Румуни не повірили що я вийшов сам.

Да. Доброго вечора, дорога спільнота. Слава Ісу Христу. Попробую, як получиться. В принципі, я слухав тут багатьох людей. В принципі, в кожного унікальна історія. В мене своя. Так, чому б і ні? Правильно. Правильно. Так, дивіться. Ну, тоді почнемо з самого початку. Та як є. В принципі, я, як і любий другий рядовий громадянин, скажемо, України з такою фігнею, як вам і прийшла війна на поріг. Е, в принципі, два роки наперед хочу сказати, що, а, ладно, не буду казати, бо треба зберегти чуть-чуть інтригу. А-а, два роки, в принципі, прожилися в війні. Е, всі ми знаємо, як це є. Всі ми знаємо, як було на початку, як потім в 20му році середині стали нас чуть-чуть прижимати до обочинив, скажемо так, людей, яких там, які були не сильно мотивовані. Хоча спочатку я, як чоловік, громадянин України, на самому початку був досить мотивований кудись там піти у військо. Але в мене там на той момент якраз ще була жінка з яка не є громадянкою України. Тобто я її не мав на кого лишити взагалі. Тобто ці думки зразу відкинулися. А менше з тим. Е таким чином я прожив прожив до 24-го року. В принципі і в мене робота віддалена. Так що в мене був такий план, в принципі, якось перечекати війну, робота онлайн, можна працювати з дому на вулицю там плюс-мінус виходи виходжу, але не так часто, знаєте, немає тої суботи, якої хотілося б, яка була до до війни. І тому з часом все гірше і гірше стало, скажемо так, в плані навіть відчуття самої свободи. Її просто перестало існувати. А вот і в принципі працюючи я там чув історії по телевізору, як там люди якісь пробували виходити там в історії, я знаходив в Ютубі типу якихось чуваків, які там переходили, ко біля оцього тебе словно звісно переходили тису. Е бачив якийсь чувак там десь тоже щось ще виходив десь десь десь і я чуть-чуть помаленьку ставив цікавитися. Ну і так живучи, поживаючи, в принципі, я ще на канал не вийшов. Е, ми там з друзями перештковуємося. Ой, там, знаєте, коли там чергове відео дропається на якесь на в Телеграмі, там де мужика крутять десь на обочині вулиці, скажемо, йде на роботу і ми так підшутковуємо, що ще питання, коли на Румунію, коли на Румунію. Е, та і якось в один з таких разів, типа, мені друг скидає ссилку, типа на Telegram-групу. Я щось навіть не сильно помітив. І він такий типа пише: "О, втикають". Типа сидять на радіо там обговорюють на серйозних чах і типа смайлики кидаємо. Я щось про це забув взагалі. Щось ми там з ним договорили. На другий ранок я заходжу перевірити, що там. Заходжу в групу, дивлюся, опа, прикольно. Структуровано так досить до досить гарно. Е, є свої гілки, є там свої правила. В принципі, по тому, як люди пишуть, я бачу, це не якась там, не знаю, толпа школьників, які які угорають. А вот і в принципі це моє знайомство з групою. Перше спочатку перших два три тижні я, напевно просто от читав, просто читав, нічого не писав, е, знайомився, поселився на чотирьох гілках буквально. Я поселився на гілці спорядження, яке тоді було, що брати з собою, на гілці, е, Румунія, Контекст і General. Я от буквально там сидів, в мене такий обсешн був з цією групою. Просто я от не міг відірватися, старався ніде не пропускати якісь повідомлення. Мені було цікаво просто навіть, як тут люди і по якому принципі спілкуються, будують якісь відносини між собою і так дальше. І от десь після цих трьох тижнів, коли я почитав цю групу, побачив, що там люди, як кудою і чим займаються, яке спорядження беруть, я зрозумів, що в принципі не так іж не так аж мало людей переходить. Не то, що нам показують новини, типу, ну, вірвався, відірвався від того світу телевізора, можна сказати, і типа поняв, що все-таки люди виходять пачками. Ну, реально кордон діревий і це, в принципі, можливо, взагалі об'єктивно можливо перейти кордон, типу, будучи рядовим громадянином, що взагалі круто. І можна пробувати, можна там, не знаю, не платити 8 000 від 8 000, в кого там є, в кого немає. Ну, менше з тим. Так, ну дальше першим, що я подумав, що, да, треба виходити, яке закручується, особливо, коли оцей новий закон про мобілізацію, мобілізацію дропнувся навесні 24-го року, я поняв, що тут же не не получиться про пропетляти просто так от, е, типу будучи сичи в хаті, треба десь треба десь чухати. Це не свобода, це не життя. Типу можна було би просидіти, але як ви розумієте, що ну немає свободи, значить немає життя. Не відчувалося, що я живу. І я поняв, що я буду виходити. Ее з цим розумінням прийшло зразу друге розуміння, що треба чуть-чуть обновити паспорт закордонний. Паспорт, е, в принципі не важко було обновити. Я чуть боявся, що можуть бути в цьому в паспортному столі сидіти, піджидати ДПСУ, але їх не було, нікого не було. Я взяв таксі туда, під'їхав чуть-чуть, ее, там покрутився туда-сюдо, поміняв паспорт буквально за пару походів. Перший похід я записався там на чергу, другий похід я просто здав все, що треба було, старий паспорт. Ее потім через місяць приїхав, забрав. Я не подавався на оцей терміновий паспорт. Тому що терміново, в принципі, мені не треба нічого, тому що я ще мені ще предстояла довга дорога для збирання, до взагалі розуміння, куди, як і чим добиратися, яким способом люди взагалі облаштовують це все діло, типа там добираються поєдами, автобусами, таксистами і так дальше. Тобто предстояв довгий довгий шлях до того. А вот подавився я на паспорт. І що я вам хочу сказати? паспорт забирається без проблем. В принципі, так само тебе там ніхто на виході не чекає. Ну що я можу сказати, що мені за 25 років і я військово зобов'язаний тамкщо не знаю, чи цього цій деталі треба, чи не треба, але ладно. Певно, що просто навіть не буду казати. А вот забрався паспорт спокійно, в принципі. Потім почалася така стадія, як збір снаряги. Так як я сидів в ці віці досить довго, то вона мене дуже надихала. Мені мене завжди цікавило, що люди беруть. То все. І в принципі це такий м як би сказати легкий спосіб себе штовхнути на якісь перші дії стосовно твого виходу. Тобто ти вже знаєш, ти будеш за це братися, ти якісь гроші в це вкладаєш. І треба, знаєш, якось себе себе дати копняка під дупу і сказати, що немає шляху назад, ти зібрався. От головне, правда, в цій в цьому всьому нашому ділі, діль нашого брата, це ее твердий намір вийти. Це головний залог успіху, щоб я, якщо би мене хтось наперед питався, а-а, що тут ще? А, ну так от почали скупляти снаря. Я в принципі це було це було ще літом, е, початок липня я почав збиратися. Тоді ще було тепло, не було ніякої потреби брати якісь там серйозні такі сильно речі. Але я поняв, що кордон більш-менш, ну, тобто тему вже з нашим братом перебільщиком трошки трубить. Насправді люди досить часто ходять і вже поранці тоже спохватилися і там, де треба кордон вже трошки підлатали. І я поняв, що скорше всього за це мені треба буде йти горами і в принципі треба збиратися десь на якийсь тижневий похід, як мінімум. Вот в чолові я і почав скуплятися. Я взяв там рюкзак теру інкогніту взяв. Тоді на той час ще трубіли прикольні черевики оці по скидці були на спартанному діорели, по-моєму, що це були зарели Альверстон треті, короче, да. От в мене ще ви вибір був між ними і цими другими ВП, в яких носок вийшов. Е, да. От я ще з тої епохи, коли носок не вийшов, коли Яшка не вийшов, коли там може пам'ятає хтось такого чувака, як Алекс Мерсер. Дуже часто вони були активними членами цієї громади, особливо в гілці по спорядженні е СДВР, оці всі ребята. І вони мені трохи