Свежий выход в Румынию по ПГ 🍄⛰️ | Побег от дрона в горах😳💪😎🫡

Подпишись на нашу групу в телеграме. Ждём вас по ссылке в описании. >> Добрий вечір, хто мене знає. Мене звать Віталік Романович. Всіх радий чуть бачить і так далі. Я думаю, всі замітили, допустим, що я тут сидю з августа прошлого місяця. Ну, то есть і якби е-е мені друг мій Сесваній Артьм посовітував цю групу. Коротше, довго я не міг рішити на цей поступок, пока, ну, якби не коснулось, не начались моменты по поводу ТЦК і так далі. І було прийнято рішення, значить, сюда заходить і так далі. Ну, я думаю, багато хто тут наблюдав, скільки я тут находився. чуть-чуть іучав, там мотав на ус, якби там придивлявся собі напарників, нікого не бачив, но тем не менее в основном готовився типа під соло. І потом в один прекрасний день появився ее в цій групі Андрюха, благодаря якому я начав придивляться на нього туди-сюди і типа ми опреділились, що ми будемо двигаться вдвох. Мені 37 років буде скоро. Дуже скоро. Ну так, в принципі, про себе плюс-мінус предисторію розказав. Зараз слово Андрюха. >> Всім доброго вечора. Мене звати Андрій. Мені 45. Ее як я попав в групу, можна сказать, ну, блін, прям якось випадково. прослухав історію. Раніше вообще я на цій історії взагалі так увагу не дуже звертав. Мені казалось, що це в моєму віці, ну, нереально зробить. Думаю, діло молодих туда-сюда. А потім якось послухав одну історію, другу, там історію Алекса. І якби воно мене надихнуло, що люди навіть в такому віці ще старші за мене і виходять, то якби загорівся цим. Перейшов з Ютуба по ссилки на Telegram, заскочив. Ну і так почав день за днм, день за днм набираться якби інформації. Ее напарника якби в шутку був один раз я так Віталій написав. Він він скинув в лічку мені там гармін свій, який він та збирався купувати, чи вже він тоді купив, я не пам'ятаю. Я в шутку йому написав: "Ну, будеш у нас поводирьм". >> Да. І це сыграловчеву роль, типа нам мелка. >> Ну і так ми почали там лічки трошки спілкуватися, потім на відеозв'язок вийшли, почали спілкуватися майже кожного дня. От. Ну, ну почалося з цього. Ще така предисторія получается. Я розкажу по поводу того, що, допустим, я сидів тут з так активно день в день з августа місяця прошлого року і вилетіла мисль. Щас, секунду. Получается, я изучав історії, як мені казали в групі, допустим, читав, слухав, изучав. Потом Энді сказав, посоветував типа максимально вслухаться в кажду історію. Я не раз чув от нього такі слова, що покрупиночке надо це все собирать. Я це все собирав дуже довго, но я поняв одну фішку, що сам я в мене нема времені построять, ну, типа як самоходом іти. Поэтому мной було прийнято решение обратиться до адміністраторов цієї групи, щоб вийти по ПГ. І то есть ми йшли по ПГ. >> Так, что начну? >> Поня. А расскажите вкратце вот про себя. Почему вообще решили какую-либо такую группу искать? Почему решили вообще в принципе куда-то выходить? Вот вкратце. Ну, в мене була історія такова, що я, в принципі, давним-давно вирішив якби покинуть страну, но просто я інші варіанти розрабатував там і в принципі і вліз в одну схему, но там нічого не вийшло, я тільки втратив якби много денежок, да, і всё на цьому. Но якби послухавши ці всі історії, руки якби не опускаючи, начав якби шукать варіанти. І тут чудо група попалась. І я загорівся тут, ну, як глоток, я вже багато разів казав, як глоток свіжого воздуха був у мене. Я вцепився і почав готуватись. Ну, а в мене, допустим, ключову роль сграло то, що я начав часто сюда заходить, слухать. І мені дуже понравилось то, як Айрон всегда делав поджопник в плане, что надо что-то делать. Ну, навиваючи, допустим, ті реалії, що робляться, типа, він откривав на них глаза. Анд, ну тут якби як я даже не знаю, як його характеризувать. Він максимально мягко заглажував эту грань. Ну, типа, і то есть воно так именно композитно работало, що воно так с каждым днём все більше, більше, більше плавно нагнітало і ставило тебе от типа от фантазії до реальності приводило в чувства. І уже коли конкретно, ну, от именно у мене коснулось того, що я не можу вийти со двора нормально, потому що мене можуть впіймать. І два раза в мене було таке, що я йшов на рибалку і, короче, сйобувався от ТЦкашников. От тоді я, ну, якби задумався, ну, плюс там сімейні моменти ще напряги з бабками. То есть максимально підтолкнули до того, що ти либо що-то делаешь, лібо не делаешь нічого, а ідеш і принимаєш ту реальность, яка сейчас существує в Україні. Ну, якось так. >> Понял вас. Ну, о'кей, надумали, вы решили и тому подобное. И что же дальше у вас происходило? Расскажите >> дальше. Ну, ми, як ти знаєш, решились на ПГ, ну, якби собрались і все, вперёд. Из песней е-е доїхать у нас, допустим, до точки старта не получалось, так як я бачив дуже велику опасность в той ситуації, що шманають. Я через знакомих узнавав по вокзалам треш повний, в'яжуть полністю всіх. І то есть я понимав, що в мене есть один шанс и то есть цей шанс надо использовать. Андрюха був такого ж самого, я думаю, мнения. І ми определились, що нам надо обратиться за такою услугою, як трансфер, прям с подъезда і до точки старта. >> Віталій, от подъезда в мене від двору, я в приватному будинку живу. То есть ми далеченько один від одного. у нас трансфер забирав, >> да? Ну, то есть у мене получилось так, що типа за мною заїхали вечором, е-е, забрали мене, ми там переночували койде, потом, короче, поїхали на утро за Андрюхо, забрали Андрюху і, короче, целий день ми пхнули до определённого міста, короче, щоб сделать старт. Трансфер сработав на відмінно. Вообще були такі моментики, де надо було там петлять туда-сюда. Ну, все класно, чётко сработало, >> да? То есть отработано було просто по висшечому разряду. То