Свежайший переход границы✌️😎Вышли в Румынию через Карпатские горы 🏔🍄🗺🧭12 дней в походе🥶

Приглашаем в наше сообщество Грибников. Вас ждёт незабываемое приключение. [музика] Переходи в нашу группу. >> Начали. Ну, я можу почати з себе. Ее, чому я вирішив, ну, чому я вирішив покинути Україну? Ну, це зрозуміло. Тобто через війну. Предісторія яка, що спочатку війни у мене, ну, фактично два роки е мав ніякої ні броні, нічого. Тобто ховався від ТЦК, так як і усі. Зараз в останній рік, тобто в мене вже була бронь по роботі, але все рівно, ну, в мене було бажання покинути Україну. Це спроба моя, можна сказати, номер три. Перша спроба це була по знайомствах, але там так получилося, що е ну що мене кинули, тобто на гроші кинули. Друга спроба, я хотів офіційно виїхати. Офіційно яким чином? Тобто в мене бронь, е, фактично була і я хотів, е, типу у відпустку поїхати і там жейсь залишитися, тобто не повернутися, бо хто має бронь, то в теорії може поїхати в відпуск. Але спочатку керівництво моє ніби сказало: "Окей, я вже почав збиратися". А потім в останній момент вони сказали: "Е, ні". Ну і почав я після цього знов шукати вже інші шляхи. Я вже навіть не знав, куди, тобто фактично фінансово в мене було обмежений ресурс. Тобто в мене не було так, ну, вообще лишніх таких грошей, щоб я міг собі позволити там ці суми, які там за які там пропоную допомогу. І так випадково мені там друг знайомий, я сказав йому, що хочу виходити. Він сказав, що в нього тоже знайомий якийсь виходив і так я попав на вашу групу. Ну, раніше фактично я ще в групі UFC UFM, вірніше дивився інформацію, так ознайомлювався, читав, зрозумів, що там, ее, хлопці також виходили, але оскільки це був зимовий період і, ну, моє знайомство з цією групою і вообще з цими виходами було, ну, тобто кілька тижнів, я розумію, що я не наважуся сам це зробити зимою без підготовки. без нічого. І тому я вирішив по програмі, тобто я розумів, що якщо я заплачу гроші, то я це 100% вже і ее снарягу куплю, тобто і підготовлюсь, і все буде так, як так, як має бути. Така моя передісторія. >> Да. Всім привет. Мене звать Ігор. Мені 24. От моя предысторія. Е-е, мені 24. Вот я работав поліції до цього. От в мене була бронь, да, типа мене в мене з ТЦК проблем не було, типа вот. Но я понимав, що я в том дурдомі, [ __ ] і в том підзаконі не хотів оставаться. І я понимав іще з весни цього года, типа, я знав, що я, ну, хочу покадати Україну і хочу якось вийти оттуда, звільнитися з тої, [ __ ] хуйні. Звиняюсь. Вот. Ну і почав я готуватися з літа. Я знайшов теж цю групу і в мене були плани, ну, типа, да, через цю групу я спочатку хотів сам виходити, от, а потім, типа, я, ну, розув, от побачив у вас, що там єсть по програмі, типа, можливість вийти. От я ще почав з літа потихеньку закупатися там, ну, те, що там сам розумів і дивився в групі, що там потрібно, так, плюс-мінус. От. Ну, я думав, що я швидше це все організую вихоід собі там хотя би там в кінці літа. Так вийшло, що все припало на початок зими. Вот. Ну і от з роботи там єлі рішив, не хотіли там тоже мене звільняти, то мені прийшлось там по-поганому звільнятись, типа, що я там такий-то, такий-то там поганий, короче, погано працював. От, да, з по негативу, от, як сказать. Вот. Ну і тоже от списався, да, з адмінами ціль групи, з Ейсоном там по поводу от програми, по поводу вихода. От списався, короче, потім я почав теж закуплятись, готуватися, що потрібно. Я багато, в мене було багато речей, які я думав, що вони підійдуть для походу, але коли вже я, ну, вже напряму зв'язався і вже готувався прям, ну, добре до вихода, то, е, мені зразу сказали, що в мене багато речей не підходять під пору року вихода, а що мені потрібно багато чого змінити. Вот. Ну, нічого, все так потихеньку готувався, готувався, готувався. Вот все було добре. Знайшлись в мене напарники. Сначала один, потім потім ще один. В нас вже було троє, потім ще один з'явився, нас уже було четверо. От потім останній, передостанній там або останній день вихода, вже не пам'ятаю точніше, ее з'явився ще один напарник, так сказать, на виход. І все. Вот. І почалась моя перва історія от поводу вихода. дібрались там до пункту старта. От все було добре. Ми рушили троє і ззаді нас було двоє. Вот. Ну так я не знаю, конечно, жалко, що так получилось. Ну що маємо, те маємо. От ішли, йшли, все йшли так, як нам мовили. Все було добре, але так трапило, що нас на п'ят на шостий день зловили, да, по дорозі. І я вообще, я був в шоке просто я не понимав, мені так жалко своїх сил, сколько я там потерпів зайти. Вот. М. Ну нічого, що маємо, те маємо. Все добре. Так як мені не було ще 25, мені 25 було повинно бути через 25 днів. От мене відпустили. От я рішив теж свої справи. От і в мене почав готуватись до второго раунду, так сказати, до второго похода. От і на вторий поход зустрів от свого напарника Нового Давида, який з нами в чаті зараз теж тільки що розмовляв. В нас теж було чотири чоловіка. Ну, вирішили, що ми будемо іти не всі разом по одному маршруту, от, а по окремому. От я со своїм нападником і окремо ще два чоловіка. От. Ну і що сказати? З первого дня почався з первого вечора почався наш похід. >> Е, ну та ну там у нас було як, тобто ми не самі вирішували, там в нас е irрон ее типу, ну фактично була планьорка перед цим. >> І я в самому початку мав іти з тими двома хлопцями >> разом. Тобто ми троє мали йти, але там була планрка і, ну, хлопці вирішили, що вони хочуть двоє йти, а відповідно я буду йти з Ігорем. Ну, і так, тобто потім в кінці виявилось, що до точки старту ми мали всі четверо та якби на одному таксі під'їхати, а далі кожен просто разом йти до своїх маршрутів і вже дальше, ну, по поокремо йти по маршруту. почалася наша подорож вечором, я думаю, так як і усіх. Фактично нас висадили таксі. Ну, там на Новій пошті все було окей, все забрали, тобто таксі забрало, ее висадили нас вечором. Е-е для нас було перше зразу такий чуть-чуть шок особисто для мене, бо це перший раз. І те, що, ну, висадили за 10 км, якщо дивитися просто по карті, так пальцем відстань дивитися, тобто від маршруту 10 км. Я розумію, що це >> за після цек далеко, >> да. І ми вообще почали, типа, він нам таксі скаже, типа, йдіть туда. Ми, типа, почали йти, потім розуміємо, що ми вообще нам не в ту сторону, типу. Ну, в общем, ми