підказували, типа, що брати, чого краще не треба брати, що поганої якості. От і по таким, по такой по такій схемі я і збирався. А підкупив там то рюкзак, там взуття, потім пішло поїхало по всьому остальному, тобто аптечка, зібравте течку. В принципі було неважко. Ее, блін, довго думав за палатку взагалі. Рішив, короче, поки що навіть відкласти на той час палатку і почав думати над, в принципі, самим маршрутом. дуже потихеньку. Е, над маршрутом я думав наступним чином. Перше, перше, що я зробив, це я писав людям, які відписувалися в групі, що вони вийшли, типу, ну, просто була отака надія, що, ну, може хтось хотя би відпише. І, да, мені відписав один чувак, який вийшов ще на той час, типу от типа я там вийшов з такого-то там типа села, но він був місцевий, так що ніяких деталей розголошувати не буду. назву і так дальше. Вот і він каже: "От я там-то, там-то вийшов, я місцевий". І я так подививсь на це село: "Блін, я ж знаю це село. Я там колись був, ми там з друзями колись їздили начину. Прикольно, все-таки вийти можна, розуміння вже є". Вот і я в принципі почав, скажемо так, план свій вкладати якраз на ту місцевість. Так от, е, рішив я направити туди. Першим ділом по складанню маршруту, що я що мені треба було, це в принципі якась програма. Програму я підібрав для себе Google Earth, так як і в принципі всі, напевно. Вот якщо тут є новачки, я вам хочу сказати, що самий вірничковий спосіб, самий легший для побудови маршруту - це от якраз програма Google Earth. Чому? Бо вона дуже проста в інтуїтивно ж для розуміння інструментарів. От іменно що тобі там треба. Ти можеш легко собі там буквально за дві минути чи три минути помню те відео гуляло там де ста ста старічок якийсь з якогось стану типа розказує там прокладає маршрут кокжейляу туда-то туда-то. От за кілька переглядів можна собі зрозуміти і освоїти інструментал бам-бам-бам. Прокласти маршрут, подивитися там типа оцю бокову проекцію свого маршруту висоти, висоти, упалення і так дальше. І що дальше? Паралельно з цим в мене от класно по роботі було два монітори і комп дома. Я от на одному моніторі відкривав Google Earth і на другому моніторі я відкривав свіжіші трошки мапи. Ее коротше я відкривав мапи ЦЗ. Вони там трохи відрізнялися, в принципі, нормально відрізнялися від місця до місця одна від другої. Так що, да, отаким чином, якщо комусь цікаво, будуєте маршрут, берете, відкриваєте Google Earths, в другій платці відкриваєте самі новіші мапи просто, які ви можете найти, порівнюєте там, [ __ ] плюс-мінус місцевість і будуєте свій маршрут помаленьку, помаленьку. Вот почав я навіть з того, що я побудував свій просто простенький маршрут по місту, по-своєму Ж, щоб в мене була якась реальна картинка під перед очима, як це працює. Тобто зробив оце там буквально на пару кілометрів оцей маршрут зробив потім конвертацію цього маршруту поставив прогу на телефон навіть по-моєму мапіз поставив типа ви включив самольотик пішов по самольотику по місці бачу о прикольно в принципі можна йти можна е йти відсліджувати себе мене показує без в зв'язку без інтернету без вай-фая там не знаю тільки по GPS. Вот. І це, в принципі, мені дало такий чуть-чуть моральний буст в плані того, що, ну, реально вся одна афірмація на те, що можна вийти. Е, що, в принципі, круто. Вот. Е-е, потім так я собі зробив пару нотаток, щоб не губитися в думках, але щось в мене не получається цього робити, правда? А-а, так, закордонний паспорт зробив. А, ну так вот, е-е, нагадую, що в мене ж тиіпа ще є жінка. Ми на той час жили в зйомній квартирі. І оцей весь похід м як сказати, це був не просто похід, це була ціла ціла операція по виїзду, по трансферу там типа нас всіх з одного місця на друге. А і з нами ще кіт був, да? Бо от я чувак, який вивізши кота з собою, ну, не буквально через ліси, через гори, але він поїхав з жінкою. До чого я це кажу? До того, що це, в принципі, вся ця операція зайняла досить багато часу. Зайняло багато часу в плані того, що, блін, документи на кота це дуже важко робити і дуже довго. А якщо ти все робиш просто сам. Ну, це можна зробити типа через людей, які там возять тварин через кордон. Ти там потратишся на, скажемо, 200 $, але вони там тобі піджимуть доки по е по сроках твоїх. І в принципі можеш це все організувати. А-а, да. Вот тоді ми от ще почали робити документи на кота, почали шукати лі літаки. Ой, Боже, білет на літак. А для неї вона не є громадянкою ні України, ні Євросоюзу в цілому. Так що це треба було робити через типа переліт треба було робити через Молдову, через Турцію і потім вже вкінечну країну. що що є в принципі гемороєм самом самим по собі. А що з котом? Тобто там таких всяких купа нюансів було, на над якими це була сама більша головна, е, скажемо так, дроч оце все підігнати під таймінги, підігнати під м купу міленьких деталей, такі як типа там коту переноску треба купити певного типу, щоб він зміг, щоб його могли посадити в кабіну з жінкою, типа в кабіну літака, щоб він не летів там в багажному від відсіку і, не знаю, і не здихав від жари. або наоборот там мяку, щось таке. Вот оцим всім я займався. Паралельно з тим, збирав інформацію далі сидів в групі, слухав класних чуваків, був буквально в ком'юніті. Мені тут дуже подобається, до речі. Всім привіт. Мама є в телевізорі. А вот далі я почав шукати другий маршрут по причині того, що я цей маршрут, на який я перший надіявся, він став дуже пропалений в групі. Яка несподіванка, правда? А він досить популярний був там, не буду казати звідки, але він був досить популярний. І вийшов я на інший маршрут, який, в принципі, був вже горами досить серйозними. І це тоже досить популярний маршрут, який я згодом зрозумів, що він такий, що він таким є. То да, ладно, не називаю місця, не називаю міста, е, і так дальше. Вот. І почав готуватися до нього. Я на нього вийшов яким чином? Я таким же шляхом писав там буквально людям, які вийшли деяким. І вони типу так кратькома плюс-мінус підкидували по частинці інформацію, що як звідки, навіть як куда як туда добратися. Я поняв, що я скоріш за все піду туда угори. От. А вот зібрав я цю всю снарягу для гір. І після цього, в принципі, думав я почав думати про напарника, бо тиждень в горах самому. Я подумав, що я в принципі зможу, я вивезу, але краще, щоб хоча би ще хтось один був зі мною по в принципі по багатьох причинах. Напарник - це як-неяк трохи більше спокою. Це чуть-чуть можна десь навіть з кимось переговорити. Ну, не так страшно в цілому, самі самі розумієте. От е напарника я почав шукати в групі, пишу отак от отак от. Ні, отак-то, так-то років, отака-то, така-то вага, зріст, вага, фізична форма. От така готовність. Будь ласка, пишіть, типа, хто з мого міста писав місто. Блін, мені мені народ писав, хто хоче, тільки не з того міста або не з такими параметрами. Мені пише чувак, да, от мені взагалі класно з тобою було піти. Правило мені чуть-чуть 40 років. Мені я цей пузіко трохи маю. Ну я з другої області кажук, ну чо ти мені пишеш старий? Я ж типа нормально в принципі висловився в своїх побажаннях. там знаю в своїх вимогах. От, е, писали люди із міста, в принципі, мого, но чувакам одним не підійшов не підійшов мій таймінг, не підійшов мій, е, скажемо так, дата, на яку я націлився виходити. Е, і відтозі я поняв, що я скоріш за все піду сам, бо не знаю, щось мене не хватило на пошук нормального напарника. Е, я рішив, що я піду сам. От промальовую цей маршрут гарно. вже пару раз дізнався, як тулибратися. І в принципі далі