есть це все максимально продумано и то есть у кого такая же ситуация, ну я советую обращаться до адміністраторов этой групи. Вони максимально підкажуть, что в этом случае делать. >> Що начнем с первого дня? Ну да, начнем з того, що трансфер нас привіз на определнну точку, на якій нас прийняли, ну прям, [ __ ] королей кормили на убой. Мы там балдели, >> да, ми там ще два дня типа тусили, короче, підготавлювались, перепаковували рюкзаки, собирались тось. І потом в определённый день, коли ми рішили, нас з утра забрали і вивезли на точку старта. І ми стартанули. Первий день, скажу так, це були такі емоції, коли ти їдеш, у тебе ноги трусяться, все труситься, [ __ ] непонятно, що час буде. Потом тупо останавлюємося і нам кажуть: "Всьо, стартуйте". Бать, вибігаєш як я вибачаюсь за мати. Вибігаєш як переляканий з тої машини, короче, в ліс. В лісі стоїш, непонятно, что тобі делать. Начинаешь включать цю всю навігацію, пока определяешь, що як до чого. Ну, короче, це така паніка слегка була, що надо кудись подальше забігти. Потом типа маршрут по маршруту ідеш, каждого шороха боїшся. Веточка хруснула, ноги затрусились. Ну, короче, адаптація була дето от сутки, наверное, до цього всього. Ну, і сразу, конечно, скажу всім, хто курящий, дыхалка вообще отказала от просто, ну, капитально. От, ну, дуже тяжело було от нормализировать дыхание. Ну, потом воно типа там за пару тройку часов восстановилось, нормально все було. Ну и як бы ми начали двигаться по маршруту. Плюс >> А вы, по-моему, брали, да, с собой сигареты, но не курили в походе. >> Сейчас я расскажу об этом. >> Хорошо, давай, давай, продолжай. Да, >> я как человек курящий скажу, что задышки никой не було. Стабилизировалось дыхание, всё было хорошо. Короче, взяв я сигарет с расчётом только на себя, потому что Віталя сказав, що він в поході курить не буде. Ну, а як оказалось, что мы курили эти сигареты вдвоём. И нам >> Я тебе говорил, да, я тебе говорил, возьми две пачечки. Я ж тебе говорил. >> И нам на весь поход, конечно же, их не хватило. Ми там, не знаю, дня три без сигарет чи сколько були. Ну неважно. То вже таке там не не особо просто ми даже об этом якби і розстроїлись. Ну немає так, немає нічого страшного. О так от сигаретами. >> Ну що, первий день ми тулили так плюс-мінус нервничая. Ми практически там в 3 часа уже начали шукать місто начовки і типа е ішли, приглядувались, приглядувались і Андрюха йшов впереді там типа, де йому було удобно, а я чуть-чуть ниже ішов трайлерством. И, короче, сел на паузу передохнуть и слышу треск веток внизу хол. Ну, так в метрах 50 от себя. Я думав, что то ли зверушка, то ли собачка, то ли лось. Ну непонятно, щось вот именно ломится. Чуть-чуть привстав с пенька. Короче, я бачу у Хилеса такого же, як ми, с рюкзачком, со снарягой. Начинаю Андрюхі всячески подавать сигналы. І коли Андрюха начав на мене дивиться, я показую, що типа за холмом кто-то есть. Ну, естественно, я там прохрув ветками, типа, коли присідав, і він замітив нас. Саме інтересне, що було, це ми поняли друг друга. То есть той ухілес і я. Він повернувся спиной до мене, я до нього, я сів і він сів. І, короче, ми так посиділи 5 минут і я дивлюсь, він так медленно привстав і начав отдаляться вниз. А я медленно привстав і начав отдаляться до Андрюхи. Так наша встреча и закончилась. Так що в нас тут дальше? Ну, знайшли место для ночовки, заночували. Е-е, первий день у нас связь була, да, по-моему. >> Угу. Вроде да. >> Да. Що плюс-мінус все нормально. Единственное, що у Андрюхи рюкзак був полегче. У мене був тяжлий. І на утро було прийнято рішень після первої ночовки, що надо щось скидувать. >> Ні, там як було, я ж взяв у тебе ее шматьо, да? Ну помагать тобі нести. Помниш, я забрав зверху. Дада. Получается, в мене в рюкзак не влазили типа вещи переодевачка тплі. >> Був один гермомешок, який я нис типа на внешній стороні рюкзака. >> Да. Я сказав, говорю: "Віталя, [ __ ] ну [ __ ] надо, я буду ще твоею, типа шматьё тащить. Хочешь, [ __ ] скидать щось? Типа, ну я тащить його типа не буду". І ну і Віталя начав перебирать там свої, >> да, і там кое що там десь около 2 кг скинуто було. Ну я просто що через щур там підійшов до цього, там в мене фурнітури на рюкзак, там от эті крепежі разні, там ремні усилені для ремонта рюкзака там. Ну, хлам'я, короче, було реально там кілограма два чисто для ремонта любого замка в рюкзаку, який би б не, ну, типа, не повредився, я був готовий його перешить заново. Ну, то есть я отак до цього підійшов і потом на другий день мені прийшлось це все лишнє скинуть. Ну, все равно я два замочка і два ремня оставив. >> Ну, конечно, тяжело було очень, [ __ ] І то, наверное, скидав, показав мені, що скидає, а потом з того мішка-таки вытащил. Наверно, щось я обратно в рюкзак засунув. Да. >> Другий день у нас був интересный. Ми собрались. Всё. Кстати, по поводу їди. Ми кушали по одному сублімату чисто вечором. Утром ми вообще не їли. Ми на в процесі дня ми употребляли батончики энергетически. То есть батончиками цілий день і водичкою ми піталися, а на вечір просто гаряченький сублімат і спать. Так це все було. >> Ні, ну перші два дня ми по два субмата ввечері. >> Я один ї >> Я два. >> Ну я їм А что было по спортивному питанию? Ви употребляли? >> Гер був. Все було запаковано. Ми перед походом все запакували впкети. У нас був генер з креатином. >> Да. Я перві дні десь дня три-чотири не пив, а потом начав його пить. Андрюха пив. А потом, короче, ну получилось так, що прийшлось і їх скидувать, бо воно тоже це питание було важке. >> Ну я ще бады пив весь поход. >> Да, бады тоже максимально пились. Ну я, допустим, пив бады такі, як щас скажу. Я пив магній, я пив габ для хорошого сна. Я пив іще