Выход в Румынию по ПГ 🍄⛰️ |8 дней в горах👌

Подпишись на нашу групу в телеграме. Ждём вас по ссылке в описании. >> Взагалі рішили йти прац вжив в Вінниці, працював про продаж техніки. Е, рішився я, ну, коли просто мій товариш запропонував мені, каже: "Є просто хороший варіант, він тоже по програмі вийшов уже, але тоді він ще працював на роботі, тільки думав за це." Каже: "От я собі вже рішився, я точно буду йти". сказав пом >> Кирил. Кирил, да, сказав, що буде, ну, вже сказав, що звільняється, сказав, що там йде на на ферму. Ну, це взагалі неважливо. І позвав на пиво. Ми ми поговорили, я думаю, ну, да, я думаю, хороший варіант буде. Так собі рішився. Ее тим більше, коли він уже вийшов, я вже так почав якраз збиратися. Там не не дуже великий пробіл був між, е, його виходом і моїм виходом. І тим більше я ще раз обідився, що програма справді працює. З Денисом тоже в принципі все просто. Я йому запропонував, він за днів п'ять зібрався і все пішов. Він просто, я йому сказав 5 днів, він вже готовий. Е-е, стартували ми. А, і ще був з нами третій. Його, на жаль, тут немає зараз з нами. Там по ходу історії я за нього тоже все розкажу. Е, ми були готові виходити, ну, починати нашу дорогу ще з 16-го числа, але чекали третього нашого. Ще ще на старті ми його чекали, бо в нього там з транспортом сильно не получалося, щоб доїхати поїздом у Франківськ. Е-е, ну, там 21 20-го числа получається ми приїхали, заселилися. Куди засе куда заселяться, нам сказали, е, все чтко. М дождалися ночі. Таксі з цього там речі відправили нової пош. Ну, тобто стандартна ця процедура. Як і має бути, їхало дві машини, одна 500 метрів 3 км. Е, по дорозі нікого взагалі не зустріли. Волнения не було до момента, поки ми вже от ото там кажуть 5 минут ми і це і ви виходите. Тоді таке легке волнние появилося. Приїхали на точку старта, кажуть: "30 секунд, щоб просто вибігти з машини, забрати речі і побігти". Вибігли я хто куда, що робити? Я вже все, в мене вже мозги почали плавати, бо я поспав півтора часа тільки. Я не зміг більше спати. Е, прибігаю е до багажника і відкриваю. Я забув, як він відкривається. Вообще стою, тикаю в цей в значок машини. Ее, водитель сам підійшов, відкрив, взя забрав портфель, все, ми побігли. Е-е, розраховували більше на третього нашого, то що він зачашник і каже, казав, що в горах тоже був, тобто типа підготовка хороша. Плюс в нього трекер Гармін. Ее маршрут був в нього, тобто він як лідер нашої команди був. Стартанули все, він там в лісі 5 минут розібрався, як той Гармін працює. І ми пішли десь часа, може через півтора-два, е, вже трохи так розквітало. Ну, ро роз росвет. Він вже думав, що ми вже попалися. Все, фотоловушка, вже паніка вже що, що робити, давай вже цей адмінів набирати, що все, що робиться. Ми вже по-любому фотоловушку попалися. Вже там на ізмену впав. Кажуть: "Та все, все, успокойся, нічого нікуди ми не попалися". Все нормально. Перший день так особо інтересний не був взагалі. Пройшли ми кілометрів шість, може, по воздуху. Ну, перша половина маршруту, вона легесочка взагалі. Е, і в 4ри часа перша зупинка. Ігор каже: "Все, падаємо тут, ее, дальше йти не будемо". Ну, хорошо. Ми, каже, треба віддихнути, бо не спали взагалі. Знайшли річку і під ялинками поставили палатку. Спали неудобно. То що під кутом ми тупо всю ніч