по, як сказати, по передвигані по по зчем времени, скажемо так, дропається ще одна людина, яка типу пише там по гілці Румунія. От я вийшов там за скільки там скільки. Мені стало цікаво, потому що м я ще цей мені здалося, що ця людина пішла десь приблизно тудою тудою дорогою, де я збирався. Вот я йому типа пишу там е типа як добирався туда-сюда. Це типа отам ходил. Він пише ні, трошки не там. І вказав міс місце типа от буквально не не місто, не назву міста, а от місцевість, яка мені в принципі дуже помогла. І щось на той момент часу я такий тиіпа був за компом, дивився, от та це взагалі недалеко від того, де я мав би виходити. Е, бам-бам-бам. Я поняв, що туди доїхати я тоже зможу. Головне таксиста нормального знайти. І я йому типа беру собі, накидаю за 15 минут буквально маршрут. Самий логічний. Я вже тоді розібрався з Google Earth е накидав маршрут, типа, скидаю йому скріншот, пишу щось типа цього. буквально минут п'ять проходить, він типа мені скидає свій маршрут, але в нього, ну, я чуть-чуть ідеалізував в себе його на карті, а чувак чуть дальше там в нього буквально такий самий маршрут з того моменту, де починається мій, але в нього до цього там типа ще є там одне чи два села. Він кидає типа пише: "Чувак, виходи на вихідних, все буде класно. Забор просто ніякий". І я щось в мене з'явилася якась, не знаю, довіра до цієї людини чи що, бо не знаю, от так така херня, як чуйка спрацювала, напевно. Я не бачив в його повідомленні, повідомленнях навіть якогось умизлу умислу, типа мене підловити, що це якийсь дпсушник. Я не бачу, щоб йому якась вигода була з цього. Я просто бачу, що реально людина, типа на радостях от вийшла і, не знаю, хоче поділитися, типа плюс-мінус. А вот і я рішив з того моменту, що я чуть-чуть перебудую свої плани, я візьму краще піду по цьому штуку, бо він був досить короткий, як мені здалося і як і опинилися. Вот. А-а, в принципі, по цьому маршруту, якому я націлився, вже останній, по цьому маршруту я поняв, що мені не треба буде більшість, більшу частину моєї снаряди. Тобто я вже повністю зібраний, готовий, але мені буде просто, ну, накладно це все нести. Я беру, я дивлюся по сторонам оглядуся буквально, а в мене є рюкзак такий типа мій простий там, не знаю, як школьний, можна сказати, такого десь розміру. Тоже оливкового кольору такий собі думаю: "Ха, я візьму краще оце. Я певно самий легкоходконий серед серед людей з рюкзаками, крім чувака, який вийшов з пакетом за тебе". А вот і я починаю складати туда всю свою снарягу. Понимаю, що мені все влізається в нього, що скоріш за все я по ідеї мав би вийти за один день, що мене дуже підбадьорювало, в принципі, в цьому плані. Ну так і так і на тому рішилося. А мушу вам сказати, що від місця, від основного міста, скажемо так, куди мені треба було доїхати з місця, де я живу, типа, щоб почати мій шлях, я відносно недалеко. Я не буду палити ніяку взагалі місцевість, бо якщо я спалю, то мені здається, що всі зразу поймуть, де це є. І не знаю, краще не будуть цього робити. Все ж таки правило є правило. А вот прийшла пора, прийшла пора якось свій, скажемо так, намір оголосити там батькам хотя би для того, щоб люди знали, що зі мною станеться. Не знаю, була така думка взагалі спочатку, щоб нічого не казати, просто подзвонити вже там, не знаю, десь з Румунії чи коли вийду, сказати: "Мама, приєд, я в Румунії". Щось таке. Ну, я думаю, вони би в них би волоси на голові димом стали. Так що я рішив сказати, скажемо, в особисто це все. Батя зразу мені сказав: "Ти ти дурний, ти дурак, ти не треба, це стрмний план. Не довіряють цим людям." Не знаю, він взагалі не думав, що є якась така група ком'юніті, які типа виходять своїми ногами не за плату, не за, не знаю, не по сватам, не по братам. Просто самі збираються, виходять. Хотя йому показував там і ролики, я йому і включав даже радіо. Якраз тоді на радіо був якийсь чувак, який на Білорусь виходив. Він каже: "Та це якийсь москалик, тиіпа. Що ти його слухаєш? Це якесь іпсо". Ну, батьки кастріля голові, в принципі, але підтримки якоїсь сильної я не бачив. Типа мамка там мовчала, але казала: "Ну, блін, якщо ти впевнений, то то газуй". Там пропонували якусь допомогу, типа, пропонували підкинути там до того основного міста, але сказав, що я сам вийду. Вот і кажу, що в мене типа є таксист. От я я маю таксиста. Хоча реально я його ще не мав зразу, але в мене було пару накльовок. А кажуть: "Да, от я таксіст, я сюди приїжджаю в основне місто, таксист мене підкидає до там найближчого села і з цього села я починаю на ногах шурувати через кордон". В принципі, на тому і зійшлися. Повернувся я до себе додому і ах я понімаю, що в мене реально нема таксиста. Я починаю його шукати. В мене були пару накльовок, як я казав, але придзвонивши їх, я поняв, що з цього нічого не получиться. Один просто почав казати, типа: "Блін, туда, куди ти хочеш їхати, там вже все перекрито. Не, я не поїду на таке". Другий каже, що я типа вже вихідний, не знаю. Коротше, таксисти почали тупо сицати, бо якщо би я вам сказав, де це є, що це за область, що це за місто, ви би сказали, що що я трошки дурний. Е, от батьки би то саме сказали. І в принципі пошук таксиіста був досить складний, але, але, але, але він все-таки відбувався. Відбувався наступним чином. Я просто беру, заходжу на OLX і дивлюся на людей таксистів, які возять там по області, по якихось курортних місцях, які типа, ну, там досить часто з'являються, яких сильно не запалять, не запасуть, а і які, в принципі, змогли би мене провести. своєї машини я не мав і типа якогось друга, щоб тий би тоже не несав підвести мене туда, куди мені треба. В мене тоже не було на той час. І я рішив, що вот дзвоним, продзвонюємо людей. І блін, я навіть не очікував, що це може бути настільки геморним, бо тому що люди один за одним морозилися пачками. І дивіться, наступним чином, яким я шукав таксиста, я от беру поліксі, шукаю його, номер пробиваю, зразу скачав get contact. Знаю, що трошки дерява тема, але думаю, хай буде. Це хоч якийсь типу це хоч якийсь реашуренс того, що може бути, може якось вичислю там з дпсушників і не попадуся на їх вудочку. Так і шукаю. В принципі беру номер, перевіряю. Якщо нема ніякого товариша, сержанта, товариша майора, дзвоню і питаюся. І, блін, всі як один кажуть, що ні, не поїду. Е, не поїду, не хочу. Один каже: "Це є кримінал, я на це не піду". Кажу: "Може, як чувак старий, я тобі кримінал не предлагаю. Ти нікуди не ти нічого не порушуєш. Мене просто треба підвести. Я просто от людина без оновлених там військово-облікових даних. А щось за 25, да, це стрмно, але я там нормальні, розумні гроші предлагав в межах розумного. А шукаю я їх, продзвонюю, продзвонюю і реально один за одним відпадають. Просто відпадають всі, доки майже майже всі, хто був на цим на цьому комусі, не закінчилися. Я реально вже подумав, що, ну, мій план програє повністю по швам, тому що в мене нема людини. І якщо я просто приїду в це велике місто і, ну, навіть почну шукати людину, типа таксиста самому по місці, ходячи там десь на автовокзалі чи на ЖД вокзалі, то я минут через 15-20 вони просто скрутять цікашники, бо наскільки я знаю, наскільки я чув від там від друзів, від знайомих, їх там просто тіма там буквально люди не виходять з дому. Вот. І короче, один з людей, яких з якими я контактував, типа з вишедших, мені порадив наступну штуку. Є така прогать зараз навчального матеріалу вам підкину. Не знаю, може, може хтось озвучував вже, може ні. Є