цинк. Е-е, цинк, що? І халін для, ну, вместо кофе с утра я употребляв халин для выработки гормона, отвечающего за фокус внимания. Дуже помагало, кстати, на нём так більше чим півдня. Типа як заряджений идеш. Класна штука. Всім советую. Пищева добавочка. На другий день у нас була ситуація, ми скільки? Десь часов в два, в три, да, ми на висоту, на хребет піднялись около часу дня і в нас за хребтом е-е зелёнка. Все як нормально. Ну, получается, ми пересекли хребет. Интересно, конечно. Первий раз побачив, що таке хребет вообще гори і типа за хрестом оказався ліс такий, ну, можна сказать, молодий, там йолки такі метра по чотири, по п'ять. І в них стовбур лисий і получається десь так метра на три висоти він тупо лисий, що ти дивишся і в тебе от по лісу там метров 500 просматрюється чтко вообще, типа, як на ладоні. І він так ровно в рядок, типа посажений цей ліс. І то есть нам видно було даже здалека трапу. Ми посиділи, послухали, короче, нікого не бачи, не чуєм, все нормально. Начинаем двигаться, доходим 10 м до тропи, голоса справа. Я говорю, бігом наверх. Ми начинаем біжать, виходять зза угла туристи, бачать, як ми тікаєм. Нам ніде спрятаться. І воно то як страву з голову в землю. Ото бух попадали, як ото мішки. Не знаю з чим, короче, лежим такі. Вони такі затихли, пройшли, подивились на нас, короче, типа, що по дурачка, короче, покинулись мёртвыми и пошли. Они только так зашли, что мы потеряли их с поля зрения. Мы поднялись чуть выше, там нашли такую ложбинку, типа ямки, засели там, сидим перепуганные, всё, там надо отдышаться. Отдышались, хоп, вроде тишина. Давай спускаться. Давай доходим опять 10 м з другої сторони толпа виходе. Та ж сама історія. Ми тупо впали такі типа ми їх не бачим. Мовчим сидим. Короче, одвернулись од них. Вони так пройшли, поражали, короче. Тільки мене так скрились. Я говорю: "Надо бігом перебігати". Ми ото перебігли вниз і дальше пішло б все по-нормальному. Ну, це просто було в течение обстоятельств, потому що там типа неподалёку видно якась локація була, на яку часто туристи ходять. >> Да. Да. Там така широченька тропа. Вона, в принципі, популярна для туристов. >> Ее ночовку ми розбили в скільки? Десь в 3:30. Ми класно находили собі місто хороше і там розбивали. Ми старались не затягувать з этим, потому що боялись, що ми не найдем, не знали, що нас попереду жде. Боялись, що не найдем нормальнее місце для ночовки. Поэтому >> розбивали всегда раньше. >> Раньше >> на третій день ми столкнулись з такою штукою, як бурінлон. >> Да. >> Там, де перві рази я начал повреждать ноги там. То есть живи потягнув і ще там щось. І воно так з каждым разом сложнее. Сложнеє з рюкзаками через цю всю штуку лізти. Це просто був треш. Мох, мокро, короче, дощ. Ой, це був просто капец. Ну, двигались медленно. У нас третій день ми, помомуму всего лиш 3 км, да, пройшли. Ми перший день пройшли 4,8, другий день ми пройшли на кілометр менше, щось 3,6 или 3,8. >> На третій день ми тоже щось пройшли, по-моєму, 3 з копйками всего лишь. >> Да. Ну, ми менше 3 км не проходили. >> Старались, щоб було хотілось, щоб було чотири-5ять, но не получалось. І в цей третій день у нас ми получається через буріло ми начали ломиться. І у нас начався мокрий сніг. Його по пояс. Ти провалюєшся на деревах скользко. Ці всі чащі. Ну, короче, треш повний. І ночовка у нас була, получается, тупо на снігу. Кстати, по поводу снаряги отработала Наура спальник теракогнита Аляска 450 плюс Каремат. Работал даже на снегу идеально. >> И очень прикольно було. Дуже правильне рішення. Я вважаю, що що в Вітальки, ну, окрема палатка була в мене окрема. То есть я собі там карематрастелив, рюкзак туда внутр в палатку затащив, переодеваєшся. Дуже зручно, класно, короче. >> Да і не знаю, от як там, допустим, хтось розказував, що вдвох в одній палатки ідеально було. У каждого своя палатка і ми всі свої вещи затаскували в палатку і плюс-мінус конденсата ніякого не було. А если був перепад по температурі, то конденсат хоть с вещами був, хоть без віщей був. Я пробував і в тамбурі оставлять, і без тамбура. Если на вулиці холодно, конденсат все равно буде. Но він не критичний, він просто так висить типа чуть-чуть і всь. А >> не скапував, да? >> Не скавав. >> Хорошо, да? >> Нормально все було. >> Друг другу не мешаешься, занимаєшься чим хочеш. Захотів там в туалет, виліз оттуда не будешь. Ну, короче, дуже, >> да, все чтко, все удобно, все хорошо. Четвертий день у нас начався з хорошого такого снігу. Вище по коліна холодно, висоти, туман, мразь, страшно. Погода була просто треш. Ну, если чесно, я в таких условиях ніколи не був. Ну, то есть коли ти набираєш висоту, ідеш і оцей сніг, який провалюється. Отдельно спасибо Еспину за то, що він советував, коли ти йдеш по мокрому снегу делать один след і в нього натаптувать рядышком другий сніг, так же само запресовувать, щоб ти міг на нього стати і щоб він тебе выдержував. получались е такі моменты, що там, де було багато мокрого снігу, надо було каждый шаг делать из п'яти-шести шагов. І тільки так ти міг переступить через оцей сніг, щоб по пояс здеть шаг, щоб він хотя би там по колена получився в тебе, а не по пояс, щоб ти не вилазив довго, заплутавшись в те, що під снігом. Так, четвертий день ми ночували на снігу. Ну, переночували, все нормально. Ну, то есть якось плюс-мінус терпімо все без всяких. На п'ятий день у нас пішов сніг іще глубже. Начались скали, начались піки гор, страшний вітер, ліани вот эті засохши. то ли орех, то ли що оно, я не знаю. Ну, короче, вилізти, допустим, на высоту, ну, кручі були реально дуже круті гори получається. І як об'яснить, дуже глибокий сніг, по якому ти не не пролізеш і получається на тобі рюкзак і це надо було за ліану цепляться