з'їжджали. Просинаєшся, що ти там десь клубком в в ногах. Але в принципі нормально. Проснулися. Я даже не помню ми скільки. Другий день особо цікавим не був. Просто подйом, спуск. Подйом, спуск. Ее нічого такого. Погода була від перші два дні взагалі сухо, чтко, сонце, даже жарко там. Я без кофти чисто так. Тірмухає куртка. На третій день ми дойшли до першої першого препятствія такого тяжкого. Це була річка, не буду називати, яка ее річка широка. І якраз, як ми до неї доходили, почалась дуже сильна злива. Ее а ця річка так дуже во води набирає, коли коли дощ іде і течія там сильна. Ми вділи пакети такі: "Ну все, давай переходити". А там получається е-е спуск, дорога, машини часто їздять, е-е треба перебігти дорогу, дуже бистро перебігти річку і зразу наверх лізти. Ми все дорогу нормально перебігли, там заникалися, пакети на ноги намотали, лиш іти зайшли даже не до половини річки. Е, пакети змило просто течійою і цей повні капці води набралися. Ігор резко ро розвернувся на берег. Думаю, ну не я не поняв, що сталося. Все заховались, подумав, може машина. Він каже: "Течія дуже сильна, то там не пройдеш". Пробую я перший йти, тоже до половини не доходжу, вода вже там по коліна і мене тоже начинає уносити. Я понімаю, що я не пройду зараз просто за річкою понесе. Розвернулись, сидимо, машини щось почали їхати одна за одною, а там ще дороги, ями, холодно, машини дуже цей медленно її проїжджають. Ми то не сидимо, ми лежимо просто під тим дощом. Просиділи біля тої річки, ми час просто збиралися переходити, не переходити, що робити взагалі ми не понімаємо. Промокли, змерзли. Е, і я кажу: "Так, давайте тоді зараз вернемося назад наверх і там подумаємо, що робити. Що тут сидіти вообще не варіант". Так і зробили, вернулись, поклали палатку, все зігрілись трохи. Е-е, на ранок ще тоже дощ ішов. Ми понімаємо, що річку не пройшли. А не, не, не пройдемо. Чисто фізично ніяк. Ее і я чисто случайно ще ввечері оце як ми сиділи, думали, що робити, наткнувся на мост. Та він там 160 м приблизно від маршрута. М думаємо, ну, ризикувати чи не ризикувати. Що? Що? Дада. Ні-ні. Написав ейсу, він каже: "Ну, на свій страх і ризик". Ми такі: "Ну, будемо пробувати". Зранку підійшли приблизно до того моста. Я кажу: "Всь, типа, я давайце починаємо бігти". Ігор каже: "Ні-ні, будемо сидіти тут до вечора ждати". кажу: "Ні, ми і так цілий день уже Ее, відбиваємося. Ми даже 10 км не пройшли за, ну, типа, вже четвертий день почався". І я побіг, перебіг, всьо, нікого не було там. Ну, не просто так слом голову. Подивився, машин немає, по сиділи, слухали, звуків нема, бо машини чу чу чу чу чути ж добре, вона там за кілометри, її можна почути взагалі. Ее, перебіг, заховався, все чтко. Зі мною так само пацани перебігли, ми пішли дальше. Ідем, ідем і понімаєм, що, ну, от ми вилізаємо наверх, нам нормально, ми собі там бігом віддихалися, пішли дальше. Ігор трошки не витягує. Ну, він дуже пройшов отак от метрів 10, встав, передихнув, ще 10 м ще став, передихнув. Пройшов там 100 м, 5 минут став, подихав. Темп жахливий взагалі. А тим більше, ну, гармін в нього, маршрут в нього веде він. То есть темп задає він команді. Сейчас, Дім, секунду. Ты имеешь в виду гурмана? Правильно я по >> Да, дада да. >> Угу. >> То есть темп задає він. І от ми так і рухаємося. Пройшли ми