така прога, як ідрайвер, якій ти можеш запостити типа поїздку, куда що тобі треба, звідки, куда, типа, на яку, на яке число, на яку дату, да, навіть на який час. І типу твою оце твій цей постінг, то що ти, скажемо так, подав оголошення, це бачать другі люди, якраз водії, таксисти і типу вони там собі вже підбирають, типа, хто хоче, то може там підняти ручку і типу відвести тебе там попередньо здзвонившися, до домовившися. Вот. Але я рішив, що не буду палитися і, тобто не ставив там від свого, від того великого міста іменно в то село і в ту дату, куда я мав йти. Або якщо логічно подумати, що то там, де ПСУ тоже можуть сидіти типа і палити. Я ставив там в трошки другу сторону, трошки друге село, але типа ну суть такої поїздки була більш-менш ясна. Мені треба було людину, яка не побоїться поїхати туда, в ту сторону, типа, і відвезти мене такого класного, такого без документів, з неоновленими даними. Вот і сара будуть віндрайвери. Ну не знаю. Е один тіп відгукується, каже, що я йому типа пишу взагалі там зарявся, як з акаунта жінки. Тобто він бачить в своєму додатку, що це пошукає поїздку жінка. А по факту йому дзвонить мужик 28миріччний там і каже: "Отаке, отаке мені треба відвезти". А дзвоню я йому, кажу: "О, туда, от туда мені треба поїхати в такому числі". Він каже: "Чувак, в тебе військово-облікові дані не цей не оновлені?" Кажу: "Ні, не оновлені". Кажу: "Ні, я не поїду". В нас типа просто хлопнуть ДПСУ по дорозі. Ну, реально, там дуже багато є блокпостів ДПСУ. Він каже: "Я я не розпитляю, я типа сам з цієї області, знаю, куди що їхати, але я не хочу так рискувати". А по що ще раз? На другий раз мені відгукується людина, я з ним здзвонююся, кажу: "Ну таке-то, отаке-то, мені треба туди-то, туди-то, але дивися, це трошки не так, як я запостив. Мені треба буде в то село". Він такий каже: "Ти десь там хочеш щось петляти?" Я кажу: "Ну, ну, можливо. Він каже: "Ну, типа, приїжджаю в це велике місто, там де, ну, звідки він є. Приїжджай там наперед день, щось помитакуємо, щось поговоримо". Я думаю, ладно, це хотя би щось, бо реально наскільки е наскільки просто багато водіїв зіскакувало, це так дезмотивувало, ви просто не уявляєте. Це сильно дезмотивує, особливо, коли ти думаєш: "Блін, прийдеться по ходу з якогось там, не знаю, чуть лі обласного центру йти пішки". А, ну я так не збирався, конечно. Вот так що я рішив, що я все-таки попробую цього чувака останнього, якщо ним виявиться якийсь, ну, людина типа не схоче чи там, не знаю, чи знову ж таки забоїться в останню секунду. Я подумав, що я буду вже шукати, типа тоже таксистів по місту, але другим способом я буду типа просто, знаєте, е кататися там просто от по місту заводити такі розмова чуть-чуть зарадояднически. Вибачаюся за мас зразу, але, ну, один раз сказав. Е, так вот я подумав, що я може когось знайду, типа так, сидячи вже зразу на машині. А, ну і рішення прийнято. Тобто я рішив виходити на вихідні в неділю. Я знав, що мені в неділю треба. Де краще всьо? От. Ну, реально вихідні здаються якимось таким днем, що тобі здається, що буде, ти очікуєш, що буде менше людей, правда? На тій точці. Всі, думаю, з цим згідні. І я так рішив. А-а, так вот беру я снарягу, відправляю на пошту, на нову пошту. В принципі, якщо комусь цікаво, як це відробити, бо бачу в групі багато хто пише, типа, беру просто все в сумку пакую, ну, в рюкзак, тобто сумку я ставлю в ще один пакет такий тип типа кліч, то не знаю, перемотав ізоленєтою, скотчем, що питалися, що везу, кажу, та домашні речі, типу якісь взуття, там, одяг, оце все. А і в принципі багато питань до мене не було. просто віддав на пошту. На другий день вони вже з'явилися там, де мені треба. Вот. Менше з тим. Настає день. День іксом в мене виявилася субота. Ее, я замовляю блаблакар. Тобто сідаю в блаблакар. Я думаю так, на шляху до великого міста я знаю точно за один блокпост, е, який типа є в мене от на моєму шляху, який треба буде об'їхати. І я думаю, що я сяду просто в машину і буду якось контактувати трошки з водієм, говорити туда-сюда, що в принципі і сталося. Я сідаю до водія в машину і починаю типа говорити, ну, типа, як херово зараз тут, як чуть-чуть оце нам яйця прижали по Україні, туда-сюда не виїдеш. А він такий, бачу, піддатливий чуть-чуть мужичок, ее, типу тоже на на контакт йде, кажеш: "Да, я згідний, в принципі, наша влада". Е, да. От і типу я кажу: "Чуєш, блін, мені треба, мені треба, щоб ти блокпост об'їхав, типу в мене там не оновлені дані, я там до мами їду, чуть-чуть придумав собі сам історію. Мені треба, щоб ти об'їхав блокпост оцей один." Типа він каже: "Блін, а куда ти знаєш хотя бира?" Каже: "Да, да, я знаю, чого ні, я там наперед дізнався, як його об'їхати". Вот. І слава Богу, що він погодився. Типа, якби ми там попалися, то це був піз Я недавно бачив в новинах, що там когось хлопали взагалі з других областей, якихось да дальнобоїв. Там чуть лі не кожну машину перевіряють, але слава Богу там був об'їзд. Ми туди доїхали до тої дороги. Я думав, що вона буде більш-менш нормальною, як звичайно асфальтна дорога, тільки трошки, може, гіршого полотна, бо це була не основна. Ми приїжджаємо туда, там просто це польова дорога, щоб ти понімали, щоб ви понімали. А вот і ми під'їжджаємо до тої дороги. Вже як в принципі їде. Я бачу, як він скрипить зубами. Я себе чувствую, відчуваю якимось таким йобком. Боже, думаю, нащо він думає нащо я його послухав? Але я кажу, мужик, я тобі закину 200 грн, 300 грн. Просто просто їдемо. От ми об'їхали цей блокпост. Слава Богу, що об'їхали. Дальше блокпостів по дорозі не було зовсім. Чому я був нескозано радий? Там могли появитися в будь-який момент мобільні блокпости. І якщо би хотя би один з них на один з них ми попали, це була би просто габела. А вот доїхав я до основного місця, наперед я забукав собі хостел. Ее зразу хочу сказати вам прикольний момент з хостелом, хотя через який я чуть не впав в обморок. Я собі забукав наперед хостел, щоб був план такий: приїхати в суботу, зустрітися з цим водієм. типу договоритися, переночувати одну ніч в хостелі там чи десь на квартирі чи в готелі. Я рішив, що хостел буде дешевше. От. І в неділю типу зранку висуватися вже на саму точку старту. Ее потім приїжджаю туда, забираю свою спецінарягу з пошти, шукаю таксі, їду до хостела, їдемо вже з таксистом до хостела. І щось він там типа питається мене типу: "А що там є?" Типа на тій точці, бо я не знаю, що це за місце. кажу: "Та я не місцевий, я тоже не знаю". Типа він каже: "Так, там якийсь там, не знаю, був супермаркет колись, ще якась парихмахерська, то всьо". І в якийсь момент він, я чую слово воєнкомат. Я просто застояв в машині на місці, я дивився, типа, пробую зловити ротом повітря, думаю, що за херня. Кажу: "Човек, що що ти сказав? Внкомат?" Він каже: "Да, а слухай, приїхали, блін". І він реально не висаджує, типа. А там, якщо по центральній вулиці, типа, міста їхати, то реально там типу пере перші двері - це воєнкомат. І якщо заувал завернути, там є, типа на другий поверх піднімаєшся і там є реально хост. Е, я з ним, ну, типа це був болт чи уклон, я вже не пам'ятаю. Типу в мене все оплачено. Я просто вискакую з машини з тим все всім, що маю, з снарякаюся в під'їзд, просто неряю туда, щоб, ну, на вулиці мене взагалі ніхто не видів. Просто я думав, якщо би ви знали, що це за місто, ви бхерніли, як я попав. Ви би просто шокувалися, бо тому що, да, в такому місті типа попасти в воєнкомат - це останнє, чого бажає наш брат. Вот