і ото що тарзан там на пузі як-небудь ото повзеш там десь зачепився десь таммето. Ну, короче, треш повний. Було дуже важко. Дуже важко на грані срива. От іменно вообще. То есть ми, я замітив, що ми на п'ятий-шостий день ми йшли, получается, ми даже толком не балакали, а если і балакали, то типа там вообще там о чём. Типа там якось такі разговори були. Ну типа тяжело, дуже тяжело морально було і физически. Ну и на фоне этого в нас немножко и тёрки, конечно, були між собою, але якби, ну, ми опанували цю штуку. То есть Віталій начав там щось пробувать, доказувать, мені розказувать. Я говорю: "Віталій, я не буду говорить, я не буду продовжувать тему". То есть закрываем всё, пошли дальше. Да, якось типа получалось це все >> дуже. Е-е, сьомий день у нас получився. Ми перейшли ці сніги чуть-чуть, пішов дощ, типа нормальна погода, нормальна ночовка у нас була. Плюс-мінус, ну, типа, тоже там де-то в районі 4 км ми пройшли. Ну, единственное, що це от пішли отті кусти, я не знаю, що воно таке, чи ягода, чи що. І получається по ним ідеш, а вони на мохові тіпа як ростуть. І воно містом стаєш нормально ногою, а містом от іменно якось так мох соскальзує, толі провалюється з камня і виворачуєш ладишку постоянно. Мене це саме більше тренірувало. То есть, ну, ноги страдали дуже сильно, хоть і хороші ботинки були. Ну, у мене це було після снігу проблематично. Я на снігу дуже сильно, типа, у мене було пару раз, що типа Андрюха топче дорогу по снігу, він легче важив, типа, і в нього легче чуть-чуть рюкзак був, а я стою, я тяжелее, в мене тяжелее рюкзак і в мене получается носок не провалюется, а резко провалюється пятка. І у мене іде на ахил виворот типа стопи. І от каждий шаг це йшов отакий виворот стопи. А як за полдня ти його так повиворачуєш? Ну це просто адска боль була. От тут спасали отті, що пацани советували таблетки фагана. Чи это просто мастх? >> Ну тут я не зовсім погоджуюсь, конечно, з тим, хто як провалювався. Провалювався кожен і виверталась нога у мене тоже і так, і сяк. Просто чого-то у мене не травмувалась вона від цього. Ну то есть вона все равно ж у мене тоже і так, і так там. Ну ти ж не невозможно. В мене вообще весь поход, можна сказать, толі із-за того, що ботинки дуже класні ці от именно лос, не знаю. Ну в мене не було травм. Ну, я ще подозріваю, що в мене може бить якісь дні були такі, що я неправильно шнурувався, що може не так туго вони були зашнуровані і може і це зграло ключову роль. Ну, ноги повиворачував дуже хорошо і то есть це дуже сильно отражалось на скорості похода. Восьмий день у нас начався з того, що ми стартанули і у нас опять пішли кущі. заросли мелко і такі сніги там просто по пояс і воно йдеш і воно так мінялись висоти що короче грюзнеш по пояс вроде хопко корка тверда начинаєш по ній йти бух по грудь провалився начинаєш вилазить нога запуталась ну короче с сніжинки ці потеряв на палках короче палки провалюются ну короче у мене от именно весь поход якийсь треш був блін страшний насчт этого. Ну і ми, короче, десь около 11 тулим по цим йолочкам, по снігу. Настроєния нема, воно все роздража. І тут я виходжу на таку, типа, воно як пустерьок такий в кущах, типа там 5 на5 і великий сугроб сніга, який іде так волной, типа, через цей, типа, промежуток пустоти. Я, короче, віжу сліди, які реально мене взбодрили так, як ніщо в світі. Я бачу, що це сліди свіжі медведя з шерстю. І я поворачуюсь в паніки до Андрюхи, кажу: "Андрюха, медведь, блін, у мене аж паніка посетила. Я уже жду, что він сечас выскочи і начне нас їсти, [ __ ] Не, ну да, чувство таке, конечно, дуже цікаве, потому что понимаешь, що ти беззащитний там в том лісі, що цей зверь, якщо, [ __ ] тебе унюхає, то ну блін, ну нічого неляку. >> У мене були в руках палки, я сразу достав, розложив нож в леву руку з палкою, в праву газовий балончик. Я стою, в мене аж руки затрусились, я не знав, що мені делать. І ми так подивились, в яку типа сторону пішли сліди, типа, і ми в противоположну, >> ну там >> начали типа, ну максимально быстро питаться оттуда уходить. Сначала тихенько, так десь метров 300-400, а потом е що ми, Андрюха, начали типа решать, що надо шуміть наоборот, да, типа, щоб >> Ну я говорю, що чув, що надо, [ __ ] дивиться, ну де якась возвышеность, [ __ ] якщо бачиш його, вилазиш туда, руки поднимаєш і кричиш, [ __ ] >> Ну, короче, ми от після цих слідов ми протулили до вечора вообще не помню, як воно закончилось. Ну, именно на таком шоке, короче, ожидание, что він сейчас выскочи. >> Да. И, кстати, ночь та була така, [ __ ] >> напряжённа >> немножко напряжённо. >> Да, я спав. Я от, ну, типа, як одним вухом спав і один глазом дивився, типа мені ще шорох, а ще оці птички там. >> Цвірік, цверік, хоп, ти вже на измені, а що? Ну чого птичка зацверінькала, значить хтось ломиться, начинаєш прислухуваться. Воно оце вітер. Десь гілка там ка заскрипіла. Ти вже там в за ніж, за газовий балон, фонарик включив там. Короче, стрмно було. Капец. Ой. На дев'ятий день у нас був штурм річки, біля якої ми зустріли саламандру. >> Дві штучки там. Вони парувались. >> Да, було красиво, конечно. Я був в шоке >> з цієї штучки. Ну, е, довго ми не рішались, короче, пересікать ту річку. Дуже быстра, короче, і стрмна на вид. >> Глибока і быстра річка. І ми думали пересікать її чи все-таки її >> і воно там стрмно було, потому що і дорога там сразу за річкою, і типа дуже високий подъём. І, короче, ми вагались, вагались, вагались, вагались. Я говорю, Андрюха, ну ми на тому подйомі не найдем ночовку, типа, ну блін, давай, типа, десь тут час ночувать і потом будем типа с утра її штурмувать, а потом в оконцовке типа Андрюха каже: "Блін, та нам надо йти, нам надо йти, блін, і всь там тось". І, короче, ми