МАРОДЕРСТВО — ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОСІЇ: як на окупованих землях відбирають житло і селять туди росіян

Українцям на окупованих територіях більше не належать їхні власні квартири. Українцям, які виїхали з окупованих територій, теж немає куди повертатися. Мы выселили большое количество семей. Это было очень непросто сделать. Выселили тех, кто так или иначе не поддерживал СВО, те, кто оскорблял флаг гимна России, президента Российской Федерации. Мы таких людей повыселяли с семьями целыми. Житло громадян України, яке росіяни не стерли з лиця землі ракетами під час активних бойових дій, тепер віджимають прямо як в 90-ті. Рахунок вже йде на десятки тисяч конфіскованих житлових об'єктів по всій окупованій території. І в це житло заселяють росіян. >> Теперь медики и государственные федеральные служащие получат приоритетное право на заселение в бесхозяйственные квартиры. >> Це стосується не тільки порожніх квартир українців, які виїхали. Окупанти віджимають майно у тих, хто залишився. За російським законодавством цей державний рекет законний і забирають нерухомість під виглядом безхозяйного імущества. >> Безхоз - це не про порожні квартири, а про живих людей, яких оголошують мертвими душами. >> Ми дослідили, як влаштована система віджиму зсередини і хто оголошує реальних власників житла мертвими душами. >> Не заселяйтеся у безхоз. Приїдуть господарі з такими ж дітьми і будуть розбірки. У людей в квартирі залишились речі, улюблені іграшки їхніх дітей. І ніхто вам не віддасть свою єдину квартиру, зароблену ними, потом і кров'ю. >> З 2023 року схема безхозу працювала, але без відповідного закону. Це був місцевий деребан. Але у грудні 25-го року Путін підписом легалізував віджим майна на всеросійському рівні. >> Путін підписав закон про націоналізацію порожнього житла на окупованих територіях України. Сотні тисяч українських біженців можуть залишитися без домівок і квартир. >> Крадіжка чужих хат - це державна програма Росії. Офіційно у вас можуть забрати квартиру на окупованій території, якщо ніхто в квартирі не живе, чи за неї рік не платили комуналку, або якщо господар не має російського паспорту і не зареєстрував житло в Росії. Головне тут - це наявність російського паспорта у власника. Без нього людина в окупації ніяк не зможе зареєструвати свою ж нерухомість, навіть якщо живе в тій квартирі і платить комуналку. Політика віджиму майна - це ще один інструмент, який Кремль використовує для примусу людей стати громадянами Росії. Конфіскація приватної власності на окупованій території - це воєнний злочин. Такі дії прямо заборонені Римським статутом. Ми мали про це нагадати. Хоча на міжнародне право росіяни і світ поклали триметровий. Воно не діє. Над реалізацією безхозної схеми працюють десятки людей. Все починається з тих, хто знає кожен двір і кожен будинок в районі. Це робітники місцевих ЖЕКів, які працюють на окупаційну адміністрацію. Тобто, якщо у вашому домі в окупації довго не крутяться лічильники, про це комунальники доповідають на гору. Окрім них, такі доноси може написати ваш колишній сусід. Він помітить, що в будинок вже давно ніхто не приходив або що там взагалі живе так званий нелояльний гражданин і повідомить про це в ЖЕК. Потім на житло звернуть увагу члени спеціальних комісій, чия задача і є виявляти так звані безхазяйные об'єкти. Вони приїдуть, щоб позаглядати у вікна, посмикати двері. та зробити свої висновки. Після того, як на дім повісять ярлик без хазяйнова, він потрапить у списки таких самих об'єктів на сайтах окупаційних адміністрацій. Списки безкінечні. В них часто є цілі багатоповерхівки з переліком квартир або навіть кілька будинків на одній вулиці. У законного власника є десь до місяця, щоб особисто приїхати на окуповану територію з російським паспортом та оригіналами документів і довести своє право на майно. Звичайно, Україна цього робити не буде, бо це небезпечно. >> В российском Шереметьева кремлёвские спецслужбы во время так называемой фильтрации проверяют не только документы, но и содержимое телефонов, ноутбуков и мессенджеров. Ищут любые признаки проукраинской активности. >> Уявімо звичайного мешканця окупованого Бердянська, який виїхав і дивиться наш сюжет. Можливо, він уже бачив свою квартиру в списках так званої безхазяйної