Свіжий вихід до Румунії. Квітень 2026.

Ось це на ту гору нам сьогодні треба. Ось туда. Ось тільки що спускались е з того водоспаду. Спочатку не бачили, що там водоспад. Я проходив ось там, ось тут я проходив, відділився від напарника. На жаль, не послухав, дурний. Я туди проходив, потім бачу, що водоспад схил просто висота просто вис дуже велика. Я почав підніматися якось цим схилом. Було дуже страшно. І прямо реально на волосок від смерті. Тут напарник спустився ось ось по цьому схилу. Ось тако він спустився, мене чекав, чекав мене, поки я ось тут тим цими скелями скелями спущуся. Другий день народження. Ось піднялись. Відкривається такий дуже вид неймовірний. Камера, на жаль, не передає такого ви виду, який в є насправді. Дуже красиво. Воно того варте. є свої плюси. Ось такий ефект робить захід сонця. Просто Червона гора, верхівка гори. Просто краса. Тупо справжня зима в квітні. Як вам таке? Нормально. Снігу. багатсько пролягла дорога від твоїх хворіт, до моїх хворіт, як струна. То чомусь губився твій самотній слід. Знаєш, ти одна, ти одна, але ось інший той слід листям не накрила. До тебе навесні я повернусь, мила. Твої руки я візьму знову в свої руки. Сквітне поміж нас жовтий квіт розлуки. Не ховай очи блакитних промінь. Заспівай мені в останній раз. Пісню ту візьму собі на спомин. Пісня буде поміж нас. По твій голос, по твій голосдравінь і мовкола зеленко нею повен жовтий лиспати вирости зелений. А ти пісні завжди біля. Ось вони румунські гори в нас вийшло. Це було важко. Дуже навіть важко. Але ми це зробили. >> Згоду даю, чую нормально, правила зрозумів. Та хочеться все ж таки недовго не затримуватись з історії, довго не розказувати, але я сценарій собі накидав, буду рухатись. То якщо поправляйте, я не знаю. Ее розказую як м мотивацію суму, напевно. Я сам з СЗЧ. Після без ВВП я повністю пробув без ВВП. Потім поїхав в військову частину. В військовій частині був десь майже два місяці. Мені обіцяли, е, буду на дронах, але щось пішло не так. І м, ну, відправля хотіли реально мене відправляти на м'ясо, на штурми, в піхоту. Я мені це і так казали. В принципі, це новачкам всіх всім кажуть, бо м накосячать. Ну і вони і не неможливо поняти, чи вони жартують, чи вони так залякують. Е, це таке, ну, психологічна давка на новачків. Ну, але потім підслухав все ж таки на кухні, як реально за мене говорили без, ну, просто за моєю спиною по суті реально мали відправляти. Так що, е, я на цьому стресі, на цьому всьому, ее, ну, задумався заче. Я не зразу почав підготовку оцю всю. Я побув зиму в брата призумував. Е, і ближче так січень лютий отак лютий напевно почав таку підготовку типу повільну. слухав групу, заходив там ледь не кожен день, через день так заходив, слухав трішки там м був, питав, готувався за купляв спора спорядження так потроху. Ее доволі шви доволі швидко, до речі, знайшов напарника. Ее просто раз в гілку пошук напареників написав і мені через пару днів буквально написав напарник. Ми списались, в принципі, ее напарник, я думаю, можна казати, скільки років напарнику було. Напарнику 24. Е, забув сказати, мені 26 років. Е-е, списались з напарником. В принципі, по мові, по спілкуванню, в принципі, мені він підійшов потім там і в Іскорді зідзвонились в голосому в голосовому виклику. Такий нормальний хлопчина і вирішив з ним ось це все діло робити. Радились з ним навіть за спорядженням, що краще взяти, що краще не брати, від чого можна обійтись. І так, потроху, потроху ми вирішили, домовились із датою виходу. Підходив час виходу і оце ми розплановували все. Як я вирішив м я ще, до речі, такої не чув історії, як е як я виходив. Я виходив на костелях, ее, сів поїзд, е, е-е, в костелях. Все. В мене на нозі, е, був на правій нозі був такий гомілкостоп називається. М, така конструкція пластмасова із застіпками. Ну, коротше, сів я на поїзд. М напарник. Ми їхали в різних поїздах. Напарник виїхав перший. Він нічого не не СЗЧ. З документами в принципі нормально в нього все 24 роки. Він виїхав перший, виходить на на кілька годин він прибув. А-а, мм, і прибутті е-е в в містечко до нього е-е підійшов прикордонник в в цій ее в гражданській формі. Забув слово як українською. Ее підійшов до нього і запитав за документи. багато розпитував у нього, що бо напарник вийшов один, е, ну, з ним вийшла це там жіночка якась, але вийшло двоє з поїзду, тому до нього підійшов оцей прикордонник і оце запитував, е-е, запитував, куди, що прийшов для, е, він каже, що, ну, приїхав відпочивати, може там походити в якийсь там, не знаю, там, по-моєму нього був якийсь аквапарк. Ну не суть в то в тому. Ее потім відпустив і напарник мені зразу відписав, е, що не доїжджай до того міста, а вийде раніше, бо такі-то, такі-то діла. Ее я таке зробив, я не доїхав. Е все ж таки я не хотів ризикувати, хоч я і не костелях, але ризикувати реально не хотілось. Я не доїхав до того міста і вийшов раніше. Ее вийшов з потягу з костелями. Було, скажу, дуже важко на костелях. Я тренувався трохи перед виходом на них, трохи там тако ходив по кімнаті, але звісно, що цього виявилось мало. І ее було дуже кріпатура в плечах і трохи в нозі. в нозі, яка вступала на землю. Було дуже важко. Приїхав я не до того міста, а перед тим, ее, зліз з поїзда, мені допомогли ее з тими костелями і пішов в сторону зупинки. Ее, бачу недалеко від перону автобус стояв, такий бусік такий, ну, перевізник. Там бачу такий дідок. Ее, я до нього підійшов і спитав ее чи не підскажете, де зупинка і можливо запитати, чи він можливо їде в те місто. Ні, він в те місто не їхав, але він безплатно нічого не потребував. Він мене підвіз на зупинку і вказав напрям. Ну, я потім на картах подивився, в принципі, напрям до того міста я би знайшов, але суть в тому, що він підвіз на зупинку, е-е, по допоміг мені з рюкзаком. В мене був звичайний рюкзак. Е, а, ну, а заздалегідь ми новою поштою відправили свої речі, екіпрування. Е, і напарники те все екіпрування забрав, як приїхав перший. Я його попросив, він погодився, в принципі. Е-е, так, чекаю я на зупинці і, е-е, 30 хвилин там чекав. І, слава Богу, мене довезла попутка до того міста. Довезла без пригод, без всяких пригод довезла, швидко все. Е-е, і, е-е, там вже я зустрівся, зустрівся з напарником, так, е-е, поздоровались, обнялись, е-е, і пішли вже в наше тимчасове помешкання. М пішли. До речі, домовлялись ми з ним, звісно, що після дороги добу переночувати, відпочити, але якось так вийшло, що м не так якось склалось. Приїхали ми приблизно там, я не знаю, напарник десь біля 11 години дня, а я там біля трьох дня, біля 3ї години. Ее ми приїхали в помешкання на таксі. Ее нам таксист допоміг з коробками, з посилками. Е теж все вигрузив, ми понесли і ми прийшли в помешкання, відкрили наші коробки, посилки, все вийняли, там почали ее хвалитися там, що в кого краще, що там, хто за скільки що купив. Ее так. Ну і в принципі зустрілись із господарем. Він нам трішки там підсказав те, що інформацію, яка нам цікавила тако трішки. І в нас був план в 23:00 виїжджати, стартувати. 