⚡️Піхоті причеплять чіпи ДЛЯ КОНТРОЛЮ. Всі шоковані ідеєю Сирського / ЛАПІН

Відповідаючи на запит Пакистану та інших держав з огляду на великі військові успіхи в ході кампанії проти Ірану та значний прогрес в переговорах про повну і остаточну угоду з іранською стороною, ми взаємно погодили наступне. Поки блокада залишається в силі, проект Свобода - це переміщення суден через Ормуську протоку, буде призупинено на короткий час, щоб перевірити, чи вдасться остаточно узгодити підписану угоду. Ну, я скажу тепер в перекладі з мови Трампа на нормальну мову. Отже, після операції Пічне лють, де вони всіх победілі, в черговий раз відбулося, так би мовити, блокування. І Трамп тепер запустив проект Свобода. Це вільне переміщення кораблів через Ормунську протоку. Спромоглись вони провести аж два американських кораблі. І фактично цей проект Свобода проіснував аж два дні. Ну що ж, можемо привітати десь. Так. Вітаю, друзі. Слава Україні. міцного козацького здоров'я добрим людям, які допомагають нам вистояти. А наш сьогоднішній етер не про Америку і не про Іран. І навіть не про те, що росіяни вже порушили перемир'я, яке сьогодні вночі оголосив Зеленський. Вони обстріляли Харків, вони обстріляли Херсонщину і по Дніпру прилетіло. Коротше кажучи, до чого я це все веду? Я це все веду, що як і вчора я перетрікав, ніякого перемир'я не буде. Хоча Лавров, звичайно, там десь з Рубіо говорив про те, що вони пропонують своє бачення, вони пропонують свої посередництво в розмовах з Іраном. Росіяни пропонують посередництво в розмовах з Кубою і просять не блокувати російські кораблі, які гуманітарний груз везуть на Кубу. Ну, коротше кажучи, росіяни в своєму амплуа. Але якби ми звертали увагу лише на них, то в принципі можливо нам би не було би сьогодні про що говорити. А говорити є про що. Сирський. Так, саме про Сирського хочу поговорити, тому що цей вже лютий треш і ця діч, яку породжує Генштаб, ну, чесно кажучи, виводить вже буквально всіх. Я спілкувався з своїми побратимами, які сидять в землі, в лайні, в павутині і, відверто кажучи, вони не розуміють того, що відбувається. Причому це я говорив навіть не стільки з рядоми піхотинцями, бо, до речі, сьогодні день піхоти, так, сьогодні день отої найкращої піхоти в світі, яка тримає рубежі. Принагідно хочу привітати своїх побратимів і посестер, побажати їм такої простої солдатської удачі. вижити. Так, бо на війні головне вижити. Виживання солдата - це в пріоритет командира. Як би там не було, хто би що не казав. Так от, сьогодні ми маємо День піхоти, а Сирський і Генеральний штаб родили чергову діч. Ви знаєте, що таке GPS-трекер? Ну, на шиї піхотинця або на руці, чи на нозі? Ну, це десь так приблизно, як Тищенко чи Шуфрич після виходу з СІЗО. Так, саме така ідея виникла в хворій голові Сирського, який ще не знає, яким чином добити піхоту. Я завжди старався утримуватися проти різкої критики головкома, тому що питання стратегічних операцій, планування об'ємного, великого об'єму інформації, це, звичайно, дуже складний процес. Ну, але те, що сьогодні ця совкова макітра народила, ну, по-другому назвати не можна. Пам'ятайте, друзі, коли починалась війна повномасштабна, мається на увазі вторгнення, перед напередодні одна макітра у вигляді гетьманцева і іже с ниніми сидяще лежащих вирішили, що потрібно поставити супутникові, так би мовити, прилади для того, щоби вимірювати кількість і об'єм палива та нафти в резервуарах, в сховищах. В результаті, так би мовити, оці GPS- прилади, я зараз не буду там точну назву виписувати і так далі, були розміщені на нефтебаза, на нафтобазах. А тепер вгадайте, куди летіли ракети в повномасштабне вторнення, коли почалося перші оці дні. Так, ви не помилилися. Це був один із елементів наведення ворожих ракет на цілі, які є, ну, стратегічно важливими