нерухомості. Зараз ми розкажемо, які окупаційні керівники відповідальні за те, щоб його квартира туди потрапила. Ось є свіжа постанова окупаційного мера Бердянська. У ній чітко визначено склад комісії, яка має обстежувати житло бердянців і заносити його до реєстру на конфіскацію. Але жодного прізвища ви тут не побачите, бо вони сховані за посадами. Ми спробували знайти цих російських міньйонів. Почали з голови комісії, начальника управління майнових та земельних відносин. Виявилось, що ця посада взагалі вакантна і шукають головного конфіскатора буквально за оголошенням. >> Потрібен на роботу начальник управління майнових та земельних відносин. Повна зайнятість із зарплатою від 70 000. >> Якщо посада голови не зайнята, значить його обов'язки виконує заступник, очільник управління ЖКГ. Ця посада не публічна, тому знайшли його не одразу і довелось покопатись в новинах та документах адміністрації. Докопались аж до обговорення ліквідації сміттєзвалища у Бердянську. І там у графі про відповідальну особу ми знайшли заступника голови комісії. Це Алексій Іванович Вовченка. Документ більш-менш свіжий. Від жовтня 25-го року ми почали шукати Вовченка по базам даних і спочатку думали, що це місцевий комунальник, який залишився співпрацювати з росіянами. Але ні, Вовченко сам росіянин, приїхав у Бердянськ із Волгаграда, щоб заробити рублів, відбираючи житло в українців і селити туди інших росіян. Якщо ви подумали, що Вовченко суперефективний та цінний менеджер, це взагалі не так. Він сміттєвий аферист з кримінальним минулим. У 2006 році у Волгограді міліціонери відкрили щодо нього справу за незаконне підприємництво. Його фірма благоустройства и озеленение вивозила тверді відходи без жодних ліцензій і брала за це гроші. Імовірно, він сидів на договорах із місцевими комунальниками. Загалом, бізнес-історія у нього не дуже успішна. Вовченко постійно відкривав якісь контори: будівництво, торгівля металобрухтом. Більшість із цих компаній швидко ліквідовувалися. Уся система безхазяйного майна дуже мутна і непрозора. А отже, це гігантська корупційна діра по всіх окупованих територіях. Простір для махінацій тут космічний. Умовних Вовченків ніхто не знає, і вони можуть мінятися хоч кожні кілька місяців. Але саме такі шахраї вирішують, з якої квартири виселити людину, яку забрати, щоб туди не могли повернутися і в яку заселити російську родину з далекого сходу. >> Шестеро вчителів розпочали роботу в сільських школах Запорізької області за програмою "Земський учитель". >> Це все однаково працює, як в Бердянську, так і в Мелітополі, в Гнічеську, в Скадовську. Комісії створені в кожному окупованому районі, місті і містечку. Але найбільші масштаби безхазяйного хаосу у Маріуполі. Жильё конфискуют даже у тех, кто не покидал город. Возраст и политические предпочтения также значения не имеют. >> Его квартира попала в бесхоз, а человек потерял документы, теперь восстанавливает их через суд. >> За даними моніторингової місії ООН, у Маріуполі вже визнано безхазяйним понад 13 000 квартир. Велика частина з них прямо зараз розподіляються серед черги бажаючих заселитися. На відміну від Бердянська у Маріуполі ми не знайшли окрему постанову з переліком членів комісії по безхазяйному майну, тому дані про відповідальних осіб ми витягали з документів, які вони підписували. Ось документ про визнання покинутими десятків квартир. Контроль за переведення їх у власність Росії покладено на Яремчука іі. Знайти, хто це був, нескладно. Заходимо на сайт окупаційної адміністрації, відкриваємо список так званого керівництва і одразу бачимо тут заступника мера Яремчук Ігнат Ігнатович. Це і є голова комісії по безхазяйному майну в Маріуполі. Іренчук займається бесхозом уже понад два роки, тому що від самого початку окупації і до осені 24-го року він був так званим міністром майнових та земельних відносин Запорізької області. Ігнат Яремчук теж росіянин з Краснодарського краю. Йому лише 35 років, а він уже встиг попрацювати у Сочі головою комітету з питань законності, правового захисту громадян і увага справ казацтва. Яремчук протягом двох років ставив на потік віджимання майна в Запорізькій області, а тепер займається цим в окупованому Маріуполі. >> Здесь и сейчас нам нужно обеспечить прибывающих специалистов, прибывающих сотрудников, которые обслуживают