пригаю я в під'їзд, піднімаюся, шукаю, де цей, де цей хостел, заходжу і там дуже така, не знаю, підозріла оця жіночка на рецепції стоїть, каже: "Ви до нас?" Кажу: "Да, я до вас". Вона каже: "Давайте паспорт". Кажу: "А нащо вам мій паспорт?" Кажу: "Ну, у нас така процедура. Ми зараз по паспортах ми всіх перевіряємо. Там дуже багато людей є, які, не знаю, там кидають тра-ля-ля". Я кажу: "В смислі, та ну я ж просто на одну ніч". Вона мені видалася дуже підозрілою. Вона щось, ну, типу, не знаю, вона щось не договорювала. Я бачив по її обличчю, що вона щось не договорює, вона щось не досказує. Вона була явно шокована тим, що я от такий хлопець молодець приїхав туда взагалі і має це що самий наглий наверно чи що, бо біля воєнкомату селіща. Вот і вона, короче, мене дуже типа, як сказати, не збив з толку її оцей безкуражений. Я поняв, що я десь там, де мені не треба буде. Я явно не в тій точці, де мені треба. Хоча, ну, по адресу я там, ну, я розумію, що що херня твориться. От вона мені дала ключ, я закинув сумку там зі своїм спорядженням вулкан схоу. Ну, блін, типа сиджу в фоє, там щось роздивляюся, що до чого. А заходжу в кімнату, кімната на чотири чоловіка, бачу там якісь вояки сидять, бачу типу якісь ніби чуваків схопили, не знаю, десь або з вулиці, або вони десь тут вчаться, навчання проходять. Хтось там комусь листа пише, хтось там ще щось рахує, якісь свої пожитки, блін, і така атмосфера типа такого всього занедбаного, не знаю. В мене в мене реально було відчуття, що блін, якщо я звідси зараз не рвану, я тут і лишуся. От буквально така думка в голові такою яскравою лампочкою червоною засвітилось в голові. Це буде підець. Я типу виходжу з кімнати, дивлюся вікно ззаді себе. Я буквально в мене вікно виходить типа на задній двір воєнкомату. Думаю, бляха муха, ні, так діло не піде. Хотя я вже заплатив гроші, я просто беру телефон в руки. І судорожно починаю шукати інший хостел. Реально дзвонюю, обдзвонюю пару хостелів. Це вихідні, там вже все майже забито. Слава Богу, знайшовся один хотя би, типу, який ще був вільний. Значить, вот, е, сідаю резко вибігаю з цього, блін, хостела проклятого. Давай будемо називати його проклятий хостел, бо, ну, місце в мене було в душі чуйка, що я скоріш за все в мене зафейлиться весь весь похід. В мене зразу настрій впав, печінка упала. Не знаю, все на 6:3ї. Я просто даю звідти драпака. Слава Богу, да. От слава Богу. Е, звідти получилося вмотати. Нийшов другий хостел. А-а, закидаю туди речі, сам заселяюся, виглядає все цивільно там на одній з головних вулиць. Слава Богу. Я думаю, блін, з цього моменту уже має все піти, як треба. От зустрівся я з водієм. А от підсідаю до нього, там такий хлопець років 20 з чимось, молодий, вже призивного віку. Е, вот ми починаємо з ним говорити. Я кажу: "Ну, дивись, старий, така фігня, треба от туда-то, оттуда-то". Я от буквально, мені 28 років, дані не оловлені. Кажу: "Дивися, в мене отакий план. Я от посидів в групі по цій області, ее, з якої я збирався виходити і плюс-мінус намалював собі дорогу, кудою нам треба їхати. Е, і він, я йому типа кажу: "От якщо ти десь, може, катаєшся по області частіше, то може ти знаєш, де типа немає блокпості". Він каже: "Давай, давай краще будемо, типа, я краще сьогодні поїду, подивлюся, типа, на розвідку з'їжджу, скатаюся, кави там поп'ю в тому селі, там де ти мені назначив, куди ми маємо їхати, типа, вернуся назад другою дорогою ще і скажу, типа, яка з них чиста". Я кажу: "Блін, класний план, солідний взагалі. Ми з ним домовилися, я бачив по хлопчині, що він, в принципі, не знаю, не не виділяє якоїсь загрози для мене. Я бачу, це точно не якийсь, знаєте, засланий дядька, заслений козачок, товариш майор. Каже, типа, я там сам хочу виходити скоро. В мене відстрочка є до якогось там числа, але скоро тоже збираюсь на лижі, типа. Я кажу: "Старий, якщо в мене все вийде, я типа тобі скину маршрут, будеш виходити тільки так". Вот. Ну то ми і зговорилися, він поїхав в розвідку. Я цей час був в хостелі. Він катнувся буквально там на кілька годин. Приїхав назад, каже: "Ну, дивись, я отак отак поїхав, взагалі все чисто, все круто, е, типу все в силі". Кажу: "Ну все, значить, тоді давай завтра 9 годинка виїжджаєм, їдемо туда на точку". Кажу: "Типа, що з мене?" Він каже: "Ну так, я вже озвучувати мож". Він каже: "Ну, типа, давай так 100 $ і на бензин там, скільки тобі не не жалко". Я кажу: "Дя тобі заплачу 150, якщо в мене все вийде". Серйозно, я от кілька раз думав після виходу, типа, чи варто, я розумів по його виразу обличчя, що він, типа чуть був шоково, але я поняв, що я не переплатив, що це в принципі нормально. нормальні гроші, які я віддав йому, які мені буквально гарантували там, не знаю, 75% мого успіху. Вот. От так і сталося, в принципі. Я там за закупився ще якимись протеїновими батончиками. Взяв, короче, палку махана, типа хамона, такої ковбасою. Я думаю, буду йти по дорозі, буду просто її гризти, як як протеїновий батончик той самий, тільки м'ясний. Вот наступає уже день якимося. Він ми з ним зустрілися, типа ніякої підстави не було. Мене товариш майор не не чекав на задньому сидінні машини. І в принципі поїхали ми на точку, стартанули, рванули. Я перед цим дзвонив всі своїх всіх всю свою рідню, в принципі, батьків і там і дружину наперед. їм тоже розказав, що все нормально. Е-е, сказав, що за мною не буде, типа, хотя би, напевно, скоріш за все за мною не буде цілий день, типа якогось зв'язку, бо я рішив, що я включуся літачок. Не знаю, багато є різнотолків на рахунок, цієї безпеки. Я рішив, що я включу літачок просто і буду йти по GPSу без мобільного зв'язку, типа, мало лі. Не знаю, от мало лі. Ее, короче, виключає зразу виключаю, включаю літачок, як тільки ми виїхали. Приїжджаємо на точку старту. А, блін, а біля нас ще, ну, перед нами хтось тоже помалу їде. Ми вже чуть-чуть почали приторможути від головної дороги. І я бачу, що перед нами машина їде типа біля такої, біля цієї посадки зеленої, ніби ще хтось, типа в той самий час, коли і я збираються кудись вискочити у ліс. Е, вони десь скрилися за поворотом. Я кажу: "Зупиняй, вставай мені тут". Вискакую з машини, беру сумку на плечі і просто пригав у посадку, як заєць. Пригав посадку, чуть відходжу, там десь поле ще було якесь. Пригаю в зельонку, маскируюся. Е-е достав з сумки всю свою одіжку, переодівся на місці, значить, зразу. А хочу сказати, що в то місто я приїхав, а, ну, там, не знаю, повністю, як звичайний пересічний громадянин в всьому білому. Подумав, що так буде краще для моєї безпеки. І типа в разі чого, ну, якщо я вже перейдуся удачно, то я буду там мати в чому ще там походити по по тій самій Румунії, походити по заграничному, скажемо так, асфальту. Вот передягнувся, ягнув москітну сітку на голову і почав свій шлях. І в принципі звідси історія буде вже не такою, не знаю, динамічною, бо все пройшло, як я собі її планірував. Мені ще кілька раз до цього снився сон, якби де я йду по лісі і виходжу просто в другій країні. Я вам хочу сказати, що так і сталося. Включаю я, короче, Осмонд зразу з своїм маршрутом. Прикол що такий, якщо ви йдете по літачку, не знаю, чи тільки по літачку, чи ні, але якщо ви включаєте Осман, починаєте йти по своєму треку, то вам типа не буде показувати іменно ваше направлення на карті. вам вас буде показувати як точку е по на своєму маршруті, но не буде показувати направлення. І це чуть-чуть проблема, бо того, що якщо ви відходити а-а пару метрів, ви можете пройти, а