23:00. Це мене, це як я дізнався, я прям трошки настрій в мене впав, бо я був я був втомлений. Ее ці костелі реально забрали сили. Та і в поїзді я ну не виспався, бо такі дороги, такі поїзди, що не особо, ну, трохи настрій впав. Ну, але нічого робити. все ж таки налаштовувались якось один одного підвидьорували перед е перед стартом оцим і м старались не думати про погане. Якось так. Ее прийшов час 23:00. Ми зібрались, ее почали шлях. Е-е ми йшли спочатку дуже швидко по вказівкам. Зараз, секунду, відкрию нотатки свої. Не розклали трекінгові палки. Ее, не знаю, від хвилювання, напевно, не хотіли зупинятись. Трошки пройшли. М ее чули гавкит собак. Е-е ми почали йти, тримаємо трекінгові палиці в руках. 2-три хвилини пройшли і реально відчуваємо, що ноги вже болять, але йти треба зупинитись. Зупинилися, потім розклали палиці все ж таки ці трекінгові і потім рушили знову. Прийшли вже ближче до лісу і бачимо дві одинокі будівлі. Е, не знаю, чи лісників, чи, не знаю, що це за будівлі. Е, ми повз них тихо, ее, якось пройшли. В небі був тоді повний місяць, але, м, ну, дорогу видно було, в принципі, але місяць був за хмарами. Так, в цілому без ліхтарів йшли, бо небезпечно було з ними йти. >> Е-е, збоку був потічок. Ми біля нього йшли е-е через годину десь зайшли в ліс. Ее було ду доволі так стрьомно це все перший раз вони в нас такий досвід. Трохи на стрьомі були все ж таки, але ішли. Е-е заходимо в ліс, ее вже піднімаємося на гору більш таку. Дуже важко було. І, ну, таке відчуття було реально, що за нами хтось іде, хоча чули здалеку все ще чули собак. Такеє було відчуття. Е, дуже часто, до речі, дивились телефони на карту, щоб, не дай Бог не збитись в напрямку. Якась така параноя присут. Ну і довго йшли. І врешті біля, це я так чуть-чуть пропущу, біля третьої години ночі ми вже домовились стави ставити палатки, бо реально втомились і далі йти. Сил прямо, ну, як ми розраховували, сил не було реально. І, ну, і спати хотілось. Так і зробили. знайшли доволі хороше місце для е-е того, щоб поставити палатки. Потім виглянув більше місяць і стало більш так видно, більш видніше, більш нас ми вже більше ее перекусили снікерсом обоє і бо реально було важко це кипятити воду, ставити пальник, ну, снікерсом просто перебились і лягли спати. Далі покинулись на слідуючий день вже, ну, точніше той самий день, це ж третя ноч була, прокинулись в 7:30 приблизно без будильника. Ее, бо ми і не ставили, е, цей день будильник. Оце пару годин поспали, виходить 4:30 годин, да? 4ри години з лишнім поспали. почали кипятити воду на ці наші сублімати. В мене був булгур з овочами. Дуже не раджу. Прям ніякий на смак. Я б прям пожалів, що купив булгур з овочами. Прям навіть зараз згадую. Взагалі ніяке абсолютно. Але вже з'їв, бо вже з'їв повністю до кінця, бо заради енергії. Спати було холодно, до речі, бо, ну, палатка одношарова, але плюс ні, що розкладати і складати буквально па дві хвилини там в напарника була така трохи він він з нею, ну, 5 хвилин возився і так і розкладав, і складав десь так. М такі справи. Ее, потім, ну, поїли, в принципі, склали палатки, піш почали шлях, подивилися на карти, визначили напрямок, пошли свій шлях. Ідемо, бачимо на дереві череп кабана підвищений на дереві. Своторгував так швидко і пішли далі. Пізніше почали підніматись доволі крутим схилом і в 20 мтрах почули, спочатку почули і потім побачили кабана чорний такий. Він глянув на нас, ее, так похрюкав і втік. Я спочатку так хотів спочатку сфотографувати, потягнувся за телефоном, але потім таки думаю, для чого я спочатку тягнусь за телефоном, якщо спочатку треба тягнутись за газовим балончиком, який в мене і в напарника був. Але момент вже момент вже профуканий. В принципі, кабан втік від нас. Ну та добре, що втік. Дивимось на карті, що скоро треба буде проходити дорогу. І недалеко від неї було е селище. Там буквально ну п'ять хатинок приблизно було. Е напарник захотів не обходити його, а пройти кріз нього. Я був проти, бо при мені і паспорт український закордонний, а напарник каже: "Давай йдемо просто головою сильно не крути в різні сторони, щоб просто ніби ми ніби ми туристи просто каже: "Спокійно йдемо". І, ну, я був на стрьомі просто якось пройшли, е, на на один місцевий там житель дивився тако, але нічого особо не сталось, але було мені, як я сзачешник, було реально стрьомно. Йому то напарнику не так, а мені прям капець. Все це пройшли і далі побачили міст невеличкий через річку. Перейшли ним і місток такий малий перейшли ним і почали на гору лізти, підніматись. Я трошки, е, скільки пам'ять позволила цю історію згадати, трошки оце можу пропустити. Е-е, в принципі, оцей перший день, як ми прокинулись, таких пригод окрім цього кабана і не було. Тому далі в мене пише: "Почало темніти". Тому, в принципі, цей день, не рахуючи кабана, був без пригод. >> Я просто чого хвилююсь, бо, е, переказуючи цю історію, все ж таки трошки, е, вертаюсь в часі назад до тих подій, а тоді я, ну, нервував реально. Е-е, кожний шорох ми оце йдемо з напарником і, е-е, під ногами, е-е, листя, гілляки тріскають. І реально тих звуків різких, чи гілляк, чи навіть, я не знаю, е, від різких звуків реально було лячно. І я, ну, реально дьоргався, так суржиком скажу, реально дьоргався прям по сторонам. дивився. Напарник реально не так був. Е-е, ну, в принципі, спочатку, ее, ішов я спереду, е-е, напарник ззаду. Е, я так більше на диво, що в мене кріпатура. Трошки був не відпочивши із, е, після поїзду. Спочатку ішов я перший. Ее, ми деколи там чередувались, то він перший, то я перший, але в цілому я був. Е-е, на чому я зупинився зараз? Е-е м ну паралельно ми відпочива відпочивали, звісно, ее я би сказав навіть частіше, ніж е інші хлопці в історіях, коли я чув. Ми, не знаю, там пройдемо там 30 хвилин, відпочинемо 5 хвилин, десь так, потім там пройдемо годину, там відпочинемо знов. Ну, по міркам моїм відпочивали прям дуже багато. Ча, ну, часто, часто, точніше. Е-е, потім, ее, почало темніти, ее місце для