жителей Запорожской области ээ благами инфраструктуры. Это врачи, учителя, участковые и всевсе столь важные для нормального функционирования общества и социума профессии. Але в комісіях не всі росіяни. Наприклад, в тому ж Маріуполі в ній працює місцевий начальник управління ЖКГ. Його задача максимально проста і максимально брудна. Беремо документ про вилучення житлових об'єктів. Це 14 сторінок дрібним шрифтом: квартал Азов'є, вулиці Котляревського, Київська, проспекти Перемоги та Будівельників. Тільки в цьому одному документі фігурують сотні квартир. І в самому кінці списку вкраденого майна стоїть підпис Олександра Дмитрієва. До повномасштабного вторнення він роками очолював той самий департамент ЖКГ в українському Маріуполі. У 2015 році Дмитрієва звільнили через розкладання близько 2 млн грн державної допомоги, яку уряд виділив на відновлення мікрорайону Східний після жахливого російського ракетного обстрілу. Його звільнили, але не посадили. І щойно Росія знищила та окупувала місто. Цей Дмитрієв повернувся і побіг служити ворогу. Чиновник, який у 2015 році обкрадав людей, чий квартири зруйнували російські ракети, тепер допомагає цим же росіянам відбирати вцілілі квартири маріупольців. В окупації зрадник Дмітріяв почувається чудово. Дуже любить більярд. Так сильно, що у 24му році аж заснував місцеву федерацію більярдного спорту. Регулярно катається на своєму Nissan X-Trail в Росію. І не тільки зараз, а їздив туди постійно ще з 2015 року, як тільки його звільнили. А його дружина Зинов'я очолює окупаційне управління освіти в Маріуполі. Раніше вона, як і чоловік, потрапляла в корупційні скандали, пов'язані із закупівлями продуктів школи по завищеним цінам. Після цього сама звільнилася, але з початком окупації повернулася на старе місце роботи. >> Я лично встречался с Зиною Владимировной. После разговора со мной она приняла решение оставить свой пост, написала соответствующее заявление. >> Поки такі, як Дмитриев, Яремчук чи Вовченко будують кар'єри на мородерстві, наші люди і ті, кому вдалося виїхати, і ті, хто досі живе в окупації, втрачають рідний дім. Росіяни знищують їхні родинні спогади і стирають минуле. Офіційні реєстри не передають безвиході, яка зараз відбувається в окупації. Тому ми пішли шукати реальні історії у місцеві пабліки, закриті Telegram-канали. Там десятки людей, у чиї двері одного дня постукали окупаційні комісії. І це тільки за попередні роки. Адже справжній потік роздачі безхазяйного майна починається тільки зараз після підписання Путіним закону. >> Будет суд только 26го, а уже квартира у них уже вход воспрещён, то есть уже за муниципалитетом. Это как? То есть суда ещё не было, а уже квартира за муниципалитетамина. >> 19 лютого 26 року окупаційний мер Кольцов розповідав російським пропагандистам Стас, що у Маріуполі почали розподіляти безхазяйні квартири. Сказав, що житло вже дали кільком пенсіонерам, але одразу додав, паралельно почали роздавати квартири іншим категоріям громадян. Що це за категорії, читаємо у путінському законі. Там детально прописано, що віджати житло надається російським військовим, мусорам, дільничим, чиновникам та працівникам російських держустанов, особам, які заміщують державні посади, муніципальні посади, державним службовцям військової служби, які заміщують посаду дільничого уповноваженого поліції. >> До підписання цього закону у так звану безхозну квартиру міг заселитися будь-який росіянин, якому вона сподобалась з дозволу окупаційної адміністрації. Саме таку історію ми витягнули із закритого маріупольського Telegram-чату. А в нас через паркан будинок покинутий цілий. Тільки вікна повилітали. Хазяйка в Україні і повертатись не збирається. Чекає, коли ЗСУ звільнять Маріуполь. Влітку туди заселився будівельник. Росіянин із Ханти Мансійського округу і сім'ю перевіз. Уже і світло підключив, і будинок ремонтує. >> Авторка повідомлення не чекає Збройні сили України, але навіть у неї стається дисонанс, коли вона бачить реальність окупації. Реальність така, що приїжжі росіяни відчувають себе господарями на окупованій території. >> Дуже цікаво. Ну і хто ж його попросив його ремонтувати? Він будівельник, йому платять хороші гроші. Він міг спокійно винаймати житло. Але ж ні, людина хитра, знайшов це житло через безхозне і зайняв його на халяву. >> Це