чуть-чуть потім озорієнтувалися, пішли в правильному напрямку і чуть-чуть відійшли від дороги, так, наскільки можливо, тобто і розбили палатку. І так, першу ніч ми, >> да, ми зайшли в глуб, боглуб вже тоді був в той в той вечір, в ту ніч був сніг, >> да, і була можливість іти без фонариків і бо, ну, сніг, воно трішки світло. І ми, да, поглубше, скільки в нас було сили, зайшли в ліс поглубже, щоб нас не було видно з дороги. Вот і там, да, розбили палатки. Ее на встали ми зранку, ее всі четверо, тобто разом зібралися, наскільки це можливо, швидко поснідали і пішли вже по по маршруту. Що хочу зразу сказати, що, наприклад, якщо нема мережі, а там мережі практично ніде немає, то ми мали кілька карт. Тобто, наприклад, Осман, він дуже часто тупив. Тобто ти його ніби включаєш, він одне показує, потім роздупляється, вже зовсім інше показує. І так ми клацали між картами. І щоб розуміти типу, ну, куди нам рухатися. Тобто, ну, я до того веду, що треба мати 100% там чотири, мінімум чотири карти різні, щоб по них звірятися і там вже кращу вибрати. Ну, мені maps підходило. Ну, османом також. Ну, перші дні фактично я вообще в карти не дивився, бо я це не дуже розумів. Там більше ігор дивився і ще інший інший хлопець. І що в перший день сталося з самого ранку, коли ми, ну, ми мали перейти таку >> Подожди, подожди. Какой ще інший хлопець? >> Ну, з того з тої другої групи. >> Ті, ті, ті, з якими ми, >> да, нас четверо було, да. >> А, я понял. Ну, та двойка, которая Я понял. Тобто ми разом ми ми з ними разом йшли. Та >> да, нам сказали, що ми до маршрутів можемо йти разом всі. >> Ну, до разъединения. Всё верно, >> да? Да, да, да. >> Ну і в першу, е, перший ранок ми підійшли до такої великої річки. Фактично досвіду особисто в мене не було. І типу ми думали, що робити. Тобто ми біля річки стоїмо, ну, всі морозяться, типу її переходити. Ну, для мене, наприклад, я мав тапочки. Це Ігор мені порадив взяти, щоб потім в палатці, типу, коли взуття мокре, щоб ти там не одягав це мокре взуття, а, наприклад, вийти там в туалет чи ще щось, щоб мати тапочки, ну, такі розинові. Я що? Ну, я як я кажу хлопцям, типу, давайте я, ну, це ж просто перейти річку, тобто це ж фігня. А вон їй, ну, мені фактично так якби то, що холодно, то що зима, типа мороз, для мене це не було страшно. Але я там, ну, допустив помилки, бо я почав спішити і я просто не сподівався, що там настільки слизке каміння і настільки сильна течія, вода здається ніби невелика, але коли ти заходиш, тобто в чому суть? Я, наприклад, взяв ее е взуття в в одну руку, потім палки тоже в одну руку, >> рюкзак на себе і пішов. Тобто я я навіть на палки не опирався. Оце тоже помилка. Я дойшов до середини, вода стала вище колін, я послугаюсь на камінь і, короче, пішов в ту річку. Потім я встаю, е, розумію, що палка моя від мене поплила вниз. >> Да. була. >> Я біжу за палкою, хочу її дістати, знов падаю. Мене рюкзак зверху вообще накриває. В мене така, ну, шок, типа, вообще таке враження, ніби, що мені хана тут прийде. Я не знаю, яким чином я це встав. І тоді я вже роздуплився, повільно дойшов до берега. Ну, короче, я тоді був явно в шоці. У мене реально такий і фізичний, і психологічний вообще шок. Я став на тому березі, не знаю, що робити. мене цілого починає теліпати. Потім Ігор мені, ну, кричати не можна, але Ігор так підійшов і чуть-чуть і сказав мені, типа, та йди на той, типа, виходь наверх, переодягайся, а ми зараз до тебе підійдемо. І в той момент для мене був шок, бо я розумів, що, ну, в нас палатка з іграм була одна на двох і палатка в нього була. У >> я розумів, що якщо вони, ну, побачили те, що вони побачили, я думаю, що вони там в шоці були, типу, що вони [ __ ] рішаться зараз переходити ту річку і вони зараз почнуть десь шукати якісь обходи, якісь містки. Але, але, ну, я там чекав, чекав, чекав. Для мене більше був стрес, що типу що, як вони мене знайдуть. Я просто розумію, що це ліс і це дуже легко загубитися і потім мене знайти, це буде ну дуже непросто. Але через хвилин 20 я побачив спочатку цих до хлопців інших, а потім вже до нас і Ігор пішов. І оце для мене було найбільше щастя, що вони мене знайшли. >> Да. Ми спочатку підійшли, річка, там була течія. Да сразу так ми так подивились трошки, де там можна перейти вообще там, ну, не дерев там не не каміння, нічого такого не було, щоб перейти, бо течія була дуже сильна. І Давид такий зразу: "Та все, я йду". Типа я щас роздінуся, піду так зразу через річку. Я сначала не хотів, ну, [ __ ] думаю, [ __ ] щас перейдемо, холодно за заболіщм щас всі. Ну, буде все мокре. Потом кажу: "Та ладно", кажу, все, я тоже тіпа задиві не оце Давід пішов, іде вперше, ми такі всі чекаємо його, дивимось і він так шах делать, другий шах ще глубже, глубже і він оце падає. Боже, я дивлюсь, ми там всі в шокі, короче. Ну нічого, це що він перейшов, я йому кажу отак він там трішки ближче підійшов. Кажу: "А там такий ще був після річки був такий підйом трішки на гору і дерева ліз". Я йому кажу, типа кажу: "Залазь", кажу "Туда". Кажу: "Ми зараз тебе, ну, кажу, залазь, типа, передівайсь". Думаю, типа, передягайся, знімай мокрі речі. Ми зараз до тебе, типа, ми тебе знайдемо, до тебе підігмо. От хлопці тоже там бігали, шукали, деж так, щоб, ну, не так глибоко було. Я так же само. Я пішов в одну трішки сторону, а хлопці пішли в другу сторону, щоб переходити. Ну, я дивлюсь, що Давід уже заліз, типа, понімаю, що він там вже десь передівається. От я тоже зняв з себе ботинки, підкатив штани, термуху подкатив. Так, вони шикарні наскільки саміх. Надів тапочки, тоже резинові в мене були і намотав мусорні пакети собі так више коліна 120 л. І оцей, блін, скотч, як він, я вже забув, армірованим скотчем обмотав собі ноги і щоб ці пакети де тримали. Ну я коли почав йти по річки, ці пакети сповз вообще течйою. Набиралась вода, я є ноги переставляв. Ну, слава богу, я не впав, да, згорим пополам. Перейшов тоже там на той підйомчиклі заліз, потому що тоді ще сніг був. Вона ще ну все скользке трошки примерзло. Ти оце тобі важко залізти той рюкзак ще перніш самий важче тоді. Я оце дієлі заліз там заліз в кущі короче тоже поки там повитирався передівся. Дивлюсь тут іде е з первої двойки тоже хлопчик Паша ішов мене шукати, бо я ну поки заліз тоже це довго було 20 чи 25 в мене не