палаток. Е, після того, як ми перейшли цей місток і піднялися горою, е-е, почало темніти і місце для ночівлі було реально важко знайти. І ми були дуже вдомлені. Е, і темніло прям вже скоро буде зовсім темно. І ми від, е-е, тих хатин, ну, не прямо відійшли далеко, ми були на горі, але все ж таки, е-е, ліхтарики не хотіли вмикати, тому е вирішили шукати вже е місце вже ну по поблизу, не прямо вже десь іти далеко, бо не знаю, були дуже втомлені. Ее, знайшли, але місце погане. Глки на деревах були такі ріденькі, але врятувало те, що вночі, ну, ми лягли, точні, точніше, ми розклали палатки, ее, поїли, ее, і, в принципі, лягли спати. Але врятувало те, що вночі йшов дощ. Е, ну, в плані місця над над головами листя особо не було, хвойних дерев. То були голі ветки ішов дощ і ну ми були спокійні за дрони в плані дощ ішов, тому дрони нам були по суті не страшні. На ранок е м спати було дуже, до речі, погано, бо нері дуже нерівна поверхня. В мене прям був горб. Я спав на горбу такому невеличкому, але що вже зробиш. Виспались трошки погано. На слідуючий день були такі побиті, що я що напарник. Е, теж заварили поїсти. Поїли все ще, е, з м з ти з того селища чули баранів, які бекали і трохи собак. І, ну, вночі чули і надвечір, і надвечір, і як вночі чули щось по типу мотоцикла, звуку мотоцикла і, можливо, квадроцикла, я не розбираюсь просто. Щось щось типу того їхало доволі близько біля нас. Поїли, потім зібрались і пішли далі. проходили трохи дорогою і підніма піднімалися і трошки дорогою і чуємо реально їде квадроцикл і зразу спустились за пагорбж він проїхав нас не побачив і вирішили перечекати ее де нас не видно е ну може він назад їхати буде сіли е-е це вже було ближче ще до обіду і вирішили ее поїсти за е поставити воду, щоб кипятилась. Знову вирішили поїсти, так перекусити. Е поїли і, ну, знову вирушили. Так ніхто не їхав назад. Ми швидко перейшли ту дорогу і йшли вже біми. Е, з водою проблем, до речі, не було. Е-е, цього дня, е-е, було де набирати. Е-е поповнили свої запаси. В нас були е в рюкзаках і в мене, і в напарника гідратори. Доволі класна штука. Раджу всім. Пляшок не було. Гідратор 2 літра в мене був. Напарника 2 по, напевно. Реально дуже корисна штука. Часто пили воду. І вода, в принципі, чиста. Нічого нам поганого від неї не було. Я взяв ізотонік, ее, таблетку там кинув і реально допомагав. Я себе відчував так бадьорим. Пити, ну, часто пити не хотілось. Реально так колись хотів, так, е, від спраги не помирав. І в нас як ішли реально, ну, якогось там вітрю, якоїсь бурі, вітру не було. Спокійно, так, доволі тихо. Е, ось так у нас було. Ее ідемо далі. Е, бачимо ділянку лісу. Е, і здалека чуємо, ну, як працюють лісороби. обійшли ї цю ділянку, е, і там була дорога. Дорогу також обійшли, е, ну, точніше швидко перейшли, перебігли. Я просто замітив під час цього всього переходу нашого, що я такий більш швидший був в плані м в плані в плані руху. Е і а напарник все ж таки, я не знаю чого, навіть навіть під час переходу, перебігання дороги я швидко перебіг, е, забіг там трохи в дере в дерева. Напарник все-таки якось такий, не знаю, ну тро, ну трохи реально повільний відносно мене. Трошки мене це напрягало, не знаю. Перебігли ми ту дорогу, піднялись, почали рух на вершину, ее, піднялись теж, потім трохи спускаємось і вийшли на гірський виступ, ее, такий, де відкривався такий ви вид на гори на 180°. Просто нереальний. Трохи відпочили, там сфотографувались, відео записав я. Знову стало так вечоріти, темніти і шукали місця, де знов переночувати. Їжі в нас залишалось, ми, до речі, не не взяли багато в цілому рюкзак, я забув сказати. Я взяв чотири сублімати і снікерсів там біля е 11-12 штук в мене було ее 11 снікерсів і два батончики. Ось в принципі це все в мене все, що з їжі було. От ось так в напарника, в принципі, так само по субматам. А снікерсів він, напевно, менше взяв. Е, і в нього була шоколадка і пачка горішків, м, і, е, пачка хлібців. І в пакеті, е, так небагато перемейлене сало. То цього дня то в нас ми так приблизно я сам собі прикинув, що залишилось в мене особисто на два дні приблизно їжі. Трошки так не розрахував і трохи то теж начав трохи так хвилюватись. Ну і разом економити більше економити крае менше став їсти, а більше налягав на воду. Ось так. Е-е е знайшли місця доволі непогані е для палаток. Розклались е-е розклались трохи поїли е сала. Напарник поділився салом. Я така людина, що реально я в Україні не їв сало. Ну, мене, ну, трохи так тошнить від сала. Тому доволі-доволі рідко я його їв. Не батько заставляв прям завжди. Я завжди кажу, що я його не їм, але тут в горах і тим більше, що в мене прямо так з їжею не супер поділився напарник тим хлібці. Я взяв хлібець оцей, намазав те сало. Яке воно смачне було, що просто не передати. Дякувать тому моєму напарнику, що поділився. Ну, я не знаю, просто дуже смачне сало. Поїли і лягли спати. Ми, забув сказати, завжди натягували над палатками поншу. У нас тента не було. От просто звичайний пончо. Оце, е, я і напарник, е, м, над палатками прив'язали так в цілому нормально. І м так ми завжди е-е палатку розбивали з цим поншо. Е-е ляли спати. Цієї ночі я хоч трохи виспався. Було е вже не так холодно. Е ну ноги завжди були мокрі. В мене були, я купляв собі трейкингові хороші такі боти, високі в плані там м а в напарника були низькі. І ну можливо оце я питав е-е по дорозі е напарника, чому ти так е трохи, я не знаю, відстаєш. Він каже, що він переживав. Е-е, а в нього теж трекінгові, просто низькі боти були. Ее він переживав, що аби не підвернути ногу, я більш так швидко йшов, ну, в плані, я був впевнений в своїх е-е в своєму в своєму житті. І взуття реально хороше, але у мене був реально мінус, ее, в цьому взутті. Воно зручне, все класно, але коли мокре, воно висихало дуже повільно. Ну, точніше майже не висихало. А от в напарника воно воно він казав, що хвилився, що сохло, е, що все класно. Він вночі там поставив в нього його в палатку. В нього були грілки, до речі. Е, він мені дві позичив, ее, бо я не брав, я чогось так, м, чогось так думаю, навіщо вони мені. Але реально я пожалів, що, ну, зараз якби йшов би в похід, я грілки взяв би по-любому. Е, то він мені поділився грілками своїми, дві віддав. В нього було там, не знаю, штук шість. то він мені віддав дві. Я ці ці грілки взяв на одягнув на ноги носок, потім грілку і потім ще носок, щоб посушити трохи ноги і зігріти. Потім ми лягли спати і просинаюсь від того, що трохи починає так починають ці грілки нагрівати ногу прям ледь