небагато і понімаємо, що от один день ми просто третій день ми, ой, другий день ми при при тому, що хороша погода були, пройшли тільки 3 км. Ну, короче, ее ми так не вийдемо бистро взагалі. четвертий, п'ятий день тоже ми пересувалися медленно, там тоже нічого цікавого не було. І на шостий день ми вже розділилися, тому що, ну, поняли, що, ну, не не получиться з з ним іти. Е, бо ми ми з ми шостий день 4, по часа просто стояли на одному місці з Денісом і чекали його. получається, ми вилізли на горб, е, посиділи там час. Ігор пише, типа, ідіть дальше, зустрінемося там біля наступної річки. Ми такі: "Ну, хорошо, добралися, перейшли річку, вилізли наверх, сидимо там, його чекаємо". Мокрі того, що, ну, річку пере переходили вже з нею проблем там не було. Течі, хоть і сильна, ну, так, так і вже й перейшли. Е, вилізли наверх, все, сидимо, чекаємо, думаємо, ну, може півчасика, ну, максимум час і він прийде. Сидимо, чекаємо, чекаємо, чекаємо, чекаємо. Немає нам, ну, надоїло. Ми змерзли. Давайте, ну, може, він вже дальше, а на зв'язок зовсім не виходить. Е-е, пройшли, пішли вище, пішли цей чуть дальше. Ну, щоб зігрітися, треба ж іти. І понімаємо, що від маршруту ми сильно відстаємо. Шостий день, а в нас даже половина шляху немає. Ну, чи там десь почти на половині ми були. І їди нам чисто так не хватить взагалі. По ітогу ми чекали його час перед річкою і 3з по часа після річки. Потім він там написав, що все, я вже перейшов в річку, я вже там вибрався, типа, найдіть мене, бо я вже не можу йти взагалі. Е, сидів просто там, типа, звуки здавав, щоб ми могли найти його. Ми найшли, він каже: "Всь, ставимо палатку, бо я вже не можу йти. Я, походу, заболів, в нього ще й портфель порвався". Ну, короче, треба не не економити на снарягі того, що ну просто не вийдете. Е, а в загалом получається це два 2 чи 2,5 км було пройдено від місця, де ми спали. Ми з Денисом офігелі, кажемо: "Ні, всь, типа, ми ми би ще ще раніше лишили, але палатка бу в той день його черга була нести". Ну, ми не хотіли його лишати. Він класний чувак. Він добрий, він, ну, жалко просто як людину. Але ми не за знайомствами прийшли сюди, а для того, щоб ви вибратися. Того прийшлось його лишати. >> Ну, всё верно. То есть человек не не внял нашим словам, не внял тому, что говорили админы, и, в принципе, не воспринял всерьёз то, что это не прогулка в лес за грибочками. >> Да. Ну, получается, портфель в нього, ну, лямка відірвалася. Ее спальник в нього не було чохла водоноприникного на портфель. Спальник в нього промок від доща. Потім на п'ятий день ще получається, ми ще на п'ятий день його час чекали, бо він поки йшов, загубив десь спальник, вертався, шукав його, найшов десь його тоже мокрим, ну таке, і спав в мокрому спальнику. То цей то ну дуже сильно нас затримував. Та й ми як вже його знайшли, забрали палатку, розділилися. Ну, я написав ейсу, само собою, ну, сповістив його, поставив в курсі. Він каже: "Ну да, тоді розділяйтесь". Ми розділилися, пройшли за той, це часов сім вже наверно було ще за два часа ми вдвох уже там 2 чи 2 по км ще пройшли, стали, ну, розставили палатку, поспали і понімаємо, що, ну, нам єди не хватить, якщо ми не вийдемо на 10-й день. Е-е, і почали прям просинатися рано, в 6 часов подъём і в 9 часов отбої. Ми йшли, йшли і так от по воздуху перший