для України. Ну, бо тому що без соляри танк не їздить. Ну, ми ж розуміємо, да? Так вот, ну, гетьман - це зрозуміло, агент Сівкович, куратор. От эта вся шляпа, ми вже про неї 100 разів говорили, там нема що коментували. Там Росія головного мозку. Що би він там зараз яку би діч не пророкував, це Росія. Ну, я так вважаю, я так думаю. Асирський, ну, це вже навіть не совок, навіть не нащадок своїх батьків, які знаходяться в заручниками в Росії. Можливо, йому так порадили, а можливо, це тато попросили. Ну, я не знаю. Яким чином? Можливо, родня подзвонила, кажуть: "Слухай, треба нам краще контролювати, де там ваші позиції, які. Давайно ти їм всім на шию вдінь електронні браслети. Ну, чи на ногу, чи на голову, не знаю, куди. І саме цю діщ народив наш Генштаб. Отже, друзі, я саме про це хотів з вами поговорити, але принагідно нагадаю, підписуйтесь на канал, донатьте на ЗСУ, підтримуйте наші оці збори Монобанк, PayPal до ваших послуг і, звичайно, репост відео та коментарі. А що ви думаєте для того, щоби краще зрозуміти моє відношення? Ну, скажу відверто, я завжди казав, в зв'язку з тим, що країна була непідготовлена, наш полководець, ну, це я зараз про Верховного головнокомандувача, довів країну до такого стану, що армія мусила по закону сидіти в казармах і чекати, коли туди прилетить. До речі, туди теж прилітало. Ну, я можу це підтвердити по деяким казармам. Я думаю, ті, які знають розміщення наших підрозділів до повномасштабного вторгнення, всі прекрасно знають, куди що летіло. і в Василькові, і в Житомирі, ну, і в багатьох містах. Так от, саме цим геніальним рішенням нашого Верховного головнокомандувача війська мали знаходитися правильно в місцях постійної дислокації і туди, звичайно, мали летіти ракети. Це був перший елемент. Але країна вистояла. Вистояла не завдяки їм, а всупереч діям Зеленського. І Залужний, Наєв та інші генерали в порушення певних процедур, скажемо так, все рівно вивели війська і врятували їх від розрому в казармах. Але, звичайно, таку навалу витримати ми могли, коли лише люди, громадяни України стали на захист. І черги до військоматів ми всі пам'ятаємо. Сотні тисяч громадян України ішли за зброєю для того, щоби боронити свою країну. Це було, ну, так би мовити, такий період загального піднесення на боротьбу. І ця піхота найбільш вмотивована. Оці добровольці були оформлені в бригади тро. А забезпечення в країні підготовлене до війни не було. А отже ми фактично голіруч зупиняли, ну, скажемо так, найбільш підготовлену частину російської армії, тому що першими заходили на територію України, хто їхня десантура, спіцура, контрактники і так далі. Так от, таким чином ми втратили дуже багато найкращої піхоти в світі у зв'язку з тим, що держава не була готова до вторнення. І ми вложили в землю цю піхоту. Але після приходу Сирського він вирішив, що мало ми вложили в землю цієї піхоти і нам потрібно ще вложити в землю десантуру. І таким чином Курська адженда, яка мала бути успішною операцією в контексті політичному, в контексті рейдової боротьби, в контексті динамічної оборони, вона перетворилась на похорон, на могилу, так, на могилу для найкращої десантури в світі. Але знову ж таки добити нас всіх не вдалось росіянам. Тому що ми стійкі, ми вцепилися в нашу землю, вгризлися в тему перемоги. І сьогодні Генеральний штаб видав реальну діч. Ну, це не сьогодні, мається на увазі, а це от останніми днями. Це наказ Сирського про обов'язковість ротації щодва місяця, не більше на передовій. І це є справедливість по відношенню до солдата. Тут я можу погодитися. Одне єдине, що Сирський забув сказати, за рахунок кого маємо зробити цю ротацію. Замість того, щоби доукомплектувати існуючі бригади, він в нас народжує 16-й, 17-й, 18-ті корпуса, тобто він породжує нові бригади. Внутрішню ротацію в підрозділі