там ходили, придивлялись, придивлялись. Ну, і, короче, минут скільки ми 20, да, там типа потились. Потиняли, >> ну да, ми послухали, подивились. по дорозі ніхто не потом, короче, типа свіжа немає. >> Мене чуть-чуть замкнуло. Кажу: "Андрюха, та давай тулить". Говорю, уже сделаем її, да, і всё. І короче перейшли ми її вообще там за минуту, скільки ми 4 минути ми потратили на подъём і на пересечение річки Зромистро >> максимально стартанули, хоп уже там типа так, що нас в поле зрения з дороги не було. Ми були буквально там за 5 минут. Ми скарабкались, [ __ ] на адреналіні дуже близко. >> И при том, що я був в гамашах, ну и хорошо так запакований. То есть цю быстру і глибоку річку я перебрив і можна сказать, що сухим остаться, >> да. І ми, получается, в той день тулили по тій висоті. Ми не могли найти ночовку. І ми ночовку найшли на таком крутом траверсі, короче, там, де уже типа появилась така місцина, дуже-дуже завалена разним таким лісом, короче, на крутому схилі і рядом с вирубкой, короче, що дальше, ну, ніде було остановиться. Ми рішили там заночувати і ми ночували. Андрюха, да, був получається више мене десь метров на 30, >> може на 20, а я ниже бук. То есть такі условія були гадки, гадки. Короче, >> то була та ноч, коли ми друг до друга даже каву не приходили пить, потому що, ну, ми тоді дуже втомлені були. Ми тоді по тим поставили, >> да, максимально ми тулили, думали найти місто, а його нема, нема, нема. І воно це ж чим дальше ідеш, тим, блін, крутіший схили. То есть у мене палатка стояла, грубо говоря, типа, як як об'яснить. Ну, короче, я спав так полуна боку, потому що схил такий дуже крутий. То воно так якось фігова ночь, короче, вообще така максимально раздражённа. >> Я прям в яме такой наламав туда. Ну, там не було таких зелёнки, щоб там настелить нормально, а просто меленькі веточки после, ну, того лесоповала там рядом был. Меленькі веточки сухие. Понакидав, понакидав, блин, более-менее выровняв. Так, ну, нормально, в принципі, переночували, да? Потом ми на 10-й день, получается, проснулися в цьому місці. Ее, я, получается, раньше проснувся, бо мені не спалось. Я дуже бистро собрався і ото підійшов до Андрюхи, кажу: "Давай собиратися". І ото типа ще Андрюху підождав. Ми собрались і начали іти, короче, і у нас як пішло, блін, вирубка за вирубкою, короче, і вони всі такі откриті, короче, максимальна измена, блін, через ці всі кущі, як ото, [ __ ] я не знаю даже, як описать, як той ніндзя, блін, там пригнувся, там это там то туди прислухуєшся, щоб там ніде нічого, щоб все було нормально, короче. Да, каждый кустик старались використовувать як маскировку там, ну, типа перебігали там кустики, допусти пауз було більше, чем движение, потому что надо було точечно все изучить, як там так пролізти, що ніде нічого, потому що дуже сильно якось типа було вкрито і і так далі. Ну, короче, ми отут там ломились, ломились, ломились, ломились і на вечір ми найшли оте нормальне місце. пож розбились, що викашували, короче, траву оту всю движоку, що ми получается последний, последня у нас нормальна ночовка з палаткою була, що ми вдвох заночували рядышком. >> Блін, я цей момент щось вообще >> на відео я тобі показував, у нас последня ночовка була, получается. Ти чуть-чуть вище, а я чуть-чуть нижче рядышком. Що ми ходили друг до друга нормально вспомнить? >> Та блін, чесно. Ладно. І получается на 10-й день ми проснулися і начали тувить дальше. Интересно більш-менш там пішло так мішаний ліс. Ми даже ішли в таких містах, там де типа як аврах речушка. Ми надіємося набрать воду, а тут хопа по ці речушки, короче, проломився якийсь трактор, який возе дрова, короче, лісників. І ми начали чуть там на сосідній горі там лісників, бензопили і так дальше. Проходимо там 500 м. Опять така історія. Не можем набрать води, а вода закончилась. Потом ідем дальше. У нас опять така історія. Ну там уже якби добрали чуть-чуть води. Потом виходимо і чуєм, короче, ліс пішов плюс-мінус так ріденький. Ну але ліс е фічний. І було дуже хорошо чуть, як бензопино і воно причом кричало между собою друг він заво там. Ну, ми ж так типа нет. Я чую лі. Ну, а там полу типа Але здається він розвсять надочать отсюда на госнімуть короче тількива кать короче сука понімає То всё було дуже високоли топтали метров 100, наверное, рюкзак мі ме мішає. І короче я понимаю, що с рюкзаком, с такой задиышкой я не убежу, короче. І получается, як в польоті скидую рюкзак, рюкзак катиться впереді мене, я біжу і на ходу снімаю з нього флягу. Короче, пластикова в мене була для води. понимаю, що без фляги, щоб набирать воду. Ну я просто не виживу. Я знімаю цю флягу. Андрюха тоже скидує свій рюкзак. У мене шапку здуло, короче, веткой. Начинаємо на максимальной скорості по траверсу уходить от погоні, короче, і вибігаємо на траверс, який заканчується в кінці, типа, і начинається гора, яка тупо лиса, і там тільки малина. І ми на крайніх деревах е находим такі типа буреломчики з мелких дерев завалені і принимаємо решение, короче, упасти в них і типа замаскируваться между брвна. >> Ну, типа треугольником так лежали брвна і ми, [ __ ] просто за них, >> ну, заскочили і типа стали пережидать. Чуємо, дрон жужить, короче, десь вверху, но його не видно. І замічаємо спустя там минуту-дві, як чувак по траверсу з калашом іде. І він ішов чтко по нашим слідам, як от у слідопи. Ідеально тупо по нашим слідам, чуть-чуть вище. І так ізчая. Ми наблюдали його минут п'ять, наверно, да, десь. >> Да, це недовго происходи. >> Минут п'ять, короче. І я понимаю, що він от чтко іде на нас, но нам бігти ніяк, потому що в нас сразу дрон спали і він побачив. То есть, ну, ми там на дистанції може метров 30-50. І він так все ближче, ближче, ближче, ближче, ближче. І