він типу ваша точка не зразу обновляється. Якщо ви прийдете там пару метрів чи там навіть пару десятків метрів, ви можете виявити, що ви йдете не в ту сторону. Для цього, що я роблю? Я беру і включаю запись трека на цьому самому Осмонді. Попутно з тим відкриваю на телефоні комплес і типа настраюю плюс-мінус азімот на на то направлення, куди я бачу, що я ну актуально для мене, куди я йду. І таким чином в мене є вже направлення, куди йти. І я по мірі того, як я йду, типа мій трек починає промальовуватися на Османді, типу і паралельно до до нього є трек, який я намалював. Тобто я можу бачити плюс-мінус, що я йду і все в мене д по тому, як я собі запланував. Це самий робочий варіант, по-моєму, як можна йти. І я хотів сказати це ще на початку своєї розповіді, але скажу зараз. Блін, народ, е, бачив дуже багато раз, що, е, всі люди, які типа вибирають собі якісь програми для навігації в горах, в лісі, а вони часто вибирають Maps кажуть: "Блін, Осман прикольний, але тяжко з ним". Реально з ним чуть-чуть треба погратися, але я вас прошу вивчіть, е, посидіть з ним буквально один день, посидіть, пограйтеся, поклацте всі кнопки, які там є, типа, перевірте, е, як, типа, що, який повзунок за що відповідає. І по групі гуляє тоже якийсь там тоже простенький мануал, як цей Осман настроїти. Вам навіть не треба ціле відео дивитися, перших 15-20 хвилин. Реально чувак розкаже вам всю інформацію, яку вам треба знати для того, щоб максимально настроїти цю цю програму. Висоти, гори, Вікімапію, вам буде все показувати. Мені це дуже помогло в плані того, що навіть коли я будував маршрут, якісь були будівлі, які не показували ні на Google Earth, ні в мапах ЦЗ. Ну, а по Вікімапії в Осмонді во мені показували, що там от є міст, там є якась річка, там є якась навіть прикордонна застава, по-моєму, пару штук показало. Е, вот і я до чого веду. Прога дуже класна. Не полінуйться, потратьте день і ви здобудете для себе дуже і дуже мощний інструмент. А вот по ньому я почав йти. В принципі, за місцевість саму я вам скажу, що вона була не дуже не дуже там були перепади висот, не дуже багато було якихось екстремальних моментів, м тим більше звірів якихось лісових, не знаю, медведів, вовків, кабанів і так дальше. Хотя я бачив сліди кабанів по дорозі. Єдине, що з чим я зустрівся, з якою складністю, це от якісь сліди кабанів були. В принципі, єдине, що е от водні загороди, які показували чи по будь-яких картах всіх чотирьох, там були пару струмків, пару річків навіть на кордоні. цього всього, що показувало по різних картах, в реальності виявилося нічого рівно ноль, бо того, що воно все або пересохло, або, як мені здається, є участки, на яких, не знаю, можливо хтось може домальовувати якусь фейкову інформацію. Можливо, не знаю, чи точно, але можливо. Тобто була там по карті одна річка, яку якої в реальності там не нема. І скоріш за все, вона не то, що пересохла цього року її там вже роки немає. Так що, ну да, це дивний момент був. Вот. Е- скажемо так, доїхав я на точку старту в, по-моєму, 10 годині. М весь час, весь шлях я взяв такий хороший темп. Е-е, в мене пішло, по-моєму, 5 годин на то, щоб перейти буквально. Я гарно стартанув. І спочатку я прислухувався до навколишнього середовища, там чую е-е хто що робить. В принципі я не чув ніяких людей. Ешке звичайний звичайний типа, не знаю, лісовий фон. Якщо ви думаєте, кстаті, що у вас получиться там, не знаю, тихо йти, то попробуйте вийти в будь-який ліс у себе біля дому чи в посадку. Ви ви будете в шокові, що це взагалі не так. Ви будете просто всім підряд хрустіти. Гілки хрустять, сухі листя, сухе хрустить. Типу, якщо якщо біля вас десь в радіусі там, не знаю, 100-200 м, 300 будуть якісь погранці, то це буде дуже чутно. Якщо ви розраховуєте на то, що ви будете безшумними ніндзями в лісі. Я спочатку, наприклад, так думав, що, ну, буде чуть тихіше. По факту кожен кожен твій крок дуже сильно чути в лісі. Вот. І, в принципі, почав я свій путь за 4, по чи 5 годин буквально я його пройшов. Е, був ще момент перед сіткою, де я сів відпочивати на хвилин 20, там пару фоток зробив, туда-сюда переодівся в маскстюм. Я ще з собою взяв мас костюм, да, такий тут в групі кидали багато разів його. Він не не є кікіморою, він є типа простим таким маскировочним костюмом. Оверсайз штани там, оверсайз оця кофта. Думаю, блін, 500 м перед кордоном, вдягну його і таким чином піду. Бо якщо би я його ніс весь час з собою, ну, на собі, вірніше, то я би просто втопився в своєму власному поту. Це було дуже жарко. А нагадаю, ходив я ще в серпні, кінець серпня. Тоді ще була така тепла погода. Я на то і розрахував. Аа вот перейшов я, тобто підходжу я до ленти, не до самого кордону, як виявилося. Є буферна зона там різних довжин на різних ділянках кордону. В мене вона була, по-моєму, десь в раді в районі кілометра. Тобто я зустрів свій забор за кілометр до самого кордону. І я, в принципі, знав, де він буде. Мені чувак підказав, якщо не знаєте, не знаєте, хто новенький, я можу вам підказати, що це м багато на карті багато його видно. Він типу проходить, якщо десь є загорожа до кордону, то на карті можете, в принципі, це відслідкувати. А там йде така, можна сказати, паралельна кордону лінія, часто в вигляді якоїсь там дороги проїжджої, ще якоїсь натопленої фігні. Ну, це його ні з чим не можна спутати. така чуть-чуть важков відслідковуєма лінія є, яка, ну, не похожа ні на що. Не знаю, це це не дорога, це не туристична тропа, але вот скоріше за все це через то, що там все-таки щось натоптується, коли вони її ставлять, чи коли вони її ставили. І якщо ви дуже добре поглянете на карту десь біля кордону, то ви зможете її побачити. Вот. Так, що я знав, де він буде. взяв з собою, зразу скажу, в дорогу легендарні свої свої не свої, ваші наші кусачки. Я то двохсоті. Уф, класно. Топчик тема. Мені дуже сподобалося. Підходжу я до цього паркана. Він, в принципі, він по всій висоті був, стояв цілий, прошитий, але він був старий. Огорожа огорожа сама була по собі такою ржавенькою і типу в мене буквально на то, щоб перекусити цю огорожу, я спочатку дві хвилини чи три хвилини десь там походив, подумав, може, може десь не треба буде кусати, може десь перелізу, типа перейду, але подивився, ніби вони гарно защили е-е ну сусідку, тобто вона була без дірок. Я рішив: "Ні, я дов довше не буду крутитися біля забору. Просто беру кусачки секунд 10 чуть-чу п'ять п'ять струнок е цього е не єгози". Це навіть не була не є газа, а просто от колючка. П'ять струнок колючки. Бам. А чисто, щоб я переліз, я сам по собі не цей не товстий. Е, так що не зайняло багато часу. Після цього була оранка і типа на другій половині цієї оранки, це десь буквально метрів 34 шириною, був типа другий забор, який по ідеї мав бути такий самий, но він був повністю осівший, впавший. Там навіть не треба було нічого різати. Я просто його переступив і пішов дальше. Вот. Е-е, звідти потім я ще до кордону, кажу, там десь було кілометр дойшов. Е-е, без ніяких тронів, не знаю, без фотопасток. Я не думаю, що мене ще хотя би якась фотопастка була в мене на шляху. Ніяких людських голосів, ніяких людськів взагалі будь-якої діяльності, типу там лісорубів, грибників, нікого не зустрів. Просто от нікого не було нічого такого. В мене буквально, як як в мене весні, я просто беру, заходжу в ліс і з другого кінця виходжу. Це було це був магічний досвід. Не знаю. Е, я вважаю себе великим щасливчиком, що зі мною таке сталося. І я, коли згадую це все