Свежий выход в Румынию по ПГ | Заметили погранцы-стреляли.Попал в учебку,ушёл.Напарник вышел

Подпишись на нашу группу в телеграме. Ждём вас по ссылке в описании. >> Начинать там уже решайте между собой, кто из вас первый. Там разбирайтесь сами, как вам удобно. >> Да. Окей. Всем привет. Ну, коротко про себе розкажу. Е, мені 24 роки. Я сам з Волині. Ее, в загальному я в СЗЧ вже з 24-го року. В 22-му пішов сам. 24 пішов СЗЧ. Ще виходить до 26-го сидів дома і вже вирішив, що надо було обійти. Ну, в групу ще я приєднався в 24-му. Прико слідкував, думав виходити, не виходити більш-менш, що все більш-менш добре йшло, але вже поняв, що, ну, дальше нема куди тягнути і, ну, треба вже виходити, відтягувати нема. Стає все, як то кажуть, гайки піджимають все більше і більше. І вирішив, що надо виходити. Типа звернувся до групи, м повністю все розказали, що до чого, як. Я в загальному е-е інформації навіть я не скажу, що сильно почитав інформацію вообще по групі і що до чого, як це вже як вирішив там м я певно десь місяць часу навіть чи менше прийшлося, я підготовився повністю е розказали, що до чого, як ее з напарником скооперировались, зібралися та й та й в принципі видвинулись ее на точку, там де нас зустріли. Там ми, в принципі, переночували щось дві ночі, якщо не помиляюсь правильно. І вообще там умови були загально шикарні. Ми вообще що говорили, казали, що там так посидіти пару днів, то там вже йти нікуди не схочеться, бо там в нас сніданок, обіт, вечеря, там відкармлювали прям на обой, можна так сказати. То умови там були прям дуже шикарні. Ми прям цим були дуже сильно задоволені і не хотіли прям дуже сильно там затримуватись. Але, але, ну, в принципі, переночували і там вже типа ми видлись на точку старту. Е, ну, дальше типа вже буду розказувати там по суті дела. Можливо, ще щось напарник розкаже, якщо якщо тут на связі, щось про себе, якщо хоче. Могу сказать, мне 50 плюс. Выходить уже давно хотел, другого пути не видел, покинуть страну, то, что там творится. Ну, в общем, эти все политические моменты опущу. Было понятно, что хочется быть больше и ближе с семьёй, а не заносить хвосты за кем-то. И тем более непонятно, когда всё закончится, всё такое. [прочищення горла] Так же само, да, подготовился очень быстро, купил нужное снаряжение. встретился с напарником, да, вышли в лес, всё было красиво, оставили духом леса подарки и пошли. Сразу же в первый день в обед упал на палку, поломал палку, выкинул её, потом понял, что всё-таки без этого огрызка будет плохо. Пошёл, подобрал. Ну и дальше всё по следам, по маршруту, всё как положено. Красиво. У меня пока всё. >> Ну да, в перший день, як напарник зламав палку, то прям всю дорогу в нього йшов. Одна палка була нормальна, друга наполовину зломана. Я не знаю, як він витримав. Плюс до того майже в 2 з по ну десь, да, в більше чим в два рази старший за мене. І йшов одна ціла палка. В мене дві було, е, дві цілих палки було і, ну, були моменти прям важко йти було. Ну, як він витягував обломок лучше, чем ничего, конечно, на что-то опираться есть, да. И - самое такой момент, что ожидания леса, они были немножко другие, чуть-чуть чуть-чуть всё-таки приукрашены. >> Там было для меня, например, было сложнее. Я я, скажем так, процентов на 70 думал будет трудно, но там было всё-таки было трудно. Не просто. >> Ну ми, виходить, ми ми як вискочили на точки старту, ми тільки вже вийшли, взяли рузаків, вискочили перших метрів 10 льод падає спочатку напарник у того, що льод е і склизько було. Ми цього не очікували. Темно побти в ліс. Спочатку падає напарник, проходжу я, тоже пару метрів тоже падаю на тому льду. Ми по-бистрому встаємо, типа, там уходимо трошечки вбік, типа, дивимося, де де більш-менш така земля є без льоду. Заходимо, закидуємо ці вже рюкзаки, більш-менш орієнтуємося вже по маршруту, де ми що є, і почи починаємо йти. Ну, оце те, що ми йшли, те, що, да, е, напаник зламав напалку. І вже в перший же день ми поняли, що рюкзаки прям мега-мега важкі. В мене рюкзак десь був в загальному ее десь під 30 кг разом з водою. І в напарника десь тоже чуть-чуть легший був. На нього там не не набагато легший. Там можливо на пару кілограм, там кілограма може два-три максимум легший був, але тоже був важкий рюкзак. І ми понімаємо, що ну ми просто не витягнемо. Ее ми вже тіпа йшли вже так, як є. Е вже казали, що будемо вже як станемо на лагер, тоді вже будемо розбиратися, що до чого, як. В перший день ми йшли типу ще по маршруту ми ще орієнтувалися трошечки фігово. То я веду, то веде напарник, то ми міняємось. Ми трохи блукали, десь отходили від маршруту, е, типу ішли такими ж самими єбінями, думали типу, чи то краще, чи не краще, якщо ми від маршруту відходимо. І в перший день в загальному ми взагалі стали десь нала на лагер дуже рано, десь була четверта чи біля 5ї години, ми вже все кажемо, типа, надо вставати. Місце більш було нормальне. Напарні ще каже, типу, бо ми ще як виходили, він типу ще сказав там дрони туда-сюда. Потім ми вже стали, каже: "Які тут дрони?" Каже: "Ми йдемо такими єбенями і не дрони, тут вообще ніхто ходити не буде там, де ми ходимо". І ми, виходить стали оце дуже рано стали на лагері. Ми бистро розбили, наламали собі цих веток, короче, під низ, під палаточку. Робили це кожен вечір. Тобто завжди типа, щоб було м'ягко спати, ми собі наламали. поставили палатку, розібрали, ну, там трошечки підрозбирали ті рюкзаки, щось викидувати, не викидувати. В перший день я був прям прям мегамега замучений, що я просто типа ми розібралися, я трошки повикидував, я понімав, що типа в мене вже голова не варить, я буду зранку це робити. Я щось там з'їв половину твого свого того сублімату, просто поставив і виробився. Я не знаю там яка година була, певно година ще не було. Типу я виробився. Ну там ще пару раз за ніч вставав просто в туалет і спав десь скільки там певно першу ніч годин 12 це мінімум я проспав просто відходив ужасно. І ми понімали, що з такими ризиками, як в нас є, що ми далеко просто не зайдемо. Ми ще в перший день подолали там щось одну чи дві гори гори, які ми нам здавались, що вони прям мега-мега вже такі високі, а це були такі чисто розминочні. І в перший день ми повикидували, ну не знаю, я певно в перший день скинув, ну не знаю, ну кілограм пть, це певно точно. Тобто типа всі запасні речі якісь там. Я брав трохи е половину там білизни, носки якісь запасні, якісь там мелочі, типа все щось я таке, що брав запасне, я понімав, що і більш-менш вже розумів, що що як відбувається. Е-е так само пачку грелок я скинув. В мене там ще було дві пачки грелок, типа. Пачку грелок. Я скинув запасну е-е щось такого, що типа запасну горелку скинув. В мене дві було. Запасну я тоже скинув, повикидував даже такі мелочі якісь там па пару грам, що важили, що я понімав, що не треба буде, я все просто повикидував. В нас там такий здоровий здоровий пакет вийшов і в том здоровому пакеті там більша половина просто моїх вещей була, які я понімав, що мені [ __ ] не треба буде. І добре, що це і зробив, бо то що зранку вже як ми зібралися, взяли рюкзаки. Ну, рюкзак був набагато легший і було йти набагато легше, чим оце ми вийшли. І все, тіпа