 90% у нас би все вийшло. Просто та їхня прикордонна зона і там їх дуже багато. >> Віктор, прошу. >> Дякую. Всіх вітаю. В мене буквально коротке запитання. таке. Е, Олександр, а перехід ти робив ближче до Румунії чи ближче до Білорусії? Перехід був на Польщу. Дякую. >> Ну, десь по посередині. Посередині. >> Я вибачаюсь. А можна спитати? А, ну розглядав питну, щоб ну виходити через Польщу на Словакію. Там же ж ну дуже близько. Чи так? Чи такого у вас не було та такого варіанта? >> Ще раз, ще раз реакція через Польщу. >> Ну, там же ж кордон близько. по по ті по тих горах при перейти з Польщі на Словакію. Да там ну я так думаю, що там не розглядав, чесно, я навіть навіть про це не дивився. Може і так, може, >> що Словаки так лояльно відносяться, то до >> Та словаки супер відносяться, супер відносяться. Чув за венглів тільки чув, що щось вони тоже там, якщо е ну я не знаю, це мені здається ці сплетні більше. То що якщо є якісь там ее якісь судимості або ще щось в Україні, то вони можуть вернути чи Ну, але я думаю, то все брехня. Хіба Польща у них таке законодавство, договір з нашими. Є таке питання: а підкажи, а ти маршрут будував просто став спонсором Володяного каналу і дивився ці відосики? >> Е, так, так, так і було. Там був відос, по якому я це по якому ми її перейшли. Ну, я собі спілкувався з Володю, він мені підсказав, що от все, да, нормально, але це все було в доступі. Але чуєте телефон? А ти казав, що там були там начебто якась горна місцевість, тобто і ти казав, що переходив десь там посередині між Румунією. Тобто там була гориста місцевість чи більш рівнинна? >> Гори. Ні, гори були там були гори маленька Румунія була. Точ точ все то же саме. Гори, траверси, е пуски, підйоми. Що все, хлопці? >> Олександр, підкажи, будь ласка, таке питання. На жаль, тільки кінцівку історії схопив, там почув. Скажи, як далеко ти відійшов від кордону? Ну та чи можна назвати місто польське, чи не можна? І я, >> ну так, ну десь десь по повітрю кілометрів сім-вісім. А >> ясно. А скаж скажи ще, як тебе вичислили? Я просто ну не почув, як тебе вичислили. Почув е чистий одяг. А як ти висли вичислили поляки, що ти не поляк? Як вони перевірили? Чи там як ти спалися там, чи вони як тебе місцеве місцеве таксі викликали. >> Ага, все ясно. >> І так здав, я так поняв. >> Угу. >> Ті, котрі не спочатку Ті, котрі не спочатку, то просто послухайте історію в записі на Ютубі. Не не задавайте ті самі питання по колу. Це висвітилось. >> Та тут можливо просто як вирахували. Окей. Дякую, Володю. Я зрозумів. Всіх вітаю. А як це давно було? Весна, літо, цей рік чи то? Це це було в цьому та ось недавно в березні, весна. Алло, >> схоже задовільнився тоєї відповіді. >> Може ще запитання в кого? >> Скажи, будь ласка, чи безпечніше було б, дійшовши до міста, їхати автобусом? Чи його теж можуть перевірити? >> Та я хотів їхати автобусом. Просто ми спізнилися. Ану зараз, ну, почекайте, будь ласка, зараз одну хвилинку. Одну хвилинку. >> Я тут, я тут. >> Та ми мали їхати автобусом. Ми просто нам треба було, може, ще одну ніч переночувати на Польщі та і а так ми пішли, вже не було бажання там ночувати в тому лісі. І ми йшли до кінця і на півгодини пізніше вийшли за останній автобус. Той ще нам по напрямку. >> А ви не думали зняти якийсь отель і проночувати і вже на автобусі їхати? Та типу отель було стрьомно знімати. То що могли попросити паспорт або якось почали б до нас спілкуватися. Було, ну, було стрмно, що прикордонне місто і нас здадуть. Та в нас був варіант, щоб нас забрали звідти, але потім останній момент, бо ми думали, все все-таки Румунія, а потім, коли вже вирішили на Польщу, то вже не було можливості, щоб туди близькі поїхали, бо вже було, ну, короче, шили на автобусі. >> А як ви планували легалізуватися? От ви пройшли в Польщу, виїхали з Польщі, а от далі оцей процес та далі планували виїхати з Польщі в Словаччину і ее там получити захист або їхати вже десь в Європу вдалі. Ну, треба було просто витають поляки. >> Що що каже? >> Чи повертають поляки, чи депортовують, чи просто вертають? >> Ні, не вертають. Вони навіть ніякої печатки не ставили. Нема депортації. Просто просто у них якась ця ее екстра не екстрадиція, а якось там таке слово похоже. Короче, я не пам'ятаю. >> Редмісія. >> Реадмісія. Так. Так, дякую. У них є ось ось така таке законодавство, типу оця от реадмісія є. І вони просто наших вертають і все. Де б вони нас не