я кажу: "Андрюх, сечас, если він іде вище, ми лежим. Если він начина до нас приближаться, ми, говорю, мчим з усїй скорости". Пофиг, куда, говорю, в расцепну. И мы лежим. Я чув чувствую, що його шаги так чую ближче, ближче, ближче, ближче. Потом я боковим зрением не поворачує голова, срисовую, що його козарьок повернувся на нас в 10 мх, що видно тільки його голову і він чтко нас бачить. Він такий: "Ось ви, сука, де?" І я кажу: "Андрюха, стартуєм. Андрюха вниз. Я по траверсу, по тій малині з розгону, короче, біжав наверно так метрів 50. Цей козол, короче, за мною гнався. В оконцовке я начинаю на скорості спотикаться і мене кубером типа як не вниз, так колобком, а боком мене начало розкручувать по траверсу. Я ото то на чотири упаду, то три раза перекрути мене воздух і я опять на чотири кості. І ото на чотирьох, як собака по тому траверсу. Цей же ж біжить з калашом за мною. Я в польоті, получается, бачив, як його тоже він спотикався. Йому ще калаш в голові, [ __ ] ото звук аж такий деньк він ото айти, [ __ ] типа. І за мной, короче, ну так получилось, що я по тій малині промчав десь метров так 300 вниз і там була речушка мелка. Ну як мелка, вона така десь шириною була, може, може, я знаю, >> ні, ну, середня, не не мелка річ, >> метра три, може, шириною, може, чуть більше. Понад моєю стороною була глубока, а типа понад той стороною вона була мелка, типа воно якось так течением вимивало. І ото повезло, там була така коряга. Я, короче, ногою на ту корягу і типа оттолкнувся, перескочив її там ногу чуть-чуть намочив, там пощіколотку буквально через цю річку, за річкою дорога. Через дорогу, короче, глянув влево, вправо, нема нікого. І крутий резкий подъём траверса. А це все происходило, получається, типа, як не по нашому маршруту, як як ми йшли, а ми начали тікать 90° от маршрута, типа, максимально в сторону, типа. І тільки я піднявся на траверс, викарапкався на 3 м, пролетів піді мною, получається уазик, в якому за рульм, я так поняв, сидів дрончик, який вів цей дрон, короче, і він, ну, я так поняв, думали, що я по дорозі побіг, а я по траверсу поліз. І, короче, я на всіх парах десь метрів 250 піднявся вверх, запихкався, застив, а сам собі думаю: "Ну всь, Андрюху піймали". Короче, походу, і застив. Дивлюсь, короче, коли, [ __ ] ця кепка вилазеє опять з кустів, короче, на цей траверс, на якому я, я ж више, типа, я опять максимально вверх, так метров 250 і воно типа холм переходе цьї гори. Типа я за цею холм хоп спрятався. Дивлюсь дистанція между цим человечком і мной. Короче, десь так метров 250. Йому ще так минут мінімум як пять надо підніматься, даже если быстро. Я думаю, сейчас сделаю паузу, посид перед диыхание пере переведу і чую внизу хруст веток. Думаю, ну піпец всё. И тут, короче, поворачиюсь, Андрюха внизу, короче, мені рукой Маша. Я, короче, такий с, [ __ ] об'їбали ми их. І показує, давай бігом сюда, бо типа ломиться чувак. Ну, це було, конечно, чудо. То, що ми зустрілися, ну, прям таке совпадение просто в в той местности. І ми ж в разны сторони якби втікали. Ну, потеряться там дуже легко було, прям дуже легко. >> Да. Воно якось так получилось, що типа на фоне подсознания чи як ми сориентировались, ну, що в одну гору ми побігли. Просто Андрюха її, получається, оббіг знизу, а я її пересік через верх, типа, і зустрілись ми в оцовке все равно за горою і типа в місті потом жужа дров над нами, ми максимально начали уходить от цього петуха, який за нами біг. І плюс до цього всього ми максимально тулили подальше од маршрута і максимально питались піднятися вгору, щоб вітер мішав дрону літать. Це раз. І во-вторих, щоб погустіше ліс був, щоб нас там було тяжело дроном побачить С2. І ми так скільки ми тоді часа чотири-три? Та >> десь три-чотири часа ми, короче, там максимально набирали висоту, ховались там під камнями, під коріннями, там прикривались. Ну, короче, >> потім, коли вроде бы притихло, ми вирішили сделать такий манёвр цікавий, якби, ну, як ми >> піти піти їм на зустріч. Короче, вони то знають, в яку ми сторону ушли. І ми решили потихоньку, потихоньку подкрадаться, пойти їм в лоб і все-таки вийти на наш маршрут і, ну, пересікти його і вже якби з іншої сторони буть маршрута противополож. Гаріну по Гарміну дивився. Получается, если ми дальше продолжали двигаться по тому маршруту, по якому ми тікали, типа в ту сторону, то у нас там впереді були дороги зігзагом, які на яких реально нас змогли типа ну перехватить, короче, і ну посиділи, поміркували, що типа давай траверсом лучше пройдем там буквально метров 500 і підем в обратну сторону, типа з якой ну до маршрута, що типа ніякий дурак не по Ну, ніякий нормальный человек, ну, не сдела такий ход коньм, не вернеться обратно. Ну, то есть і це сграло ключову роль уйти от погоні. Ну, правда потом все равно, да, вони жужали вдоль тої дороги. Короче, ще до >> жужа вони уже нас. >> Ну, все равно той гул дрона, блін, блін, той, да, той гул дрона довго стояв в ушах. Прям уже вийшли і він все равно в ушах. Ну, короче, получилось так, що ми без снаряги. Це був 10-й день, >> да? В нас не було. >> Ми добралися. У нас скільки осталось? 