другий день ми пішли, в принципі, було все нормально до того часу, поки нам не треба було перескочити е-е одну трапу. І ми, ну, ми, в принципі, там ішли, піднімались раверство, все хорошо. Йдемо, йдемо, йдемо. Підходимо до цієї трапи. Вроді би тішина, спокойствія. Це ще був ранок. Ну, ще, да, це десь ранок був. Типа ми довго до неї не йшли. Ми до неї підходимо, вроді би тишина, ми вже як до неї спускатися і чуємо, що напарні кажуть, типа, щось типа підходять, типа люди, ну, ідуть туристи і все. Ну, типа, вже діватися нема куда, просто нема куди діватися. Е, кажу, типа, все тоже, типа, пітляємо на ту туристів, типа, ну, ми зайшли, типа, чуть-чуть в ліс і в них виходить є основна дорога і є дорога, короче, догори, як вони піднімаються через той лісок, там, де ми стали, і вони прямо через нас звертають вліво, прямо перед нами і через нас, короче, оце проходять. Ну, ми типа добре, ну, там добрий рано все там типа там щось в телефонах ми там хлоп-хлоп, вони чисто прийшли, ми по-бистрому, короче, проходимо вже цей спускаємось там вниз чи то ввер Ну короче, типа ми проходимо його і вже думаємо це перший останній раз, що ми маємо бачити людей, типу все, нам більше цього не треба, будемо більше уважніше слухати, більше вокатори, як то кажуть, наставляти, щоб все було нормально. І в принципі в той день, да, в той день ще ми опять блокали. В той день опять ми то я вів, то напарник вів. І ми опять трохи блокали. Ми десь заходили той по маршруту йдемо, то десь від маршрутухо свілять. Ее думаємо типа, що можна другий день доро поняли, Що всевали лагає? >> Я лагаю. Лагаю всіх. Ну да, да, я треба почекати. Да. >> О, всь нормально, >> нормально, нормально. Ну, типу, короче, що ми все норм, норм, норм нормашло. Короче, що в другий день ми, короче, тоже блукали ее тими лісами, полями. О, кажу, полями, горами. Е, і вже ввечері ми, короче, [кашель] вже ми ставали пізніше на ночовку, десь година 6ста була, ми вже підійшли до місця. Ее, в загальному типу ми поговорили так, що там я кажу, давай там в годині пятій десь будемо шукати, коли будемо ставати ночувати. Але ми це робили десь в основному біля 6 години вечора. вже темніє, вже понімаємо, що нікуда йти не можемо, що треба розбивати лагер, бо в нас в загальному десь там розбитий лагер займав десь там біля години часу, пока ми місце, пока наламаємо, постійно ламали типа оці жвірки під низ, щоб м'ягко було і холодом не тягнуло. Тому в другий день ми вже стали типа тоже там трошечки від маршруту, там вже недалеко, типа, там пару метрів, грубо кажучи, і вже типа кажу, що все, типа, давай будемо виходимо суто на маршрут, йдемо суто по маршруту. Вже не будемо ніде віляти. Вже лучше йти по маршруту і, ну, не відходити від нього. І виходить, що, ну, оце тоже другий день розбили лагер, все нормально, там повечеряли, помилися собі, е, цим сухий душ ми брали там троже-трошечки скинули лишніх віщей, ще чуть-чуть понімали, що треба, що не треба. І в другий день, да, і в другий день, типа, я ще скинув ще пару носків, яку не треба було скидати трекінгових. В мене ще було три пари в загальному, ее, крім цих, що я скинув, але їх не треба було скидати, бо то що я йшов два дня, типа, думаю, ноги в принципі сухі, е-е, типа нічого такого немає. Е, там чуть-чуть вони там вологі, типа, від самого типа свого там поту типа там кидав спальник, вони висихали. Думаю, нащо мені треба ще лишні вистянути, скину їх. В мене ще хватає носків. Ну, цього тоже не треба було робити. Це вже я потім поняв. Е-е, а так же само в перший чи в другий день типа я ж собі заклеював ноги відразу, щоб мозолів не було. Десь там я відчув, що натирає трошки, зразу заклеїв. Типу якісь там пластирі в мене були, вони в мене трималися до до кінця. Все, ми встали, в другий день вийшли на маршрут. З самого ранку десь заскочили в якусь йолку, якщо не помиляюсь, там напарник злови загубив одну пляшку з водою. Чи вона пуста була? Вроде би там ти згубив в тій йолці, як ми спускалися. А я там по порвав реінкавера е-е собі, коли на рюк на на рюкзаку. І ми вже, ну, короче, типа, другий день в загальному пройшов, е, без всяких вроді би екстезів. Ми просто типа йшли, йшли, йшли, йшли, ее обходили. А там, да, ми в основному йшли траверсом. Там, ну, той учасник, який ми проходили, ми думали, що це прям буде мега-мега важко, але це по суті був, я думаю, що один такий з самих легших участків, поки ми не почали типа там підніматися вгору. Почали підніматися вгору і там начався сніг. І снігу началось прям прям досить багато. Ми почали все вище, вище підніматися. Спочатку так небагато, небагато, потім до коліна майже. І вже там типа заходило, типа в містах там типа чуть більше за коліно де-неде. Ну, в основном типа ми їх пішли, піднімались під гору, снігу було десь вже по коліна. Ми тоже нам треба ще набирати висоту. Треба набирати висоту. Ми бачимо, що вже опять темніє. Ми йдемо, ми досить давно вже не ставали, типа, на перекур, бо ми в основном, типа, ми в основному ішли, типу, ми їли, як ми їли, ми снідали тако нормально і вечеряли нормально. А по дорозі в нас були такі перекуси, там горіхами закинулись цим генером і там протейними батончиками, там хто що мав, типа закидувався напарника там якась ее в'ялена ковбаса була, він закидувався горіхами закидувався. В мене там тоже горіхи були ці батончики і там генером закидувались. Ну і плюс так само там ці добавки, бади так само типа були там вітаміни різні і перетрен типа, коли вже там прям видно, що сили покидає десь після обіда ми ним закидувались, щоб там трошки ще можна було е-е, як то кажуть, пройти. І ми виходить тоже йде. Піднімаємося під гору, бачимо, що вже опять темніє, сил немає і в нас типу снігу типа багато. І ми понімаємо, що нам ще там такий добрий кусок треба підпіднятися. Ну там як то висоту набрати треба ще хорошу, типу і е-е її треба набрати там ще досить резко, типу виходить. Ми понімаємо, що ми або опять стаємо зараз на ночовлю, або ми зараз ще пробуємо чуть-чуть пройти і вже ночувати будемо десь фіг його знає де. І ми знов стаємо типа ночувати. Е, е, ну, там вже такий трохи травіс був, сніг. Ми там собі затоптали опять там, ну, нарвали опять цих йолок вже тако трошки більше, що м'ягше було. І прям тако там в тому снігу, в принципі, холодно не було. Ее, не знаю, мені майже всі ночі там вже там, да, дальше там трошечки було прохладно, але в принципі всі ночі холодно не було. Ее там тільки підранок вже тако вже що спальник з'їжджає трохи, торкається самої палатки і холод. е-е холод сам тягне і виходить конденсат, типа спальник стає трохи мокрий в ногах і від від ніг холод починає йти по спальнику типа і вже підранок стає так прохладно. А так в принципі ее кожна ніч типа проходила ну нормально типа я не скажу. Я думав, що буде набагато холодніше, чим чим вообще ожидалося. Тобто спальник був хороший і ну і палатка певно тоже більш-менш позахищала від цього всього вітру і конденсату. Не знаю, як напарника, типу. Ну, вроде би він тоже казав, що, ну, там як які ночі проходили. [кашель] Мер сильно чи ні? >> Ні-ні, нормально все було, все хорошо. [прочищення горла] >> Ну, я ще я ще кидав, короче, я е кидав, брав цю одну грелку, кидав в