було. От я дивлюсь, він мене знайшов, кажу: "Ми то там, то там, то кажу, добре, я передівся, от прийшов до них, дивлюсь, там Давиід стоїть передіти, вже труситься, йому так холодно, це все мокре. Я так переживав, думаю, блін, що хотя би він, знаєш, ну, психологічно, типа, не зламався, знаєш, що він там не скаже: "Та все, типа, я там більше не можу там чи ще щось". А ні, він наоборот вообще ні мислі не було, нічого, що він там йому там плохо там замерз, мокрив, нічого не можуть. Та він наоборот вообще молодец дуже. Я за це, ну, дуже радий, що він такий от в мене напарник попався, що він ні, все добре, він передівся, ми там по хлопцю йому там грелок там покушали, чайка попали там. Я йому там в мене куртка була така типа дождька, йому курточку дав свою він тоздівся, зігрівся, каже: "Та зараз я надіну мокрі речі, буду йти, воно на мені все вийшла". Кажу: "Та ти каже: "Зачекай, кажу, не спіши". Такий хлопець вперед гнався. Да. Ну все, слава Богу, обійшлося, да? Це був первий день такий у нас запоминающийся. >> Е ні. Ну, добре, що в мене була термуха змінна і Да, да, да, були змінні речі. >> І в мене ще й штани були змінні. Там такий вийшов прикол, що в останній день, е, в місці, де ми перед виходом, ну, перед поїздкою, типу, я пішов купляти тонкі штани, бо мені Ігор сказав, що ці, які в мене є, що це, ну, що це фігня, тобто це не підходять. >> І відповідно я пішов шукати на ринок трекінгові штани. Так получилося, що я купив зразу дві штуки. Да, я в першому поході, я вибачаюсь, в першому поході я просто, ну, я не знав того і взяв в похід штани, в яких я мав іти, в яких я йшов. І вони були флісові, флісові були внутрі. І це була дуже велика помилка, тому що фліс дуже натягує вологу. Вони абсолютно вообще ніяк не висихають. І >> А разве мы не говорили, что не флиз, а мембрана должна быть? >> Ви казали, да? Я думав, вони, я так подивився, я вроде взяв, вони так тягнуть, я думав, що вони будуть зверху сохнуть быстренько. Ну >> нет, нет, мы говорили, что ни в коем случае флюс не должен быть внутри. Нужна только мембрана. Да. Да. Вот це була ошибка, да. Вот и я от первого походу взяв собі тоже хороші штани там. От вони як трансфермери типа, що так више коліна, вони отстібаються, що можна остібнуть так от повільше там посушить. То есть от і а в Давида тоже були такі теплі і вони типа були для лижні, типа яко лижні, да. А я тоді зрозумів, що це фігня. >> Я йому кажу, кажу, що типа це не буде де, кажу, потому що ну буде дуже важко в них, вони будуть постоянно мокрі і сохне будуть. От і Давида поїхав, поміняв, взяв собі дві пари штанов. Ну, це було дуже хорошо. >> Ну, далі ніби ми як ішли без таких особливих приключений. Тобто тут ще який момент, що коли ти, особливо коли мороз, ти коли ти на місці стоїш, то тобі дуже холодно. Тобто, ну, прям дуже холодно. А коли ти їдеш, навіть якщо ти чуть-чуть там і підмок, і взуття мокре, то ти, ну, не відчуваєш цього холоду, бо через те, що великі дуже нагрузки, то, ну, ти фактично ти просто, ну, ти в теплі. Я як би це не звучало, навіть надворі холодно, ти не одягнутий в речі, які там з підігрівом, але за рахунок того, що ти дуже фізично, ну, що тобі важко, ти, ну, ти почуваєш себе добре. Тобто, коли ти йдеш, ти себе почуваєш добре. Потім в перший день, ну, що мені не сподобалось, це те, що ми ми ішли і ми прийшли ми, коротше, можна сказати, що перші 10 км ми самі собі прокладали маршрут. Ну, бо треба було добратися там горами, лісами. В перші дні мені зовсім мені не сподобалось ці гори. Там прям дуже круті були такі вершини, коли ми туди-сюди гасали, типу. І так, якщо дивитися потім по по карті, то ми там фактично, ну, скільки? 2 км, може, пройшли. Тобто це дуже мало. Світовий день, ее, ну, це ближче до зими, це він до 4тої години тільки. Ну, я розумію, що це, що це проблема, типу, що ми ці 10 до наших маршрутів можемо дойти, ну, прям дуже пізно. От це таке в мене було, ну, не страх, але таке погане передчуття. >> Ну, ці перші дні, ее, ну, були були круті гори, прям було дуже важко. Ну, я старші дні Ігор і Паша більше старалися бути впереді. Вони там, е, по картах дивилися, тобто куди іти, що, як. Ми з іншим хлопцем ми просто заді слідували. Ну і фактично ми дуже багато відпочивали. Ну як сказати, якщо порівнювати те, що ми з Ігором потім дальше йшли, то в перші дні ми дуже багато відпочивали. Тобто от нас є четверо, ми йдемо і трошки прийшли, потім сказали там: "Давайте відпочинемо". І і сидимо там хвилин п'ять. Ні, ну може менше по три хвилини, але все рівно це скільки людей, рюкзаки зняли, поки не діли, поки пристягнулися. >> Да. А ми ще ми ще з Давидом, з Давидом ми не куримо по сигарети. От. А хлопці курили. От і ми там як відпочивали і вони там могли час від час сигаретку закорити. От ми розуміємо, що ми типа ми вже з Давидом віддихнули на сили і так дальше. От. Але нам приходилось чекати типа по хлопці віддихнуть докурять. От щоб іти, ну всім разом. от тоже що затримувало нас трішки. Ну да, і так ми ішли і фактично, ну, якщо якихось таких особли, ну, було важко, тобто було важко, але що я дуже часто згадував і навіть казав Ігорю, е, що я дякую Айрону за те, що він мені от оці спортивне харчування, тобто бо я розумів, що, ну, що моя витривалість, тобто вона в та базується іменно на цьому спортивному харчуванні. Тобто і мені набагато легше. І я розумію, що, ну, ця їда - це, ну, це це не те, що мене тримає фізично. Тобто Ігор він, ну, він не мав спортивного харчування. Не знаю я, звідки він сили б трав, але це це інше. В нього там, напевно, сила духа дуже велика. Ну, я якраз Айрону дуже дякую за це спортивне харчування, за гейнер, за креатин. Я собі кожного вечора спочатку зранку, а потім вже зрозумів, що краще це вечір робити, я розводив в півлітрову бутилку. Тобто вдома я собі зробив порції, відповідно поділив на скільки? Я приблизно зразу я орієнтувався на 14 днів. Тобто я взяв і їди на 14 днів. Ну, єдице мається на увазі м сублімати 28 штук, тобто зранку і на вечір. Ну і відповідно цих спортивного харчування також. Тобто я в півлітрову бутилку роз мішав собі там гейнер разом і креатин. Гейнер і креатин можна гер брати. Вроді це, да? І ще в окрему бутилку я мішав ізотонік. Тобто я собі ще купив такі таблетлетки з тоніко там, що вони, ну, ви напевно знаєте для чого вони. Тобто, якщо