получається за три дні без нього ми пройшли більше, ніж за шість днів з ним. При тому, що перша половина маршруту, ну, вона то тяжка, але порівняно з другою половиною, вона просто як прогулка в парку. М сьомий день ми пройшли багато, але це був самий кончений день. Ну, для мене іменно того, що е такий одна одне місце було, е, там траверс, ти по ньому йдеш просто отак, як е чисто носочками цих тримаєшся, е-е, на носочками на ногах за гору і руками вкопуєшся в землю, щоб в бік там просто пройти. А під ногами камінці, під ногами палки мокрі. І воно все починає під моєю вагою, я 90 кло і портфель ще 20. Тоді що в мене палатка вже була. Це на сьомий день. То есть 22 кіла ще на спині. В мене з камінці під ногами просто уїжджають. Падати далеко, ну, високо. Знизу ще, ну, типа, здоровене каміння. Впав, все, до побачення. Ти вже, ти вже прийшов. Ее, каміння поїхало, ти летиш і в тебе, ну, так, півсекунди, щоб за щось схопитися, за якийсь корінь, за якесь дерево чи що-небудь, чи якось втикнути цю палку в землю, щоб туди не полетіти. І от сьомий день оцей траверс мені на на всю жизнь запомниться. Восьмий день такого, ну, просто подйоми, спуски. Ее на дев'ятий день ми більш-менш догнали свій маршрут. Нам лишається ее ще 4 км до ленти на 10 перед 10-м дньом. І ми понімаємо, що, ну, часу багато. Ми йдемо, ідемо. Пройшли 2 км. Е-е, ну, проснулись, по-перше, ми в часов в 10, щоб виспатися, щоб бути перед лентою прямо зарядженими, повністю віддихнувшими. Е-е, щось сиділи, гріли просто речо, там в палатки, е, паль пальник просто запалювали, сушили носки, сушили ее стельки, е-е, одежу, тірмуху. Ну, того, що воно воно все мокре, бо дуже багато дощів якраз ішло. І оце у цьому всьому холодному ти зранку присинаєшся в теплому і в сухому. І треба це мокре, вонюче вдівати. Ну, це таке не неприємно. Е-е, проснулися часов 10 і десь 11:30 в 11 е чуєм дрон летить. Я вже думаю: "Опа, попались". А це, ну, 4 км до ленточки ще. Це вже 10-й день зранку получається. фінальний, я думаю, ну, якщо він якби якщо він зараз нас побачить, то все, зря, зря просто йшли. Ее трошки, ну, так сикотно було. Вихо вилазю з палатки, дивлюся, ми цей, ну, він вже там через минут п'ять, як як його ми ми почули. Вилазю з палатки, дивлюсь, ну, ми прям в густих в густих деревах заховали ту палатку. Тим більше вона в нас така яскрава була, а в той день ми другий слой перевернули, то есть вона чисто чорна. Все, все окей. Дрон нас не побачив, ми аж видихнули. Ну, але так, типа, переживання було, але що вже зробиш, назад не підеш. То есть була, не була, побачив, не побачив, ми це узнаємо тільки там уже. Ее, зібрались і по так потихеньку вирушили. Йшли, йшли, йшли. Понімаємо, що от ми вже половину, ну, ще, вже 2 км пройшли з чотирьох до ленти, а в нас ще тільки там три чити часа дня. Що робити неизвестно. Того, що так от засвітла не хочеться переходити. Сіли просто собі сиділи. Е, говорили тільки що потом. Старались, конечно, на веточки не наступати, того що лишній шум нам не треба взагалі. М сиділи просто ждали. пройшли, змерзли ще там 500 м, пройшли, посиділи ще там півчаса, час пройшли ще, пройшли ще. Лишається кілометр. Е, ми, я думаю, Деніс каже: "Давай, може, ну, типа, нащо нам виходити зранку? Нащо нам ждати цілу ніч? Оце зараз волнуватися, була-не була, може, нас вообще