носок, але кидав, ну, треба, як пробував кидати в мокрий носок, то не так гріло. Кидав просто в сухий носок, ее, теплий. кидав собі в ноги і цілу ніч, короче, тепло воно видавало, типа, грівся сам носок в ногах і ще від грелки, типа давало тепла. І цілу ніч просто була тепленя. Е, ну, ноги в теплі, типа, і по суті все тіло, типа, не мерзне. Тому, в принципі, я так робив, типу, і мені так, ну, вообще нормально було. Деколи даже деякі ночі вообще прям дуже жарко було і приходилось спальники попереодкривати, щоб трохи повітря запускати, щоб сильно не потіти ночю. Е-е, в принципі, що, е, це був такий, це була третя ніч в нас. Зранку тоже проснулися, собі зібралися. Ми, в принципі, вставали десь година 67ма плюс-мінус, там ближче до 7мої навіть, типа 6:37 вставали. Тоже там десь година часу на збори в нас була плюс-мінус. Там ми не спіша собі проснулися, вділися, зібралися. Ну, в мене ще плюс то, що в мене тапочки були. Тобто типа там на ніч я кидав в палатку їх. Че там вже хто вискакував свої тапочки одівав, але зранку там напарникові приходилось зразу вдівати ці боти, щоб вискочити. Тіпа я ще зранку собі в тапочках вискакував. Пока ще їсти роблю туда-сюда. Вже пізніше там боти ці вдівав холодні, мокрі, типу, і цей не треба було відразу, як то кажуть, сунутись туда, але, ну, в принципі нормально. Типу ти вдіваєш ті холодні боти, ее, там трошки пройдеш, типа, воно прогрівається і навіть не відчуваєш. Так само в ці боти я в принципі взагалі не якось два рази пробував сушити трохи вбирати вологу. Я поняв, що це безсмислено. І я в основному фокусувався на тому, щоб максимально зберігати сухими і ці, як то називається, ее висушувати максимально носки. Тобто типа хоча би, щоб носки вдівати теплі, хоча вони мокрі, але щоб хоча б більш-менш вони були теплі, бо я понімав, що боти тіпа ніяк не ви не виш сушиш, бо я вдівав ці пробував тампонами і цими, ну, прокладками і носками пробував тоже махрові я брав носки, щоб пробувати висушувати. В принципі, да, вони вбирають вологу, але їх потім просто треба викидати, бо то що вже їх ти не висушиш. Ну, типа, дуже довго сохнуть вони оцей бавовна дуже довго сохне вона. типа і безсмислено. А також напарник там якось пробував цими сушити м камнями гріти. Не знаю, чи там чи щось вийшло в тебе? >> Не, не очень получилось. Не очень. >> Ну, ну я в основном кажу, що, ну, я сфокусувався на тому, щоб носки сушити і це, ну, це нормально було, бо це вже як начався сніг, оце перших два дня з носками було все хорошо. Начався сніг, все, ти вже ввечері встаєш, ну, ти йдеш нормально. Але ввечері стаєш все, типа, носки повністю мокрі, ноги повністю мокрі, типа, і боти тоже повністю мокрі. Тобто, а я витягував так само, я витягував, короче, стельки. Е, я носив по дві пари стельків, типа оригінальні і плюс додаткові ще стельки були в мене. І я висушував стельки в спальнику і носки максимально. Ну, носки не виходило висушувати завжди, тільки вже як нові, типа, я міняв то. А стільки я висушував, типа повністю. В мене за ніч вони повністю висухали, що одні, що другі. Я в сухі стільки вкидав і, ну, типа, і взувався, виходить. І все, що там ми оце проснулися, короче, типа почали опять набирати цю висоту. Там вже снігу началося вже так, ну, нормально. Там вже де-неде, типа, сніг був пухкий вже і деколи по поїз майже провалювались, але більш-менш типа ми пройшли, всьо, почали там ее дальше спуск. Ее, в принципі, там нічого такого не було, тільки вже там було одне місце, там прям був дуже резкий спуск. Ми спускалися по ньому прям дуже довго, хоча він був там не дуже великий, але він був прям дуже резкий. Ми на по ньому спускалися, певно, ми на ньому потратили прям може години дві-три. Оце був тако ти йдеш типу і думаєш, типу якийсь один неправильний десь щось вступив все, типу вниз полетів, тебе вже ти вже там не зупинишся. Отам десь в тих буреломах, в тих, в тому снігу, короче, отам ти десь і і залишишся. Тому ми на ньому потратили прям дуже багато часу. Я вже в самому кінці я вже просто скидав ее скинув рюкзак, перекинув там, короче, брівно одне, сам переліз, ті позліз на самий низ, знов піднявся, забрав цей рюкзак і просто з тим рюкзаком тако вниз і з'їхав. А, і там, там вже промахав в мене, короче, в рюкзаку. Я собі зробив приспособу в рюкзак просто, типа, в карман поклав собі цей гідратор. І гідратор просто, типа, постійно висів. Я собі по дорозі міг спокійно йти, типа, пити воду. В мене карманів ніде не було, тільки на курточці. А в напарник собі воду носив в кармані, в штанах, типа. А в мене не було, типа, щоб постійно не знімати, не цей тоже не дотягуватись там, не витягувати ту бутилку, не ховати постійно, не шукати. Ну, не тягнутися оце не нервуватися, щоб закинути і правильно, щоб ніде не промахати. А гідратор постійно був в цьому в кармані рінкавером захи, ну, типа, щоб він ніде не подерся, не порвався, трубка собі висіла, я собі постійно воду собі міг йти попивати і не переживати, що там, ну, типа, води не буде десь постійно. Ну, води хватало в загальному вообще. Там її було, ну, просто куча води була. Не було такого моменту, що в нас там не хватало десь води чи ще щось, типу. Типу, вода постійно, типа, була в доступі безпроблемному. І оце той момент, типа, ми там оце спустилися і вжеж прям ми спустилися і вже скажемо все, типа, ми там сіли десь прям в нас там прям був дуже довгий перекур, коли хвилин 30-40 ми покурили, типа відпочили, перевели подих, бо то що це був прям важкий спуск. Там Серьога певно спустився, не знаю, там віншов там молився і лісам і не знаю кому там цей прям я бачив, що ну я прям дуже сильно переживав, а він в нього півтори палки тих, він прям спускався там. Пам'ятаєш оцей спуск, про який я говорю? Дада. >> Отам прям >> Да, був трудний. >> Дуже трудний, да, був. Все, ми стали тіпаю. А дальше вниз вниз вверх ееча висоту і пти пто ми ще йдемо чуватиде то шоста пятьже вже вже тема тоже висоту наратима типа що треба балончик такий там виплатито трохи нути ми виходить пробігся трохи прогля казав типа каже чого ти палки не береш я тако побіг я вже трошки і замучений був і їсти хотів думаю треба по-бистому пройтися може якесь краще місце буде і цей Але нічого такого не було. Короче, ми там прям на тому траверсі прям це був один певно з таких найбільших траверсів, що ми ночували таким під уклоном. Трохи лопатка в мене така була. Ми трошки е-е місце там таке невеличке зробили. Ні-ні, це походу був Да, да, да. Це був на той день, якщо не помиляюсь. Що ми на тра ми один день, пам'ятаєш, ми один день ночували на трайверсі. Один день вообще там в нас хороше місце було. Тільки я не пам'ятаю, як там це ніч була. [кашель] Це А оце там, де ми нормально ночували, це якраз ніч була, коли ми спустилися. Оце там, де після того снігу, да, це була тоді е тоді нормальна тоді місцина була. М там де нам потім треба було перейти ще одне місце, то там прям прям рі рівнесенька, да, місцина була. Там ми вообще прям чорко заночували. Там можна було сказати умови були Luxury Life. Е-е, правильно я кажу? Да. Да, да. >> Ну то е а на слідуючий день виходить, це вже ее це вже бухо виходить була п'я перша, друга, третя, четверта ніч, да, четверта ніч ми