зробити фактично неможливо з декількох причин. Причина перша - це відсутність особового складу, як би не було. Причина друга, звичайно, дронова війна. І іноді для ротації треба подолати 10-15 км пішки ножками. Так, бо техніки нема, а волонтери не встигають збирати кошти. До речі, принагідно нагадую, долучайтеся і до нашого збору. Так от, волонтери не встигають кошти для корчів. Зато закупляються нормальні корчі для наших можновладців і поліції. Ну, тут джипів по Києву їздить поліцейських та й дорогу. Так от, до чого я це все веду? Я це все веду до того, що проводити такі внутрішні ротації, ну, командири крикма кричать, кажуть, що це нереалістичний сценарій. Навіть якщо ми дуже хочемо, бо нема людей. Отже, командири, шукайте собі людей. Колись в мене був такий за моєї служби, коли я ще був молодим, красивим, коли дерева були маленькі, а Ігор Лапін був великим. Так от, був в мене такий прапорщик кунець, хороший дядько, такий роботяга такий. І кожного разу, коли треба, була якась техніка, а техніка були, ну, яка в армії техніка, всі знаєте. Ну, і в нас тоді були зіли. І він казав всім: "Слухайте, бойці, якби в мене Рен був би заводом імені Ліхачова, я би вам на ранок нового ЗІЛ скліпав". Ну, вибачте за такий сарказм, але це правда. А отже, техніки не хватає, людей не хватає, забезпечення не хватає. І що придумав Сирський? Сирський разом з Генштабом придумали вчепити трекери на військових. Ну, щоби в ручному режимі бачити, на якій позиції бігає трекер. Це, по-перше, нашийник для піхоти. Гіршої, лютішої дічі для, ну, вичислення місця знаходження військовослужбовця придумати. Ну, я не знаю, хто ще міг, але Сирський зміг. Я розумію, що війна - це математика, але останнім часом здається, що в нашому генштабі почали просто їхати з глузду. Вони вважають, що живі люди на передку - це якісь такі, знаєте, пікселі на моніторі. Бо цей революційний наказ Сирського, крім обов'язкової ротації, ну, звучить нібито як порятунок втомленої піхоти, але всі мовчать якраз таки про ці трекери. Хоча, в принципі, деякі командири вже висловили свою цю історію, своє це все, скажемо так, ну, невдоволення, м'яко кажучи. Але, ну, ви собі уявіть, тобто сидить боєць на передку. Ну, по-перше, скупчення телефонів моніториться. А яким чином має це все відбуватися? Вони хочуть перетворити оцю піхоту, посадити в цифровий концбір. Їх реально там поплавило в штабах. вони їх би всіх би да на ту передовий, да, з їхніми трекерами. Ну, серйозно. Але це все для того, щоби мати можливість в ручному режимі керувати відділеннями, взводами, ротами. Ні, не для командирів батальйону, а для сирського. Бо останнім часом оце от затикання дир перетворилось саме на ручне керування. Сирський управляє взвадами. Ні, не фронтом, не корпусами, взвадами. І це правда. Я знаю, не буду називати палити, як то кажуть, контору, але я знаю бригаду, з якої порозривали не то що побальйонно на різні напрямки, а поротно і вже деякі повзводно, приданими до тих чи інших підрозділів для того, щоби затикати діри. Що маємо насправді на сьогоднішній день? Катастрофічний некомплект в бригадах ніхто вирішувати не збирається. Резерви розмиті по нових напівпорожніх корпусах, але в кожному корпусі буде штаб, буде управління, буде от купа-купа посад, тому що всі ж полковників вже ж треба працевлаштувати разом з генералами. І ця от пряма фактично наказ головкому - це пряма директива. Якщо комбриг не вів людей, наприклад, через 60 днів, він порушник і його можна помножити на ноль. А як їх вивести, якщо поповнення, яке прислали, як мінімум сире? В результаті командирів ставлять перед вибором: або гуляєш фронт і отримав термін, ну, бо здав позицію, або тримаєш хлопців далі і отримуєш, знову ж таки догани і так далі за невиконання гуманного наказу. Це класичний штабний не популізм, а