вночі, може, якийсь дрон там з теплаком буде літати. Хто його знає, що там в них є. Е, давай ввечері вийдемо". Я такий: "Блін, я не розраховував взагалі на на вечір", но кажу: "Да, я зараз типа перекурю і рішу". Перекурив, кажу: "Да, давай йдем ввечері". Е, пішли, кажу: "Тільки давай". Так, щоб коли вже починає темніти? Я думав вообще часов 9:30 тільки стартувати до цей до кордону. Він каже: "Ні, це вже дуже пізно. Це ми самі нічого бачити не будемо". І, короче, без 29 в нам типа лишався кілометр. Без 29 ми вирушили. Ее старались так максимально взагалі звуків не здавати. Тим більше ми ми поки сиділи, чули там часов 7-8сім біля річки там по дорогам їздили по гранці прям дуже голосно. Я не знаю на чим вони там, чи мотоциклами, чи якимись машинами їздять. Ну, дуже далеко чути. І получається, ми йдемо під от ліс кінчається і 500 м чистого поля, ну, там тільки трава така, не трава, а кущі дуже такі густі. Ее, і все голем де-неде якась ялинка є. То есть треба або бігти, або, ну, ми спалимся просто. І ми начинаємо про І там треба ж на наверх підніматися. Ще й жорсткий такий подйом. Начинаємо бігти. Біжимо, біжимо, понімаємо, що там типа звер кордон по хребту проходить, а ми в самом Ігора отак от завертає. То есть нас видно по кругу взагалі треба максимально бистро. Я біжу вже отак наполовину тої гори гори піднялися. В мене просто кінчились сили, бо цитрулін і всякі такий типа спорт харчування лишилося в Ігоря. Там, е-е, я просто помираю там по по факту на цій половині дорозі, але я так за ту траву чіпляюся руками, лізу вверх. В Деніса сили якось побільше було. Він переліз Балторез в нього, він вже в руках його тримає, вже готовий вибігає наверх, кричить є. Ну як кричить, типа, показуй мені єс. Я думаю, ну що єс, типа, ягози нема. Може просто типа ця колючка оббична. Єле, як вилазю вже на той горб. Треба кінчається, начинається грунтова дорога. Бачу стовпчики, не бачу ні ле, ну, типа ні колючки, ні ягози, нічого вообще не маю. Просто стовпчики. Я починаю, ну, пробую бігти опять з последніх сил просто. Того, що, ну, самий відповідальний момент. Дивлюсь по сторонам, нікого. Е-е, Деніс там вже побіг дальше. Я тільки перебігаю стовпчик украї український стовпчик і просто падаю з ніг, начинаю вже повстити. То що, ну, сил нема зовсім, бо ще типа такі чуть-чуть подйомчики були. Днізер вниз там побіг, вже румунські стовпчики ці перебігає, біжить вниз. Е, я там ще якісь послідні сили находжу, починаю тоже з в збігати. Відбігаємо ми так метрів 500 якийсь струмок найшли бігом там моментально просто бутилку достали, набрали. То що, ну, по факту весь день в нас тільки 1 літра води була на весь день і на напились води і треба ще, ну, треба бігти дальше. Ее побігли ми успокоїлись десь вже коли на кілометра два відбігли і вже абсолютна ніч, нічого не видно. Ми один одного даже не бачили вже. Хоча так стояли в в метрі двох один від одного. Е-е, поняли, що, ну, типа, що вже можна видихати. Там ще й такі Я вже я вже розслабився, думав, може якісь тут типа зараз дорожки по будуть, що ми по ним підемо, а там ще горби вверх, горби вниз, яри, там річка, там туда обриви опять. Ще последній раз ми по ним полазили, тільки вже з румунської сторони. Так от, чисто зрівняли. Е-е, стали собі, запарили ще сублімат. Ну, по субмату вже через два за за 2 км від