не припікати. То я потім вже зняв їх і поклав ці грілки в боти свої взяття. І на ранок в цілому краще просохли. черевики, ніж ніж тими днями. Ну, бо там грілки були. Реально класно дякувати напарнику. без нього, ну, були би ноги, були би, було би важче йти, бо спочатку, як ішли, мені здавалось, що я вже не термозолій, але це просто із-за того, що відмок ноги і просто так м такий тиск був на стопу через те, але мозолв, слава Богу, не було. Короче, просинаємось. Я виймаю грілки, вже їх викидаю, бо вони вже холодні, за ніч стали. Виспався класно. Е, ми розігріли поїсти. Я в той свій булгур з оводжами трохи попросив напарника сала, трохи ложку сала кинув і вже хоч не так ее смак покращив в принципі того булгуру. реально вже став смачніший. Я більш такий вже задоволений став. Настрій піднявся. Налаштувались і в принципі налаштувались. В принципі склали палатки, поїли гарно. Склали палатки і вирушили. Знову проходили, знову проходили щось таке невеличке селище, я не знаю, як назвати реально, пару хатин. Ее прямо через нього дорогою я на стрьомі. На пар нормально буде. Е на вулиці людей не було біля будинків. Е-е, думаю, повезло. Якби було, я не знаю, я би напевно прискорив би свій хід і, ну не знаю, обійшлося. Коротше ідемо далі. Пройшли трохи дорогою, е, ну, йшли дорогою хвилин хвилин 10 і потім звернули в кущі. Е-е, ішли кущами. Потім спускаємось вниз до водойми. Набрали собі води. І я на Ютубі в хлопців і в історіях чув про цю ящірку прям. Ну, я і хотів її побачити. І ось я її побачив, я її сфотографував, показав напарнику. Напарник теж побачив, зрадів, ее, що це на удачу. І, в принципі, з таким настроєм почали спускатись далі крутим спуском, е-е, ее, таким пона понад потічком, який протікав між горами. Е, і тут починається саме цікаве. Ее потічок з часом став більшим і гори ее по бокам від нього стали більш круті. І ми з напарником, з напарником в один момент просто стали і стали спричатись, якою стороною краще піти, лівою чи правою. Ее і ну так трохи, я не знаю, посварились і вирішили розділитись. Е, він направо пішов, я пішов наліво. Він ще якось піднявся вище горою і вник з поля зору рами з пагорбом. А я не не особливо поспішаючи. Дайте секунду. спускались крутим схилом. Почали спускатись і да почали сперечатись з напарником. Якою стороною? Чи лівою, чи правою. Е в нього своє бачення було, в мене своє. Взяли і реально розділились. Він направо, я наліво. Ее він піднявся і зник з поля зору. за пагорбами. Я не особливо поспішаючи лі лізу зліва, теж піднімаючись над течією. І в один момент різко, просто різко починаю з'їжджати. Розумію, що зараз можу впасти на камені знизу. Мені і вперше стало дуже страшно, але якось зачепився пальцем в саму землю і перестав скочуватись. Потім спустився на ріднішу поверхню, обережно підійшов вперед і бачу, що цей потічок спадає з висоти е водоспад по суті в пару метрів і пару метрів униз. Прикол в тому, що е в нього е що цього не було видно здалеку цього водоспаду. І я залишився ніби ніби в глухому куті куті, бо вже побачив, що напарник спустився там далі і чекає на мене, а по дві сторони мене круті схили, а назад іти теж далеко і теж на гору. Ее, ну тому вирішив обережно. справа водоспаду піти так крутим схилом дуже повільно і дуже обережно просто почав лізти, тримаючись за все, що можна, за дерева, пальцями, за сам вологий ґрунт з камінням. Реально був схил дуже крутий. Одна помилка і я мертвий. Було реально страшно навіть про себе в думці. молився просто словами не передати. Був був дуже наляканий і на одночасно на адреналіні. Думав тільки про одне, аби не зірватись вниз. Це все е весь цей спуск мій ее тривав приблизно 5-7 хвилин, але реально для мене ніби вічність. Молився і руки, ноги тряслись самі по собі просто. не міг це контролювати, але хватався мертвою хваткою просто за ветки, за просто за саму землю. Реально якось спустився, але але після того, як спустився, навіть все одно три слова не трохи ее знову почало вечоріти з нами з нашими цими пригодами. Час швидко пролетів. Знайшли місце таке погане. Знизу були такі маленькі камінці. Я трохи розчистив ногами, так більш-менш, але реально знову вибору не було. шукали місце вже, вже розклали палатки вже де ніч застала, бо були і в шоці, і втомлені, і, е, зі всіх цих наших пригод розклали палатки. Сублімати вже не їли. Е-е, а, ну, як я згадав, вже закінчились, е, сублімати у нас. мене залишилося, дивлюся, два снікерса, а в напарника, е, щось один батончик теж сні Sкеers о і шоколадка і трошки сала. То, ее, вже я звечора один снікерс з'їв і напарник, я не пам'ятаю навіть, що там їв, бо ми вже по палаткам. Так, я вже в палатці їв. і лягли спати, але на ранок домовились, щоб на ранок покидатись рано, дуже рано. Я собі навів будильника, е, налаштував, щоб гучність будильника була така мінімальна. Ее, і лягли спати. М навів будильник на 4 25 ранку. Ми лягли спати і в принципі, ну, доволі нормально так відпочили, поспали навіть. Прокидаюсь в 4:30 з будильником і бужу напарника. Було темно, але знову ж таки місяць знову світив, але був повний місяць також, але він був за хмарами. Тож так то з'являлось світло, то то зникало. Потім взагалі місяць зайшов за гори, як на зло. І ми більш мі плюс-мінус так м прокинулись. якась там зарядочка. М, було холодно. М, тако і все ж таки вирішили чекати сходу сонця, бо було темно. І все ж таки не хотіли, знову ж таки застосовувати ліхтарі наші. Почекали, поїли знову сало. Знову я кайфанув від сала, бо не очікував реально. Не знаю, може через те, що дуже-дуже давно їв сало, тому так. Та й плюс гори, та плюс і голод. Реально від салой фанулф. Ми ми по суті вже доїли повністю те все сало, що осталось. В мене остався один батончик Sniers, а в напарника теж, по-моєму, один батончик і шоколадка. Так, да, правильно. Е, ми поїли, е, вийшло сонце, ми вже зібрали палатки, просто чекали сходу сонця, поїли, е-е, і вирушили. В нас спереду був такий спуск нормальний, некрутий. Ми почали спускатись і бачимо так поміж дерев, що, ну, і на карті подивились, в нас був була дорога, ми мали її перейти і за дорогою зразу течія метри три приблизно там за шириною. Ми вибрали місце перед тим, як спускатися вже перед тим, як приближатись до дороги, ви вибрали місце посередині між табличкою, там з лівого боку була табличка і з правого якась теж одинока хатина, невідомо якого походження. І ми швидко, е, спустились оце між між хатиною табличкою і побігли через дорогу в сторону, е, течії цієї е річки. Присіли, е, щоб нас не видно