переночували, в принципі нормально все було. І зранку виднилися. І тоді вже Да, тоді ми опять тіпа десь почали набирати сніг. Ой, кажу сніг, типа опять висоту. Ее десь походу в той день. В той день ми, короче, чули гелікоптер, але десь він був в далечині. Да, в один ми перед цим чули гелікоптер, то десь він був далеко, а потім ми йшли, то ми вже чули, він так вже ближче був набагато. То ми так стали просто тако під деревами. Думаю, думаю, перечекаємо, хай собі десь пролетить десь. Я не знаю, типа, чи це був якийсь пасатіни, чи це прикордонники були, фіг поймеш, типа. Ну, ми тако перечекали, він десь недалеко десь який в нього, в нього певно квадрат був чи що, то він собі десь там літав, то ми перечекали чисто, типа, і пішли дальше. Ее, там опять па якісь буреломи якісь, типа цей вверхвниз почалося. Е-е, і в той день, якщо я не помиляюсь, в той день тоді в нас началося, ми почали просто тіпа в нас там цілий день ми потратили на те, щоб майже цілий день. Просто ми тільки тільки висоту наберемо, нам треба спускатись. Тільки висоту наберем, треба спускатися. Той день прям дуже сильно, [сопіння] я не то що там скажу сильно замучився, просто це так нервувало. Тільки тільки на набираєш, ну там треба було таку досить пристойну висоту набрати і вона така досить резка була. Ти тільки набрав, тільки видерся на ту гору. тобі треба пять спускатися. Тільки набрав висоту, опять треба спускатися. І, короче, тако цілий день ми ходили. І в той день ми виходить якраз прямо на траверсі заночували. Ее місця ніде не було. Такого невеличкий ледьк балкон. Виходиш типа з ції палатки прямо сразу типа типа майже резкий обрив, типа резко вниз ідеться йдеться. І е-е в ту ніч виходить тиіпа ми лягли спати. Погода була вже така, вже було прохладніше. Зранку проснулися, прийшов сніг, виходить, вже сніг почався. І в той день ми ми зда ввечері і е ввечері сніданок ми робили постійно на вулиці. Я то вечеряв постійно в палатці, а напарник вечеряв в основному типа на вулиці. Е я собі там за з залив цей сублімат, поставив паларку, пока зібрався туда-сюда, заліз в спальник собі поїв. Ще вона якраз гаряча була, поїв і зразу спати, типа, то я постійно в цьому м в палатці типа вечеряв. А сні сніданок робили постійно там на вулиці. А в той день ми прям було холодно і ми прям в палаці встали собі, зробили їсти, понагрівали собі акуратно, щоб нічого ніде не перевернути. Поїли, типа, зібралися і знову почали ее покаряти ці гори. Е, в той день тоже ми піднялися досить високо і там опять нача начався той сніг. Там і снігу тоже було. Він там прям був пухкий пухкий. І вроді би вже в той день, а ні, ще перед цим були дні, коли ми бачили тоже слідую хулянтів. Е-е, було понятно, що це точно тіпа такі самі, як ми там ходимо, бо ніхто інший би там точно не ходив би. Ловидноки вже притоптані, вже трохи снігом присипані де-неде. примерші е-е сліди десь перетиналися прямо по нашому маршруту десь тако десь вони тоже просто через наш маршрут проходили. Ну, в ті дні ми там досить часто бачили десь там слідись хтось там хтось там десь та і проходив колись. Е, в той день тоже типа в принципі пройшов нормально. Ми набрали висоту опять там снігу було кучу. Ми тоже проходили його ее прям такий ще був пухкий сніг, не примерший, бо ще як йдеш, сніг примерший, то типа ще нормально йти. Тобто там сильно сильно не провалюєшся, можеш собі пройтися і було чтко. А там прям був такий пухкий сніг, сніг. Ти йдеш, тобі треба підніматися, ти вже на тих колінах по виповзаєш на ту цю е-е на те якесь дерево, тоже снігом засипене, щоб в тебе сильно не провалювалось, щоб якось цю вагу розподілити. Вилазиш, чипа вже вродеі стаєш на ноги опять провалюєшся на тих колінах. Вроді би стаєш стараєшся дальше повстити. Короче, якось горим пополам ми там пройшли це все. І, е, [кашель] і дальше, дальше що началося дальше? По ходу м дальше ми там трошечки вже спустилися і нача началося е-е началася вирубка вже типа вже ну залишалося там ну я не скажу, що досить далеко до кордону, вже було досить до досить досить близько було. Типа ми в середньому проходили, ну там, я не знаю, там кілометраж за день, я не знаю, можна казати скільки ми за день в середньому проходили. [кашель] Ну, если що, потім скажу. Е-е, ну, началась вирубка. Вже такі вже були видно, що прям ліски там добре работають. Е, десь дерева валяються дуже сильно, типа лисо. Ми тими лісами, ну, по маршруту йдемо, десь там перелазимо. Ее, пройшли, короче, ну, типа добираємось вже до місця, там, де більш-менш, більш-менш нормально, типу понімаємо, що, типу, або стаємо зараз ночувати, ну, це ж це тільки була яка це година пта певно десь була біля 5ї години, або типу йдемо дальше. Типа ми рішили, що треба ще пройтись дальше, будемо надіятись, що там щось буде дальше. Е, ми пішли дальше, типу дальше прям місця було хорошого тоже не було. Ну, ми пройшли максимально типа далеко наскільки ми могли і понімаємо, що типа все, типа, дальше вже нема куди йти. Знайшли тоже там більш-менш нормальне місце і то його треба було розчистити. Ми там порозкидали типа ці брвна там такі були більш-менш таке тоже рівне місце було. Хоч і під траверсом тоже там опять лопаткою чуть-чуть відчистили, опять наламали цих веток, лягли спати і вирішили, що там був участок, точніш таких два участка, яких таки треба, ну, типа ми думали, треба якось буде їх акуратно проскочувати, щоб все було чтко. І виходить, що зранку встали самого зібралися, вещ спакували, поїли типу тай, а думали, що типа ї снідати не будемо, посні потім, але типа зранку встали, посніли, короче, та й цей ее та й виднулися, короче е-е та й що почали підходити до одного до одного місця. Ми підходимо, підходимо і ее там, короче, було досить шумно, бо то що ее ріка глушила е ну звук е був до досить вона така була, можна сказати, ее шмна і широка виходить. Ми по-тихому, по-тихому підходимо, короче, типа, вроде би тихо, спокійно остається там виходить, ну, так пару метрів там, грубо кажучи, остається, щоб там перескочити те все. І, короче, чуємо, що їде машина, типа, а ховатися просто нема куда. Просто нема куди ховатися. Напарник просто десь падає. Я під першу йолку таку [ __ ] величку ховаю ренкавером просто прикриваюся, типа, що зелене, типа, ніхто нічого не бачив. Вона вроді би проїжджає і щось вона, короче, чи під гору піднімалася, чи що, типа, щось вона притормозила, напарник щось почав вже панікувати, кажемо тікаємо чи ще щось. кажу, типа, пока, пока, пока не, пока не стала, типа, сидимо, не рухаємося, типа. Ну, короче, типа, пройшла нормальна, типа, вона приїхала, ми пригнули назад в ліс, посиділи, типа, думаємо, що робити і понімаємо, типа, що фіг його знає, тиіпа, чи нам або нам сидіти, типа, сідати чекати пару годин, думати, типа, чи це чи це хтось вообще, типа, просто хтось проїжджав, чи це прикордонники, чи непонятно, типа, машина якась вроде і зелена, не зелена. Ми не понимали, що нам делать, типа. І ми думаємо, типа, це треба або типа відразу за нею проскакувати, типа, бо непонятно, типа, коли буде, бо то що можемо зараз чекати, дочекатися, що опять вискочимо, опять буде хтось іти чи їхати. І ми рішаємо, типа, що, ну, проскакуєм, короче, зараз, типа, вискакуєм, перескакуєм, короче, типа, пригаєм