того, що ми понімаємо, що погранци не будуть оце лазити по таким цим склонам. Ее за позапарили ще по слів сублімату. Собаки гавкали, нас це вже не парило. >> Да, да, все, дякую. Е, собаки гавкали, нас це особо не парило. І ми ми собі видихнули. Понімаємо, що ну треба йти. То що, ну, якось не хочеться зараз тут палатку ставити. Мм. попробуємо типа ви вийти за якусь на на якусь чи туристичну дорожку, чи даже якусь вже люблю любу. Пішли стежками, пішли там якимись цей там хати, там люди живуть, як чув, що якась людина кричала. Е-е, чули ж просто типа корова стояла там колокольчиком дзвоніла. Ішли єлі, як найшли дорогу, ішли, короче, так часа часов до двох, може двох з чимось ночі. І, ну, ми собі вже розслабились, ми спокойні, ми щасливі, понімаємо, що це вже наконец-то закінчилось. Ми вже ми вночі можемо включити фонарик спокойно, ми можемо включити музику, ми е можемо просто пере пересуватися вночі. І тут дивимося, світить фонарь просто. Ну, типа, по дорозі це вже не перший фонарь. Ми собі понімаємо, там Деніса були скачані офлайн карти, ми по них передвигалися до там населеного пункта конкретного. І біля цього фонаря ще один фонарик, тільки нижче набагато. А там якийсь чувак просто сидить, курить, побачив нас, два фонаря і починає кричати там на румунської: "Йо-йо, where are you from?" Кажемо: "Ukraine". О, починає там свого другого кликати. Там якийсь такий типа старий домик і трейлер. І в трейлері буржуйка. І ми такі дивимося один на одного. Ми були готові йти пішки там ще, ну, 20 км до населеного пункту, з яких ми кілометрів шість ми, може, пішком пройшли уже. Е-е, ну, ноги вже боліли. І цей вони кажуть: "Все, давай до нас, до нас, все, підходьте, підходьте". Ну, типа, опасение було. Ми трошки так, типа, не з недовірм до них ставилися. Вони зразу: "Давай, в нас є м'ясо, в нас є пиво, давайте все, типа, ми вас завезем, передам цим пограничникам нашим". Ні-н, не треба ми пішком. Ні, йой, все, вже зразу вигнали машину. Дає мені в руки пиво. Я думаю, та уже. Ее, і начинаю пити, то пив. Ну, я я ріскнув, не пожалів взагалі. Сіли ми в ту машину, вже ножі їм віддали. І в моменті, як ми оце їдемо, я понімаю, що ножі в них, ми в машині, на задніх сиденняях. З машини можна вийти тільки, якщо переднє сидення опустити. Ну, зараз десь вивезуть, підріжуть і в канаву скинуть. Думаю, ну, ладно, це вже за зато в Румунії, не не в Україні. Е-е, все по дорозі там поїхали, розпитали, що, як, що там бомблять. Ага. А що, АТЦК пакують, не пакують, да? Ага, поняли, поняли. Ну да, ми, каже, помагаємо часто тут. Часто часто приходять хлопці, кажуть, там були хлопці з Одеси, були хлопці з цього з Маріупол. Е, передали, ну, короче, по дорозі трошки поговорили, е, на вулиці холодно було, 4°. Привезли пограничникам. Вони вже, ну, все так обіск на зробили, перепитали раз 15, може 20, чи нічого ми цим тіпам не платили. Кажу: "Ну, я їх перший раз вообще бачу". з ними. Я говорив англійську, я англійську не знаю, но в той вечір щебета нею як рідною. Я не знаю, чи це це пиво так подійствовало, чи це вже чи що це було. Е-е привезли вони нас собі в цей в свій участок. По дорозі ще даже це по булки купили. Спитали, чи голодні кажу: "Та не дуже все". Спинилися, купили булку. А після 10 днів, як чисто крім субліматів там і горіхів нічого не бачиш, та булка