було з дороги, і почали шукати, як краще прибратись на іншу сторону. Це за зайняло більше часу, ніж я думав. Знову ж таки був я на стрьомі напарники думаю теж, але я все-таки сприймав оце все трохи прям занадто, напевно, нервувався прям занадто. Це зайняло трохи часу і ее оглядались на дорогу, аби ніхто не їхав. У разі чого, щоб нас не побачили, нам треба було взагалі лягти тупо лягти на пісок з каменями, щоб нас не побачили. походили вздовж тієї річки тудиназад і все-таки знайшли, як перебратись. Трохи промочили ноги, але то нічого, не попадало. Нормально була там глибина не більше е не глибше, ніж по коліно. І перейшли трохи промочились і почали підніматись на круту гору. Зразу же пару метрів від тої річки, зразу прямо гора і почали швидко підніматись, як тільки могли. Все в темпі. Дуже було важко зразу, але якось піднялись трошки е так з поля зору, щоб нас не видно було з тої дороги. Е, сіли перепочить, відпочили. Я вирішив скинути, вирішив передивитись свій рюкзак і все ж таки скинув е-е штани і напевно футболку, да, скинув. Е-е напарник нічого не скидав. Е-е скинули і ми пішли далі. Під піднімали піднімаємось далі. Піднімаємось і в один момент просто знову різко вище на горі почули звук різкий, схожий на гавкість собаки, але більш такий він противний був. перелякались. Я перелякався, що це це собака, але побачив зверху, це зверху нас було на горі, що побачив, як пострибав. Як я пізніше я від батька дізнався, що це самець козулі був. Самці такі звуки відтворюють. Схожий на гавкит, але такий він більш реально, ну, не прям собачий. Реально він такий противний звук. Ее з Ну, в принципі, заспокоїлись я що я побачив, що це щось пострибало, собака так не стрибає. Заспокоїлись і пішли далі. Піднімались. Е, залишалось не так багато відстані в цілому до точки призначення. Десь, е, приблизно, е, 3 км. Ну, так, приблизно. піднялись на гору і шли поблизу хребта. Проходили через брелом е два шари. Переступали обережно старались теж не підвернути ногу, бо колоди е були слизькі. Нам дуже палиці допомогли. Ее вертаюсь трошки назад. Е-е, спочатку ми з напарником не хотіли, е, купляти трекінгові палиці. Напарник каже такий мені, що, е-е, та нащо ці палки, каже, що Карпати малі, каже, вилимаю, вилимаю просто якісь любі звичайні палки просто виламаю. Будемо так іти. Я кажу: "Ну да, але все-таки ми реально купили ці палиці і реально ми не пожаліли. Без них я не навіть не знаю, як ми були би без них. Реально корисна штука. Так. М так. Залишалось 3 км. Е, піднялись на гору. М. Я знів, з'їв я свій вже останній снікеers, що в мене був. І почала, я подивився в генераторі, закінчуватись вода почала, а по дорозі реально було, ну, ніде не трп не траплялись, щоб набрати воду. І в мене напарника було мало. Напарника трошки більше води. Я вже хотів, дивлюсь так на карту, е, хотів піти трохи довшим шляхом, але щоб набрати воду. ее з ціллю тому ее з тою ціллю, щоб набрати воду, бо мені трошки було стресово. Їжа вже закінчилась, а і вода теж закінчувалась. Оце мені трошки, знову ж таки, давило на стрес. Ее ми знову почали трохи сперечатись. Він каже, що осталось небагато, давай піднажмем. Він мені трохи відлив свого гідратора води. вирівняли, що в мене, що в нього, в принципі, одинаково стало. І, в принципі, вирішили все-таки не йти до тої водойми і все-таки вирішили йти по своєму маршруту. Е, ідемо, ідемо. Залишився в нас залишається приблизно близько кілометра. На карті було видно. До речі, трохи стали у нас карти, як і компас, так і карти неправильну інформацію показувати взагалі навіть і і показувати абсолютно зворотній напрям. Я в нього в напарника був компас звичайний цей він купив, то я його доволі часто просив, щоб він теж звіряв, як і свої карти, е, так і компас, але він чогось бісився. Компас був на шнурочку, він його можна було повісити повісити на шию і щоб не діставати з тої сумки його, він бісився реально, що каже: "Та задовбав ти своїм компасом і довго діставати його". Кажу: "Нам нам реально важливий напрям. Нам ми нам важливо куда куди ми йдемо, бо нам не можна втрачати зайві кілометри". Ну, тут я вже почав трохи мислити більш тверезо. Е, зайві кілометри нам не треба втрачати. І, е, все ж таки діставав він той компас. Ми більш звірялись і по компасу тому, і якось м якось, я не знаю, нам при тому, що неправильно карти показували, нам все-таки, я думаю, повезло, що приблизний напрямок ми знали. І приблизно в тому напрямку нашому ми і рухались. Ее так залишився кілометр, так приблизно. І на карті було видно, що ми недалеко від е дороги. Ее висота була така велика і м через це напарник каже, що не може тут бути дороги. Е на що я сказав, що ми не таке бачили в горах. Ну, дороги були навіть, е-е, не навіть не на таких висотах. Е-е, тихо, обережно підійшли ближче. І напарник здивувався, побачивши реально, що дорога, ми відійшли зразу же ж ее назад, щоб нас дороги ніхто не побачив, якщо буде їхати. Е, сховались, відійшли, відпочили. Ее хвилин не знаю, 20 хвилин відпочили. Я задумувався над тим, вирішив скинути палатку свою. Напарник спочатку теж хотів скинути свою, е, бо подивився, каже: "Ти скидаєш свою палатку?" Кажу: "Да, я вирішив". Кажу: "Я скидаю". Ее, він спочатку теж схотів, але потім передумав. Взагалі нічого не скинув. Я лише лише палатку скинув. І відпочивши, ми домовились, що щоб там не було бігти і не обертатись. Ні ніякі крики, які там можливо будуть, ні ніякі навіть постріли, бо не дай Бог. Е, ми рвонули, е, швидко через дорогу, перебігли і стали стали підніматись. Ну, там зразу за дорогою знову ж ее гора крута і піднімались дуже дуже важко було. Мені ее в цей день прям я був більш втомлений. Оце в цей день став напарник вже мене переганяти. Він був він був перший. Я вже мені не вистачало повітря. Е, в мене була щось наподобі задишки. Я часто просив, кажу: "Давай хоча би хвилинку, там дві так недовго передихнемо, бо реально я вже задихався через те, що ми піднімались крутим схилом". Та ну і йому було непросто, але реально я прям його просив: "Давай, будь ласка, там хвилинку-дві". Я прям задихався. Потім піднімаючись побачили тако де-неде трошки сніг побачили, зраділи і трохи їли його, бо води практично не було. Ее понапихали в свої гідратори снігу і е рвунули далі. І напарник тут от просто в один момент я по повертаюсь на напарника і бачу, він знаходить, піднімає з землі оленячий ріг. Каже, каже: "Сфоткай". Я кажу: "Бляха, що ти робиш? Я швидко вже сфоткав, бо в нього камери камери на телефоні чогось не працювала". Ее цей і