дуже великі нагрузки, типу, щоб водний обмін був хороший. Це мені дуже помогло, дуже допомогло. Активна термобілизна прям це супер тема. Ну і і так і ми йшли перші дні. Тобто, якщо ми йшли, то получається, що ми з Ігорем на п'ятий день, ми всі четверо на п'ятий день ми дійшли до маршруту хлопців, тобто тих двох інших. Їхній маршрут був чуть-чуть швидше по дорозі. І потім ще за один день ми з Ігорем дойшли до нашого маршруту. І коли ми дійшли до нашого маршруту, ми з Ігором ставили собі, ну, там вже на нашому маршруті вже були точки, там дні, перший день, другий день, третій, лагер, відповідно і так і дальше. І ми з Ігорем типа кожного разу хотіли виконати норму. Тобто, наприклад, ми на шостий день ми дійшли між лагерем одним і лагерем два, тобто десь посередині. І ми кажемо так собі, ми розуміємо, що це шостий день. 10 км ми тільки пройшли, а нам ще там практично, ну, можливо, більше більше, ніж 20 по воздуху. Ми розуміємо, таким чином йти, то ми будемо голода. А оце саме більше, що я не хотів, бо я розумів, що якщо я залишуся без їди, то то це жопа. Просто жопа, бо і і так важко йти, а без їди я вообще не зможу. Тобто, ну, ні психологічно, ні фізично. Тому ми з Ігорем практично не робили перерв. Ну, я не можу сказати, що ми просто швидко йшли. Ми, е, ну, відпочивали там на воду, по чуть-чуть відпочили і пішли дальше. Тобто ми, >> да, у нас був відпочинок, е, такий, що, ну, хвилин там пть, ну, хвилин 10, напевно, це щоб е біля річки якось, щоб попадалось по дорозі, щоб набрати просто, ну, знімаємо рюзики, набираємо воду, попали водички і наділи і пішли. І у нас була перерва ще приблизно з 13 до 14 години, теж хвилин там 5-7, щоб з'їсти по одно батончику. От і ми так собі вирішили, що ми там не будемо ставати на обід, там, готовити собі їжу. От. А просто по батончику закинулись і рушити далі, потому що ми так розрахували їду і розуміємо, що ми трішки не вписуємося до кінця маршрута, щоб нам залишилось їди. Ми так рішили, що, ну, ми і посилами розуміємо, що ми можемо йти, типа відпочивати ми будемо мало. От і розуміли, що мусимо йти далі, да, в нас все таке і було. Да, там ще такий момент, що в самому кінці вже, коли біля 4тої години Ігор розумів, що ми десь там дуже близько чи до тропи, чи дороги, і він включав другу швидкість і давай газу в кінці. В мене вже сил немає, я за ним гоню. Ну, це було це було так прямо дуже на ізнос, >> але нормально. Ще моменти, що мене, що мене дуже, ну, не то, що мені не нервувало мене в дорозі, це що тільки бачимо якусь тропу, бачимо якийсь цей лисину, то Ігор мене постоянно оце морозив, типа, куди пішов, типа, яка тропа, ти ще не бачиш, що там лисина, а там дорога, >> да, бо там, як ми йшли от по Осмонду, ну, так дивишся, вроде так дальше йдеш, типа там ліс, там зарості От, а ми доходимо, а там якась незапланована вирубка лісів. От і там, ну, просто голе пространство. От я кажу, давай, ну, будемо обходити. От, ну, Давид завжди був зі мною згоден, щоб обходити, що ми деревами обходили от навіть оці вирубки. >> Е, да. І ще хочу сказати на рахунок маршруту. Ми з Ігорем, ну, два рази ми точно прокололися. Тобто ми хотіли, е, хотіли зрізати. Тобто це навіть одного разу я був ініціатором, типу кажу: "Давай отут типа маршрут наліво, потім направо". Каже: "Ну давай так зріжемо, типа підемо, щоб щоб менше обходити". Ми так зрізали, що ми лишню на одну гору піднімалися і потім спускалися. Тобто, ну, я я до чого веду хочу сказати, що краще йти маршрутом, це прям, ну, оптимально. Це 100% там по я потім вже зрозумів, що зробили прямо оптимальний маршрут, щоб і для нас легше було, і і набагато швидше буде. Ее, що по річках? По річках в нас було мінімум три рази, що ми, е, мочили ноги до колін. Тобто це перша річка, потім була, ее, ще одна. І Ігор дуже боявся цього, оскільки він перший раз попікся на цьому. Ну, він вообще в процесі під час маршруту він типу дуже всюди давився і так, ну, чуть-чуть остерігався цього. Я йому казав: "Все буде окей, типу, не переживай". І коли ми першу таку річку якусь типа умовно страшну переходили, Ігор, типа каже: "Я типа там боюся, ну, типа, що він переживає. Я йшов перший, я типа бачу, нікого нема, повалив типу перейшов дорогу, там Ігор за мною". Потім я йому кажу: "Бач, все було, ну, все добре, все окей, окей". І потім, коли вже була перехід через Ігор назвав це як страшна дорога. Да, >> да, да, да, да, да. Серзно, >> да. Ну, тоді я також переживав, бо я розумів, що це там, де, ну, короче, >> ну, там було небезпечно. Якщо там втикать и дела действовать медленно, то там, да, було небезпечно і потрібно було не гаяти не вообще часу, а діяти добре. >> Та а от ще я згадав цю першу річку, типа умовно менше страшну, але як ми переходили, там була що річка і дорога. І ми прослуховуємося і чуємо, щось їде, типу якась фігня горкоче. І ми розуміємо, що вона просто стала. Тобто вона не переїхала дорогу, а просто стала. І ми стоїмо, типа, не знаємо, що робити, типа, і розуміємо, що там щось типа стукає, а це типу трактор нагружав дрова. >> Да, там поряд була якась трактор, щось там якась стройка була. Ми розуміємо, ну, там одна машина приїхала, друга все чекаємо, стоїмо, а чуємо, що там якась машина зупинилась і ну і що там якісь дрова грузя, щось там делать і десь це буквально вообще рядом. То ми так спускаємся і а ми цього не бачим, бо там тоже так, ну, дерева ліса, ми цього не бачимо, але понимаем, що воно десь рядом, типа там, ну, яке-то движение происходит, >> да. І, ну, і ми потім розуміємо, що ми можемо так чекати дуже довго. І вирішили типу, що просто будемо переходити, типу, ну, пофіг, там якась фігня, хай собі там буде. Я думав, що навіть вообще я перейду дорогу, я навіть цього не побачив, але коли я вийшов на дорогу, я бачу там трактор, типу трактор, ну, фігня, типу. Ми перебігли дорогу, річку е перебігли. Потім, коли вже ця слідуюча річка така прям страшна річка і дорога, то я вже також почав це за це переживати, бо я ще чув з історії, що там треба бути акуратним, що там часто іменно по гранці їздять. Ну, ми йшли насторожено, підійшли, послухали, ніби нікого нема. Ну, час від часу там щото їздило, потім нікого нема. Ми Я давай переходити. Ігор бачить, що я повільно переходжу вперед погнав. Я вообще ледь той паркан переліз. Він там прям такий паркан вони