2,4 км до ленти. Да. >> Та десь так 2 с по >> Ну, короче, получилось так, что у нас е маленьких гори. Е-е, потом у нас ішла типа дорога, да, з річкою. Дорога з річкою опасна, типа перед последней горой. >> І, короче, последня гора і от ми за три гори до ленты ми, короче, два счем-то кілометра от ленты ми, блін, замерзали ночью. Так, короче, темна ночь, ночю двигаться ніяк було. І поэтому було прийнято рішення тупостр заради выживания. І ми цілу ноч топили там вогнище. Блін, >> у Віталії в нагрудной сумочке було спас діяло, а в мене його не було. У мене воно в рюкзаку лежало. Если би в нас були, ну, у каждого це спасояло, то може не прийшлось би цей маленький кастрик палить. Ми обвернулись би і так би якось пересиділи до утра. >> Да. Ми получается сначала типа опутались цим спасаіялом, попробували >> спина до спини, воно, блін, дуже сильно холодно. От почви, типа, начинаєш застужуваться, типа, і даби не заболіть ніде нічого, ми, типа, кажу, давай розірвем термодеіяло, типа, на двох і типа під термуху цю фольгу засовуєш, уже зігрієшся, нічого не буде. Ну, типа, попробували, блін. Ну, воно там не може скільки на якийсь повчаса час помогло, да, типа >> пога. Ні, ну воно ж не не плотно. Ну то есть не це то, що ми кусками позасовували там. >> Ну, короче, в оконцовке ми начали замерзать, так що було прийнято палить кость, де і в >> Да. І чим ближе до утра, тим холодніше і холодніше становилось. И получается, як ото советував, я вирив дві лунки під костёр разведчика, короче, и в озовке ми одну лунку забили полностью жаром, потом обложили маленькими камінчиками і просто монотонно піддержували. Маленький, >> маленький, >> який не дуже ярко горів, короче. Ну, грів він добре реально. Ми там по якісь там 20 минут, 15 минут >> хтось топив, а хтось типа зігрівав там спину, потом розворачуєшся і ще там другу часть тіла і ото крутились воз цього кострика всю ноч. >> Ну не могли розпалить, наверно з полчаса, може більше Віталій довбався. А в мене в нагрудной сумочке були проводні навушники. говорю Віталія і >> Да, ми наушниками наушниками розпалили >> спалили, короче, наушники і розпалили ними вогнище, яке змогли потом піддержувати, потому що, ну, воно реально сирі дрова такі були, що вони просто їх нереально підпалить. Уже доходило до того, що здохли дві зажигалки. >> Ну і потом >> утром на рассвете мы >> Да, ми стартанули. Андрюха чуть глаз не виколов собі веткой, блін, бо темнувато було. >> Ну да, хотя в очках був. Ну в обычных цих ну для покращення зору в мене очки були в сумочки я у них і блін в очки та ветка, блін, і пролітає мімого очков і в глаз. Йо-моё, я ж мультики в глазах побачив. Вос думаю [ __ ] наверно глаз виколо. >> Да. Це ми получається на дев'ятий день вечором типа поїли последній раз сублімати на 10й день получается у нас запал произойшов оця погоня і ми тупо не їли ночь, день, ночь і утро. То есть двое суток, грубо говоря, там почти, >> да. >> Последняя гора була просто адской. Ми думали, що ми сечаас хоп, вроде по типа по расстоянию фігня. Ну, блін, вона, короче, во-первых, що крута, во-вторих, такий затяжний подъём і в ньом сначала камни, мох, то вроде бы ближе чуть-чуть осталось, потом сніг глубже, глубже, глубже, глубже. [ __ ] я извиняюсь за мати, но вона лилась, ну, реально. Казалось, це все так довго, бо, блін, голодні, холодні, сил немає. І ми ота 10 м пройдем, пауза. 10 м пройдем, пауза. Та на надо ж йти. 10 м пройдем, пауза. Блін, це такий треш був. А последні скільки? Метров 200, да? Чи більше? Вообще сніг по грудь, короче, провалюется. >> Ну ми там про, ну ми там на коленках повзли. Калінка ще не так провалювалася, >> а потом, коли осталося, ну, короче, вигризали цю свободу просто максимально. Блін, воно так тяжело було. Я сечас як вспоминаю, просто жопа. >> По ту круту гору, пока ще сніг не начався. Ми ото 5-10 м прошов, остановився. Прошов, остановився. Там десь 50 м пройшло, уже на жопу упав. Посидев немножко. Ну, в мене, допустим, хоть чуть-чуть получалося вверх лізти, помниш, як і постоянно. А тобі тяжело, а потом ще й мені тяжело стало. Я вообще в шоке був. А потом, коли ще сніг отой глубокий пішов, то вообще було треш. Ну, саме що интересне, коли нам скільки нам осталось метрів 30 до ленти, да, що ми її вже побачили столбики. >> Ну да. Ні, якось ми даже не поняли, що то вона вже, а потом О, так вона уже тіпа, >> ну, получается, я побачив столб, кажу, столб якийсь. Короче, ми ближче піді підійшли, підкрались, коли дивлюсь, там видно краюшки я гази, я такий-моё, вот она, короче. І ми такі начинаємо іти і Энді, так як ти і казав, короче, поняв, корка хороша снега і ми як по асфальту таки, короче. провалювалось, да, там величезно. Ясно, пекло, >> да, и сонце, і тепло, и там хорошо, що не >> и так вот получилось течение обстоятельств, что именно на самой ленте, вот именно як асфальтики ми так тик-тик-тик-тик-тик-тик-тик чотінько перейшли, короче, із усього маху вниз туди по Румунії. Ну, отак плюс-мінус у нас. Скільки ми по Румунії пройшли? >> По Румунії, ну, больше 10ти, наверно. більше 10 км, короче, тоже там кущі отті пеньки, блін, >> сначала річкой спускались, річкой, короче, >> потом річкой по камням вообще капец ставші були просто. >> Лісників зустріли, лісників ми не стали. Там стояв джип, чувак щось там на ньому розвертався, крутився. Говорю: "Віталя, якщо він предложить типа допомогу, ну, типа подвести, то то типа не откажемся". А так я даже хотів ему денег там заплатить, щоб він нас отвіз в случае чего. Ну, він так і не предложив і не став нас доганять. >> Просто ми думали, що пройдемся там небагато і хто-то все равно нас там либо поліція, либо >> Ну, короче, так получилось, що ми довго, [ __ ] шли >> побачили цей джип, потом побачили тібітку з підлісників, типа ліс побачили. Потом у нас мотоцикліст чуть не збив. >> Потом якісь пенсіонери їхали, подивились, що типа за індійці дуть. І ми так ще скільки десь часок, наверно, да, якщо не більше пройшлись >> до поліції. >> Ее пока поліція, да, за >> Ні, ми почти 3 часа йшли. >> Ні, після пенсіонеров. >> А, ну после пенсіонеров. Не знаю, скільки там >> десь в районі часа після того, як машина там проїхала, ми такі йдемо і чую ззаді горчить, поворачують і цей фортраптор з мігами, я аж йо-моёо єсть. І вони такі під'їжджають, такі там бель-бель-бель, щось