швидко сфоткав. І тут він просто вирішує ее непередбачувано. Я не не очікував, що він так зробить. Він просто прив'язує цей рік до рюкзаку свого оленячий. Я думаю, блін, ти нічого не скинув, ніякий вантаж, а просто ще додатково ріг цей вчепив. Ну, думаю, окей, діло твоє. Але я йому казав, що, ну, це погана ідея. Ее, ідемо. Ее далі побачили ще більше снігу. Ну, ми це все в цей весь час ми піднімаємось. побачили ще більше снігу і таку ділянку вирі вирізану лісу. А в мене відкрилось ніби друге дихання і швидко звирівся з напрямоко з напрямком в телефоні і побіг швидко перший я побіг через ніг ее і ну в сторону лісу і перебіг е розвертаюсь ее в сторону напарника і бажу напарник просто стоїть і ее невпевнено так каже ніби ну він до мене Так, ніби ніби кричить, але е так повишеним тоном каже, е, що я не туди пішов. Кажу до нього: "Давай швидше не стій там на відкритому на відкритій ділянці". Він неохоче побіг і до мене. І ми почали знову спережатись за наші напрямки. Але в мене був ніби ще внутрішній такий компас, помимо того, що в телефоні я дивився і і я відчував, що ми йдемо правильно. Ее ми потім побачили е пізніше стовпчики український і румунський. Напарник каже: "Е, сфотографуй". Я відмовлявся, але не знаю. Він так, короше, швидко так сфотографував і кажу: "Йдемо далі". Бо реально нам треба рухатись швидко. Ее швидко сфотографував і ми швидко пішли далі. Ее потім почався такий ее сніг по ко трохи нижче колін. Ми так швидко йдемо. Напарник все ще з тим рогом на рюкзаку. Е-е дивимось на карті, що ми в правильному вже в мене і в напарника ее ее компас і напрям. наш карти більш так скригувались правильно, що в мене і що напарника. Е, то ми в тому напрямку і пішли. І в принципі це був правильний правильний напрямок. Через десь 2 км приблизно ми вийшли вже зі снігу більш на траву і побачили здалеку румунське село. і вже зраділи, обійнялись. І це ще не кінець, звісно, шляху нашого, але реально вже саме таке важке вже було позаду. Ще трохи пройшли, не знаю, там кілометр ще два і почали зізвонювати зі зі своїми ее близькими. Там я швидко там подзвонив е напарник ще із друзями здзвонювався. Кажу, вже ладно, вже йдемо, бо треба йти, ми затримуватись не можемо. Село хоч було видно з гори, знизу, так, але все одно це ж це ж нам треба ще було пройти е чималу відстань до нього. Це ж в горах здається, що воно близько. Це воно на на ділі це реально далеко. Нам треба було спускатись. Ми спускались. Ідемо. Так, ідемо. Спускаємось. вже легше навіть навіть е ну звісно ми ми вже і зраділи і вже е страх пропав, але все одно треба було рухатись, не треба було зупинятись на одному місці, треба було рухатись. Ми йшли ее далі почал е вже дорогою вже не боялись е такими доріжками, то дорогою то доріжками. І в один момент просто з дороги почало, спочатку була нормальна дорога, а потім почала така з калюжами, потім ее дорога тупо перетворилась тупо на потічок. Я кажу: "Слухай, ми трохи не туди йдемо, видно, бо в принципі я на Осмонді скачав офлайн карту Румунії, але е-е не показувало, що ми якийсь такий маршрут в принципі не показувало, бо дороги до дороги такої дуже далеко ще було. Тож ми по суті були м це ще в лісі таких якихось стежок, нічого взагалі абсолютно не було видно. Ну там Османді. Кажу, ми кудись не туди йдемо. Він каже: "Та все нормально, ти що там зараз буде, зараз буде все нормально". Кажу: "Щось мені це не подобається". Все-таки зайшли ми в якусь глуху фігню. Ми мусили вертатись назад. кажу: "Дивись, зараз ми реально вертаємось назад". Каже: "Так", каже: "Так, я помилився, ми йдемо назад і кажу: "Бачиш, ми виходили звідси, ми повертали наліво, то ж ми зараз розвернулись і цей поворот має бути направо". Він каже: "Хіба?" Я кажу: "Ну так, звісно, направо. Е, розвертаємось ми назад ідемо. Ми якось пройшли той поворот направо. Я кажу: "Стоп, знов ми не туди йдемо. Знову почали б блудити. Е-е, я вже сам знайшов все ж таки той поворот, що нам треба". Кажу: "Йди, йди, іди сюди". Бо він мене чекав, поки я найду, е, правильний поворот. Він з тим рогом, е, став е повільніший. Він нічого, він палатка була при ньому, все було при ньому. Він нічого не скидав. Ее, все, що ми скинули там, а, до речі, забув сказати, день назад ми скинули балони, бо, ну, закінчились сублімати. В принципі, балони нам ні до чого були. Е, він, напаник ще повільніший став, бо він нічого не скинувши, він ще плюс почепив ріг оленячий. Я його, цей ріг взяв в руки. Ее е-е він був, я не знаю, кілограм ну біля 3 кг приблизно. Я не знаю, приблизно. Я ж в мене ваги не було. Е-е, напарник став ще повильніший, тому він е став на місці, там відпочив. Я най поки найшов нам потрібний поворот, кажу, кличу його: "Іди сюди, нам сюди". Ми вже вийшли плюс-мінус по поверну повернули вже е в зовсім інший напрямок, куди нам треба. Е, в цілому ми спускались згори, спускались. Я в мене вже друге дихання вже знову відкрилось. Я просто реально ледь там вже не бігаю по тих горах, спускаючись. Спускатись було доволі легко. Прям підніматись. Підйом для мене був такий такий затратний, енергозатратний. Це було приблизно 3 година дня. Це було, як ми вже це вийшли. І, ну, так як я палатку скинув, в принципі, ночувати я вже не хотів. І було цілкому цілком реально було дійти, е, до нашої до пункту населеного. І напарника я вже вже я підганяв напарника, кажу: "Давай йдемо швидше, давай". А йому все ж таки було важко. Ми спускаємось, оминаємо ці, знову ж таки, сумнівні дороги, с стежки. Е-е, спускаємось, спускаємось і в цілому біля м в цілому в нас при спуску супроводжував оцей там потічок невеликий. Головне я переживав, аби щоб не було так само, як ее того разу. щоб не було ніякого водоспаду. Дуже вдивлювався в далечину, щоб нічого навіть близько не нагадувало водоспад. В цілому був такий слабкий, е, слабка течія така. Воду ми набрали. Все, в принципі, добре. Ее ми вже м а напарник вже в Румунії дістав шоколадку і поділився і з'їли. ее ту шоколадку, так сказать, відсвяткували і е-е спускались цим потічком. Спускались. Я кажу, напевно, нам треба трохи піднятись, бо кажу і на карті дивлюсь, що знову начинаєть начинається попереду якась фігня. Кажу, треба піднятись і тоді вже трохи піднімемось і тоді вже знову будемо спускатись. Напарник почав казати, що ні, все, я підніматись не буду, бо йому дуже важко було прям і в ноги, і з тим рогом. Я реально був в шоці. Кажу: "Скинь, скинь той ріг, тобі легше буде". Або кажу: "Або палатку скинь, бо ну тобі легше буде, вагу скинь". Каже: "Ні, я цю палатку, я з