збудували. >> Ну там паркан, да, дерев'яний, невеличкий такий. Там його можна було, да, перелізти, але з з важким рім, да, то можна там трошки впасти, если боці неакуратно. >> Да, да. О, і там прикол був класний на цій дорозі. Ми тіпа піднялися на дорогу, все о перебігли річку, дорогу. піднялися в ліс, все окей. А потім ми, ну, піднімаємося по горі і чуємо вистріли, типу раз, два, разку вистріл, потім другий раз вистріл. Я кажу: "Іце вистрілив". Він типа каже: "Ну да, типа". Потім >> да ми не зрозуміли, що це, да, ми так пройшли оце річку дорогу, зразу забігли в ліс подальше, подальше. От. А потім чуємо, що там зразу поча почав хтось їздити по дорозі. От і чули, ну да, щось схоже типа на вистріли. Може хтось, хтось що-то замітив і поняв. От і просто воздух що-то стріляв. Не знаю. Ну, ми так не зрозуміли. >> Ну, і собака там потім наближався, >> потім почали собаки гавкати, да, і як будто все ближче, ближче. От. І потім так недалеко біля нас, е, квадроцикли, то не машина, а квадроцикли десь тоже заїхали на якусь стежку і так рядом біля нас. Може нас хтось замітив і шукав і, ну, ми так це не зрозуміли, конечно, до кінця. Ми піднялися просто вище, вище на гору. Я там розумів, що який [ __ ] там за нами буде лізти вже, >> да, ми підняли слідчу на гору, да, так десь так в роч вроде недалеко так газу дав на там квадроциклі і все затихло і ми так собі вгору пішли, пішли пішли. Ми розумієш, що ми вже в безпеці тут уже, ну там пішком [ __ ] пройдеш, не то що там вже хтось там буде їздити, бо ми понімали, що вже тут все спокойно. Ну, нам повезло, я думаю, що, ну, якщо це було за нами, то нам повезло те, що ми коли вийшли в ліс, то ми що ми не там особливо не відпочивали. Ми давашвидко, да, після таких місцевості, там річки, дороги, ми зразу швидко, швидко, подальше, подальше, да, і це було, ну, реально типа правильне решение, що там не отдыхать і сначала надо подальше заховатися і потом вже понимаеш, що тебе тут вже ніхто не стане, там не побачить, то всі можеш себе спокойно відчувати. >> Ее, да. Що там дальше в нас було? Далі ще в нас, ну, все стандартно. Тобто ми, наприклад, щодо ранку, то я там просинався, старався просинатися, коли навіть вообще в шостій ми на 6 годину ставили будильник. Я про спочатку я просинався, потім я Ігоря типа будив, вставай, вставай. Да, да, води, бо мені було так важко ставать, типа я, ну, будильник отак все дикта все встав, отак сів і щось там же там собираєся делає. Мені так було важко, ну, що-то там вставать вообще тяжело. Далі мене завжди будив. Так, >> да, було таке, >> да. Але нам все все рівно, типу, ну, особисто мені, ну, нам хіба раз получилося, що ми вийшли з 9:0. Це прям дуже швидко. Ну, я до того веду, що, ну, що ми збиралися дуже повільно і дуже довго. Бо там починало тільки світати біля сьомої. Ну, в плані, що виднося біля сьомої, а так то вообще на темно або чуть-чуть фонариком присвічували, >> да, із-за того, що що утром дуже холодно. От і ти якось, ну, я не знаю, може це в нас так що ми не могли так, ну, дуже швидко там за півгодини, години зібратись, бо було зранку дуже холодно і поки ти все збереш, от то, ну, час проходу, да. Ее, так далі. От і ще я замітив, що в нас з Ігорем типу ми наоборот з кожним днем ми чим не так замі, ну, дивилися скільки ми пройшли, то з кожним днем ми все і більше і більше проходили. Типу ми все менше, менше відпочивали, все більше і більше проходили, типу. І якщо там брати навіть передостантній день, то в нас був рекорд, що ми там пройшли щото скільки? 5 км, якщо брати просто пальцями по воздуху дивитися, незважаючи на ці криві лінії, а останній день там ще більше, там десь практично чисть, чи 7 км. То що вже ми вийшли. Ну, це ще це ще буде. Короче, був в нас один такий день, коли ми е мали переходити участок, але там була лисина і і хто нас там спалив? Нас спалили там дві корори. Да, то ми там нам прийшлось чуть-чуть обходити, >> да, ми так підходимо, типа, ну і по карті там була типа ж дальше така лисина. От ми підходимо там по по йолкам, по йолкам так подойшли, думаю, що може будемо перебігати вже такі настроєні. І чув там корова десь отак, ну, буквально не знаю, метрів 10, 15-1 так почала типа мукать. Ми думаємо, [ __ ] ну если корову там, знаєш, по-любому хтось єсть, типа хтось її сторожує, ми такі все покажем: "Давай назад, все вернулись трішки назад". А так дерево мимо обійшли, що нас ніхто не бачив. Да. Ну не знаю, може хтось побачив. Таке нічого страшного. Ми, да, замітили, там були будинки і дві коро, да, було. Ну, часто от, наприклад, ми там проходимо і були такі дуже складні маршру, ну, не то що були складні, ну, інколи, бо ти ж коли ідеш, ти там бурелом і ця вся движуха, тобто це це ще таке, але були іменно такі траверси, ну, дуже гострі, або підйоми, або спуски, ну, прям дуже важкі, дуже круті. І, ну, там, наприклад, коли ми з Ігорем вже разом йшли, то я більше йшов впереді. Типу я хотів типа, а Ігор вже ззаді. Тобто я хотів, щоб ми менше типу відпочивали, щоб більше проходили. Ну і суть в чому, що були такі моменти, що ее ну що я потім розмо розумів, що, [ __ ] слава, як я це прийшов і слава Богу, що я це прийшов. Це прям ну та якби та як скала. Тобто я розумів, що я з величезним рюкзаком, і я просто в повітрі лапався за, ну, переступав в повітрі лапався за якийсь там цей за корінь чи за ще щось. Ну, тобто потім Ігор, коли я йому сказав, то дуже небезпечно, він Ігор прийшов і каже: "Ти для мене на таку хуйню більше не веди". Да. Ну, ти пам'ятаєш це, да, цю хев, цю скалу. >> А там ще що було важко? Оце там такі от що були такі круті подйоми, гори, скали і там ще от ідеш так вроде земля там близья. Вот, а під низом одне каміння, щебнка. Вот. І це по ньом так важко піднімати, що це вообще просто піздец. А як ти цей А як ти вообще їхав на жопі? Скільки часу? От >> та раз так я піднімаюсь, піднімаюсь, отак піднявся єле-єле, я не знаю, [ __ ] і так просто один неправильний, я так шах неправильно став і все. Я так ми татури назад їхав по тому каміню, да, скільки я раз з'їжджав, то це вообще та ну я я менше з'їжджав. Ну як особливо, якщо вниз опускалися, знаєш, ну поїхав на нозі. Да, да, да, да. >> Е от що хочу нам с що хочу сказати, що нам дуже повезло з погодою. Е-е, бо фактично дощ в нас був так, щоб вдень, мені здається, що тільки один, е-е, один