діло, я ще раз згадую, що, блін, ще раз впевненюся в тому, що таксисту я не переплатив. Реально краще вже, якби ще я знав наперед, що я так піду, я би не купував взагалі всю ту всю снарягу основну. І я би думаю, що за цих якраз 150, ну, в сумі може 500 $ я би вийшов типу за кордон, бо, ну, як ми всі знаємо, тут люди скуповуються десь плюс-мінус на 1000 тире 2000, в кого як від можливостей залежить, кому що позволяють по фінансам. Ну, якби знайття було наперед, то можна було би просто по мінімуму скупитися і перейти. А вот ее що в нарунському лісі, на румунській половині, там було буквально тоже там 3-4 км до кордону. Е, тобто до села, вибачаюся, до першого там села якогось їхнього. Це навіть не місто було, до перших людей, до перших троп. Я десь там вже на третій-четвертій частині дороги зупинився. такий трошки перекусив, поняв, що я що я вже в другому в другій в другій країні. Е, пробував зловити мережу, виключив літачок, але мережі все равно не було чогось. Ну, глухомань, глухоманів. Вот я рішив, що я включив собі просто музику на радостях. Мені не було радості, не було предела. Я собі включив музику, іду собі такий веселий, все класно. І тут бах, мене ловлять по гранці наші. Ні, шотка, шутка. Це не це не було. Я це це не трілер. Я жартую. Я вийшв. Люди не дивується. Е, ні, просто сідає ще, думаю, мені вже спішити нема куда. А я ще з собою взяв, короче, балончик газовий такий. Цей 200, по-моєму, е, спрей. Не, не такий, як, а такий, як пускає облако. Тий, думаю, щось. Я ніколи не цей не користувався таким балончиком. Дай хоть дай хоть раз попробую. Не знаю, що воно таке. Мені не пригодився він в дорозі, але я думав, може вдруг мати хотя би щось це від якоїсь дичини, від якихось дияких звірів, не знаю, у формі чи не у формі, буде хоть чимось. Знаєш, якщо щось маєш в руці, це це вже дає тобі якусь впевненість. Хотя би чуть-чуть. Вот. Ее, короче, відійшов я від свого такого імпровізованого табору метрів на 15, напевно. Чуть пщкнув, блін. Якраз в той момент вітер на мене зав очі попали. Я поняв, що таке цовий балончик. Класна тема, до речі. Я думаю, що він був би дуже дієвий протю якихось кабанів, медведів. А, да, чуть пекли очі, пеклара. Це таке легке відступлення від того, від мого основного шляху. Ну і дальше все було, в принципі, нормально. Дальше я вийшов на дорогу в лісі. Потім я вийшов на дорогу, в принципі таку вже, ну, сільську. Зразу хочу сказати, в них там асфальт починається зразу ще з лісу майже. Е, почав йду, короче, це неділя і досить далеко, знаєте, від якоїсь цивілізації. Досить. Але типу там живуть якісь такі люди, не знаю, як сказати. Я знаю, що в Румунії такого казати не можна, але, ну, по вигляду цигани. Ну, реально цигани. Я йду там когось радіо грає, я бачу, як люди виглядають. Вони не сильно відрізняються від там, не знаю, попрошайк на залізниця, скажемо так, чуть-чуть. Іхо ви цього не чули. Вот. Іду собі дальше. І в мене зараз буде підкріплення моїх слів. Е-е, йду, типа, не сильно на мене хтось звертає увагу. Дуже говорю, до речі, по телефоні вже дзвоню своїм сказав, що я вийшов. Всі, всі дуже обрадувалися. Спочатку аж батя не повіривали, потім такий: "Вау, да, каже: "А ти, а ти точно у а ти точно в Румунії? А може ти в Україні? А може тіпа ти не вийшов?" Я, блін, щось так розізлився, але ладно, пущу цей момент. Да. От і йду я по цій вулиці. Людей не сильно зустрічаю багато. Ніхто не спішить там визивати ніяких ніяку поліцію до фронтєрул. Але бачу, що по мірі того, як я йду і голосно говорю по телефоні, деякі вже з них починають типа, знаєш, е, тобто підходити до своїх парканів, а дорога одіде і по дві сторони дороги людські людські будинки і там люди живуть. Вот. І бачу, що люди починають чучуть підходити до домів. Видно для них цю новинку, як я потім подумав, що це взагалі якийсь такий е, скажемо маршрут, яким мені, як мені здалося, на мою думку, водять е якихось платних тіпів. Вот. Але, ну, не знаю, короче, як воно є насправді. Ну, люди були всі в шокові, що тут от такий от така от людина йде у якась типа майже чуть не по формі в камуфляжі, вся спотна. Вони, я думаю, що чули вже від дальших регіонів, що такі у нас випадки є, що люди переходять і типа почали збігатися чуть більше до дороги, ближче до своїх парканів. Одна з сімей до мене типа махає рукою: "Йди сюда", кажуть. Е, вот питаються: "Звідки?" Кажу: "Україна, типа, а говорять взагалі по-румунський. Одна там дівчинка якась була з їхньої багатодітної сім'ї, яка типа по нагліше розмовляла. І я почи починаю з нею говорити, типа, вот там викличте поліцію до фронтєру. Хтось вже набирає фронтьєру, ми там чекаємо. Малий такий дуже цікавий до мене підбігає, каже, починає руками махати, починає щось там оцей типа такий м в повітрі робити е знак, типа, як ти ріжеш щось ножицями. І і говорять до мене на румунській мові. Вони, блін, всі прекрасно розуміють, що я не знаю румунську мову, але він продовжує це робити. Я питаюся в його сестри, каже, на англійській, що він хоче в мене. Вона каже: "Сisers, сітка, сетка". Починає по-руски казати. Я поняв, що він хоче від мене цей хоче мої косачки. Думаю, ладно, я вже не буду по гранцям румунським давати свої кусачки, віддам цим людям. Я досягаю ці кусачки з сумки, даю пацану. Він так сильно обрадувався, що капець. Я думаю, ці люди будуть його як сімейний трофей хоронити на на протязі віків. А, да. От вони мені винесли попити. Фронтєра приїхала, перевірила доки мої, перевірила типу гроші там, які я з собою мав. Я там буквально з собою ще ніс 200 $. А типа все писала. Я ще мав два телефона. Один був в мене на випадок, типа, якщо ДПСУ мене там десь все-таки піймають, щоб типа в мене був чистий телефон, я взяв якийсь старий жінши телефон, запхав туда, а сімку, яку я наперед купив, тоже яка не використовувалася до цього. Думаю, ну типа, якщо що, вони не найдуть там якісь, де я гулив, якісь прикольні інтересні точки, які знаходяться поблизу кордону, скажемо так. Так що в мене був цей телефон, вони це все взяли, описали, ми сіли з ним в машину, поїхали в напрямку кордону назвати. Ее я зразу знав, що так і буде в принципі, бо сидів, читав в групі три місяці прин десь приблизно. Я знав, що мене вже туда на Україну ніхто перекидувати не буде, ніхто додому не везе. Типа я себе дуже спокійно там вів з ними. Один з них розмовляв на англійській, так що він аж навіть здивувався, типа, що що це є такий спокійний тут, блін, не знаю. Всі шах, напевно, босяться, щоб їх назад не відправили. Ну, типа, я кажу, та типа я знаю процедуру, хлопці. Е, вот відвезли мене просто в рандомне місце, пофоткали, питається: "Ти десь тут переходив?" Я кажу: "Може тут, може не тут, не знаю. Все виглядає знайомо". Воно в прин в принципі одна і та сама ділянка. Вони такі перегнулися між собою, кинули головою, кажу: "Та ставай от там, типа, тримай руку біля цього стовпчика". Мов, знаєте, я показую на руці, на лодоні, що там е стовпчик от я тримаю ніби на лодоні, як як оці вірусні фотки, де тримають Ейфелову вежу. Вот ми пофоткалися десь хвилин 15-20, поїхали в участок, вони там оформили дальше. А ні, це був якраз це була неділя, вихідний і вибачаюся і у вихідні, в неділю виходить нікого нема на оформленні, як мені сказали. Но я от сиджу в них там, мене там розпитали, я їм заповнював якісь, що я там заповнюю, писав про батька, там, про мати. Мене питали: "Звідки, з якої області, платно, неплатно. Мені дуже довго не вірили, що я не не платив нікому гроші, але вони коротше