цією палаткою е-е вже не розлучусь. Це на пам'ять ця палатка. Всьо. Ну, блін, кажу, ну, ладно, діло твоє, але все одно кажу, ночувати я тут не хочу. Ее, як ми оце трохи заблудились раніше, трохи це реально часу зайняло. Я не знаю, хвилин 30-40. Реально шкода того часу. Е-е, трохи піднялись. Все-таки він мене послухав. Трохи піднялись, потім спускаємось. Все, в принципі, спуск далі йде. Такий хороший спуск. Я я не знаю, 20-25 м попереду. Ее знову тако в припришку ее іду, спускаюсь напарник і обертаюсь на напарника, аби він не відставав. Потім чекаю напарника, він там ззаду спускається повільніше вже. І знову ж таки я і так ми і так ми спускались цю дорогу. Я швидше, потім обертаюсь і ось так у нас. Потім спускаємось вже на рівніш. Спуск сам градус спуску вже більш більш-менш рівний став. Е, потім обертаюсь і він бачу вже іде без рога. Каже: "Знаєш що?" каже, е-е, мені, каже, порадила мама, е, скинути цей ріг, аби м чи місцеві в Румунії там аби, е-е, поліціянти ці не подумали, аби він не подумали на нього, що він якийсь цей м як називається? браконьєр. Ось він скинув цей ріг. Кажу, блін, кажу, ти три години тупо е чи скільки ці всі години ніс цей ріг просто так виходить. Каже: "Ну да". А він каже: "Я з цього рога якось щось зроблю, якусь книжкову поличку чи що." Він казав: "Зроблю якось". Каже: "Якось передам своїм друзям в Німеччині". Я такий слухаю оце, думаю: "Ну, блін, не знаю, не знаю". Ну, в цілому він скинув цей ріг, вже йде без нього, але все одно з палаткою, я без палатки мені реально легше іти. Там та палатка кілограм 200 г. Реально легше небагато скинув, але реально легше йти. Ідемо, йдемо. І е-е стає ширший е течія така ширша стає. Вже бачимо е-е шланги е які ведуть в населений пункт від цього е-е від цього джерела, від цього потічка, я не знаю, як назвати, від цього від цієї ігрської грцької течії. Е, вже більш так знаки цивілізації проглядуються. Йдемо, йдемо. І вже дійшли до дороги, яка веде в село, в буди в ці будинки. Ідемо вже дорогою. Вже стало легше, що ми е вже вечоріло. 19 година була і з 19ї оце там хвилин 40 ми йшли вже румунським солом вже вже не знаю ра радості вже не було маєш емоціями не передати просто ми це зробили ми е це все витерпили ее навіть не знаю дійшли нас до речі е бачив Чому машину? Зупиняється біля нас машина. І це виявився ее сільсь голова села. Сам голова села. Е-е звати Василь. Як е А я Васильович. Він нас відвіз. Каже вам, хлопці, вам ви з України? Кажемо: "Так, вам потрібна допомога". Він нас привіз в якийсь чи кафе, чи бар, незрозуміло. можливо бари. Е, привіз в бар, потім поїхав, привіз нам ковбаси, ее, хліба і гірчиці купив. Е, то ми там поїли і він нам і визвав, ее, поліція де фронтєра. Е-е, вони приїхали і в принципі в принципі що? Ну, в принципі все. Нам потім нас після того, як поїли, подякували цьому сільському голові е за все. Гроші він не брав ее з нас за це, за ковбасу, за бо ми пропонували, були дуже йому вдячні. От реально завіс, купив ее ставлення прямо видно до українців таке хороше. розказував такі тоже невдалі спроби, що з мою знайшли двох хлопців, які замерзли. Ну то таке. Е нас відвезли е е нас поліція обшукала, ми здали наші ножі. Ее балонів в нас не було. Колюще, ріжуще ми здали їм. Ее нас обшукали. Потім нас привезли в оцю щото щось наподобі в'язниці можливо і цей в'язниця. Нас тоді туди привезли ее по приїзду знову обшукали вже ретельніше наші рюкзаки. Оце все тупо все вивернули. і почали розпитувати, як вийшли, чи чи купляли маршрут, чи оце все. Ее ми все розказали, що все самі, все нікому нічого, нічого, все самі. І в цілому нас поселили в камеру. Одне ліжко було, вмивальник, туалет. Ну, в принципі, камера. Ми взяли з собою ту ковбасу і гірчицю, і хліб, все, що недоїли. Ну, переночували і на слідуючий день нас завезли отримувати захист. Ее, і ми були там самі. Ее де отримували захист. По-моєму, нас нікого не було. Чи ми перші приїхали, я не знаю. Ну, ми були двоє тільки з напарником. Ну, в цілому, в цілому все якось так. Ну, можу сказати, що рюкзак в мене був дешевий. Я купляв на сайті Militar. Е, там були зимові знижки. Він був за 2 000 рюкзак на 65 л в мене був рюкзак. В напарника був на 45. Я купляв цей рюкзак за 1000. Він, до речі, А до окей, є одне, чого не пораджу. Е, мій рюкзак був простий, без підтримки для спини оцього. Він не не каркасний був, а в в напарника був каркасний і дорокший за, не знаю, там 2 000 приблизно там з копійками. Тому, ну, але не знаю, в принципі, після переходу я на спину не скаржився, але все ж таки, думаю, взяв би каркасний рюкзак, вже не зекономив би. Е-е, не знаю, що ще сказати. Ну, напарника я знайшов тут в UFМі в гілці Пошук напарників. Я написав, що шукаю напарника на Румунію. А він він хотів іти на Білорусь напарник, але але він спитав, чи на який є напрям. Я йому сказав ее напрям Румунії. І він тому е-е пішов зі мною, так сказати. Ми з ним розговорились і якось так. В мене рюкзак важив, я його вага його була 11,5 кг, а напарник не важив, бо в нього ваги не було. Ну, приблизно, ну, трішки важчий в напарника був рюкзак. Е, карімат гармошка. Я дуже раджу карімат гармошку, бо він складає, по-перше, складається швидко. Не треба оце скручувати оцей плаский кремат. Дуже складається швидко. В принципі компактний. Прив'язав там, скрутив його, стягнув, е, нормально. Е-е, за 1000 грн кремат дуже раджу громошку через те, що дуже швидко його згортати. І, в принципі, він зручний. Спальний мішок, рюкзак оцей, пончо, сублімати на 1400. В мене були працевий балон такий невеличкий, е, палиці трекінгові, ее, папір туалетний, powerbank. Е, до речі, взяв я, напевно, я все ж таки погарячкував. Я взяв powerбан, в мене був на 40 000. Мені мені вистачило прямо з головою. Ну, я на кінці шляху в мене 80% було його. Ну, прямо з головою. Треба, ну, похід у нас чотири із лишнім дні були був перехід, тому, ну, 40 000 вистачає прямо прямо занадто. Треба менше брати. Powerбан. Ліхтарик. Ліхтарик в мене був як із білим світлом, так і з червоним. Це в одному ліхтарі. І я його ні разу не використав. Так само і напарник ні разу не використав. Був в мене ще хороший мультитул. На жаль, його здав ее в цій цим працівникам. Ее, далі кухонний набір. В мене такий хороший був, мініатюрний, але, в принципі, хороший за 400 грн. Е-е, в мене засушні були два комплекти ее цієї, як називається, термі білизна. Е-е, в принципі, безплатно дісталось із ЗСУ, тому ціну не знаю, але, е-е, це термо погане, я би сказав. У напарника було німецька якась термобілизна. В