день, >> ну, десь один-два дня було і то він був такий несильний, да, і а більше було, що >> спочатку був сніг на деревах, а потом була плюс температура і він розставав, а ми постоянно йшли в деревах і оце все з дерев капало. Це типа як тоже як дощ і ти промокав із-за цього просто не видазя, із-за того, що капає з дерев, да. Ну, а так, в принципі, погода нам, да, нам дуже сильно повезло з погоди, да. >> Та були навіть такі ночі, що от ми тільки, е, заходили в лагер, починався дощ і так він цілу ніч падав, а з самого ранку ми просиналися, типу дощу немає. Або або все було таке, коли сніг падав. Ми тиіпа в лагер зайшли, там починався якраз сніг. І Юр мене питає, що там багато снігу набагадула. Я кажу: "Ні". Ну, тобто нам повезло, що в нас не було там снігу по коліна. Особисто мені дуже важко було зранку в пальці в рук, бо, ну, я дуже мерзнув. Тобто Ігор міг вообще без рукавиць іти, а я брав краще мокрі рукавиці на руки. І я себе так почував, ну, краще. Але все одно з рукавицями ти там не можеш палатку скласти, там такі речі підготувати. Треба було це без рукавиць. От оце для мене було прям важко. Е, що ще таке нас? >> У нас там було, наверно, ну, ранок два, може три, не знаю, там ще там, ну, по відчуттям рост там вообще був там 78, може 9 10, не знаю, палатку. Так, ти так зранку встаєш, хочеш, ну, вийти з палатки, так, а всі замки казали, що ти не можеш замки. От і це тоже була проблема, [ __ ] Та то та ну я вообще навіть не міг вообще замок відкрити. Я просто там я що я робив? Я відчіпав оці гумки і так, короче, виходив через те, що було. Е-е, е, далі, що в нас такого ще цікавого було? Е, великій відстані нам давалось проходити, коли більш-менш був такий маршрут по траверсу, тобто не не важкий, якщо не було дуже таких підйомів крутих. Тоді вдавалося більше пройти. Ее тут, ну, якщо брати, наприклад, остатній день, то ми з ігром домо Ну, в нас типу типу, як я завжди ігрою кажу: "Іго там, а що ми будемо робити в остатню ніч?" Типу, як ми вообще будемо переходити е-е ну цю ягозу? Типу зранку чи чи вечором? Ну не то, що чи вечором, я типа казав, типа зранку. >> Ну да, ми спочатку ми спочатку так і перед, ну, останню ніч, напевно, так сіли, подумали, типа, як було би краще. От ми отак подумали, що типа було би краще е переходити зранку, рано вранці, щоб отак в нас був день там, допустим, куда-то дойти, там кого-то зустріти. От. Але все отак по ходу по ходу підйомів і все так, ну, мінялося вообще мінялось і мнение, вот, і думки, і в нас все вообще помінялось, >> да. І ми до остатнього, ну, ми, коли вже там, наприклад, залишалося в нас передостатнім нашим, ее, ночівлею там 5 км до Ягози, ее, ми, ну, як планували, ми планували, що ми будемо іти і, ну, ми зійшлись на тому, що ми будемо йти десь два, не знаю, чи 2 км, чи кілометр. Ми розкладемо палатку, там переночуємо, потім складемо палатку, там її скинемо і все будемо. Тобто ми мали просинатися десь там в 3й ночі, е, оце все зробити і так потихоньку вночі і щоб ми підійшли до Ягози. Але так склалося, що в остатню ее в останній день Ігор типа каже: "А ти каже таку штуку: "А давай, типа, вообще не будемо нарано чекати, давай сьогодні, типа, це зробимо". І я розумію, типа, що ми зараз, типа, скинемо оцю всю лишню двіжуху, я точно скину. Я кажу: "Давай". І прям такий заряд енергії, тобто вона лишалася ще десь кілометрів два або три. І ми ізгом прийняли рішення, що ми, а це був обід, що ми будемо йти доки йдемо. Навіть якщо ми вийдемо там на 8му, на 9 годину вечором, тобто буде ніч, все одно йдемо на його зуром тепер і типа і будемо вообще йти цілу ніч типу по Молдавії [ __ ] кажу. по Молдаві, по Румунії, типу вже нам [ __ ] типу основне на свободі, >> да, ми вже були готові і без палатки і там дети в румунських лісах ночувати, аби щоб уже вийти, щоб нас а Ігор Агор вообще дуже дякую, бо він вс всю дорогу ніс палатку. В мене чомусь рюкзак був типа важчий з самого початку і типа ну так типа Ігор взяв на себе палатку цю і він її ніс і вона йому тако що він ну короче скинули не її а я скинув своїх речей багато свій рюкзак короче лишив собі тільки оцей маленький ну такий рюкзачок що в мене був складений і тоді я відчув що таке кайф ходити по горах я взяв цей маленький рюкзак я ну я я просто кайфував І я йшов і кайфував. Ну таке. Ігор там чуть-чуть більше ще мав нагрузку, бо він залишився своїм рюкзаком. Але до чого я веду, що ми е-е ну нам лишалося 23 км і був обід. І ми йшли своїм темпом. Ір тиіпа каже: "Ну давай, може там зробимо зупинку, щоб ми зашвидше не прийшли". Ну да, ми спочатку, я вибачаю, ми спочатку е вирішили зупинитись на обід, типа покушать і рішили собі приготовить їду, типа на вечір, щоб коли ми, допустим, десь там будемо близько возигази, щоб розкинемо палатку, щоб ми там нічого не готували, не подпалювали от ці балони, ну, щоб нічого в нас видно вообще не було, щоб в нас уже була готова готова їда. От. Ну, от ми сіли покушать і прийняли таке рішення, тільки що вже будемо вже до кінця йти. Та, та, та. І от і ми таким, що хочу сказати, що нам, я не знаю, якісь вищі сили допомагали і прямо знаки були, що нам треба точно сьогодні виходити, бо в нас так получилося, що ми своїм темпом, звичайним темпом, ми дійшли до границі. Ну, відповідно, ми там вже, коли більше до границі були, ми йшли дуже, ну, тихо, старалися менше наступати на гілки, тобто дивитися. Але якраз туман почався. Тобто вже починалася якась там година біля четвертої, пів половина четвертої і ми бачимо туман і і типу я тоді зрозумів, що це знак, що нам точно надо сьогодні йти. І так вийшло, що ми до границі якраз підійшли, коли тільки почало е ну почало темніти. Тобто десь на 5 годину, навіть чуть-чуть швидше, ми вже були якраз на границі. Ну, так виявилося, що ми підготували ці болторіз, але виявилось, що в нас не було ягази і ми і ми її так прийшли. А потім, коли я, е, подивився та, ну, особливо зараз зимою і вообще на наш похід, я логічно собі зрозумів, який там хрін буде сидіти тебе зараз і на на місці тебе там, ну, чекати, типу, бо він там прочекає півгодини, та [ __ ] замерзне. Ну, не замерзне, але, ну, на місці чекати, це вообще не варіант. Можливо, там в теплі іші, коли тепло, це ще можливо, но коли холодно, ну, я не знаю, яким чином можна на місці в засідках чекати. Ну, це моя думка. Я