саме той випадок, коли російський строїль заселився у вкрадене майно, яке було визнане безхазяйним. >> Ми в нього запитали, хто ж йому дозволив заселитися. Він каже, знайшов цю адресу на сайті у списках безхоза. Пішов в адміністрацію, запитав, чи можна туди заселитися. Йому кажуть: "Можна". І дали якийсь ордер на заселення. Уже третій місяць там живе і ремонт робить. >> Ми здеаноли Ірину, витягнувши її російський номер телефону з її Telegram-акаунту. За ним з'ясували і адресу сусіднього будинку, де оселився росіянин. Італійська 89. У цьому випадку ситуація прикра та несправедлива, хоч і класична. Власниця не захотіла жити в російській окупації. Виїхала на підконтрольну територію, а в її житло заселився русский лапать. Але навіть якщо ви там живете, платите комуналку, може навіть любите Росію, вас все одно можуть прийти і виселити. Про це пишуть в інших чатах. >> Квартира оформлена на батька. Я живу в ній із дитиною. Повісили безхос, навіть не подивилися документи. І те, що я дочка, їх не зачепило. Чи можу я через суд вирішити питання з житлом? Чи вони мене виселять на вулицю? Судячи з подальших повідомлень, жінка ще живе за цією адресою, однак переживає, що одного дня її можуть просто викинути з квартири. Масштаби рейдерства досягли такого рівня, що в окупації почали з'являтися ініціативи для боротьби з віджимом. Одна з них називається министерство щастя Саній Денисовой. Санія Денисова з-волонтерка, яка повністю підтримує окупацію, підтримує те, що росіяни забирають порожні квартири українців. Вона таких називає отказняками. Типу люди самі відмовились від своїх квартир. >> Є випадки, коли люди виїхали і не можуть повернутися. Фільтрація. Так, вони опинилися в пастці. Опинилися в пастці. Отказняки. Це проблема. Із такими треба працювати індивідуально. >> Але Денісова обурюється, коли комісії приходять до тих, хто ще живе в Маріуполі. >> У місті відбувається повне беззаконня. У кожному новому списку безхоза є квартири, чиї власники навіть не у від'їзді, а в самому Маріуполі були. і є у людей просто відбирають житло, щоб віддати іншим і прикрити управлінські проблеми, прикрити бездіяльність і, швидше за все навіть корупцію. >> Так оці безхозні вилучені квадратні метри пропонують тим, кому російська армія зруйнувала власну квартиру. >> Розумію, як хочеться дах над головою, але це не ті квартири, які треба брати, тому що за кожними дверима людська доля і вона може обернутися проти вас же. Часто місцеві відмовляються брати в цьому участь і не хочуть заселятися в квартиру сусіда. >> А ви чули, що чуже брати не можна? Бо через деякий час приїде господар цього безхоза і будуть проблеми? Я взагалі не розумію, як безхоз може бути законним. Це ж крадіжка. Відверта крадіжка, незалежно від того, хто є власником і де він знаходиться. >> Хто від безвиходів все ж намагається отримати житло, спочатку потрапить в бюрократичне пекло. Людині треба буде довести свій статус малозабезпеченого. Комісії не пропустять кожну копійку: пенсії, стипендії та дрібні компенсації. У дохід порахують навіть гроші від продажу яєць чи птиці або навіть картоплі з власного городу. >> Враховуються всі види доходів, у тому числі доходи від реалізації плодів та продукції особистого підсобного господарства, птиці, хутрових звірів, бджіл, риби. Продав відро бабусиної моркви на ринку? Ти вже багач і вкрадена квартира тобі не світить. Отже, майно забирають, коли людина виїхала, коли людина залишилася, коли людина не підтримує росіян і навіть коли підтримує. >> Ми всі голосували в травні 14-го не за те, щоб нас ламали, обкрадали і забирали в нас останнє чесно придбане. Ми голосували за Росіюматушку, за справедливость, за те, що ми хочемо говорити рідною мовою, а з нами просто беруть і так чинять. >> Російській системі взагалі байдуже, наскільки сильна любов колаборанта до Росії. за що він там голосував. Росія пожирає тих, хто допомагав їй прийти на українську землю. Як от Олександр Кохавич із Берднянська. У 2022 році він прийшов до росіян з пропозицією створити так звані народні дружини, які потім допомагали російським спецслужбам вишукувати проукраїнських громадян в умовах окупації. >> Ребятки, мы должны вместе работать с новой властью. Вот я не имею в виду наушничать, хотя доклады людям докладывать, которым это положено, мы