долбо довбізм, так назвемо. Так от, але про трекери. Повертаючись до трекерів, це ж маячки для ворожої артилерії. Ну, дивіться, ну, головний абсурд технічні засоби контролю або просто трекер? Штаб каже: "Ми хочемо бачити об'єктивну картину, мовляв, командири брешуть, що люди на нулі, а вони насправді в тилу. Тому повісимо на кожного датчик". Ви там взагалі вже кукуха в вас поїхала. Ви що не знаєте, що таке сучасна війна? Ви не знаєте, що будь-який активний електронний девайс в кишені солдата - це радіовипромінювання. Ворожа розвідка, орлани, зали, станції радіоелектронної боротьби фіксують скупчення сигналів миттєво. Отак от. І якщо повісити на групу бійців трекери, то ви фактично малюєте на них такий червоний хрестик кожному на лобі для того, щоб снайперу було краще втрапити. Ви думаєте, це дурість? Ні. Це намагання добити найкращу піхоту в світі. Далі. А вони в яку дупу вставити той трекер, щоб зарядити? Ви вважаєте, що десь там в норі є розетка? Чисне слово. Ну, блін. Далі зв'язок. А як цей трекер буде передавати сигнал з-під 3х м накату з якоїсь нори в умовах, коли працює, наприклад, ворожий реп? Да, ніяк. Дані будуть реально викривлені. Так, штаб буде бачити крапки в полі. А по факту люди будуть взагалі в іншому місці. Це контроль, це галюцинації, сука, обдовбаних штабних щурів. Ну, серйозно, це не контроль, це галюцинація. Вона коштує життя і це повна втрата довіри до офіцерів. Замість того, щоб дати солдату снаряди і людей, йому дають електронний нашийник. Отже, ми тепер маємо електронний нашийник. Рішення з трекерами - це лише симптом хвороби сирського. Він продовжує гнути лінію тотального контролю. Ми бачимо, як створюються, ще раз кажу, оці нові корпуси на папері. Їх уже під два десятки, але де люди? Старі бойові бригади, розвалені вщенд фактично розтягують, розбирають кращих офіцерів у новостворені штаби. І ми отримуємо величезну, так би мовити, ну, головну біль, бо в нас є купа генералів та полковників і, скажемо так, дуже тоненькі ноги, бо піхоту, яка несе на собі весь тягар, знищують. Це стиль мікроменеджменту, коли з Києва намагаються керувати діями відділення, взводу. Ну і ще одне. Ви собі уявляєте, що перепрошую, якщо трекер на карті покаже щось не те, що подобається Сирському. Тобто командир на місці навіть не встигне пояснити, як вже буде просто-напросто покараний, там знятий з посади і так далі. Я знаю бригади, в яких за рік мінялося по три, по чотири, по п'ять комбригів. Кожен комбриг приходив зі своїми комбатами і казав: "В мене своє бачення, своє видінє на цю історію. І я хочу, товарищі командири батальйонів, шукайте собі нове місце служби, бо я тут маю своїх комбатів. Ми дивимося, до якого розвалу Савкова армія Сирського сьогодні призводить на фронті, а піхота тримає. Висновок дуже простий. Як мінімум, для того, щоби повернути довіру в окопи, мають бути при пам'яті генерали. Замість того, щоби наказ про ротації став актом справедливості, він став актом бюрократичного тиску. І фактично, знаєте, як кажуть військові, серйозно, ми не поштові посилки, щоб нас відстежувати за QR-кодами. Довіра - це те, на чому тримається оборона. Паралельні зв'язки, горизонтальні зв'язки - це те, на чому тримається лінія. Коли штаб не вірить комбригу, а солдат бачить, що його життя вартує менше, ніж справність датчика, армія починає хворіти. потрібні нетрекери, потрібні люди, потрібна чесна розмова з нацією, потрібна мобілізація, потрібна якісна підготовка резервів, а не створення паперових бригад. І це ноухау. Це не ноухау, це вже хвороба головного мозгу, причому в самому найгіршому його прояві. На моніторі сирського має бути багато крапок. І він хоче, щоб ми всі були крапками на моніторі, а ми просто живі люди. Підтримуйте піхоту. Тримайтеся, браття. Солдатської удачі вам. Слава Україні!