в ліс опять резко, типа, піднімаємося вверх, типа, сідаємо, перекурюємо, е, збираємося з мислями, типа, і опять начинаємо, короче, йти, типа, постійно там поглядаємо на те місце. І, короче, тоже, типа, я оглядаюся, дивлюсь опять, типа, там ідуть, е, ну, іде, короче, ідуть прикордонники. Ну, в нас, короче, видно не було. Ми тако понаблюдали. Короче, вони прийшли собі, ми опять, короче, почали йти. Напарник наполягав, короче, щоб нам зупинитися, короче, і переходити, ну, типа, дальше вже двигатись ноччю. Я наполягав на тому, що давай, типа, краще зараз проходимо, типа, і там десь там нам треба буде опять там опять йти вверх і десь там вже типа будемо, короче, зупинятися і тоді вже, ну, типа, тоді вже все буде нормально, бо ми думали, що нас побачили зараз, типа, тут буде цей м погоня, зараз будуть ее десь, короче, перехвати робити чи ще щось. Там тоже таке місце було, що я думав, що тут там, де ми находимось, то там ще легше типа нас зловити. Ну, короче, що ми рішили, що типа підходимо там, ідемо дальше, типа, там сядемо, перекуримо, закинемось перед тренами і начнемо, типа резко уходити, типа, куда нам треба, в ту сторону по маршруту. Е, нічого, перескакували, короче, пішли, доходимо до того місця. М напарник, бачу, вже закинувся перед треном. Я хотів закидуватись тоже цим. В мене вже свого свого передну не було. Я хотів закинути з цим я ще один бат там брав, не помню. Гірань, Гірань брав, думав ним закинути, типу йти, але бачив, вже закинувся він цей кажемо типа, ну, якщо зараз, то зараз, типа, ну, я думаю, що вже вже і собі там потім закинуться. Ну і що, короче, ми перепригуємо, набираємо вверх, ідемо, йдемо, йдемо, йдемо, типа, так, ну, в такому досить хорошому темпі йдемо, хоча типа досить такий резкий підйом. Ми набираємо, набираємо, набираємо. Е-е, короче, я йшов спередуі, напарник йшов трохи ззаді. Ідемо, йдемо. Слухаєм, слухаємо. Ну, типа там, я там трохи пройдуся, типа, дивлюся. Ну там, бо я йшов досить досить досить такого в там метрів певно, ну 25-30 впереді йшов. Може, може даже чуть-чуть більше. Типу йшов е-е спереді і напарник ззаді типу йшов. Я там іду йду йду вперед. Типа хлоп подивився типа, що він тоже мене з відео не тіряв, бо то що там тако про пройдешся дальше і вже вже не ну типа не видно тебе. Фіг фіг найдеш, типа, в якій стороні ти є. І ми йдемо, типа, я зупиняюся і чую ззаді цей щось, щось там що, що що ти сказав. Е, каже, хлопці, куда йдете? Чи що? В такому роді, типа, і я понімаю, що це ліс, це, короче, ну, точно говорить не напарник. І я спочатку, типа, ну, не передав цьому сильно значення. Типа, він походу повторив. Типа, я обертаю, обертаю голову, бачу напарника і бачу за напарником просто зразу, типа, ще одне лице повністю вообще, типа, понімає, що це, типа, всьо, типа, це вже, ну, непонятно, типа, що він тут робить, типа, і це точно, ну, типа, не наш друг. І що? І короче, що він каже, типа, каже, все, давайте спускайтеся тут. Короче, я понимаю, що типа, ну, надо, надо, е-е, надо, короче, тікати. Я просто типа обертаюсь, начинаю бігти. М, понимаю, що мені дуже важко. Я скидаю з себе всі вещи, тобто рюкзак скидаю, типу і скидаю палки, начинаю, короче, двигатись типу в сторону. Е, щось пробую трохи віляти, перепригую одну дорогу. А, ее, я, да, я там типа трошки начав віляти, дивлюся, я вискакую, типа, опять там вирубка якась, типа все про все проглядається, ескакує опять дорога типа в снігу. Я понімаю, що я вже на цій дорозі, типа, я її перескакую, іду опять там вліво, думаю там, ну, я дивлюся по мапі, типа, щоб, думаю, там перескочу, типа, одне місце, е, там, типа, уйду опять виліз, типу, і там десь вже буду, типа, собі думати, типа, десь ховатися і типа думати, що там дальше, як мені робити. І виходить, що я начинаю уходити, типу потрохи спускається, типа там в йолках спускається і ее там остається щось метра, певно два, ну, певно 1то-2 м, типу того, щоб вилізти з того лісу. Я ее засів в йолках і все. І чую, типа, вже цей, як воно називається, е-е, прикордонний там, короче, пере передьоргує цей затвор і каже: "Всь, спускайся". Типа, вилазь, руки вверх, типа, вся фігня. І думаю все, типа, ну і тікати нема куда, типа тоді ще, а ми ще як я уходив, я я, короче, як тікав, е-е, чув постріли, типа, каже: "Сто, типа, щось там начинає стоять, типа буду стрілять". Чи він ка Ну, короче, я чув стоять і чув там два чи три постріла чув. Не знав, куда він стріляв, типа я просто, типа, біг і все. Типа я понімав, типа, що надо уходити, типа, хоть кудась, типу. І тут вже цей тоже передгує, типа, затвор, начинаю, типа, все, я понімаю, нікуда не треба. Ну, вже все, типа, вже це моя конічна станція була. Все, я спустився, короче, типа, мордой в пол, типа, ну, в сніг там, сніг було, типа. Ее, все, я, короче, лежав, типа, я понимаю, що, типа, все, це вже моя конічна станція. Я бачув, типа, ну, ще конечно були думки, думав, типа, ну, може, ще щось якось я ще можливо щось випітляю, але я понімаю, що він стоїть, типа, він е на цей на предохранитель не ставить, типа стоїть з цим автоматом, ну, і все, короче, типа, можливо там ще запарник зараз хай розкаже, типа, що до чого в нього було там. Если що, я вже потім розкажу, що там дальше в мене було. Ну да, подошл быстрій. Э-э, в какой-то момент я оглянулся, увидел >> лицо, которое говорит: "Стой, куда вы идёте?" Но у меня, конечно, надо сказать, что, идя в этот поход, я понимал, что я иду в одну сторону и каких-то других я для себя не видел э-э сценариев, как это будет. Как бы это ни было, мне надо вперёд. Он говорит: "Стой, я не обращаю на это внимания, разворачиваюсь и бегу дальше. Ну, пробегаю буквально шагов 10, может быть, и цепляются руки за рюкзак, останавливают меня. Я пытаюсь скидывать его застёжками, скидываю пытаюсь делать пару шагов, но у меня не получается дисбаланс какой-то из-за снятия рюкзака. Я оборачиваюсь, и стоит это тело, направило на меня пистолет и говорит: "Я в тебя сейчас стрельну". в упор и стреляет меня в упор, попадает в руку, предплечье, в плечо. Ну и у меня такой какой-то адреналин при этом, при всём за что я ничего не сделал. И стрелять в меня вот так я разворачиваюсь и со всей дури начинаю бежать. Делаю два-три шага и слышу тяжёлые вдохи-выдохи. Оборачиваюсь и вижу, он запыханный. нас разделяет ещё его бревно, надо перелезть. И, в общем, он на меня не обращает внимания, кричит мне вслед, что поймаем тебя всё равно. И опускается до моего рюкзака. Вот это всё, что я видел последнее. И бегу, бегу со всей дури. Ну, не знаю, дури там было немного, потому что это не так просто по по траверсу бежать довольно крутому. Брёвна. Ну, пробежал метров 150, [прочищення горла] увидел, что погони нет, остановился передышать, отдышаться. Ну, отдышался минут пть, но слышу где-то сверху всё-таки потрескивает и слышу и даже увидел его, его же опять сверху. Я тогда стал путать следы. Бежал по траверсу всё так же сначала по маршруту, потом резко начал подниматься вверх. вверх побежал метров, наверное, 30. Опять по траверсу, по маршруту и резко вниз, метров на 200, на 300 сбросил высоту сильно, хотя так не хотелось этого делать. Это она так тяжело