не кажу, що це 100% правильно, але така думка в мене була. Ну, в общем, ми, коли прийшли, ми спочатку ми з ігрим, типа, бо я ігри кажу навіть, типу, але ти дивися, як ми перейдемо границю, то ти не біжи як дурний, типа, бо я потім, ну, не знайдемся. Кажуть, короче, ти біжи туди, куди я, тобто або чекай на мене, або типа разом. Ну, але так вило, що ми бачили, що нікого нема. Ми потихеньку, потихеньку йшли по підйолке. І можна сказати, що ми навіть коли ми пересікли границю, ми, звичайно, своїм спокійним темпом так і, ну, чуть-чуть пришвидшились, так і перейшли на Румунію. Е, там в Румунії е-е >> в Румунії в Румунії ми йшли йшли і перейшли, вийшли біля річки. В нас було дуже мало води, ми хотіли пити, ми набрали водички. От. І потім ми заговорили своїми голосами. Да, пам'ятаєш? >> Ми ми всі е всі наші 12 днів ми розмовляли шопотом і ми навіть забули свої голоса, коли Давід почав розмовляти вже на території Румунії своїм голосом, я його не знав. Думаю, Давід, це хоть, ну, ти не ти. Думаю, ну, все, типа, окей. І ми так спускаємося до річки, вийшли до річки. Давид до мене так поворачується, а в нього і він тоді потім вікнув фонарик і так світи на мене, а я кажу Давид кажу, типа, типа, если ти, ну, типа поворачиєшся до мене, світиш мені, кажу, типа, світи трішки, типа, в ноги, кажу, бо ти мене, типа, засвічуєш. І він такие таки став, зупинився так і думав, кажу: "Ігор, це твій голос, це хоть ти, типа, де ти він". Я охренів, типу просто ти голос не сказав, я типа аж нашугався, да? Була така херня. Ой, ще хочу сказати, що ми бачили, ну, навіть там хтось скидував, ну, ми особливо фоток вообще не робили, бо було не до фоток, не до відео, а нам прям вообще не до цього. >> Да, ми за весь хід зробили фото. Ну, Давид зробив фото тільки саламандри і і вже на території Руминії там ми там уже трошки пофоткались і потім на території Руминії я назбирав ромашок для дівчини. Там де кажу таке маленьке, типа, да, але напевно, типа, да, зберіг та щоб той подарувати, да. І та от що я хотів сказати, що тіпа, щоб ви побачили саламандру і це я не знаю, чи в нашій групі, чи в ее чи в іншій групі я оце чув, що там типа це прикмети, що якщо побачиш саламандру, то то цей то це типу ну до щастя. Але потім Ігор сказав, що вони тоже в першому поході бачили саламандру. Я кажу, це не прям не факт, >> да. Але я думаю, що ми я в першому поході, ми теж бачили саламандру, але один із нас е трішки так її, ну, палка, типа, так, ну, попробував потрогати, знаєте, типа, я думаю, що це був дуже поганий знак. Якщо ти бачиш її, то ні в якому разі не трогай, просто там любуйся на неї, там фотографуй, знімай на відео, але ні в коєму разі не трогай її, да, це може обернутися потім поганою історією, >> да. І ще який момент, коли ми тільки, ну, це якщо повертатися назад, коли ми розуміли з Ігорем, що ми не встигаємо по їді, тобто ми розуміли, ну, скільки в нас там їди, наприклад, залишилось, ну, ми так собі ма на повному, ну, так шутя, але потім і на повному серйозі прийняли рішення, що ми будемо іти і здавати гриби і зробимо собі ступ типу з грибів. Там навіть Ігор був якісь гриби підняв, ну там позбирав лисички вроді. >> Ну це ми так думаємо, що то лисичка, да. Ми що я не розумів так по грибам, що давіти. Ми так на свій стра страх і ріс, типа так думаю, ну візьмемо типа з собою грибів в пакет, зіппакет. В мене був зіппакет. Ми так думаємо, будемо іти, ну там їди може не хватить, типа візьмемо з собою грибів, типа на всякий случай. Може там щось там щось там приготуй там суп якийсь чи я не знаю, типа що. >> Да ні, та ти згадай, як як ти мені сказав. Ігор каже мені: "В тебе є цей гермомішок якийсь окремий?" Ну, типа лишній гермомішок. >> Я думаю, ні, немає в мене лишнього. А потім каже: "Та я хочу грибів назбирати, я впав. [ __ ] да >> ну чо, ми по дорозі все одно ми йшли йшли і так був такий якась така ямка пеньок і я там знайшов гриби". Ну, вони схожі на лисички, да? Дури так вроде типа на вид красивий, типа. Думаю, ну візьму з собою на всякий случай. Типа то так я їх взірвав і я їх три дня ніс собою, да, ті гриби. >> О, і ще хочу нагадав собі і хочу сказати щодо того, як ми палатку ставили. Ми ж приходили там в 4тій годині і давай копати. Тобто ми знайшли місце, але ми так хотіли ідеально, типу. Ну як ідеально, наскільки це можна було там. Розуміємо, що це на склоні, але особно на склонах деколи є такі міс, ну, не то, що деколи, а є такі місця, де можна поставити палатку. І ми з Ігорем беремо мій мій патик, Ігора. Ігор тоже спочатку собі там зламав одну палку, потім іншу. Короче, йшли як ці на костелях. Та ну, короче, що я до чого веду, що ми ее практично ще по півгодини готували місце. Тобто ми собі гарно розчищали, там підкопували, щоб було рівно, наскільки це можливо. Ну і тому я особисто спав дуже добре. Тобто я висипався, в мене не було такого, що я встав зранку і я якийсь невиспаний або про позіхав. Тобто >> э >> ещё есть какие-то подробности у вас вот с историей? Если есть, то давайте потом уже будем переходить к рубрике вопрос. >> Подробности. Ну, я ще можу просто сказати, що дуже важливо мати е гарне взуття, ее термобілизну активну, потім трекі, ну, бо я до походу я не розумів, що це, що це таке поняття трекінгові, там ближні. Я не вообще, ну, я не розумів різницю. Тобто і Ну, я просто хочу сказати, що треба, якщо кажуть трекінгові, то треба прям шукати, щоб там було слово трекінгві, >> да? І в общет похода, вот, ну, у вас есть маршрут, ви ідіть строго по маршруту. От навіть коли в нас було місце перехода річки, вот річка там була хороша, така широка і течение було, ну, велике. Вот. І от именно по маршруту, на місці маршруту, прямо на самой лінії, там було місце, там де було, ну, менше води, там де було мелко. І там якраз було місце, там де сразу можна було між рівської дороги заховатися в деревах. >> От це дуже все важливо. Це все учитуєте. Не старайтесь там зрізать, там що-то обойти. Старайтесь просто іти по лінії, по маршруту. От. І тоді все вийде, буде чтко. Ребятки, по традициям я всегда задаю два вопроса -э на, ну, по традиции нашей группы. Первый вопрос. Скажите мне, была ли вам полезна наша помощь в принципе, да, а-а, и довольны ли вы ею? И какие советы, возможно, вы могли бы дать всем тем, кто будет идти по вашим стопам? Я дуже дякую, да, вашій