так залетіла. Що? Що? Піздец. Короче, е все нас поселили, зробили обиск, спитали, де ми там виходили, де стартували. Які-небудь там їм ці поназивав місця старта і фініша. Вони в мене типа раз п'ять ще перепитували: "Точно тут, точно тут. Ще раз за тих тіпів спитали, чи точно їм не платили". Каже: "Та я їх перший раз бачу". Е, і все. В 1:30го, в нас 1:30 забрали телефони і відправили спати. Зранку просинаємося там в цій поліції і понімаємо, що ми там не одні, а є такі самі от ухилянти, які в той же вечір виходили через кордон, як і ми. Поспілкувалися, нас там тримали до 11:3го, наверно, проснулись ми всі в 8. Якось просто не, ну, спати комфортно було, конечно, після лісу в в обичній комнаті сухій. А, але якось, ну, вже не хотілося. Познакомилися з тіпами, вони там хтось по якійсь другій там програмі виходив, хтось вообще сам. Е-е, двоє тіпів розказували, що вони ходили там по колибам, ночували, сушилися, костри вообще розпалювали. І в один з днів вони прийшли до якогось пастуха е попросити просто сигарети в нього. Кажуть: "Чотири дня не курили вже. Ну просто ломка в них жорстка почалася". Попросили в пастуха сигарети. Це в них восьмий день. Вони тоже за 10 днів вийшли. Е їх було троє. Пастух дав по сигареті, каже: "В мене там ще молоко є, в мене там ще тось, типа, давай, давай, типа, за заходьте до нас". Вони зайшли такі: "Да, да, якраз заодно підсушимся, переночуємо, все хорошо". Е, а пастух з цих ДПСшників визвав. Вони прийшли, одного з їхніх тіпів спакували ці собі двоє, як побачили, що то вже пакують бігом портфелі в руки і дали по собам. І от зараз ми сидимо в Румунії, п'ємо пиво. Всі разом прич при цьому біля Тиси. Дивимося зараз на Україну, на другу сторону. >> А, ну, ну, ну, не цей не надо. Понял, ребятки, понял. Я вас поздравляю, ребятки, с выходом. Вы молодцы. Вы прошли очень тяжёлый, довольно-таки путь. У вас это получилось. По традиции нашего радио я всегда задаю два вопроса. Первый вопрос: была ли полезна вам наша группа и вообще, в принципе, наша помощь, да? И второй вопрос: что бы вы могли пожелать всем тем, кто будет идти по вашим стопам? >> Е, да, група дуже помогла. По-перше, ну, я б я б не рішився йти, якби не було помощі, якби не було всьої цієї консультації. Просто від А до Я розказали всьо, розписали, дивилися, чи точно ми все то, що нормально е взяли. Денис, на рюкзаках не економте. Я лиш вибіг з машини, в мене зразу порвався. Ну, не повністю, но порвалося. Ну, короче, лямка почти відірвалася. Прийшлося шити. І не раз раза два чи три. Ніколи не економте на рюкзаках і на спальниках. Ви що пожалієте? На на палках в принципі можна тоже не економити. Мене палки рятували дуже багато раз. Ну по на день могли там як який день, конечно, то по п'ять раз, то по 10, щоб я просто не улетів вниз, що і не підвернувся. Тобто, ну просто от рекомендація не економте на спорядженні. Угу. А что можете пожелать всем тем, кто будет идти по вашим стопам? Е-е, бажаємо, ну, просто бажаємо мотивації. Якщо буде мотивація, то ви будете просто, ну, землею вгриза, зубами вгризатися в ту землю і йти. Просто знайте, куда ви йдете. Знайте, що буде дуже тяжко. І готовтеся, що буде все боліти, буде холодно, буде неприятно. І задовбе оце спати, економити єду і спати в лісі. Понял, ребятки. Сейчас тогда я останавливаю запись. Ah.