знайшли, типу, якщо ти нелегально туди потрапив, то як мені казали, що навіть там неважно в Варшаві, в Кракові тебе перевірили документи, побачили нема печатки і тебе б відвезли все одно там де ти переходив на ту заставу через всю країну. >> Ну а якщо песлю укр зробити, чи зараз не роблять? >> Що кажеш зробити? >> Пес укр. >> Пес це щось >> є. Так, ти оформляєшся Польщі як біженець. >> А ну можна, можна. Я теж чув за таке. То десь у Вроцлабі у Жонді роблять. Писало в гілці колись. >> Угу. Ну от можна таке було попробувати. Ну нам поляки казали, що прикордонники, що у вас був варіант хіба там десь лишитися в Польщі, типу, що де би не їхали, все одно вас типу на кордоні би потім зловили. Ну я не знаю наскільки це правда. Вони б казали, що ви лишилися в Польщі, могли в Польщі типу бути. Не знаю, >> що з тобою пацан з Вінниці. Бу він тут за мене розпидував за кордон і десь він пропав. Блін, пишу йому, пишу. Напевно його пов'язали. >> Поняв? Ні-н не знаю. >> Шкода пацана. Та що ти зараз такий бачиш складний час для всіх. Чим далі, тим тим важче. Колись то було все. Треба було йти дальше від кордону, бо я сам живу біля польського кордону. Треба було йти дальше влу Польщі хоча б 20 км і був би успіх. >> Та треба або треба було в лісі сидіти і >> в лісі сидіти і шукати знайомих, хто машиною під'їде і забере за гроші. А, а не, а не виходити вже, знаєш, на на радощах і просто і так по-тупому попастися, знаєш, на стільки пройти. Ну, вже мало пройшли. Я тут чув історію, пацан прийшов 100 км зайшов до поляка води попитись, а він визвав страж гранічний. >> Це капець. Це це жесть. >> Поки ми проста. >> Ну да, стільки не пройшли. Пройшли може 25-30 від сили. А якщо б, наприклад, коли переходиш до Польщі, зателефонувати поліцію, щоб поліція польська приїхала і просити в неї захист? >> Ні, вони теж тебе вернуть. >> Та та та вони та приїде Страж гранічний і все. >> Та вони визвуть Страж гранічно і тебе повернуть. Ніяка поліція, ніякі пагранті. Треба змотувати самому. >> Та треба змотувати. Там уже пробувати або виїжджати, або їхати в велике місто якесь і в цю міграційну. Хоча б таке місце районного типу, де ти можеш сісти і цей, ну, там найближче 20 км від кордону. Ближчого немає. >> Якось цеходить, ніж іти на Польщу, то краще вже йти до білорусів. Які б вони погані не були, але українців хоча б не вертають. >> Але польський кордон, я думаю, менш захищений. >> Ну, польський так, якщо зрівнюватись з Румунією, я від того і відштовхувався, що на Польщу просто ніхто не йде і там тебе ніхто не чекає. Так. Так, як на Румуні >> забору немає. Забор старий. >> Ну та забор такий, що там 3 секунди перескочив і все. Нема цих ягози там по три мотки чи там рову з цим з путанкою чи ще щось. Але то що поляки такі бачите. >> Та знаю, я знаю. Тут не одного ловили, блін. А потім наші били жорстко, повір мені. >> Та я знаю. Нам казали, щоб ми вас ловили на колюсці, вам би піздец був. Ми вас би так би, каже, давали вам би джазу. Але каже, вам так повезло, що вас уже >> А вас в Смільницю передали чи ні? Бо всіх в Смільниці передають. >> Нас Та ні, нас не на інших. >> Угу. >> Хлопці, то добре тоді, бо трошки. >> А ще одне питання стосовно після того, як е тебе ввезли вже ТЦК в учбову частину і ти втік. Там статус твій якось змінився стосовно >> Я не знаю. Я не знаю. Я навіть не доїхав до до Очепки. Я думаю, що >> я маю на увазі зараз по постфактум. От в резерві в тебе статус змінив? >> Я не дивився, не перевіряв, чесно. Не маю резерва. Та >> і ніхто тобі не дзвонить, тебе не тривожить стосовно того, тебе не шукають. Ну на >> та вроде ні. Слава богу, там буде видно нормально. >> А ти казав, що планував після Польщі виїжджати в Словаччину. А чи не краще тоді зразу було виходити через Словаччину? Словаччина найбільше охороняєсь. >> Та Словаччина там попробуй відійти, то там піздец. Словаччина, Угорщина, то то не варіант. То то або Румунія, Молдова, або Польща. Але до Молдови далеко було їхати і там зараз тоже пригоди нормальні. >> На Словаччину можна вийти, але коли буде зеленка? В мене знайомий вийшов в осені, коли ще було листя. Пройшов 3, по Кимею і він на свободі. >> Угу. Але це, але то через Ужгород, да, Сочна. Ну, можна звідти через Львів заїхати, але то дуже важко. Через Ужгород буде легше. >> Поняв. Дякую вам, пацани. Тоді я буду займатися своїми справами домашніми. >> Удачі. >> Дякую вам. Хай все вийде і всіх дякую. >> Ага. Дякую. Величезне. Поба.