досталось. Спустился вниз. Спустился вниз, нашёл какой-то приямочек такой. Приблизительно прикинул, как это всё это всё было между двух склонов. Ээ бревно лежит, там приямок. Я в этот приямок опускаюсь, присыпаю себя там листьями, ветками какими-то, отдыхиваюсь, ээ стабильность привожу тело. Понимаю, что тишина, где-то похрустывание, где-то собаки даже слышны. Ну и тут слышу погранцы бегут сверху, снизу. Они пробежали мимо меня и верхние, и нижние, ну, метров 50-10 от меня всего лишь. Ну, когда я бежал, я видел их тропиночки, где по которым они бегают. Поэтому я как бы так такое положение получилось у меня, ну, как бы случайно хорошее. Вот. Ну, и потом начались собаки. Я понял, что от собак не убегу. Тем не менее они мимо пробежали, как-то их не отпускали, наверное. Потом дроны начали кружиться всей дури, два штуки. Просто я прижимался к этому дереву, которое лежало, боком себя ставил. Оно не очень толстое было. Э-э, ну и таким образом дождался, это было примерно часа 2 дня, примерно 2-3, и дождался Сумерик. Всё это прекратилось, кроме дронов. Дроны летали и ночью, но я дождался Сумерок и очень-очень тихо набирал высоту, потихоньку, боясь, конечно, что там где-то кто-то стоит, засада. Я поднимался, поднимался, поднимался очень тихо и очень медленно, и уже было темно. Но когда я вышел там на какую-то полянку, там оказалось снег. Поэтому снегу я, он как бы подсвечивал мне немножко, хотя уже было темно. Поэтому снегу я прошёл ещё метров, ну, 200-300, наверное, в сторону маршрута. Вот напарник, я думал, я не знал ничего. Я думал, он сбежал, и всё красиво у него получилось. До самого последнего момента я думал, он на высоте, на красоте и уже давно убежал. И вот я по снегу, поэтому, значит, иду, он заканчивается, нахожу опять какие-то брёвна, уже темно, глаз выкали, мне что-то в лоб попало, что-то в этот. Я понимаю, что по темноте в лесу я никак. Надо где-то себя здесь пытаться м начлех устраивать какой-то. Нахожу, нащупываю опять два бревна лежат прямо на земле. С одного удаётся соскоблить кору. Ложу эту кору на землю между двух брёвен и ложусь в форме трупика, прижимая рану одной рукой на плече. Вот ножки там скрестив кое-как. И не знаю, спал я, не спал эту ночь. Слышал, жужали дроны, звёзды видел, волки были, совы летали. Мне казалось, меня хотят съесть, выколоть глаза, там всё, что угодно. И дрожал всю ночь дрожал. И я понимал, что мне надо дрожать. Я именно делал там какую-то, пытался гимнастику, но это всё на там на, не знаю, на 3-5 минут больше не хватает. Я просто лежал и дрожал. Вот именно так вот делал, как может быть это даже смешно сейчас. Вот. Но это заставляло тело двигаться. Ну, напрягался как-то вот. То есть как-то ночь прошла, начался рассвет. И с рассветом я по маршруту просто бросился со всей дури, пока никого не слышно, ничего не видно, дронов не было уже. Побежал, побежал, побежал. И таким образом, да, по маршруту, по маршруту. Маршрут я, кстати, удалил уже на тот момент. Ну, я его помнил очень хорошо. Там довольно не, ну, довольно просто всё было и как бы всё получилось. Шёл по маршруту, всё выше и выше, там снег, там ёлки. Вот. Ну, в какой-то момент был у меня такой немножко срыв, потому что зашёл высоко. Это уже тоже было где-то час-дня. Сначала солнце светило, потом на этой высоте начались какие-то помутнения, тучи, снега, ветра, мороз. Меня очень сильно колотило. Я замерзал. Я понимал, что я в какой-то кофточке, в рваных штанах. У меня не еды нет, ээ, пить нечего. Ээ решил, что буду есть снег, но только когда иду. чтобы не охлаждать себя во время пауз. Я и так охлаждаюсь, а во время пути я жаркий, и снег легко - растворялся, да, и всё нормально было. Но был момент срыва на высоте. Мне показалось, что я сдохну, потому что у меня было бессилие реальное. У меня было реально просто невыносимо и непонятно, что делать. Потому что, ну, обессилие, обессилие и холод. Вот я начал писать ногами там на большой полянел. Слово написал даже. Думаю, если прилетит вертолёт, бог с ним. Ну а что делать? Потому что я тупо сдохну. Ну прошло где-то минут 20, полчаса вот этой паники. Потом я взялся себя в руки и понял, что есть цель, я её вижу, я для этого пришёл. Всё, вперёд. Больше других путей нет. Вперёд. Не надо никого ждать и ничего думать об этом. Кстати, пролетал дрон надо мной. Вот. И вот в какой-то из этих моментов, и я думал, что всё, но он пролетел, не покружив даже надо мной, он тупо пролетел на высоте метров 20 от меня. Вот. Не знаю, заметил, не заметил, чёрт с ним. Шёл дальше по маршруту, э-э, находил следы, шёл по следам. Это было удобно довольно-таки, потому что там снег, там очень много снега по колена, по пояс. Телефон уже севший был, там процентов пть, и я включал его, ну, раза два или три в день, чтобы примерно свериться с ориентироваться, куда оказывается всё нормально, я иду. И в последний момент я уже вечерело, понимал, видел километр остался примерно километр 800 м до линии заветной. Делаю ночлех, потому что темнеет уже. Я понимаю, что я сейчас не получится у меня не пройти. Надо делать ночлех. Опять под ёлкой нахожу какие-то ветки себе туда стелю, пытаюсь там в форме мишки гамме там укладываться. Опять же эту всю ночь дрожу. Может быть засыпаю, не знаю, как оно прошло всё. Вижу рассвет. С рассветом тут же встаю, вскакиваю и начинаю идти. Ноги слышу: "Отморозил, всё плохо, но идут". Думаю, ну главное боб с ним без пальцев, но зато зато к заветной мечте. Иду, иду и вижу, что не успеваю. Рассвет, рассвет быстрее появлялся, чем хотелось бы. И вижу, что уже светло, и слышу дроны где-то. Дроны, не могу понять, что делать, как. Я уже подхожу к границе уже метров там 302 10. Я очень тихо это делаю, потому что снег скрипит. И моё впечатление там стоит конвой, там стоят какие-то, не знаю. В общем, я очень думал это всё жёстко. Вот когда выглядываю, а там заснежено, всё заснежено и ничего нет. Я перелажу в удобном для меня месте ягазу, которая засыпана, торчала сантиметров 15-20. Ээ и выхожу на эту прекрасную дорогу по склону. Прохожу по ней метров 70-80. Нахожу для себя удобный спуск. Ну, постоял, может, там секунд 10 даже подумал, неужели так всё просто в конце? И спускаюсь. И спускаюсь к заветной реке, к заветной тропе, которая часам к двум приводит меня к полис фронтєр, который отвозят меня в город, надають першу медичную допомогу, ужасаются этим всем выстрелом, спрашивают, при каких обстоятельствах это всё было. охают, ахают, выдают защиту в другом городе. Ну, таким образом я в Румынии. >> Ну, от имени сообщества Гребников я тебя поздравляю. У вас, конечно, история вообще лютейшая получилась, на самом деле. Мы тебя ещё раз поздравляем. И хотелось бы вот, Виталик, >> услышать вот вы расстались, Ветал, тебя забирают. Что было дальше? Вот ты, ну, вкратце, то есть, естественно, без наводящих каких-то вопросов, просто расскажи дальше свою історію. >> Угу. [сопіння] Е, ну, це, короче, типа, він вже як мене зупинив. Та я тоже там виходить, наскільки я потім вже понімав, я одного прикордонника я проскочив, бо їх, короче, послали на перехват двох. Одного типа вище, другого нижче. Короче, того, що вище, я проскочив, а того, що нижче, просто типу я