групі, от і вашим адмінам, от, і тобі, от, Айрон, за всю інформацію, за вашу групу, за вашу помощ, от ви все доводите до кінця своє діло. Вот у вас маршрути, вот оці всі моменти собрати, оці все по по снарягі, вот як себе вести, як себе йти, вот що там буде происходити, бо всегда будуть з вами там на связі, всегда вам все писувати. Це вам дуже велике. Ви все контроліруєте. От це все дуже правильно, це все дуже хорошо. Я вам дуже сильно вдячна за все. От всі обращайтесь до до цієї групи. Це вообще сама лучша група реально. Я дуже довольний. Вот що в мене все вийшло. Я ну вообще піздец. Я вже я уже от на своєму місці вже вже квартиру зняв. То есть в мене все вийшло вообще. Ну я вам дуже вдячний. Дуже велике вам дякую. Реально типа душі косни. А по поводу совету, ну, когось може щось цікаве, типа, задавайте питання, совети, не жаліте деньги вот на стирягу, а именно от цей рюкзак, потому що в Давида був такий рюкзак важкий, що піздец. Я брав собі на Оликсі, ну, ну, типа беушний, но він в мене був, я не знаю, раза в три, наверное, легше, чим в Давида якийсь там хороший. От обув - це обув - це саме важне. В нас за весь поход в нас не було нідиної мозолі, нічого. Просто от обув ее обув рюкзак. Їди тоже не жаліте потом. І о і їду не не вообще не питайтесь викинуть, що там скинуть. От що несіть, викидайте все. Ну, кроме їди. Їда - це саме там важливе. Тим болі, если ви хочете йти от коли вже холодно, не надо буде багато кушать гарячого, там супи, там чаї, я не знаю. Е-е, ну, вообще це нічого не викидайте, несіть до последнього дня, потому що вам стопроцентно пригодиться. Ми сюди, ну, нічого не виконули нам, ми вообще переживали, що типа нам не хватить, хотя нас, ну, як будто типа все було запасом. А так, не знаю, беріть з собою зміни одяг, потому що тоже там можуть бути попуті річки. У вас должна бути з собою там смена термуха, носки беріть з собою багато носків. Давідали волого ці, [ __ ] водозащитні носки. Давид сейчас вам розкаже. Це вообще тема супер, щоб носків всегда було собе. Ее, що такого? Штани, що у вас були смені? От кофти там передіться, потому що, если даже ве дощ там или річка смокнеться, щоб вас, щоб ви лягали спать, щоб у вас була смена одеж, щоб ви переділись, були сухі і в теплі. І беріть хороший спальник тоже не жаліте денег, щоб там та ладно, типа, там мінуспять комфорт, типа мені хвати. Ні, та не хвати. Я от взяв мінус комфорт. Ну, мої було нормально, но пару ночей я все-таки примерз із, ну, із землі, потому что карімат був такий собі. Тоже не жаліте денег. Вот палатку обязательно тоже беріть хорошу, двухслойну, потому що палатка це тоже дуже сильно нас так виручало. Нас палатка не тоже не промокала вообще нічого. Це тоже дуже сильно важно. Ну, о так. Е-е, палки, кстати, палки трекінгові тоже старатись брать собі хороші там, ну, така выше среднего ценева политика, потому что вони вообще можуть поламаться, ніфиг делать. Вони гнуться. От я собі взяв дешеві, ну, такі, да, дешеві, можна сказати. Вони гнулись, ламались, а без палок в горах вообще ніяк. Палки тоже обязательно надо. Вот. Ну, о так от, в принципі, якісь питання. От Давид, що, Давид, за носки скажи, які ти брав, бо вони ти казав, що вони тобі дуже сильно допомагали. Да, да, да. Я хочу спочатку подякувати, я вже казав, я у поході, Ігор, скільки разів тобі казав, що я дякую Айрону за оце спортивне харчування, бо типа на мою думку і вообще за цю підготовку, тобто що, ну, бо я по житті вообще ніколи так би спортивним харчуванням не влікався, але я просто зрозумів, ну, наскільки мені фізично стало легше типу ці всі нагрузки витримувати. Ну, бо це, ну, надзвичайні нагрузки. Це дуже великі нагрузки. І за рахунок спортивного харчування мій організм, ну, мені здається, що йому це було набагато простіше і я більше витриваліший був. Е, потім по снарязі також. Дякую за оцю активну тернобілизну. Я чесно я не не розумів типу нащо, але сказали треба її. Я її, [ __ ] шукав. Ну, дорога, [ __ ] але купив її. Ну, і я дуже задоволений нею, бо нагрузки великі, а ця активна термобілизна, вона типу, ну, ти себе комфортно відчуваєш в ній. Так само курточка, що я взяв не взяв товсту, тобто без утеплення і тоже себе комфортно почував, щоб навіть щоб були, ну, ме мене під під пахвами в мене були такі типа, як це розсувати можна було. І терморегуляція також. Це це крута тема. Потім, ну, наприклад, за носки, ну, я собі купив дві, короче, є така фірма, ну, не знаю, ну, можна в Гуглі увести, наприклад, во водонепроникні носки, воно там зразу швидко знайдеться. Короче, я подивився відео на Ютубі, ну, за ці носки, то там чуваки просто брали на себе, надівали і йшли у воду і фактично виходили з води і нога нога суха. Я взяв дві пари собі таких носків. І в чом їх прелість? Ще ліч в тому, що я спочатку брав на ногу товстий носок, ее трекінговий, а зверху оцей водонепроникний. І я іграю по типу ми це в нас взуття мокре, все мокре, типу я іграю, показую типу от в мене, наприклад, от подивись яка в мене нога, типу яму він по максимум носок, а в мене носок повністю сухий. Тобто хіба це не, ну оце якраз оці водонепроникні носки мене захищали. Але хіба в моменти тоді, коли ми там річки переходили, коли воно там під коліна вже була вода, то воно зверху, ну, набиралася вода, але все одно, ну, там вдавалося висушувати ці носки. Ну, яким чином там, типа брав я собі просто в спальник, ну, в плані, наприклад, знизу на ногу теплий носок, сухий, а зверху цей мокрий. І таким чином потім нарано воно вже в мене сухе було. А если ви там переходите річку, от як у нашому случаї було, от ми переходили в штанах, от і оці термухопаштаніки, носки, обув, е то, ну, за час походу от ти перейшов річку і воно на тобі воно все висихає. І от на ніч, коли ти лягаєш спать, то піштаники тоже не міняйте. Даже если там трошки влажний, надівайте, просто передівайте носки, знімайте от ті мокрі штани, будьте в польштаніках і воно у вас в спальнику все висихає. І так же само от е носки, якщо у вас там, ну, звичайні там якісь там трекінгові носки і ви просто їх ложіть в передній карман, яки як робив я, і вони тоже під час походу підсихають дуже добре. І ти потом можеш їх на следующий день уже і одягати. Хорошо, ребятки, тогда, в принципе, я останавливаю запись и можем переходить к рубрике вопросов, >> да? Окей. Yeah.