там по-своєму. А я такий: Rреin, доброго дня. Вон такий: "О, українці, йо-мойо, щас будемо оформлять, типа, що там постро туди-сюди". Ну, короче, зря що пацани попались просто класні чуваки. Короче, вони нормально там хоть по нашому і не дуже нормально пошманали нас, перевірили, потом все там вежливо посадили. Ми їхали, вони там музичку цю свою руминську крутили, там все весело було. Завезли нас на магазин, ми скупились поїсти. Ну, все по вищому розрядусь тут споруни. Ну і на поліс дефронтєрі, вони самі нас быстро оформили, ми нічого не заповняли, вони там самі всечик, да, тільки ми розписувались і вони вежливо так з уликою там. >> Ну все чтко полишимо розгляну. Отак пройшов у нас в принципі плюс-мінус наш, >> да, >> виход >> поліції. Там такие мягкие ці матраси, [ __ ] блаженство було, да? А як ми їли, блін, як тільки привезли нас, як ото качка ковта оці сосиски, блін, даже не взвав, що ото ковть, ковть, ковть, ковть, ковть. Ну да, гово. А ще сигарети нас сигаретами пригост. >> Ой, ми як закурили через два дня, нас аж повело, блін. Закрутилось, да, якісь ментологи там, >> да, >> тонкі. >> Ну, короче, таке. >> О, так ми вибороли свою свободу. >> Понял, ребят. Ну, по традиции, скажем так, нашего радио, у меня к вам есть, как обычно, два вопроса. Вот настал тот момент, когда я вам задаю эти вопросы. Да, раньше вы их слушали, теперь я задаю их вам. >> Значит, первый вопрос. Была ли вам полезна эта группа и, в частности, наша помощь? И что бы вы могли посоветовать всем тем, кто будет идти по вашим стопам? Я скажу, да. Ну, я скажу так по поводу полезности группы. Если бы не эта группа, этого со мной бы не случилось. Ну, це цього б точно не було. От. А пораду, е, ну, пораду. От була така ситуація, ну і вона часто, в принципі, на протяжении похода була, що я, ну, раздражався тим, що от Віталя травмував ноги і він не мог таким темпом, як я, і мені хотелось, ну, каждый день всё больше, ну, просто більше йти, щоб поскоріше завершить, скажем так, поход наш. Вот. Но все-таки я це в собі переборов і змирився з цим. І я считаю, що, ну, це дуже правильно, потому что если би там ми розошлись, допустим, там щось по побились, посварились, то могло все закінчиться. Він зовсім не так. >> Да, це все вот просто работа. Надо работать над собой. Даже если ты бачиш, що щось іде іде не так, надо свою якусь типа харизму засовувать собі в одне місто і понимать, що щоб б там не було, чтоб не случилось, ви работаєте в команді на один результат. Не вздумайте, вийдете, доб'єтесь там, робіть, що хочете, як Айрон казав. Ну, то есть тут надо понимать, что от цього зависи результат обоих, либо сколько вас там человек. Надо себе контролировать максимально и ловить себе на той мыслі, что, >> ну, если даже человек что-то и делае там, допустим, вы должны сісти и це все обговорить, допустим, и понять, что це все делается для одного результату. Всё, не більше, не менше. >> Да. Ще хочу добавити, е, хочу подякувати адміністраторам групи. Ну, це просто от, блін, от Енді - це вообще свята людина. Тут мабуть всі знають його, що він за человек. Ну, для мене він, ну, настолько авторитет, [ __ ] що просто >> Айрон, ейс, Вікторія. Я всім дуже-дуже вдячний. Якби не ви, ну, блін, точно то цього не произошло. Сам би я не змог би організувати це все там. Без вашої допомоги нічого в мене не вийшло. Отак от >> я скажу за себе. Я с Андрюхой полностью солидарен в его словах. Отдельное дуже велике спасибо ее організаторам этого похода, адміністрації цієї групи. Также Вікторії, Айрону, Ейсу, Энді огромное велике спасибо за то, що він есть самым мягким человеком, сглажующим, коли надо и коли не надо. И він максимально вміє регулировать эти моменты. Дуже велике спасибо Энді за то, що влажує свій вклад по поводу подбора напарников и, допустим, указує моменты, коли ты ошибаешься, коли ти не ошибаешься, что и як. Ну, допустим, з цим человеком можна даже посоветуватися просто в личку на любу тему, даже по машині. И то есть тут просто я вот даже хочу сказать еще плюс-мінус, не плюс, вернее, не мінус, а тільки плюс. Я благодарен всьму сообществу, потому что, будучи тут с августа месяца, всі, хто тут находиться, всі, кого я чув, каждый вложив свою крупінку в мою свободу. І тут я благодарен всім участникам групи, які тут коли-либо существували, потому що если б не ви і не ваш опит, я міг би б тоже погано підготовити і так далі. Нди парады, айрона пендели волшебні. Всё это сработало очень классно, >> да. И мій совет, допустим, всім, хто буде так само пробувать, пацани, если ви сомневаєтесь, я вам скажу так, це все херня. Коли ви берете, начинаєте делать, то воно все просто виполняється. Просто надо реально хорошо вслушиваться, хорошо изучать, делать то, что вам каже администрация, і все буде бенч. >> Да, воно не на самом деле все не так уже и страшно, коли сидиш дома, то там начинаешь там что-то накручувать себе, обдумувать ситуации, які возможно можуть буть там туда-сюда. Коли ти попадаєш уже туда, то ти автоматом начинаешь работать як робот. Просто ти знаєш, что зачем і як робиться и вперёд, вперёд, вперёд. >> И я би ще хотів посоветовать всем. Вы должны в перву очередь э-э будь готовы к любой трешевой ситуации. И вы должны понимать, что це единственный может быть ваш шанс выбраться на свободу, а другого може вже и не буть. И поэтому вы должны буть готовы действовать так или иначе, ну, як ви посчитаете нужным. І от цього буде зависить ваше життя надалі. >> Да. Я, например, я не розглядав взагалі варіант, що мене там поймають за руку якось. Я готов був на то, що мене там застрелять, но я не здамся >> якось, якось так. Да, на цьому думаю >> можем завершувати. >> Да, понял, понял. Всё, я останавливаю запись. Uh.