десь прямо на нього вискочив, якби там пару минут. Е-е, якби там пару минут, якби там пару минут, то цей я би, ну, там він був би нижче чи вище. Тобто там мені хвилина часу би хватило би, щоб заскочити опять в ліз, а я прийшов би. Я просто, ну, там типа чисто так вийшло. Е, він мене все, типа, я зупинив, я понімаю, типа, що все, я там, я вже лежу, я понимаю, що мені треба м ну типа все, я виноват, все хорошо, все окей, типа там стараюсь вже. Він там начинає задавати якісь питання, там скільки років туда-сюда, там я більш-менш начинаю відповідати. Е, якісь там пару фраз перекинулись, бачу все вже на предохранитель поставив. Ее, вже більш-менш, типа, вже там нормально вже говорить, тобто вже без агресії, без всього, типа, [кашель] я весь час цей цей лежу, типа, мені вже стає холодно, бо того, що там два комплекта тільки Ільяна мені, я йому кажу, типа, ну, типа, там можна встати, типа, там на колінах постояти, там трохи тепліше було би, да? Він каже: "Окей, типа, ми дочекалися, короче, другого його напарника. Напарник спустився і все, мене типа взяли, повели на їхню погран заставу виходить". >> [зітхання] >> Ну, по програм застави взагалі тоже було все нормально. Тобто там, ну, отношение типа до мене було нормально. Я відразу типа там окей, типа все окей, все понимаю, типа без питань. Перевірили вещи, м, сфоткали, короче, перевірили телефон, дали типа чаю, типа, нормально там я попив собі чаю і чекали, короче, весь цей час, типа, десь там, я не знаю, десь певно годину часу я сидів, чекав. Е, типа, думали, що, типа, вони чекали, типа, якщо напарника зловлять, то двох, двох типа повезуть, типа ми чекали типа, що чи зловлять, чи не зловлять напарника. І він почекали, короче, і виходить, що що виходить його, типа, не зловили. Кажуть, типа, окей, типа все, везіть його одного, типа мене посадили, повезли, короче, на їхнє головне управління по гран застави, не знаю, які там, типа, як вони там називається. Короче, повезли мене туда, туда опять привезли, там опять обиск. Там опять посадили мене, короче, в машину, повезли на їхнє там ділове якесь там типа тоже там якась фігня ділова. Я так понімаю, це було дуже добре, що це була, е, це була походу п'ятниць, ввечері була е кінець робочого тижня, вечір. Мене відразу тоже повезли туда. Це вже було це вже певно година 9 чи 10та була чима. Ну, короче, це вже було, це вже темно було. Мене повезли туда опять там типа опять обиск опять дали документи підписати типа не заходжний перетин кордону плюс типа дали типа ще додатково типа за те що тікав від патруля опять щось там поклав в телефоні якийсь там цей ну там 5 минут десь він типа подивився не знаю і ее я чекав короче виходить ВСП чого чекав ВСП так як типа я був сам вже в СЗЧ тобто виходить всі всі хто зараз в СЗЧ вони відправляють на ВСП якщо ти там військовопридатний то на тици ЦК. Если в тебе якась бронь, типа, або ти там до 25 років, типа, і ти не СЗЧ, типа, не військовопридатний, типу не військовозобов'язаний, точніше, то тебе відправляють просто, типа, вивозять за межі цього, за межі ее області виходить. Ее дочкався ВСП там тоже типа недовго я там посидів, щось вони за 3 хвилин 30 приїхали, е, мене посадили і ми, короче, поїхали на ВСП. Десь години певно три їхали чи скільки. Ну, короче, ми десь приїхали в 12:00 ночі чи в час. Я туди приїхав, відразу спати лягли. Насп тоже, в принципі, типа, було все нормально. Тільки то, що там тоже без телефонів там давали два-три рази телефона. Вони на пару минут зідзвонилися. Пацани там тоже сиділи, ну, там всі зче. Один тоже, короче, сидів пацан, який тоже гуляв так же само, як я, типа. Але він чисто спустився до тоже десь до прикордонників прямо спустився іще досить далеко там за кілометрів 15 він казав був від кордону просто спустився типа прямо до прикордонників його і взяли там е-е там я ніч переночував е-е виходить на вечір десь година 5 чиста нас опять типа всіх погрузили типа на автобус і ми цілу ніч калатали на полігон на полігон Рівненський покалатили ми, короче, цілу ніч ми туда їхали, зранку приїхали, опять оформлення документів, туда-сюда пішли, поїхали, а там виходить СЗЧ, ТЦКів тримають окремо. Е, так як типа, я так понімаю, типа, так як там дуже багато, короче, тікало людей. Ее і ну я дивився, короче, все зачешників там, ну, я думав, що я буду ходити, типа, з Палігона. Ми туда приїхали, типа, з самого ранку приїхали, оформили пока документи туда-сюда, типа, там тоже контроль. Той день я б тако більш-менш походив, що до чого, як подивився, типа більш-менш вроді би найшов місце, де можна е вийти, типу але, але ее я ніч виходить, да, я ще одну, я ніч там переночував. На [сопіння] слідуючий день типу вже трошки вільніше було. Перший день тиіпа такий контроль там дивилися, де хто ходить, тиіпа не можна було нікуди виходити, там відходити від палатки туда-сюда. На другий день вже типа більш вільніше було. Я вже типа знав яке місце, типа куди мені типа там вийти можна буде. Е, я роздивився і ее на на вечір я опять туди підійшов, е розглядав, розглядав, розглядав. Вже в принципі типа я наважився, вже все чтко, типу вже зі мною, типа, була сум сумочка, типа, в мене ще не було, типа, все. Думав, зараз, типа, вже буду я її уходити. І, короче, типа, я бачу, типу, як там походу десь сидить патруль чи що, типа, і типу начинає світити фонариком, просвічувати просто ту всю територію, типа, там, де я мав йти. Я понімаю, що, типа, це все в мене не вийде аз-за того, що там ще типа суха така чи то трава, чи то короче якийсь типа ліс не лісок, типа там не ліс, а типа таке поле і там дуже суха. Тобто ти йдеш, воно все тріщить. Тобто я понімаю, що це не варіант, типа це дуже опасно. Типу, не дай Бог, типа, ще щось зловлять, типа, і все, типа, це ще надовше закриється. Е-е, ну, і все, типа, і на слідуючий день, виходить, мене забирають, опять забирають вже на часть. І я понімаю, типа, якщо ми будемо їхати, то, типа, можна ще десь по дорозі уйти. Типу окей, типа, все хорошо. Типа, е, на вечір нас опять вивозять, ми начинаємо їхати. М, перша остановка, заправка. Е, в принципі, типа, я собі роздивився, типа, можна собі на легке, типа, уйти. І я понімаю, типа, по дорозі всі їхали, всі їдуть, типа, в автобусі, всі зче, начинають вже хто там говорити, хто як будети. Я собі тоже типа собі дивлюся, е, як типа я це маю йти. В принципі, в мене вже план був, як і я, типа, вже чекав типа цього моменту, типа, коли я це зроблю. Типа я вже дивлюся, типа, двоє двоє, типа уйшло е-е в кущі, типа, незаметно. І ми вже якраз тоже мали йти, типа, я мав там обходити. І виходить, повертається там вони ходили там по пару чоловік в магазин, типа зі старшим. Вони повертаються і один тіп, короче, начинає просто по трасі, типа, в сторону там іншої заправки бігти. Все, типа, всіх в машину, всіх в автобус, точніше, все, типа, нікого нікуди не відпускають. Е-е, ну, типа, всі начали на кіпіше. Я думаю, все, типа, вже ніфіга не вийде, короче, типа, нічого не буде. Типу всі на кипіші, але що вже нікого нікоди не будуть відпускати. А магазин сходило щось там троє людей, типа всі в дорозі, типа, ще цілу ніч їхати. Ні їжі, ні води, ні води ні в кого немає. Ну, з горим пополанам