забирали один і другий телефон і питали там пароль е від телефону. В мене там був один з них основний iPhone і по якому я йшов, це тоже був iPhone. Тому я не сильно боявся за якісь там додаткові знаряддя, типу по типу компасу. А-а, що я можу сказати? Вони всі видимості знайшли, типа, чи маршрут, чи фотки, і аж тоді їх відпустило, що я типа не якийсь платний, що я не якийсь контрабандист. Но мені здається, що в силу того, що сама ділянка кордону така, типа м або туда виходять самі платники, або туда вообще ніхто не виходить, то вони вони подумали, що я е якийсь якийсь от не цей самі розумієте, що я комусь платив гроші. довго хотіли з мене ви вибити признание, но я типа кажу, як я я типа все сам зробив. Так що не через деякий час вже прийняли цей факт, що їм нічого не світить і записали мене, як є. А прикол в чому? Я сиджу в тому відділку, це неділя. А приходить ще якийсь чувак, видно зразу, що він точно не з групи цієї, він точно не е, ну, тобто не не якийсь готовий, просто тип виходить в якихось червоних шортах, в досить такій брозкій одіошці, в шльопках якихось. Його приводять туда, е-е, йому, в принципі, роблять цю саму процедуру, як і мені, але для нього включають якогось [ __ ] Типу, якщо ви знаєте, хто виходив, там є така машинка, типа, як вони зробили з нього комп'ютер, принтер і відбитки пальців такий прилад, що знімає і фотографує тебе зразу. Для нього цю всю апаратуру включили, з нього зняли всі відбитки, які треба їм для того, щоб вже потім їхати і оформляти саму бумажку цеї захисту. Він буквально побув зі мною в кабінеті десь може до години часу. його забирають. Дальше я питаюся типа: "Чуєш, а чого мене не оформляють?" Щось і ці пограничники про, ну, якісь взагалі впав на мороз, кажуть: "Да він там типа десь їде, він не там сам вийшов, де ти його забирають в якийсь другий пункт". Я кажу: "Ну окей, включіть, типа, для мене машинка, будь ласка, дорогі погранці, типа, тут ще нічувати не хочеться". Він каже: "Ні-ні, в нього така процедура, він щось там, як мені здалося, що це чувак вийшов за гроші. І мені здалося, що його просто якимось експресом оформляли, типа просто в Румунії, що для нього спеціально включили все обладнання, що просто все пройшло на за годинку часу. Мені здається, що він в той самий день получив свою бумажку і там поїхав по своїх справах. Вот. І на цьому історія моя закінчується. На другий день я получив вже тоже папір привели. От жаль, що ах в мене була думка, в мене було зовсім інше уявлення про цю подорож. Я думав, я там піду на тиждень, скажемо так, Карпатами кудись. Буде романтика, буде будуть всі пригоди, мозолі, ведмедії, патрулі, квадрокоптери, квадробобери. На жаль, цього не сталося. або на щастя, після мене виходили тпи, е-е, тобто я вже зустрівся з ними в відділку на румунській території, які тоже вийшли в той, ну, той самий день, що і я, але їм прийшлося десь ще там ночувати, короче, пару буквально метрів від ленточки. В них там були і олені, вони зустрічали якихось оленів. До них приїжджав якийсь ціп на е на електросамокаті. Вони просили його води йому привести. Потім в них, короче, вони, а, спали під дощем взагалі всю ніч. Тулилися двоє один до одного, якісь там два брата від різних батьків, наскільки я поняв. Потім вони перейшли кордон дньом. Їх якийсь мужик на фірі забрав. От вони поки розказували, було весело. Думаю, блін, от що зі мною, зі мною такого не сталося. Але я потім подумав ще раз. Ну ні, краще вже спокійніше, краще вже отак, чим чим з пригодами якимись на свою жопу. А, ну, історії місцевої не получилося цікавої, але в цілому вона ви виявилася успішна, що саме головне - це це залог будь-якої подорожі нашого брата. Да, я хочу піти ще раз. Саме так. А-а, дивіться, зразу скажу, що багато не брав, як ви вже поняли. взяв. Все, що я взяв, це було оджка. Я зразу в ній не їхав, я її спакову туди. А взяв, напевно, чуть більше навіть їжі, чим треба було. Мені дружина нарадила, каже: "Та ти цілий день будеш йти, типу чим ти там будеш харчуватися? Там я взяв спочатку був пару пачок горішків за тебе і штук вісім чи 10 навіть різних типа протеїнових батончиків". Вот. Але втозі по дорозі я з'їв ще круасан, який я взяв в місці, і два батончика за на 5 годин. Оце мені стало. Все інше було зайво. Не знаю. Е, в принципі, мож могло би бути зайвим е оцей масккостюм. Можливо, він був зай зайвим. Крім цього, більше нічого. Ну, типу, якби я знав, що там ну 100% нікого не буде, можливо, я би його не брав. Але я вирішив, що я чуть-чуть вкладуся хоча би в якусь маскировку. Ну, мимо того, що в мене типу всі весь шмот був там в оливковій в оливковий колір в хакі. Отак от. Більше я нічого зайвого з собою і не мав. Ну, персовка, як ви бачите. А, да, дивіться, по карті було десь приблизно кілометрів 10 і по факту виявилося не сильно різницю, бо тому що там не було сильних перепадів якихось висот і незин. Тобто ландшафт був досить такий рівномірний. Так що, скажемо, 10 по, ну, не знаю, 10 по повітрю і там 12 по факту, можливо, десь отак от. Загальний бюджет споряги був, напевно, десь біля 600 700 доларів. Якщо би я якщо би я зуств за калькулятор підраховувати, я би вам сказав точно. Але, ну, десь, скажемо, сумка в мене було, вірніше не сумка, а рюкзак, який я збирався брати, був наше terнкогта 60 л. Е, це десь 100 $. Саме основне сумка, взуття і, ну, такий верхній одяг 300 і за все остальне тоже десь 300. Я би сказав 600 $. Але знову ж таки ремарочка. Мені більшість цього всього не знадобилося. Це все лишилося вдома. Це все лишилося на квартирі. І по факту я мені знадобилися тільки от кусачки, паур, який я взяв собі, взуття, одяг і що ще? Москітна сітка. Все. Так що, якщо за бюджет питаєте, то я, ну, тут не дам однозначної відповіді, але приблизно, да, десь так 600-700 з тим, що з чим я планував вийти. Да, звичайно, використовував в самому поході. Ну, я мав всі програми, всі популярні в чаті. Це в мене був перш за все і сама головна, сама основна, по якій я йшов, це Осмон, платна версія, звичайно ж. Потім в мене були Maps, по-моєму, MAP ЦЗ і Google Planet мобільна версія теж для страховочки. Е, по аптечці в мене були, ну, не знаю, чим тебе аптечка може від кабана або медведя спусти. В мене були, ну, як я вже сказав, в мене був газовий оцей балончик РН 200й на випадок, ну, просто, щоб мати хотя би щось в руці. Ну, я розумію, що якщо, ну, мені попадеться якісь по дорозі кабан, це просто ноль шансів, якщо він ще буде якийсь агресивний. Якщо відміть, якщо кабан, то можливо я йому його якось віджену балончиком максимум, щоб я натрапив на якусь дику і якось ще моло так статися, щоб ця звірина була якась злосна, тобто агресивна і кидалася на мене, то я думав, що мало шансів в мене є на таке вийти, тому що я в принципі читав групу до досить довгий час сидів, знаю, що шанс один на, не знаю, 1000, скажемо. Я одне, що забув розказати. Е, в цей ж самий час підготовки, три місяці, а ввійшло і курс походу до вертебролога. Мені треба було чуть-чуть підтягнути спину, бо типу в мене там десь пережатий нерв в спині, типу. І вот це один з пунктів підготовки. Плюс присядал. Сам по собі я не є якийсь, е, не знаю, в мене немає ні живота. Я важу скільки я важу, 70 кг при рості 182 м. Так що в мене в принципі досить нормальна фігура по фізусі. Я не думав, що мені треба буде чогось додаткового. Ну так, займаюся дома, типу віджимаюся, тримаю себе в томності. Так що я не думав, що мені прийдеться щось сверчоловечеське здійснювати для того, щоб перейти.