должны. наш гражданский долг о том, что и где-то творится что-то нехорошее, где-то что-то замышляется. >> Кохович особисто причетний до того, що місцеві активісти опинялися на російських підвалах. >> Коли наші прийшли, бігав як рисак ДРГ, виявляв, теракт там запобігав. Зброю люди несли, але у штат ФСБ не взяли через вік. Дільничим запропонували, але це не моє. Я дивував фсбшників тим, що оперативними речами займаються без балаклави і навіть медичної маски та рятував ваші життя. >> Вся родина Коховича любить Росію та підтримує війну. крім одного рідного сина, бо він добровільно воював у лавах російської армії і загинув за окупацію української землі. Кохович у Telegram-чатах написав сотні повідомлень про те, як його рейдернули під виглядом безхозу. У своїх повідомленнях він дорікає місцевим колаборантам, що його син загинув не для того, щоб свіньї змінились у корита. >> Невже всі жертви для того, щоб свині змінилися біля корита? Невже мій син заради цього загинув? Це якась зрада. Так бути не повинно. І ми будемо боротися з цим скотством. Здавалося б, для окупантів старший Кохович мав би стати недоторканим отцом героя СВО, але закон про безхазяйне майно працює інакше. Майно Коховича почали відбирати ті самі люди, яким він так віддано служив. Кохович має магазинчик Сім'я на місцевому ринку Морозовський. За його словами, на цьому місці він працював понад 20 років. Проблеми почалися, коли окупанти взяли під контроль місцеві ринки. Орендну плату відразу підняли на 150-200%. Кохович відмовився підписувати новий договір. У відповідь 25 квітня 24го року рейдери опечатали його магазин разом із товаром. Або він погоджується на умови, або керівництво ринку визнає його торгові місця безхазяйнами та передасть іншим підприємцям. >> Прислали якесь ліво сповіщення з печаткою допринки Запоріжжя без зазначення посади, прізвища, без підпису посадової особи, без дати. Вони таки 25 квітня опечатали магазини. Звісно, без рішення суду. Просто так їм захотілося. А 27го числа поверх моїх навісили свої замки на ланцюгах. >> Сам колаборант у своїх повідомленнях прямо називає кінцеву мету окупантів. Підприємство навмисно банкрутять, щоб передати їх у приватні руки гостям з Кавказу. Кохович відкрито скаржиться, що ринком уже ходить 25-тирічний чеченець і називає себе новим директором. >> Ось так тепер і по ринку ходять чеченці. Директор 25 років, з людьми спілкується, як із бидлом, погрожує, мовляв, заткніться або будуть проблеми. Зіткнувшись з російською системою, яку Кохович так чекав, він почав скаржитись всюди, де міг. Спочатку його послали місцеві поліцаї. Поліція взагалі хохмила, особливо економічні поліцейські. Зі мною розмовляли не правоохоронці, а гопники. Я так і сказав: "Прийшов до закону, а потрапив на якусь хату". >> Потім його листи ігнорували в Генпрокуратурі Росії та в слідчому комітеті. Кохович записав цілу годину неття на відео для центрального апарату ФСБ. Він дзвонив на пряму лінію Путіна і писав йому листи. Мене запрошував московський канал на прямий ефір, але коли я озвучив, що буду говорити, не наважились. >> Жодних результатів це не принесло. Усі скарги з Москви спускали назад в область, де їх благополучно ховали місцеві чиновники. Зрадник Кохович так і не зрозумів, що для російської системи він просто пил, а миродерство - державна політика Кремля. Історії віджима, про які ми розповіли - це лише кілька деталей пазлу. Глобально ж віджим майна під виглядом безхазяйного - це гігантська бюрократична машина. Зазвичай таких фіналах прийнято давати поради постраждалим людям. Пишіть скарги, подавайте заяви. Але правда в тому, що поки російські солдати контролюють окуповану територію, наші органи влади нічого не можуть з цим зробити. Ні міжнародні суди, ні Трамп, ні Фонд боротьби з корупцією не можуть нічого вдіяти з росіянами, які вбивають тисячі людей, крадуть наші життя, минуле та майбутнє. Головне управління розвідки Міністерства оборони України шукає аналітиків. Робота ідеально підійде для журналістів та редакторів, які втомилися читати та писати новини, бо прийшов час створювати новини. Бо працювати можна не тільки з інформацією, але й з людьми. Скидайте свої резюме за посиланням під відео і залітайте на найблатнішу службу з найкайфовішими історіями, про які потім нікому не можна буде розповісти.