нам дозволили, короче, вийти, типа. Ну, думаю, ще, значить, типа, ще буде момент. Але вже йшли в магазин, вже всі йшли вже під контролем, тобто вже дивилися, типу в магазині на дверях стояли, тобто не не відпу вже без безпалівно, типа не можна було уйти. Ну, думаю, фіг з ним, окей, хорошо. Ее верталися вже, типа, назад тоже в автобус, типа, і в той момент, типа, тоже там один десь вирвався і тоже побіг. Його ще хотіли догнати, так і не догнали. Ну і суть дела, короче, в тому, що нас повезли, типа, цілу ніч калатили. Ми десь під обід приїхали, типа, в місце, там де м там, де типа мали дисклува ее ну типа ППД наше мало бути, там село якесь таке вже старе забите село, типа половина там местних живе, даже менше половина в основном воєнні живуть. Ну і все, типа ми вже туда приїхали, я собі е перший день типа роздивився, що до чого, як ніч переночували, ну і понімав, що типа надо, типа, ну типа треба довго не затримуватись. На той день, короче, тоже вже я понімав, що два, е, типа на слідуючий день, типа, одну ніч переночували, типа, ще одну ніч мав ночувати, типа, і мали мали приїхати вже остальна партія і мали приїхати вже начати, мав начатися ріш, тобто оформляння документів, типа полігони, фігони. Плюс там казали, що вже типа зараз десь наступ там має бути і нас має типа дуже бистро десь кидати, виходить. Я понімав, що типа ну відтягувати дуже сильно не треба. І в той день, виходить, серед дня ее уйшло типа двоє людей. Вони просто типа зібралися, типа поїхали е і все, типа. І я понімав, що, типа, ну, мені витягувати нема куда, типа я хотів так, щоб, типа, безпалевно це все було. Е, тому, типа, я так чисто там в довері влився, типа, все окей, туда-сюда ще пішов в магазин, е, скупився там трохи пацанам, купив там собі там мильно брильне. Так що типа я залишаюся плюс там з командиром там туда-сюда там він мене мав оставити, бо я там казав, що там я по комп'ютерах щось там можу клацати. Тобто я нікуда не маю йти, типа в мене все окей, типа я залишаюсь тут, я нікуда не хочу йти і все, типа і м я виходить тоже скачав собі карту офлайн, бо я понімав, що там дуже поганий зв'язок. Ее і ее типа ноч собі жду. Типа мав там десь виходити, грубо кажучи, там година 2 ночі, але я вже лежу 12 годин ночі. Я понімаю, що типа вже я хочу типа і вже трошечки спати хочеться, бо того, що попередні ночі типа нормально не спали, бо там то в дорозі, то ніч не спиш, бо там якась двіж відбувається в палатці чи не можеш заснути. І я понімав, що типа треба йти, типу виходить. І я просто зібрався, вещ собі тихо виніс, е, вступив в боти, вийшов, типа, там ми таком, типа, там заброшена хата ночувала. Я тільки виходжу з хати, типа повертаю там вліво, проходжу пару метрів і бачу хтось виходить корити фонарику начинає світити. Тобто там хвилина-дві часу і мене би побачили. Ну там я думаю, щоб сильно типа там кіпіше не було би, можна було б сказати, типа нічого не було би, але думаю менше менше знають, типа, тобто в мене більше запасу часу є, типа, що я можу уйти. Думаю, там слава Богу, що я, короче, вже вдівся по дорозі, спустився там, вже вдівся, взувся і все начав іти тіпа по тому селі. Вийшов тоже вже вже в мене ці думки начали попадатися, коли я йшов по селі. Думаю, ніч, 12:00 ночі чи час, скільки я думаю, іду по селі, половина військових, типа, один типа один е якісь, тобто месні бояться ла лазити десь типу по селі ноччю, особливо, бо то що знаю, що багато військових. Думаю, я зараз іду, мене зараз хтось побачить, бо думає якийсь диреге чи що, типа, бо ну там е це був схід, типу виходить досить близько е до зони бойових дій. І я думаю, що зараз мене десь як побачить, начнеться якийсь двіж в цьому типа думаю, треба якось це все робити по-тихому, обережному. В принципі, там тільки одне місце було. Я понімав, бо я шов з магазина, типа ми йшли тим місцем, я там роздивлювався, там де було там дві собаки і вони вибігали, виходить на вулицю і начинали гавкати. Я понімав, що типа мені головне це проскочити їх, бо того, що начнуть гавкати серед ночі, типа, щоб ніхто не вийшов, типа. Ну, в принципі, я прийшов нормально. Вони там вибігли, конечно, але типа досить бистро замовкли. І виходить все, я вийшов, вийшов за село і там дорогою пройшов, короче, кілометрів пять до траси. Думав, що заночую десь типа, ну, як там, е, десь на зупинці, щоб сильно уваги не привертати, на трасі не йти. Але я поняв, що можна пройтися по цьому по полю і ще десь по полю там кілометрів, я думаю, там десь п'ять чи шість тоже, е, пройшовся, типа ніч. Е-е, ну, в принципі, нормально. Там вже нічого такого не було. І там ще по рельсах там до першої станції там тоже кілометр певно, е, два чи три типа пройшовся і все. Я вже ночю там собі прибув на на станцію, то що має бути. Там тоже не людей, нічого. Е, така станція тоже забита, стара і все. І там я виходить вже дочекався там свою електричку до міста, де я мав перебувати скільки там. Ну, я десь годин 12 там, короче, по тій станції взад переходив, грівся, бо то що холодно було і все. вже там по накатіній системі там на е-е в місто приїхав одне, тоже взяв білет, мені повезло, що зразу був білет моє місто е-е е на прямим поїздом. Тобто типа не треба було ночувати, бо я думав прийдеться ночувати ще в готелі, але не прийшлося ночувати. Я просто перечекав там в одному цьому ее в кафешці перечекав і потім вже на станції на самій вже чекав сам поїзд все. І пригнув поїзд і поїхав, короче, домой. Ну і все, короче, і такими різними питтями. Скільки там в мене це зайняло? Десь певно тиждень часу зайняло, поки я попав домой. Дочекався просто момента тай та й все. [кашель] Чути не чути? Да, да, чути. >> А все, бо я думав, що щось вслотись. Я розказував щось. Ну і все, типа, і ну типа добрався домой без цих, типа, ну типа я понімав, що головне це типа просто електричками і поїздами, то не маршрутками, ніде не пересідати ніякими там. Ну там ще, в принципі, там, де я був, то ще можна було таксі, я думав визвати там до цього. Це ще можна було без проблем, але я хотів виходити ночю, е, щоб менше типа палівно було. Хоча це можна було зробити і серед дня. Але, ну, не хотів сильно палитися, щоб менше уваги було, щоб в мене трошки більше запасу було в часу. Але там ніхто не шукав. Вони там, ну, там, так, як я і так це зачебв, просто там подзвонили, типа, ну, типа, уйшов, типа, то там вже будуть шукати, вже будуть шукати хтось якось та й все. Ты здесь? Так, ну я тогда обращусь к ребятам, в частности к Сергею. [сопіння] задам такие вопросы, >> скажем, традиционные. >> Полезна ли была наша группа и что ты можешь пожелать, скажем, ребятам, которые будут идти по твоим стопам? >> Да, безусловно, полезно. Э-э, много полезной информации про сам поход. Нашли напарника. пожелать, пожелать напористости, не сдаваться ни в коем случае, ну и следовать чётко указаниям администраторов. Это всё. >> Час, секундочка. Сейчас закончим как бы запись и перейдём к рубрике вопросов и ответов. >> Да, всё, тогда запись останавливаем. Ещё раз поздравляем, ребят. Ну, у Виталика история не закончилась. Я думаю, через пару историй вы услышите ещё одну историю. Останавливаем запись. Гарного вечера и переходим тогда к вопросам.