нього краще. Він прям відчував себе, як я його питав, він не мерз. Я все ж таки мерз трохи. Гідратор в мене і в напарника по 500 грн. В напарника був скотч армований. Я скотч не брав. В мене були також засушні рукавиці зимові, на жаль. Ее я їх приберіг е для того, щоб якщо буде яго колючка ця. Але нічого не було, тому, в принципі, не знадобились. Я обрав закордонний і звичайний паспорт. Шапка зимова в мене була. Я тільки зимовий був. Напарник трохи змінював то зимову, то панамку надівав, надягав, то мені було в звичайній панамці холодно, тому я тупо весь перехід в зимовий був. Ее в мене була така аптечка імпровізована, дуже мало там позицій. вугілля якесь жаро жарознижуюче ее бинт ее і м присипка десяча на всякий випадок я я взяв але не користувався присипкою е далі газовий балон палатка в мене була дешева в принципі я думаю треба було палатку все-таки двохслойно брати Так. Е-е, ну да, головний мінус, я думаю, да, палатка в мене одношарова. Ее в принципі, да, в принципі все. А, а ще, е, в мене і в напарника ми купляли масхалати, але надягали їх на останній день. Е, планування маршруту в нас було по суті імпровізаційне. Це я теж не раджу, бо ми нам підсказали початок, старт наш, підсказали нам туди-то, туди-то, але в цілому у нас реально був імпровізаційний такий маршрут. Ми старались іти прямо е-е важкими шляхами. Ну, незважаючи на ці два ее два селища, в нас був маршрут прямо такий важкий в плані горами, оце кущами. Е-е був один бо бу бо бу борелом такий. Е в цілому реально кажу, який імпровізований маршрут був. Ну, на жаль, напевно, на жаль, але нам реально дуже повезло. В і по погоді в нас лише один день був дощ і е-е в цілому вітру особо сильного не було. Е-е реально була погода по суті класною. Ось так. В мене iPhone, ее, 16 Pro. Е, в напарника теж iPhone, але старіший, старіша модель. Він перед походом він десь його якось телефон на нього впав. І перестали після того падіння перестала реально працювати камера. Тому е всі фото, всі відео по суті тупо в мене. А навігація в нас був Осванд скачений і підписка місячна в обох була придбана. Спочатку перші три дні в цілому непогано Осмат себе показував, але пізніше він прям став реально прям божевільні напрямки давати. Ну просто ми і ми після того перейшли на просто постої Google Maps. М ось так в нас була підписка Осмонда. І і ще помимо я скачав Maps Me додаток, але я зайшов його в нього лише раз. Та він в мене і не був налаштований. А Осман ми по відео в Ютубі налаштували. Ну, правильно налаштували, там є відоси в Ютубі по найти не так не так важко ці відео по налаштуванню Осмона. М якось так. пораджу хоча би день через день все ж таки спілкуватись по зі своїм напарником, який якого знайшли або до якого навіть придивляєтесь ще не вирішили бути пере переходити разом, придивлятися, спілкуватися, не знаю, радитись. Ми зідзвонювались в голосовому виклику в дискорді, то розказували, я не знаю, як кажу: "Давай оце присідати". Я кожного дня і він, думаю, так само він розказував, ми тренували ноги, присідали. От про щоб прогулюватись, готуватись до походу прогулкою нам, ну, мені особисто не виходило. Е, він, напевно, гуляв, казав з рюкзаком, але я, як СЗЧ, я просто присідав. Як який день там в день там 100 раз, потім бувало 200-300 раз присідав і з з днем з дня в день ставало легше і е відчував себе більш таким підготовленим. І я би сказав, що це присідання помогло в цілому. Думаю, так, допомогло я в цілому. Ну і, звісно, на рахунок напарника, я думаю, треба шукати все ж таки е напарника в формі або, я не знаю, мотивувати його, щоб реально фізично він підготовлювався до походу, бо це діло серйозне. Тут давати задню не можна. І до цього все реально треба віднестися дуже серйозно. Е-е, ну, в учебку попав через ТЦК. Е-е, потім в учепці настрій був такий, вже замотивували мене, що, в принципі, я і був готовий служити допоки мене в військовій частині не кинули. А на костелях я був через Я ж добирався до поїзда зі свого міста там маршруткою. Сідев в маршрутку і е їхав і боявся, щоб м ідучи в маршрутку мене не прийняли, щоб мене е щоб на мене ТЦК чи подібні особи дивились в останню чергу. Чому костлі? Ну не знаю, я чомусь так вирішив. Мені брат порадив ці костелі і я прям не знаю, прислухався до цієї поради, так подумав, думаю, чому б ні? Мені ця ідея стала м цікава і е-е яку можна реалізувати з цими костелями. Так і вийшло. Не знаю, чи повезло мені, чи не знаю. Ну, на рахунок того, що що мені повезло з напар Ні, що напарнику повезло зі мною, я би сказав навпаки, бо напарник все ж таки був такий, який заспокоював мене, бо я був на стрьомі. Я би сказав, що без нього, якби я виходив сам, було би дуже-дуже важко. А на рахунок країни я ось побув, це ж перехід був в мене 15 днів приблизно назад. Я побув в Румунії вісі днів і з другом із БЗВП, який теж вийшов подібним шляхом, недалеко від мене. Він вийшов в тому році минулому. в вересні. Я не знаю, він просто зараз ми в готелі зі мною. Він зараз не знаю, чи він готовий розказати цю історію, чи ні. Ну, але трішечки можу розказати такий анонс е тако коротенько пару слів, якщо якщо можна. Чи можливо це спойлер буде. Ну, ну добре, можливо ні. На рахунок країни добре скажу, що 8 днів в Румунію побув. І я поїхав в Румунії в аеропорт, в місто, в якому є аеропорт. І ми знайшли оце з другом, е, вакансію на роботу в Грецію. І зараз я знаходжусь е тиждень, як в Греції. Ось так. >> Та я дуже хвилювався, просто згадував цю історію. Я ж собі в нота в нотатках сценарій накидав ее просто 15 днів назад. Це не так давно, але все ж таки моменти деякі, можливо цікаві, я не знаю, реально з пам'яті чогось стерлися. Ну я не знаю, чого так. Можливо все ж таки від від хвилювання, можливо. Не знаю. Я просто впевнився на власній шкурі, скажемо, що настрій сам це дуже відіграє дуже велику роль в поході. Дуже велику роль. Сам настрій і, ну, спорядження теж, звісно, але саме налаштування на похід, от реально воно вирішує. Дякую рідним, які підтримували і морально, і ее трохи фінансово, бо реально це неважка налаштуватись дуже на це все неважко. І підтримка реально вона потрібна на таке. Хочу з мотивацією, не знаю, не знаю навіть, що сказати. Треба налаштовувати себе на все, що в вас вийде. Ее, злі думки гнати гець, бо думати за погане - це тільки школити самому собі, в самом в самому поході це теж думки, тільки вони заважають. Треба налаштовуватись тільки на хороше, що все вийде. Якось так. Всім раджу хорошого ее переходу. з першого разу, як ось в нас. Хай щастить.